|
Актуальність теми дослідження. З прийняттям Конституції України на загальнодержавному рівні було визначено, що народ України як носій суверенітету і як єдине джерело влади в Україні має безумовне і пріоритетне право на її здійснення безпосередньо та через органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а однією із основних форм безпосередньої демократії, за допомогою якої реалізується народне волевиявлення, є вибори. Від того наскільки якісно діє механізм правового регулювання та правового захисту виборчих правовідносин залежать: результати виборів, а отже, і належна реалізація виборчих прав громадян України; швидке та ефективне формування якісного та кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що в майбутньому дасть змогу зберігати народні кошти на справи більш корисні для України, ніж проведення нескінченних виборчих марафонів. Захист виборчих та інших політичних прав виступає гарантією стійкого еволюційного розвитку конституційно-політичної системи країни. Політична стабільність, в свою чергу, – це гарантія стабільності в економіці та інших сферах суспільства і держави, реалізації всього обсягу конституційних прав і свобод людини і громадянина. Тому автор підходить до визначення виборчих прав у взаємозв язку із іншими основними правами і свободами (особистими, соціально-економічними та іншими), що реалізуються у виборчому процесі. Ясно, що без захисту всього комплексу прав і свобод неможливе проведення вільних демократичних виборів. Сьогодні в Україні саме вибори є універсальним демократичним способом реформування конституційної системи влади в країні, засобом соціально-політичного структурування громадянського суспільства як необхідної умови його самостійності і самоврядування.
Виборчі правовідносини є самостійним об єктом кримінально-правової охорони і саме в такій якості включаються в механізм кримінально-правового регулювання. На сучасному етапі розвитку науки кримінального права кримінально-правова охорона виборчих правовідносин може розглядатися в якості самостійної складової предмету вітчизняної теорії кримінального права. Водночас варто зазначити, що монографічні праці чи спеціальні дисертаційні дослідження зазначеної проблеми в Україні наразі відсутні.
В той же час, факт незначної кількості розглянутих судами кримінальних справ даної категорії ні в якому разі не слід вважати підставою для ігнорування проблем, які виникають щодо кримінальної відповідальності за посягання на виборчі правовідносини, у тому числі на рівні наукових досліджень, особливо з урахуванням високої латентності цих діянь.
Крім того, як свідчить практика, поряд з традиційними способами вчинення злочинів у сфері виборчих правовідносин, в характері злочинних посягань відбулися радикальні зміни, а з підвищенням значення конституційного законодавства в цілому, та виборчого права зокрема, виникли і нові нетрадиційні прийоми злочинного втручання у виборчі правовідносини (порушення фінансування виборчих кампаній, порушення, які відбуваються на стадії складання списків виборців, втручання в діяльність виборчих комісій та перешкоджання діяльності виборчих комісій). Кримінальне законодавство на ці порушення виборчих правовідносин не завжди реагує адекватно та послідовно.
Парадокс вітчизняної правової науки, як, до речі, і інших гуманітарних наук, полягає у тому, що поряд із глибокими фундаментальними розробками теорії прав і свобод їх реалізація залишається незадовільною. Не дивлячись на стрімкість конституційних перетворень, українське суспільство і держава знаходяться в самому початку довгого еволюційного і разом з тим історично обумовленого шляху свого громадянського і правового становлення.
Викладене зумовлює зростаючу важливість дослідження правових проблем захисту виборчих прав від злочинних посягань і вимагає негайного вдосконалення правової регламентації боротьби із ними.
Хоча кримінальну відповідальність за порушення виборчих прав громадян України в науці кримінального права не можна вважати новою проблемою, вона є розробленою недостатньо. Навіть останнім часом, коли відмічається зростання значення виборчого законодавства в політичному житті суспільства, в кримінальному праві практично відсутні глибокі монографічні та, зокрема, дисертаційні роботи на цю тему.
Це зумовлює необхідність ретельного вивчення та аналізу засобів кримінально-правової охорони виборчих правовідносин від протиправних посягань.
Дане дисертаційне дослідження базується на фундаментальних положеннях теорії кримінального права, зокрема, на роботах П.П. Андрушка, С.В. Бородіна, Я.М. Брайніна, Б.В. Волженкіна, С.Б. Гавриша, Р.Р. Галіакбарова, А.А. Герцензона, В.К. Глістіна, С.Г. Келіної, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, Б.А. Курінова, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, А.С. Нікіфорова, Г.П. Новосьолова, В.С. Орлова, А.А. Піонтковського, С.А. Тарарухіна, В.Я. Тація, С.І. Тихенка, А.Н. Трайніна, В.С. Трахтерова, В.В. Устименка, Є.В. Фесенка, Е.А. Фролова, С.Д. Шапченка, А.С. Шляпочнікова, С.С. Яценка.
