|
Актуальність теми дослідження. Сучасному світу властиві тенденції глобалізації та інтеграції не тільки позитивних процесів та явищ, але й негативних. З одного боку, відбувається становлення третього покоління прав людини – прав людства. З іншого боку, загострюються глобальні світові проблеми, у тому числі з являються нові тенденції розвитку кримінального середовища, активізується міжнародний тероризм. Усвідомлюючи небезпеку такої загрози, країни світу вживають спільні заходи щодо належного забезпечення прав людини та людства. Такий підхід вимагає послідовної, зваженої політики компетентних органів різних держав та міжнародних організацій щодо стратегії боротьби з організованою транснаціональною злочинністю, належна реалізація якої має впроваджуватися, серед іншого, і у процесі міжнародної правоохоронної діяльності.
Пріоритетні положення політики Української держави в галузі міжнародної правоохоронної діяльності, визначені у Конституції України, спрямовані на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Для реалізації зазначеної політики органи державної влади України, компетенція яких пов язана з міжнародною правоохоронною діяльністю, мають створювати умови як на внутрішньодержавному (національному), так і міжнародному рівні, з метою реального забезпечення прав і свобод громадян, іноземців та осіб без громадянства, охорони та захисту громадського світового порядку.
Одним із дієвих засобів досягнення зазначеної мети постає якісне трансформування усього механізму національних правоохоронних органів, у тому числі органів внутрішніх справ України, для гарантування соціальної безпеки людини та людства в нових умовах сьогодення. На сучасному етапі державотворення та інтеграції України у світове співтовариство виникає нагальна потреба у активізації соціальної ролі ОВС України, передусім, у галузі забезпечення прав і свобод людини та людства на рівні світових стандартів. Певні зрушення на цьому шляху мають місце, але вони не носять комплексного всеохоплюючого характеру. Залишаються проблеми щодо реального забезпечення виконання ОВС України положень ратифікованих міжнародних договорів, які пов язані, зокрема, з недостатнім рівнем організаційно-правового, матеріального, фінансового, технічного забезпечення системи ОВС України, а також правової культури правоохоронців, не завжди відповідає вимогам часу діяльність ОВС України у міжнародній правоохоронній сфері. Така ситуація вимагає рішучих, зважених та спільних заходів науковців та практичних працівників ОВС України. Наукове супроводження міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України розглядається як важливий чинник реалізації такої діяльності. Аналіз чинного законодавства України в галузі міжнародної правоохоронної діяльності, практики реалізації нормативно-правових актів, теоретичне осмислення наукових праць у різних галузях юриспруденції дає можливість переконатися у тому, що не всі аспекти цієї діяльності, у тому числі управлінський, було досліджено повною мірою; практично відсутні роботи, в яких розглядаються вимоги щодо якісного трансформування міжнародної правоохоронної діяльності з огляду на випереджаюче врахування нових тенденцій розвитку міжнародної злочинності та шляхів його забезпечення; недостатньо уваги приділялося розробці ефективних організаційно-правових механізмів ОВС України, які були б спроможні оперативно та якісно вирішувати проблеми соціальної безпеки у широкому розумінні цього слова, а також злагоджено взаємодіяти з відповідними міжнародними механізмами для підтримання громадського світового порядку. Таким чином, глибоке дослідження у організаційно-правовому аспекті проблем участі ОВС України у міжнародній правоохоронній діяльності набуває особливого змісту і актуальності.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 6.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період з 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Національного університету внутрішніх справ (п. 2.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.). Робота спрямована також на реалізацію основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС (затверджено розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 р. № 618).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України, практики його реалізації та узагальнення основних положень праць науковців визначити сутність та особливості міжнародної правоохоронної діяльності, організаційно-правові засади належної участі ОВС України у цій діяльності, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України, організаційного трансформування ОВС України в напрямку забезпечення цивілізованої міжнародної правоохоронної діяльності. Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких задач:
- визначення та аналіз понятійного апарату міжнародної правоохоронної діяльності;
- розкриття змісту та призначення міжнародної правоохоронної сфери;
- визначення суб єктів управління в галузі міжнародної правоохоронної діяльності та їх компетенції;
- дослідження повноважень ОВС України як суб єкта управління у міжнародній правоохоронній сфері;
- обґрунтування шляхів якісної, організованої реалізації функцій міжнародної правоохоронної діяльності органами внутрішніх справ України;
- аналіз чинного національного законодавства та виділення нормативно-правових актів, відповідно до яких має здійснюватися управління ОВС України в процесі міжнародної правоохоронної діяльності;
- узагальнення практики міжнародної правоохоронної діяльності суб єктів цієї діяльності як в Україні, так і поза її межами, з визначенням шляхів оптимізації їх організаційних структур, функцій, методів та форм управління;
- розробка пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності ОВС України в напрямку узгодженої взаємодії з зарубіжними правоохоронними органами та міжнародними організаціями у міжнародній правоохоронній сфері.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі участі ОВС України у міжнародній правоохоронній діяльності.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні й організаційно-правові засади, форми та методи міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України, а також шляхи їх удосконалення.
