|
Актуальність теми дослідження. Розвиток цивілізованих ринкових відносин в Україні неможливий без створення і функціонування системи правового захисту учасників трудових правовідносин. В умовах нестабільності економічної ситуації у країні актуальним є розроблення і прийняття нормативних актів, спрямованих на підвищення ефективності регулювання трудових правовідносин. У зв язку зі зміною правового статусу профспілок практичне значення для реального захисту інтересів працівників має узагальнення позитивного досвіду профспілкової роботи зі здійснення захисної та регулятивної функції, реалізація заходів законодавчого характеру для посилення цих видів діяльності.
Зараз профспілки України переживають складний час. Соціальні та економічні трансформації, що відбуваються в країні, докорінно змінили основу їх функціонування в суспільстві. Вони змушені були переорієнтувати свою діяльність з урахуванням нових економічних і навіть політичних реалій. Процес цей непростий і вимагає від профспілок переосмислення своєї ролі, відмови від спроб пристосуватися до обставин, нічого не змінюючи у формах і методах своєї роботи.
У цілому профспілкам, об єднаним у Федерацію профспілок України, вдалося зберегти свій авторитет, свої структури, свій вплив на трудові колективи.
Федерація професійних спілок України – найбільше всеукраїнське об єднання профспілок серед тих, що діють на території України. До її складу на засадах членських організацій входить 41 всеукраїнська галузева профспілка і 26 міжспілкових регіональних профоб єднань, які, у свою чергу, об єднують майже 137 тисяч первинних організацій загальною чисельністю 17,7 млн членів [146]. Однак використати весь свій потенціал на сьогодні профспілки не змогли. Незважаючи на їх бажання та спроби якимось чином пом якшити удар реформ, ситуація залишається досить складною. Продовжується падіння життєвого рівня широких верств населення. Повільно зменшуються борги із заробітної плати. Можна лише констатувати, що, якби не активна участь профспілок, ситуація була б значно гіршою. Адже як свідчить міжнародний досвід, під час кризових явищ можливий значний вихід громадян із профспілок. Підтверджує цю загальну тенденцію й ситуація, що склалася в профспілковому русі України. У порівнянні з початком 90-х років, загальна кількість членів профспілок, що об єднує ФПУ, до кінця століття скоротилася більш ніж на 7 млн чоловік [146]2.
Таке падіння професійного членства можна пояснити кризовим станом економіки, спадом виробництва, скороченням робочих місць, переходом працівників на таку форму трудової діяльності як індивідуальна. Так, наприклад, розрив старих економічних зв язків підприємств оборонного комплексу особливо тяжко позначився на їх профспілках. Прискорений перехід до ринку, переважно в “шоковому” варіанті, різко знизив рівень життя працівників, зумовив соціальну напруженість у трудових колективах. Усе це не могло не позначитися на профспілках, їхньому авторитеті, що й зрозуміло: коли життя людини погіршується, вона не аналізує, хто в цьому винен, а всі негаразди відносить на рахунок профспілок, які її не захистили.
Слід зазначити, що вже з другої половини 90-х років процес виходу з профспілок за власним бажанням призупинився. Люди зрозуміли, що профспілки залишилися єдиною організацією, здатною їх захистити. Довіра працівників почала повертатися до профспілок.
Суттєві зміни, що відбуваються в економіці, зумовлюють необхідність удосконалення трудових і виробничих відносин. Вихід України на нові рубежі соціально-економічного прогресу створив об єктивні умови для розширення трудових прав працівників і подальшого вдосконалення правового механізму їх охорони. Тому одним із найважливіших теоретичних завдань науки трудового права є розробка питань гарантованого захисту трудових і економічних прав та інтересів працівників. Важлива роль у забезпеченні та захисті прав і інтересів працівників належить профспілкам. І саме тому практичне значення для реального захисту інтересів працівників має узагальнення позитивного досвіду участі профспілок у регулюванні трудових відносин, удосконалення форм захисної та регулятивної функції, реалізація заходів законодавчого характеру для посилення цих видів діяльності.