Наукову базу дослідження складають також роботи вчених, присвячені вивченню феномену прав людини в цілому, в тому числі виборчих прав, серед останніх, зокрема роботи А.Я. Азарова, М.М. Бонгарда, А.М. Красікова, Є.І. Кузнєцова, С.Я. Лихової, М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.
Історичний аспект дослідження базується на вивченні історичних джерел, серед яких праці вчених дореволюційного періоду, таких як В.В. Водовозов, М.В. Довнар-Запольський, М.І. Костомаров, праці М. Грушевського, архівні матеріали та рідкісні Збірники Законів Російської імперії, роботи сучасних вчених-істориків І.М. Данилевського, В.О. Ключевського, В.Т. Пашуто, П.П. Толочка, І.Я. Фроянова.
При дослідженні окремих положень теорії кримінального права автор спирався на праці О.Ф. Кістяківського, І. Колера, Франца фон Ліста, С.В. Познишева, І.Я. Фойницького, М.С. Таганцева.
Враховуючи бланкетність кримінально-правових норм щодо відповідальності за злочини проти виборчих прав, значна частина даного дослідження базується на працях відомих вчених в галузі теорії права, філософії права, конституційного права та порівняльного права. Серед них праці Рене Давіда та Каміли Жоффре-Спінозі, а також С.С. Алексеєва, В.А. Бачініна, П.Д. Біленчука, Е.В. Бурлая, Л.Д. Воєводіна, В.Б. Ісакова, О.С. Йоффе, А.І. Кіма, О.Б. Ковальчук, Н.Е. Крилової, О.Г. Кушніренка, В.С. Лепьошкіна, О.І. Лукашова, В.Ф. Погорілка, Е.О. Саркісової, Г.В. Серебреннікової, М.І. Ставнійчук, Б.А. Страшуна, Ю.М. Тодики, Я.М. Уманського, В.Е. Чіркіна, І.І. Чугуннікова, В.М. Шаповала, С.В. Шевчука.
В процесі наукового дослідження використані міжнародні документи, які стосуються європейських стандартів в галузі вільних виборів, та проведено порівняльне дослідження не тільки кримінального законодавства Російської Федерації, Республіки Білорусь, Греції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії, Швейцарії і окремих положень конституцій цих країн щодо проведення виборів.
Дослідження значної кількості теоретичних джерел, наукових публікацій, законодавчих актів дозволяє зробити висновок про те, що проблема кримінально-правової охорони виборчих прав всебічно не досліджена, залишаються багато дискусійних питань, відсутні єдині підходи до кваліфікації злочинів, які порушують виборчі права громадян України.
Такий стан теоретичної розробки проблеми впливає і на практику застосування ст. ст. 157, 158 і 159 КК України, яку на сьогодні не можна вважати досконалою. Особливої актуальності дане дослідження набуває у зв язку із осмисленням положень нового КК України. Попереду велика робота із забезпечення правильного їх розуміння, застосування і подальшого вдосконалення.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною бюджетної теми №01 БФ 042-01 “Формування механізму реалізації прав та свобод громадян в Україні” Центру досліджень прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дослідження. Метою запропонованого дослідження є здійснення кримінально-правової характеристики юридичних складів злочинів, передбачених ст. ст. 157-159 КК України, визначення та наукове обґрунтування на цій підставі критеріїв відмежування даних злочинів від інших порушень виборчих правовідносин та від суміжних злочинів, а також формулювання основних підходів та правил щодо кваліфікації злочинів, що порушують виборчі права громадян України.
У зв язку із цим робота була зорієнтована на вирішення таких завдань:
1) провести всебічний кримінально-правовий аналіз злочинів проти виборчих прав громадян України;
2) проаналізувати ознаки основних та кваліфікованих складів даних злочинів через призму змін, що відбулися з прийняттям нового КК України;
3) розглянути структуру виборчих правовідносин як видового об єкту злочинів проти виборчих прав громадян України та зміст і структуру виборчих правовідносин в залежності від етапів виборчого процесу;
4) в зв язку із цим дослідити механізм спричинення шкоди виборчим правовідносинам;
5) проаналізувати внутрішні зв язки між юридичними складами злочинів проти виборчих прав громадян України в контексті регулятивного законодавства та вказати на місце та роль виборчих правовідносин в механізмі кримінально-правового регулювання;
6) дослідити в контексті обраної теми спеціальну літературу (філософську, юридичну, історичну) та міжнародно-правові акти з проблеми охорони та регулювання виборчих правовідносин в Україні; 7) проаналізувати судову практику з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за порушення виборчих правовідносин; 8) виробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства в досліджуваній сфері.