Методологічною основою дисертації є теоретико-методологічний арсенал, зумовлений метою та особливостями явища, що аналізується, – міжнародної правоохоронної діяльності та участі в ній ОВС України. Спираючись, передусім, на вітчизняну теоретико-методологічну спадщину, автор виходить з діалектичного світорозуміння. Системний метод використовувався під час дослідження міжнародної правоохоронної діяльності з позицій теорії управління (підрозділ 1.2), визначення правової бази міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України (розділ 2). Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату (підрозділи 1.1 – 1.3). За допомогою організаційно-структурного, функціонального й системного методів, а також синергетичного підходу досліджено державне та міждержавне управління міжнародною правоохоронною сферою як систему, структурні елементи об єкта та суб єкта державного (міждержавного) управління міжнародною правоохоронною сферою (розділ 1). Суб єктно-об єктний підхід використовувався при розгляді управління ОВС України міжнародною правоохоронною сферою як цілісної системи (підрозділи 3.1 – 3.3). Історико-правовий метод застосовано під час аналізу еволюції нормативно-правової бази щодо завдань, функцій, повноважень ОВС України як органу державного управління у міжнародній правоохоронній сфері за роки незалежності України (підрозділ 2.2). Завдяки порівняльно-правовому методу визначено напрямки удосконалення національного законодавства з метою інтеграції України до світової спільноти (підрозділи 2.3, 3.4). Статистичний метод використовувався для ілюстрації досягнень і недоліків у правовому регулюванні відносин у міжнародній правоохоронній сфері та визначення шляхів підвищення ефективності реалізації управлінських функцій ОВС України (розділи 2, 3). Розв язанню проблем інформаційного забезпечення ОВС України як суб єкта державного управління у міжнародній правоохоронній сфері сприяло комплексне використання інформаційного підходу, логічного методу, методу моделювання (підрозділ 3.4).
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці фахівців з теорії держави та права, теорії управління та адміністративного права, міжнародного права, інших галузевих правових наук: В.Б. Авер янова, С.С. Алексєєва, М.І. Ануфрієва, Г.В. Атаманчука, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, В.Т. Білоуса, О.К. Безсмертного, В.П. Бож єва, А.Н. Глібова, С.Т. Гончарука, К.Ф. Гуценка, Р.А. Калюжного, О.М. Клюєва, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, О.П. Коренєва, Ю.Ф. Кравченка, В.Н. Кудрявцева, І.Е. Марочкіна, Н.П. Матюхіної, М.І. Мельника, Г.І. Петрова, В.М. Плішкіна, О.Ф. Скакун, О.О. Теличкіна, Л.Д. Тимченка, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, Г.В. Щокіна, О.Н. Ярмиша та ін. Нормативною та емпіричною базою дисертації стали норми Конституції України та інших законодавчих актів, нормативно-правові акти органів виконавчої влади, у тому числі МВС України, міжнародно-правові документи робочих органів ООН, Ради Європи, Європейської комісії ЄС, статутних органів СНД, Інтерполу; національна правозастосовна практика, досвід здійснення міжнародної правоохоронної діяльності провідними державами світу, узагальнення практики застосування національного законодавства з питань державного управління міжнародною правоохоронною сферою та міжнародної правоохоронної діяльності ОВС України, довідкова література, статистичні та аналітичні матеріали, які містять інформацію з проблеми, що досліджується.
- Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексних досліджень організаційно-правових засад участі органів внутрішніх справ України у міжнародній правоохоронній діяльності. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі: визначено категоріальний апарат міжнародної правоохоронної діяльності та запропоновано ознаки цивілізованої міжнародної правоохоронної діяльності;
- вперше запропоновано визначення поняття державного та міждержавного управління у міжнародній правоохоронній сфері; обґрунтовано доцільність використання методології теорії управління для удосконалення міжнародної правоохоронної діяльності та її трансформування у цивілізовану;
- сформульовано автором визначення поняття міжнародної правоохоронної сфери; узагальнено та проаналізовано її особливості як об єкта управління;
- запропоновано сформувати інтегративну систему національних органів усіх гілок держаної влади, компетенція яких цілком чи частково пов язана з міжнародною правоохоронною діяльністю, та відповідних міжнародних організацій (міжурядових); обґрунтована доцільність розгляду цієї системи як суб єкта міждержавного управління;
- визначено й системно досліджено роль та місце ОВС України в системі управління у міжнародній правоохоронній сфері;
- запропоновано підхід до комплексного формування належної правової бази регулювання участі ОВС України у міжнародній правоохоронній діяльності;
- сформульовано пропозиції щодо необхідності прийняття Закону України „Про міжнародну правоохоронну діяльність України” та розроблено проект цього закону;
- комплексно досліджено вплив ратифікованих Україною міжнародних актів на створення правових підстав для забезпечення цивілізованої участі ОВС України у міжнародній правоохоронній діяльності;
- вперше запропоновано і обґрунтовано доцільність підвищення статусу НЦБ Інтерполу в Україні для підвищення ефективності діяльності суб єктів державного (міждержавного) управління у міжнародній правоохоронній сфері;
- внесено пропозиції щодо удосконалення організаційних засад управління ОВС України в напрямку забезпечення їх цивілізованої участі у міжнародній правоохоронній діяльності; дістала подальший розвиток та уточнення Концепція інформатизації органів внутрішніх справ України, передусім у напрямку зваженої імплементації європейських стандартів у галузі захисту персональних даних.
- Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес: у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем правового забезпечення міжнародної правоохоронної діяльності України та управління ОВС України у міжнародній правоохоронній сфері;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного національного законодавства, зокрема: розроблено проект Закону України „Про міжнародну правоохоронну діяльність України”, пропозиції до законів України „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” та направлено до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності; внесено зміни до проекту Постанови Кабінету Міністрів України „Про удосконалення взаємодії з Міжнародною організацією кримінальної поліції” та направлено до Міністерства внутрішніх справ України (про що є відповідні акти впровадження); у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність ОВС України у міжнародній правоохоронній сфері з метою перетворення її у цивілізовану;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження використовуються при викладанні дисциплін „Судові та правоохоронні органи України”, „Управління в органах внутрішніх справ”. Деякі положення дисертації враховані у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю автора;
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації можуть слугувати матеріалом для підвищення рівня правової культури суспільства та працівників ОВС України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи, теоретичні та практичні висновки було оприлюднено на наукових та науково-практичних конференціях, у тому числі і міжнародних: Третій Міжнародній міждисциплінарній конференції „Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 4-9 листопада 2002 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ України” (м. Харків, 24 жовтня 2002 р.); Третьому Міжнародному науковому конгресі „Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 26 лютого 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи” (м. Запоріжжя, 11-12 квітня 2003 р.); ХІ Міжвузівській студентській науковій конференції „Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2003 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 20 червня 2003 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у десяти наукових статтях, сім з яких опубліковано у фахових виданнях, та тезах доповіді на науково-практичній конференції.
Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють десять підрозділів, висновку, списку використаних джерел (291 найменування), чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації – 268 сторінок. Список використаних джерел займає 28 сторінок, додатки містяться на 39 сторінках.
| 