У даному дослідженні висловлені пропозиції, спрямовані на вирішення вказаних проблем. Вони передбачають збереження, наслідування чинних раніше правових норм, розширення кола договірного регулювання трудових правовідносин, використання міжнародно-правових актів, зокрема Конвенції міжнародної організації праці №105 “Про скасування примусової праці” [7]1, Конвенції міжнародної організації праці “Про захист прав представників трудящих на підприємстві і про можливості, що їм надаються [6]2. В останньому випадку йдеться не про механічне перенесення на національні трудові правовідносини документів міжнародно-правового характеру без урахування свого досвіду та особливостей, а про використання тих із них, які сприяють підвищенню рівня соціального захисту.
Крім того, актуальність теми дослідження визначається недостатністю наукових праць, присвячених проблемі правових форм участі профспілок у трудових відносин, та полягає в:
– науковій і практичній важливості вивчення правових форм участі профспілок у трудових відносинах;
– перегляді та удосконаленні форм діяльності профспілок;
– створенні ефективного правового механізму, спроможного забезпечити належний захист законних прав та інтересів працівників, а також визначення ролі профспілкового контролю та нагляду;
– необхідності розробки та прийняття додаткових нормативних актів, які б конкретизували правові форми участі профспілок у трудових відносинах.
Питання, що стосуються участі профспілок у регулюванні трудових відносин, завжди були у центрі уваги науковців. Значним є внесок у розробку цієї проблеми таких вчених як: М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, В.С. Венедиктов, Л.Я. Гінцбург, Г.С. Гончарова, В.Я. Гоц, В.М. Догадов, Б.Н. Жарков, В.В. Жернаков, І.Я. Кисельов, К.Д. Крилов, О.М. Курінний, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиць, О.М. Мовчан, Г.К. Москаленко, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.О. Процевський, В.Г. Ротань, З.К. Симорот, О.В. Смірнов, В.І. Смолярчук, О.І. Снігірьова, Г.С. Стоян, О.І. Цепін, Г.І. Чанишева, В.О. Чібісов, Л.А. Шеломов, О.І. Щиглик, Г.С. Явич, Ц.А. Ямпольська та ін. Вивчення робіт цих авторів сприяло поглибленому осмисленню суті досліджуваного явища й формулюванню власних висновків. Проте наразі в Україні відсутні праці, присвячені ґрунтовному комплексному дослідженню правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин. Таким чином, вибір теми дослідження обумовлений підготовкою проекту Трудового кодексу України, недосконалістю чинних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність профспілок, необхідністю усунення недоліків у практичній діяльності профспілок щодо захисту соціально-економічних прав та інтересів працівників.
У процесі дослідження використовувалися Конституція України, Закони України, нормативні акти Президента і Кабінету Міністрів України, Рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, періодичні видання України, іноземна наукова література, присвячена цій тематиці.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на період до 2006 р., встановленими Законом України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 р., планів наукових досліджень кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми “Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2001 р. за № 1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002–2006 роки”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження полягає у комплексному дослідженні сутності й особливостей правових форм участі профспілок у трудових відносинах, у обґрунтуванні способів й умов їх реалізації, виробленні конкретних пропозицій та практичних рекомендацій щодо удосконалення чинного трудового законодавства, правотворчої, правозастосувальної та правоохоронної діяльності відповідних державних і недержавних органів у сфері діяльності профспілок.