Об єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за злочини, юридичні склади яких передбачені в ст. ст. 157-159 КК України.
Предмет дослідження – кримінально-правова характеристика перешкоджання здійсненню виборчого права через призму норм кримінального законодавства України, правозастосовчої практики, доктринальних положень науки кримінального права, які стосуються категорії об єкту злочину, кваліфікації злочинів тощо.
Методи дослідження представлені історичним (проведено порівняльний аналіз вітчизняного кримінального законодавства 1919-2001 років), компаративним (проведено порівняльний аналіз кримінального законодавства ряду зарубіжних країн та нормативних актів Європейського Союзу), системно-структурним (визначено місце перешкоджання здійсненню виборчого права в системі злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина), формально-логічним (проведено аналіз основних і кваліфікованих складів злочинів, передбачених ст. ст. 157-159 КК України) та іншими методами. У процесі дослідження статистичних звітів та оглядів судової практики Верховного Суду України по даній категорії злочинів по 25 областям (регіонам) України та у містах Києві та Севастополі, що в своїй сукупності становлять емпіричну базу дисертації, здобувач також використовував статистичний метод і формальнологічні процедури.
Всього у 2001 році за ст. 128 КК України 1960 р. було засуджено 2 особи, у 2002 році за ст. 158 КК України 2001 р. було засуджено 17 осіб. За іншими статтями, які містять юридичні склади злочинів проти виборчих прав, взагалі особи не засуджувались.
Використання різних методів дослідження, джерел інформації(наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених, положень, оцінок, висновків та пропозицій, висловлених окремими юристами у виступах на конференціях, наукових семінарах, на сторінках періодичних та наукових видань, даних статистики тощо) та результати узагальнень судової практики дали можливість виявити ряд нових проблем, пов язаних з правовим забезпеченням охорони виборчих правовідносин, що виникають у зв язку із реалізацією громадянами України виборчих прав та запропонувати шляхи їх розв язання.
Робота написана також з урахуванням сучасних досягнень юридичної науки України та з використанням окремих наукових положень з інших галузей знань (конституційне право, філософія, історія, міжнародне право).
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в науці кримінального права вперше предметом комплексного спеціального дослідження стали питання кримінальної відповідальності за порушення виборчих правовідносин, які виникають у процесі реалізації громадянами України свого конституційного (активного і пасивного) виборчого права, і (в концептуальному плані) проблеми забезпечення правової охорони виборчої системи в державі від правопорушень у цій сфері. Внесок дисертанта в наукову розробку проблеми полягає в обґрунтуванні нових теоретичних положень, уточнення змісту окремих понять та категорій, що мають значення для науки кримінального права, правозастосовчої практики та вдосконалення законодавства з питань забезпечення правової охорони виборчої системи в державі.
Новизну одержаних результатів конкретизують наступні положення та висновки, які й виносяться на захист:
1. Виходячи із власного бачення назви розділу V КК України, яке ґрунтується на теоретичному вивченні змісту виборчих прав з позиції правового позитивізму, ставиться питання про відповідність назви даного розділу його внутрішній структурі та пропонується змінити назву розділу на “Злочини проти політичних та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина”, яка, на думку автора, більш повно відповідає його змісту і структурі.
2. Додатково аргументовано позитивний досвід застосування чотирьохчленної класифікації об єктів злочинів, так як теоретична конструкція видового об єкту злочинів як окремого структурного компоненту чотирьохчленної класифікації дозволяє більш чітко визначити ті об єкти, на які посягають конкретні суспільно небезпечні діяння. 3. Зроблено висновок, що об єктом злочинів проти виборчих прав громадян України є виборчі правовідносини. Ця позиція ґрунтується як на теорії природних та набутих прав, так і на сучасному розумінні виборчих правовідносин як предметі дослідження сучасної вітчизняної теорії конституційного права. В процесі вчинення злочинів проти виборчих прав громадян України шкода наноситься як реальним суб єктам виборчих правовідносин, так і може бути спрямована на інші їх структурні компоненти.
