|
Актуальність теми дослідження. Одним із завдань сучасного етапу становлення економіки України є реформування правових засад розвитку товарно-кредитного господарства. Кредит як універсальний важіль економіки супроводжує процеси виробництва, обміну, присвоєння та споживання матеріальних благ. Реалії розвитку ринкових відносин у нашій країні вказують на потребу вдосконалення функціонуючих кредитних механізмів та впровадження нових.
Положення про кредитування, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.09.1995 р., не містить ефективного механізму правового регулювання кредитних відносин. У Цивільному кодексі України, прийнятому 16.01.2003 р., окреслено лише загальні нормативні положення щодо кредитного договору, які є недостатніми для належної правозастосовчої діяльності. В процесі реформування банківського законодавства виникла необхідність переосмислення концептуальних підходів та усунення суперечливого характеру теоретичних конструкцій, закладених в основу кредитування, визначення статусу інших потенційних кредитодавців, окрім банків, визначення меж свободи кредитного договору тощо. Необхідною передумовою прийняття закону України „Про кредитування” як визначального та низки підзаконних нормативних актів мають стати наукові дослідження у цій сфері.
У вітчизняному правознавстві в дисертаційних роботах розглядалися лише окремі питання правової характеристики договору як підстави виникнення кредитних відносин, зокрема щодо такого різновиду кредитного договору, як договір банківського кредиту (Ю. Чалий), статусу кредитних спілок як учасників ринку кредитних капіталів (О. Орлюк), правового регулювання кредитних відносин (Л. Рябко). Аналізу процесу кредитування присвячені також праці економічного спрямування (Б. Івасів, М. Клапків, В. Лагутін, Л. Рябініна, А. Чухно). Однак монографічні праці щодо комплексного дослідження правових характеристик суті кредитного договору відповідно до реалій сьогодення в Україні відсутні.
Усе це обумовлює актуальність теми, за якою виконана кандидатська дисертація.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в європейське співтовариство”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 01.07.2002 р. № 11/74.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення правових знань про кредит як соціальне явище, юридичну природу, види, зміст та сторони кредитного договору, відповідальність за невиконання його умов, а також особливості правового регулювання відносин, що виникають на підставі цього юридичного факту.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання:
- з ясувати правову сутність кредиту;
- уточнити співвідношення суті понять позики та кредиту;
- класифікувати підстави виникнення кредитних відносин – низки правочинів, що дозволить забезпечити уніфіковане регулювання цього виду відносин;
- удосконалити визначення поняття кредитного договору;
- виділити критерій співвідношення договору позики грошей та кредитного договору;
- визначити правовий статус кредитної організації;
- уточнити порядок зміни умов та розірвання кредитного договору, заміни сторін в кредитному зобов язанні;
- з ясувати правову природу відсотків, належних до сплати у разі прострочки виконання позичальником обов язку з повернення основної суми боргу за кредитним договором;
- проаналізувати зарубіжний досвід правового регулювання кредитних відносин.
Об єктом дослідження є цивільно-правові закономірності становлення, функціонування та розвитку договірних засад кредитування.
Предметом дослідження є кредитний договір як інститут цивільного права.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод пізнання супроводжував весь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку інституту кредитування у цивільних правовідносинах. Методи аналізу та синтезу використовувалися у зв язку з формулюванням понять кредиту, кредитного договору, кредитної організації. В ході написання дисертаційної роботи застосовані також історико-правовий (при дослідженні генезису понять кредиту та кредитного договору), формально-юридичний (при аналізі змісту правових норм, що регулюють кредитні відносини), порівняльно-правовий (при порівнянні нормативно-правових актів України та зарубіжного законодавства у сфері кредитування) методи дослідження.
Теоретичну основу дослідження склали положення, викладені у працях таких вітчизняних та зарубіжних вчених як М.М. Агарков, М.І. Брагінський, В.А. Васильєва, С.І. Вільнянський, В.В. Вітрянський, В.П. Грібанов, Е. Долан, Л.Г. Єфімова, О.С. Іоффе, Є.А. Карманов, Е.С. Компанієць, В.М. Коссак, О.В. Кривенда, О.І. Лаврушин, В.Д. Лагутін, К. Левицький, В. Лєксіс, В.В. Луць, Л.А. Лунц, Д.І. Мейер, Р.А. Майданик, Л.А. Новосьолова, О.М. Олійник, О.П. Орлюк, Є.А. Павлодський, Е.Г. Полонський, Е. Роде, М.Г. Розенберг, Р. Саватьє, Е.А. Суханов, І.А. Трахтенберг, О.А. Флєйшиц, Ю.І. Чалий, Г.Ф. Шершенєвіч та ін.