Досягнення цієї мети вимагає вирішення наступних завдань:
– визначення соціально-правової природи та сутності правових форм участі профспілок у трудових відносинах;
– обгрунтування авторської класифікації основних прав та обов язків профспілок при участі в регулюванні правових відносин;
– уточнення понятійного апарату трудового законодавства стосовно діяльності профспілок;
– уточнення понять захисної та регулятивної функцій діяльності профспілок;
– аналіз особливостей участі профспілок у розгляді та вирішенні трудових спорів, а також в укладенні колективних договорів;
– розгляд інших способів захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки;
– визначення гарантій правових форм участі профспілок у трудових правовідносинах;
– розробка, обґрунтування і внесення пропозицій стосовно повноважень та інших аспектів діяльності профспілок;
– визначення найбільш прийнятної організаційно-правової системи діяльності профспілок та форм її реалізації.
Об єктом дослідження є діяльність профспілок, пов язана з участю в трудових правовідносинах.
Предметом дослідження є правові форми участі профспілок у трудових відносинах, теоретичні та практичні проблеми, які виникають у їх діяльності, та порядок їх вирішення.
Методологічна основа дослідження. У процесі роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема для досягнення мети і виконання задач дослідження були використані такі наукові методи: історико-правовий (для дослідження генези наукових поглядів на проблему участі профспілок у трудових правовідносинах (підрозділ 1.1., 1.2., 1.3., 2.4.); логіко-семантичний (для дослідження та уточнення понятійного апарату, що стосується теми дослідження (підрозділи 1.3., 2.1., 3.1., 3.2.); порівняльний (для розгляду участі профспілок у правовому вирішенні трудових спорів та укладенні колективних договорів (підрозділи 2.2., 2.3.). Крім того, під час усього дослідження використовувалися соціологічний та статистичний методи для визначення основних напрямків у створенні механізму захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, а також логіко-юридичний метод з метою узгодження результатів дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам правових форм участі профспілок у регулюванні трудових відносин. На основі сучасної методології та методів дослідження, використовуючи досягнення юридичної науки, ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства, вивчення стану та проблем практики, в дисертації напрацьовані нові положення, що виносяться на захист. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
1) вперше в нових соціально-економічних умовах України проведено класифікацію правових форм участі профспілок:
а) захист трудових та соціально-економічних прав та інтересів працівників, тобто захисна функція;
б) контроль за дотриманням законодавства про працю, тобто регулятивна функція. 2) удосконалено теоретичні поняття захисної, регулятивної та виховної функцій діяльності профспілок;
3) дістав подальший розвиток аналіз історико-правової діяльності профспілок в Україні та зміни їх функцій в умовах економічних реформ. Функція нагляду за дотриманням трудового законодавства, яка була головною в діяльності профспілок радянського періоду, нині відсутня, а основною стала захисна функція профспілок; 4) дістали подальший розвиток наукові погляди щодо врегулювання суперечностей між працівниками та роботодавцями. Виникаючі соціально-трудові проблеми необхідно регулювати шляхом створення системи органів соціального партнерства і формування відповідної правової бази;
5) запропоновано внесення змін і доповнень до деяких нормативних актів, які регулюють діяльність профспілок. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:
– наукові висновки й пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, можуть бути використані у правотворчій діяльності законодавчих органів, при розробці концепції забезпечення реалізації профспілками своїх прав та правового регулювання діяльності профспілок;
– теоретичні висновки і рекомендації можуть знайти застосування в практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також під час розгляду трудових спорів;
– результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі в закладах освіти, а саме при розробці навчальних курсів з трудового права та права соціального забезпечення, читанні лекцій, під час проведення семінарських і практичних занять, при підготовці навчальної, довідкової та методичної літератури та в науково-дослідній роботі студентів.
Апробація дисертації. Робота виконана та обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Інституту економіки і права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.
Бачення автором окремих аспектів досліджуваної теми оприлюднено на науково-практичній конференції „Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав та обов язків” (Харків, ХарРУ УАДУ, 2000 р.), на другому Міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, ХарРУ УАДУ, 2002 р.), на науковій конференції „Проблеми реформування трудового та соціального законодавства в Україні” (Харків, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у семи наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 167 сторінок. Список використаних джерел містить 155 найменувань і займає 12 сторінок.
| 