4. Виходячи із теорії конституційного права, яке виконує регулятивну функцію в процесі реалізації громадянами України своїх виборчих прав, зроблено висновок про те, що однією із причин неможливості притягнення до кримінальної відповідальності за порушення окремих норм виборчого законодавства є недосконалість та неповнота правового регулювання окремих стадій виборчого процесу (зокрема, складання списків виборців, підписних листів, перевезення та зберігання виборчих бюлетенів, фінансування виборчої кампанії).
5. У зв язку з тим, що механізм спричинення шкоди виборчим правовідносинам тісно пов язаний із впливом на потерпілого, необхідно на законодавчому рівні розширити коло потерпілих і викласти диспозицію ч. 2 ст. 157 КК України наступним чином: “Ті самі діяння, вчиненні за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням влади або службового повноваження або поєднані з насильством або погрозою застосування такого насильства, спрямовані на близьких осіб суб єктів виборчого процесу”.
6. В зв язку з тим, що перешкоджання роботі виборчої комісії являє собою окремий склад злочину, пропонується доповнити ч. 1 ст. 157 КК України словами: “а також перешкоджання роботі виборчої комісії”, а ч. 2 ст. 157 КК України словами: “а також втручання з використанням посадового або службового становища в роботу виборчої комісії з метою вплинути на результати виборів”. Під втручанням слід розуміти будь-які дії посадових та службових осіб (в тому числі і голів виборчих комісій), що можуть впливати на будь-кого із членів виборчих комісій (в тому числі і голів виборчих комісій), а саме: вимоги чи вказівки з питань реєстрації кандидатів, списків кандидатів, підрахунку голосів, а також з інших питань, що стосуються виняткової компетенції виборчих комісій.
7. Як спосіб вчинення злочину, юридичний склад якого передбачений в ч. 1 ст. 157 КК України, слід розглядати і такий спосіб як порушення порядку фінансування виборчих кампаній, під чим слід розуміти надання матеріальної підтримки кандидатам, виборчим блокам, виборчим об єднанням поза межами виборчого фонду, а також розповсюдження агітаційних матеріалів, які оплачені не із виборчого фонду або оплачені по необґрунтовано заниженим розцінкам.
8. Виходячи із термінології, яка застосовується у виборчому законодавстві, в ч. 3 ст. 158 КК України термінологічний зворот “оголошення результатів виборів” слід замінити словами “офіційне оприлюднення виборів”, як позначення конкретної стадії виборчого процесу.
9. Із тексту ст. 159 КК України слід виключити слова “під час проведення передбачених законом виборів”, так як таємниця голосування існує тільки під час окремої стадії виборів, а саме стадії голосування.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що автором запропоновані конкретні зміни в кримінально-правові норми, якими забезпечується охорона виборчих правовідносин в цілому, та конкретних їх структурних компонентів зокрема.
Положення, що містяться в роботі, можуть бути використані в навчальному процесі юридичних вузів і факультетів при викладанні Особливої частини кримінального права України, для розробки спецкурсів кримінально-правового циклу, при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників.
Викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть стати теоретичним і практичним матеріалом для подальших досліджень в науці кримінального права, в інших юридичних науках. Цьому сприяють широкий спектр використаної літератури, дискусійний характер частини сформульованих автором положень та проаналізована судова практика.
Особистий внесок здобувача в одній опублікованій у співавторстві статті становить результати його власних наукових розробок проблем, пов язаних із порівняльним аналізом зарубіжного законодавства щодо кримінально-правової охорони виборчих прав громадян цих країн, а також обгрунтування того, що розв язання даної категорії проблем належить до приорітетних напрямів наукових досліджень у галузі кримінального права і кримінології.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, що включені до дисертації, оприлюднені на: 1) Міжнародній науково-практичній конференції “Конституційне будівництво в Україні: теорія і практика”, присвяченій 4-й річниці Конституції України (м. Ужгород, 1-3 червня, 2000 р.), 2) Міжнародній науково-практичній конференції “Вибори Президента України – 99: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 16-17 березня, 2000 р.), 3) Науково-практичній конференції “Становлення правової держави: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Запоріжжя, 8 грудня, 2000 р.), 4) Міжвузівській науково-студентській конференції (27 січня – 02 лютого 2001 р., м. Косів, Івано-Франківської обл.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у дев яти друкованих працях. Три статті опубліковані у фахових виданнях України, дві – в наукових журналах та чотири – в тезах виступів на конференціях.
| 
