|
Актуальність теми дослідження. Сучасна Україна розвивається на конституційно ви-значених засадах демократичної, соціальної та правової держави. Проте така держава не-можлива без правової культури більшості її громадян, і передусім працівників правоохо-ронних органів (зокрема дільничних інспекторів міліції).
Досвід державного будівництва незалежної України свідчить, що без високого, на рівні світових стандартів, професіоналізму правоохоронців побудувати правову державу з розвинутою ринковою економікою практично неможливо.
Загальна постановка проблеми визначається необхідністю підвищення рівня профе-сійної правосвідомості та правової культури працівників правоохоронної сфери (зокрема ОВС) як запоруки вирішення нагальних соціально-правових проблем.
Сьогодні є надзвичайна потреба у відповідній сучасним умовам життя ефективній системі правовиховного впливу, яка враховувала б усі особливості світогляду сучасного працівника органів внутрішніх справ, останні досягнення правознавства, психології, філо-софії та сформувала високу професійну правосвідомість і правову культуру дільничного інспектора міліції.
Проблема формування правосвідомості та правової культури особи (працівника ор-ганів внутрішніх справ), незважаючи на глибокі історичні корені та певну активізацію до-сліджень у цій галузі, в даний період залишається недостатньо розробленою в юридичній науці.
Перші вказівки на необхідність поважати закон зустрічаємо ще в працях Платона, Цицерона, римських юристів. Особливе місце посідає повага до права і закону у вчених мислителів епохи Просвітництва та перших буржуазних революцій, у фундаментальних працях Канта і Гегеля. Увагу до культурного виховання приділяли українські філософи, правознавці та політичні діячі – Т. Шевченко, М. Драгоманов, В. Винниченко, М. Грушев-ський, Б. Кістяківський. Над визначенням правосвідомості та правової культури працюва-ли правознавці радянського періоду – М. Матузов, М. Козюбра, В. Сальников, В. Копєйчиков, А. Потопейко та ін. В сучасній Україні увага науковців зосереджена на проблемі правового виховання громадян, зокрема працівників ОВС, на подоланні право-вого нігілізму та визначенні пріоритетних методів і засобів правовиховного впливу. Отже, існує потреба системного вивчення шляхів формування і вдосконалення професійної пра-восвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції, що набуває принципо-вого значення. Таке дослідження дає можливість узагальнити як досягнення сучасного на-укового знання, передусім правознавства, так і набутий досвід (позитивний і негативний) органів внутрішніх справ щодо використання найефективніших форм і методів цієї право-застосовчої діяльності.
Незважаючи на важливість та актуальність розробки проблеми формування й удо-сконалення професійної правової свідомості та правової культури дільничного інспектора міліції, вона не знайшла належного висвітлення в юридичній літературі. Увага багатьох спеціалістів з цієї проблеми досі зосереджувалась на висвітленні або загальних, переважно соціальних і філософських аспектів або ж на вивченні професійної правосвідомості і пра-вової культури працівників органів внутрішніх справ у цілому. До того ж значна кількість досліджень об єктивно не враховує особливостей сучасного етапу державного будівницт-ва. Між тим практичний досвід діяльності органів внутрішніх справ у сучасних умовах свідчить про необхідність наукового осмислення стану та шляхів підвищення правової культури такої специфічної категорії працівників міліції, як дільничний інспектор. При цьому йдеться про необхідність проведення комплексного, монографічного дослідження назрілих як теоретико-методологічних, так і суто практичних проблем з цього питання.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відпові-дає програмному документу “Програма формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр. (Рішення Колегії МВС України від 10.01.2003 р. № 1 КМ/ 1ДСК ”, “Про-грамі розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням на 2000-2005 рр.”, пла-нам “Програми реформування освітянської діяльності МВС України” затвердженої Нака-зом МВС України № 1213 від 20.10.2003 р., основним напрямам наукових досліджень На-ціональної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.
Дисертаційне дослідження є також частиною комплексної наукової програми шляхів удосконалення підготовки дільничного інспектора міліції, яка виконується у Санкт-Петербурзькому юридичному університеті МВС Російської Федерації під керівництвом заслуженого діяча науки Російської Федерації, доктора юридичних наук, професора, ака-деміка В.П. Сальникова та узгоджується з програмою співробітництва між МВС України та Росії.