Емпіричною основою дослідження є матеріали практики розгляду та вирішення спорів, що виникають при укладенні та виконанні кредитних договорів, господарськими та місцевими судами, узагальнення судової практики розгляду цієї категорії справ, здійснені Вищим господарським судом України, а також матеріали практики укладення кредитних договорів комерційними банками в місті Львові.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українському правознавстві монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем правової характеристики поняття та елементів кредитного договору. В результаті проведеного дослідження автором сформульовано такі основні положення, які виносяться на захист:
- з ясована правова сутність кредиту як послуги, яка полягає в передачі коштів, банківських металів на засадах повернення такої ж їх кількості, наданні відстрочки або розстрочки платежу;
- уточнено співвідношення понять позики та кредиту, яке дозволило зробити висновок, що кредит є родовим поняттям, а позика – видовим. Позика завжди пов язується із фактом передачі речі, а кредит може мати місце і тоді, коли такої передачі не було, а довіра проявилась в іншій формі (при відстрочці чи розстрочці оплати). Відповідно пропонується виокремлення таких форм кредиту, як позика, відстрочка та розстрочка платежу;
- здійснено класифікацію правочинів за ознакою спрямування в цілому чи в частині на надання кредитних послуг;
- запропоновано таке визначення поняття кредитного договору: „За кредитним договором одна сторона (кредитодавець) зобов язується передати у власність другої сторони (позичальника) національну, іноземну валюту готівкою або банківський метал чи перерахувати на обумовлений рахунок позичальника або за його вказівкою на рахунок третьої особи, а позичальник зобов язується розпорядитися ними в межах визначених цілей, повернути стільки ж коштів чи банківського металу зі спливом обумовленого строку і сплатити відсотки;
- виділено як критерій співвідношення договорів позики грошей та кредитного договору правовий режим коштів, передачу яких опосередковують ці правочини. За договором позики позичальнику передаються виключно особисті кошти позикодавця, а за кредитним договором – поряд із особистими, насамперед кошти, залучені на засадах поворотності від третіх осіб;
- визначено правовий статус кредитної організації як юридичної особи, яка на підставі ліцензії НБУ має право кредитувати на власний ризик фізичним або юридичним особам кошти, банківські метали, залучені на засадах поворотності (позики, депозитного вкладу, банківського рахунку, інших). Обґрунтовується доцільність встановлення у законодавстві вичерпного переліку потенційних кредитодавців;
- уточнено порядок зміни умов та розірвання кредитного договору, зокрема шляхом встановлення в законі межі свободи кредитного договору щодо зміни кредитодавцем в односторонньому порядку умови про плату за кредитні послуги;
- обґрунтовано позицію про те, що страхові організації та кредитні спілки не мають права вчиняти правочинів щодо переводу свого боргу чи відступати право вимоги за кредитним договором;
- обґрунтовано висновок щодо правової природи відсотків, належних до сплати за прострочку виконання грошового зобов язання позичальника за кредитним договором, як сукупності реальних збитків та упущеної вигоди;
- обґрунтовано доцільність запровадження інституту кредитного посередництва.
Відповідно до розроблених теоретичних положень автором сформульовані пропозиції щодо вдосконалення положень чинного національного законодавства, а також щодо проекту закону України „Про кредитування”.
Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи визначається новизною одержаних результатів, які можуть бути використані для подальших наукових досліджень, вдосконалення національного законодавства стосовно регулювання кредитних відносин, насамперед розробки проекту закону України „Про кредитування”, а також для підготовки підручників і навчальних посібників для студентів юридичних та економічних факультетів, викладання курсу „Цивільне право України” та підготовки спецкурсу „Правове регулювання кредитних відносин в Україні”. Сформульовані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть застосовуватись у діяльності кредитних організацій при укладенні та виконанні кредитних договорів, а також у процесі розгляду судами відповідних категорій справ.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції щодо вдосконалення законодавства України оприлюднено у повідомленнях та доповідях на звітній науковій конференції Львівського університету імені Івана Франка за 1998 рік (м. Львів, 13–16 лютого 1999 р.), VІІ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13–14 лютого 2001 р.), Міжнародному науково-методичному семінарі „Римське право і сучасність” (м. Одеса, 21 грудня 2001 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування в сучасний період” (м. Хмельницький, 14–15 травня 2002 р.), ІХ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 13–14 лютого 2003 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Другі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 14–15 листопада 2003 р.).
Результати наукового дослідження неодноразово обговорювалися на засіданні кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Публікації. Основні результати наукового дослідження висвітлено у 8 публікаціях, зокрема 6 – фахових, 2 – тези конференцій.
Структура дисертаційної роботи обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, які об єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них 19 сторінок займає список використаних джерел (209 найменувань).
| 