Метою і завданням дослідження є аналіз теоретико-методологічних і визначення практико-організаційних засад діяльності органів внутрішніх справ щодо впровадження найефективніших механізмів формування й удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції в сучасній Україні. Їх реалізація потре-бує послідовного вирішення таких дослідницьких завдань:
- охарактеризувати сучасні теоретико-методологічні уявлення про соціально-психологічну та етико-моральну сутність категорій “професійна правосвідомість і правова культура дільничного інспектора міліції”;
- з ясувати їх філософські та соціальні особливості як різновид професійної правосвідомості та професійної правової культури працівників органів внутрішніх справ;
- визначити прийнятну модель формування та удосконалення професійної правової культури дільничного інспектора міліції;
- проаналізувати чинну нормативну основу, яка використовується у виборі за-собів виховного впливу на дільничного інспектора міліції, визначивши її позитивні та не-гативні складові;
- виявити реальну міру соціально-правової захищеності дільничного інспек-тора міліції та її вплив на стан і рівень професійних правових свідомості та культури;
- з ясувати зміст, форми і провідні напрямки правовиховної роботи з дільнич-ним інспектором міліції щодо формування та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури;
- обґрунтувати доцільність та ефективність комплексного підходу до викори-стання різноманітних засобів індивідуальної роботи як найважливішого фактору форму-вання професійної правосвідомості і правової культури в сучасних умовах;
- узагальнити набутий досвід і надати практичні рекомендації щодо засобів формування професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції, виходячи з його соціально-правових функцій в сучасному українському суспільст-ві.
Об єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що формуються в про-цесі становлення та розвитку професійної правосвідомості і професійної правової культу-ри дільничного інспектора як специфічного працівника міліції, в умовах становлення України як соціальної демократичної правової держави.
Предметом дослідження є особливості змісту та шляхи формування і вдосконалення професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції в соціа-льно-правових координатах існуючого українського суспільства.
Методи дослідження. Дисертаційна праця базується на комплексі загальноприйня-тих в сучасному соціальному пізнанні методів вивчення суспільно-правових явищ. Йдеть-ся про пізнання тенденцій поступу професійних якостей працівників органів внутрішніх справ у системі “правоохоронні структури – суспільство” залежно від взаємозв язків орга-нів внутрішніх справ із правом, мораллю та іншими соціальними феноменами, еволюцією дільничних інспекторів міліції як специфічного загону органів внутрішніх справ та розви-тком їх суспільно-правових функцій.
Соціальність професійної правосвідомості та правової культури дільничного інспек-тора міліції розглядається як форма і наслідок впливу органів внутрішніх справ, права, суспільства і культури. Водночас ми не абсолютизуємо умовні опозиції “суспільство – ді-льничний інспектор міліції” і “право-професійні правосвідомість і правова культура діль-ничного інспектора міліції”, оскільки професійні якості дільничного інспектора міліції іс-нують і функціонують в середині суспільства та власне органів внутрішніх справ. Тому соціально-правова визначеність чи, точніше сказати, детермінованість професійних рис дільничного інспектора міліції оцінюється принаймні у двох вимірах: з боку суспільних і правових впливів, що мають переважно зовнішній та об єктивний у даному випадку хара-ктер, і внутрішніх, переважно суб єктивних чинників, пов язаних з особливостями функ-ціонування органів внутрішніх справ взагалі та дільничного інспектора міліції зокрема.
Наголосимо, що детермінація не охоплює всіх видів взаємодії. Вона розглядається як відносна необхідність, оскільки доповнюється вірогідними, випадковими і нелінійними зв язками. Отже, включення суб єкта в соціально-правову детермінацію шляхів формування і вдосконалення професійних правових свідомості та культури дільничного інспектора мі-ліції надає всьому цьому процесу соціокультурних і гуманістичних ознак.
Інакше кажучи, шляхи формування й удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції вивчались поліваріантно, причому ко-жен варіант реалізації суспільно-правової необхідності все більшою мірою залежить від вибору влади, органів внутрішніх справ і позиції дільничного інспектора міліції, що ро-бить зрозумілою певну свободу їх дій: у межах правового поля.
Варто підкреслити, що соціально-правова детермінація шляхів формування і вдоско-налення професійної правової свідомості й культури дільничного інспектора міліції вра-ховує тенденцію гуманізації та аксіологізації сучасного пізнання, вивчення “людського фактору” на противагу невиправданому домінуванню предметно-речових підходів. Вод-ночас дисертант прагнув реалізувати обидва підходи шляхом поєднання формування фо-рмалістичних та антиформалістичних підходів у соціальних координатах часу і правового поля сучасного українського суспільства.
Відповідно до предмету, мети та дослідницьких завдань дисертації обрано методи дослідження. Так, із загальнонаукових дисертант спирався на об єктивність, деполітизова-ність і світоглядний плюралізм, системність, методи наукової класифікації та типологіза-ції, аналізу й синтезу, логіки наукового пізнання.
Наприклад, комплексний багатофакторний соціокультурний та суспільно-правовий аналіз дозволив виявити наслідки впливу внутрішніх і зовнішніх чинників на статус, стан, функції дільничного інспектора міліції залежно від рівня професійних правових свідомос-ті і культури.
Структуралізм як випробуваний метод правового пізнання дозволив послідовно про-аналізувати основні елементи правосвідомості та правової культури дільничного інспек-тора міліції, а при характеристиці їх взаємодії з суспільно-правовими реаліями виокреми-ти провідне і маргінальне, виділити їх структурні функції та роль у службовій діяльності дільничного інспектора міліції. Структурно-функціональний аналіз у межах системного підходу дозволив охопити предмет дисертації як ціле з відповідними підсистемами (стру-ктури другого рівня) та їх складовими (структури третього рівня). А використання “реалі-стичної онтології структур”, що виходить з пріоритетного поділу на структуру й дію, дало можливість врахувати дію і взаємодію суспільних, владних і правоохоронних структур (інститутів). Це дозволило проаналізувати реальні тенденції еволюції професійної право-свідомості та правової культури дільничного інспектора міліції в сучасних умовах, у кон-кретному соціально-правовому просторі і часі.
Діяльнісний підхід (професійні якості дільничного інспектора міліції – єдність теорії та практики, знання і діяльності) передбачає суспільно-правову зумовленість формування й удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного інспектора міліції. Це дозволило проаналізувати активний, детермінований процес не лише змістом професійних якостей дільничного інспектора міліції, але й їх світоглядними функціями. У такий спосіб ціннісно-моральні якості дільничного інспектора міліції розглядаються як канал детермінації професіоналізму та службової діяльності дільничного інспектора мі-ліції.
Природно, що основними в дисертації стали методи власне юридичного дослідження (йдеться про комплекс методів, які найбільшою мірою кореспондуються з об єктом , предметом, метою та завданнями роботи). Так, соціально-правові явища досліджувались із застосуванням конкретно-історичних підходів, соціологізму, правового моделювання, ста-тистичного і документального аналізу, порівняльно-правового вивчення законодавчих та інших нормативних актів (при цьому особливу увагу приділено оцінці відомчого норма-тивного регулювання досліджуваних явищ). Довели свою ефективність у процесі дослі-дження контент-аналіз літератури і службової документації, спостереження за службовою діяльністю дільничного інспектора міліції. Конкретно-соціологічний метод допоміг вра-хувати психологію сприйняття дільничним інспектором міліції правової дійсності функці-онування державно-правових інститутів. Спеціально-юридичний метод сприяв конкрети-зації юридичних понять “професійна правосвідомість” і “правова культура дільничних ін-спекторів міліції”. Метод правового моделювання сприяв відтворенню моделі професійно правової культури дільничного інспектора міліції.
Варто наголосити, що при доборі методів, їх використанні й особливо при визначен-ні міри застосування певного методу дисертант виходив з того, що в першу чергу мова йде про узгодження кожного з методів із системним аналізом природи професійної правосві-домості та правової культури дільничних інспекторів міліції, що необхідно для оптиміза-ції їх формування й удосконалення діяльності міліції.
Отже, все вищезгадане свідчить, що використаний в дисертаційному дослідженні методологічний інструментарій дозволяє встановити достовірну картину шляхів форму-вання та удосконалення професійної правосвідомості і правової культури дільничного ін-спектора міліції.
Емпірична основа дослідження включає складені, заповнені, та відповідним чином оброблені й упорядковані дані конкретно-соціологічного дослідження, проведеного авто-ром у м. Києві, Херсонській та Миколаївській областях. За репрезентативною вибіркою було опитано 800 дільничних інспекторів міліції та 500 громадян. Про достовірність і ко-ректність отриманої інформації свідчить те, що серед опитаних працівників власне органів внутрішніх справ старші дільничні інспектори міліції складають 29 %, дільничні інспек-тори міліції – 71 %. Вікова структура представлена у дослідженні таким чином: особи ві-ком до 25 років складають 21 % опитаних, 25 –30 років – 36 %, 31-35 років – 23 %, 36-40 років – 14 %, понад 40 років – 6 % опитаних (див. Додаток А). Цей статистичний ряд мо-жна продовжити, але всі інші визначальні покажчики включених до вибірки дільничних інспекторів міліції (освіта, стаж служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді, сімейний стан, матеріальне становище, національність тощо) є репрезентативними щодо всіх дільничних інспекторів міліції України і створюють за умови відповідної обробки об єктивну й достовірну інформаційну картину. Аналогічний стан спостерігається й при ана-лізі відомостей щодо опитаних громадян.
Науково-теоретичну базу дослідження склали праці провідних вітчизняних і зарубі-жних правознавців та науковців інших галузей соціального знання (правознавців, філосо-фів, соціологів, педагогів, культурологів, психологів, економістів тощо), які презентують провідні напрямки соціально-правового знання.
Так, було використано фундаментальні теоретичні положення вчених-правознавців В.Сальникова (про роль конституційних актів у закріпленні морально-політичної оцінки законодавчо-нормативних актів), В.Котюка (про теорію права як провідне джерело розви-тку правосвідомості і правової культури), О.Скакун і І.Овчаренка (про оціночне розуміння професійно-правової активності у координатах юридичної деонтології), А.Мамонтіна і В.Гриба (закономірності поступу вітчизняної правосвідомості в історичній ретроспективі), С.Алексєєва (про ознаки і структуру соціальної цінності права), С.Сливки і А.Лікаса (про взаємозв язок загальної і професійної культури, їх структуру і функції), класика вітчизня-ної юриспруденції Л.Петражицького (про взаємообумовленість права і моралі, совісті, пе-реконань та ознаки дефініції “правова совість”), виважені положення І.Фарбера про нор-мативно-регулюючі можливості правосвідомості, І.Ільїна (про сутність правосвідомості), В.Копейчикова і А.Колодія (про структуру і зміст правосвідомості).
Особливо плідні результати дало використання у дисертаційному дослідженні за-пропонованого В.Сальниковим функціонального підходу щодо вивчення правової культу-ри. Витримали перевірку часом і не втратили в цілому свого теоретичного значення ви-сновки М.Ібрагімова, В.Куліченка і Б.Сєдіна (про шляхи формування правової етики пра-цівників органів внутрішніх справ), В.Тищенка (про особливості правового виховання рі-зних категорій населення), В.Камінської та О.Ратінова (про взаємообумовленість правової культури та правосвідомості).
Природно, що у процесі дослідження проблеми формування та удосконалення пра-восвідомості та правової культури автор спирався на висновки й теоретичні узагальнення філософів і фахівців з філософії права (В.Андріанова, О.Бандурки, М.Ібрагімова, С.Лисенкова, О.Ундова, Б.Чміля), політологів Є.Аграновської та М.Розумовича, економіста А.Гальчинського.
Визначаючи форми й методи виховної роботи, дисертант виходив з відповідних по-ложень психології та педагогіки про особистість, соціально-психологічної зумовленості поступу правової культури і правосвідомості. Тому варто згадати узагальнюючі праці психологів В.Андросюка, Л.Казміренко, Г.Юхновця та педагогів В.Галузинського, В.Регульського, М.Поліковського, О.Садченка. Праці культурологів Є.Попова, В.Полікарпова, М.Іовчука, Л.Когана про зміст, структуру і функції важливої категорії - “культура”, про культуру як міру самореалізації особистості також є частиною науково-теоретичної бази дисертаційного дослідження.
І хоча ідеї загальновизнаних авторів вітчизняної та світової науки “не старіють” (скажімо, положення А. Макаренка), все ж дисертант прагнув у повному обсязі викорис-тати теоретичний потенціал сучасних праць. Адже в більшості з них є прагнення усвідо-мити модерні процеси (хоча, природно, не всі їх положення виглядають бездоганними). Наприклад, це синтетична праця М. Коваля “Введение в юридическую специальность” чи ряд монографій С. Сливки про професійну етику працівників органів внутрішніх справ, цікава монографія О. Арсентьєвої про особливості формування морально-правової куль-тури у працівників органів внутрішніх справ на сучасному етапі.
Отже, залучена до нашого дослідження методологічна, фактологічно-емпірична та науково-теоретична база створюють надійний підмурок для успішного вирішення постав-лених у дисертаційному дослідженні завдань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за рахунок отриманих результатів розширюється уявлення про загальне поняття правосвідомості, правової куль-тури та професійної правосвідомості. Воно визначається авторською концепцією аналізу проблеми, комплексним підходом до оцінки шляхів формування і вдосконалення профе-сійної правосвідомості та правової культури дільничного інспектора міліції в сучасних умовах. У результаті подано відповідні науково-теоретичні узагальнення та практичні ре-комендації, що зводяться до такого:
- уточнено поняття та зміст категорій “правосвідомість”, “правова культура”, “професійна правосвідомість” юристів, співробітників ОВС та дільничних інспекторів мі-ліції на підставі узагальнення та критичного аналізу положень філософії, соціології, куль-турології, психології та відповідних висновків правових наук. Професійна правосвідомість дільничних інспекторів міліції – це правосвідомість специфічної групи осіб, що професій-но займаються правозастосовчою та правоохоронною діяльністю, мають фахову освіту й підготовку, спільність цілей і соціальних завдань, інтересів, цінностей, стереотипів і на-строїв, використовують належні їм форми та методи роботи для забезпечення правопо-рядку у визначених сферах діяльності;
- вперше визначено об єктивні чинники становлення й еволюції правосвідомос-ті та правової культури;
- запропановано науково обґрунтовані, практично ефективні та гранично конк-ретні рекомендації щодо шляхів, форм і методів формування та вдосконалення професій-ної правосвідомості й правової культури дільничного інспектора міліції в реально існую-чому соціально-правовому просторі і часі;
- визначено роль і місце в цьому процесі нормативного регулювання та право-вого виховання;
- сприйнято спробу довести провідну роль соціально-економічних, політичних, психологічних, етичних і правових чинників формування професійної правосвідомості та правової культури в процесі індивідуальної роботи з дільничним інспектором міліції, яку потрібно проводити на якісно новому, дійсно сучасному рівні;
- сформульовано рекомендації та підготовлено пропозиції за результатами до-слідження до проекту Наказу МВС “Про організації індивідуальної роботи з дільничними інспекторами міліції”(Акт впровадження в практику №18 від 29 листопада 2001 р.);
- сформульовано авторську модель професійно-правової культури дільничного інспектора міліції;
- підготовлено рекомендації до Верховної Ради України з приводу необхідності підвищення рівня соціально-правової захищеності дільничних інспекторів міліції як об єктивного чинника та підґрунтя щодо формування професійної правосвідомості і правової культури дільничних інспекторів міліції.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що матеріали, теоретичні положення, наукові узагальнення та практичні рекоменда-ції (в першу чергу авторська модель правової культури дільничного інспектора міліції) можуть бути використані в плануванні правовиховної, навчально-методичної та науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах системи МВС України, а також в процесі професійної підготовки і перепідготовки та безпосередньої службової підготовки дільни-чних інспекторів міліції у практичних органах МВС України.
Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні теоретичних положень, які ха-рактеризують сутність професійної правосвідомості та правової культури дільничного ін-спектора міліції; в розробці шляхів формування й удосконалення правової культури у ді-льничного; у підготовці методичних рекомендацій щодо нового якісного рівня індивідуа-льної роботи з дільничними інспекторами міліції; у впровадженні основних висновків ди-сертації в умовах сучасної практики правоохоронної та правозастосовчої роботи, через написання наукових статей, законодавчих пропозицій.
Апробація результатів дисертації. Концепція та основні положення дисертації у 1997-2002 рр. доповідались на 5 науково-практичних конференціях, читаннях, круглих столах:
- Міжнародній науково-практичній конференції “Державно-правові проблеми Північного Причорномор я: Історія та сучасність” (Сімферополь – Алушта, травень 1999 р.);
- Міжнародному семінарі “Права людини та правоохоронна діяльність: взаємо-дія бібліотечно-інформаційних працівників та професорсько-викладацького складу” (Київ, лютий 2000 р.);
- Міжнародна науково-практичній конференції “Проблеми взаєморозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк, червень 2000 р.);
- Факультетській науково-практичній конференції “Наукові та методичні про-блеми підготовки спеціалістів-юристів” (Херсон, ХФЗЮІ МВС України, червень 2000 р.);
- Факультетській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми підго-товки спеціалістів для слідчих підрозділів органів внутрішніх справ” (Херсон, ХФЗЮІ МВС України, травень 2002 р.).
Дисертацію обговорено і схвалено кафедрою теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України, а її матеріали використовуються у науково-педагогічній та науково-дослідній роботі серед курсантів і слухачів в процесі підготовки та перепідготовки дільничних інспекторів міліції у Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 5 наукових пра-цях автора, у тому числі в 4 наукових статтях у фахових виданнях. Загальний обсяг публі-кацій з теми дослідження сягає 2,3 друкованих аркушів.
Структура дисертації зумовлена її метою і дослідницькими завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку.
| 
