|
Актуальність теми. Сучасний етап побудови в Україні правової держави вимагає удосконалення правового механізму регулювання суспільних відносин. Найважливішими та найпоширенішими з цих відносин є відносини у сфері суспільної праці, які прямо чи опосередковано торкаються інтересів кожного громадянина нашої держави. Проте саме в сфері правового регулювання праці сьогодні існує низка проблем, які не дозволяють повною мірою реалізувати закріплені Конституцією України права, свободи та законні інтереси громадян, створити всі необхідні умови для творчого використання працівником своїх здібностей та особистісного потенціалу. Ці проблеми зумовлені суперечливістю та чисельними прогалинами у нормах трудового законодавства України; розширенням локального регулювання трудових відносин, що не лише сприяє більш повному врахуванню інтересів сторін трудового договору, а й створює небезпеку перекручувань (довільного тлумачення) вимог трудового законодавства та погіршення правового статусу працівника. Сучасна правозастосовча практика свідчить, що непоодинокими є випадки недостатнього врахування статевікових та фізіологічних особливостей працівників, рівня їх кваліфікації, неадекватних умов їх праці, територіального розташування підприємств, установ, організацій під час вирішення найважливіших питань – укладення та розірвання трудового договору (контракту), встановлення оплати й режиму праці та відпочинку працівників тощо. Усунення невиправданих відмінностей в урегулюванні праці, вирівнювання правового стану окремих категорій працівників без зниження рівня правових гарантій є необхідною умовою реалізації конституційних прав, свобод та інтересів громадян. Це потребує чіткого визначення і подальшого нормативного закріплення особливостей в змісті і обсязі прав та обов язків суб єктів трудових відносин на певних підставах. Така робота має комплексний характер, є кропіткою за своєю сутністю і потребує науково виваженого, аргументованого підходу. Певна частина цієї роботи проведена у даному дисертаційному дослідженні, що й обумовлює актуальність обраної автором теми наукового аналізу.
Отже, актуальність роботи полягає в:
- науковій і практичній важливості вивчення проблем диференціації правового регулювання трудових відносин;
- недосконалості відповідного нормативно-правового забезпечення, неузгодженості між загальними, спеціальними та локальними правовими нормами в галузі диференціації праці; необхідності посилення соціально-правового захисту працівників, забезпечення безперешкодної реалізації їх трудових прав та законних інтересів;
- необхідності стимулювання роботодавця до додержання вимог трудового законодавства у сфері праці; недостатності існуючого теоретично-методологічного підґрунтя для здійснення правових реформ у галузі диференціації праці.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 4.12 Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р., п. 5.2 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р., п. 5.3 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр., а також планів наукових досліджень науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України, кафедри трудового, екологічного і аграрного права Національного університету внутрішніх справ. Мета і задачі дослідження. Мета полягає у всебічному аналізі, розкритті сутності і особливостей диференціації правового регулювання праці за трудовим законодавством України, в розробці конкретних практичних рекомендацій та наукових пропозицій щодо розвитку й удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.
У роботі поставлено такі основні завдання:
- надати соціально-правову характеристику диференціації правового регулювання трудових відносин;
- визначити сучасне поняття диференціації правового регулювання трудових відносин та її основні критерії;
- дослідити співвідношення загального і спеціального нормативного забезпечення по регулюванню трудових відносин;
- визначити нові підходи до поняття та функцій локального регулювання праці;
- обґрунтувати необхідність розширення локального регулювання праці у сучасних умовах ринкової економіки;
- проаналізувати індивідуально - договірне регулювання трудових відносин як форму диференціації правового регулювання та визначити його поняття;
- визначити сутність та специфіку диференціації праці окремих категорій працівників; - надати пропозиції стосовно подальшого удосконалення трудового законодавства України у галузі диференціації праці.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації громадянами України права на працю.
Предметом дослідження є критерії диференціації правового регулювання праці за трудовим законодавством України.
Методи дослідження. Для розв язання поставлених завдань були використані наступні методи: системно-структурний, за допомогою якого трудове законодавство було розглянуто як єдине ціле з узгодженим функціонуванням його елементів – загального, локального і індивідуально-договірного регулювання трудових відносин (підрозділи 2.1., 2.2., 2.3.); діалектичний, використання якого дозволило розглянути єдність та диференціацію правового регулювання праці в процесі їх розвитку та взаємодії (підрозділ 1.1.), а також дослідити співвідношення загального і спеціального нормативного забезпечення трудових відносин (підрозділ 2.1.). За допомогою методу дедукції було досліджено причинний зв язок між закріпленим у приписах загальних правових норм мінімальним рівнем правових гарантій працівників та їх відображенням у локальних правових нормах (підрозділи 3.1., 3.2., 3.3.). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат диференціації правового регулювання праці (підрозділ 1.2.). Використання методу ототожнення дало змогу об єднати критерії диференціації регулювання праці, які пов язані відношеннями типу рівності, та скласти їх класифікацію (підрозділ 1.3.). За допомогою історичного методу було розглянуто розвиток локального регулювання праці (підрозділ 2.2.). Використання методу моделювання дозволило на підставі визначення сутності, змісту та основних критеріїв правового регулювання праці підготовити пропозиції з удосконалення чинного трудового законодавства. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки провідних фахівців у галузі трудового права: Бару М.Й., Венедиктова В.С., Процевського О.І., Чанишевої Г.І., Болотіної Н.Б., Прокопенка В.І., Лівшица Р.З.,Орловського Ю.П., Іванова С.О., Пилипенка П.Д., Іншина М.І., Курєнного О.М., Лавриненка О.В., Пашкова О.С., Гончарової Г.С., Рабіновича П.М., Реус О.С., Кондратьєва Р.І., Бурака В.Я., Покровської М.А., Рабиновича-Захаріна С.Л., та ряду інших авторів. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України, а також відомчі нормативно-правові акти міністерств і відомств України. Наукова новизна одержаних результатів визначається недостатністю комплексних наукових досліджень питань диференціації правового регулювання праці за сучасним трудовим законодавством України. Запропонована дисертація одна із перших праць такого спрямування. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, які запропоновано здобувачем особисто. Основні з них такі:
- удосконалено визначення понять “єдність” та „диференціація правового регулювання праці”;
- удосконалено класифікацію критеріїв диференціації регулювання праці, яка містить об єктивні і суб єктивні критерії;
- на основі аналізу диференціації правового регулювання трудових відносин удосконалено класифікацію правових норм, яка складається з загальних норм та групи спеціальних норм, що охоплює щільно взаємодіючі поміж собою норми-доповнення, норми-винятки і норми-пристосування;
- дістало подальшого розвитку питання щодо необхідності обмеження ролі централізованого регулювання трудових відносин особливо тих, що можуть бути урегульовані колективним або трудовим договором ;
- удосконалено визначення основних функцій локального правового регулювання на підприємствах, в установах, організаціях;
- удосконалено визначення понять локального правового регулювання та індивідуально-договірного правового регулювання;
- удосконалено класифікацію угод, в наслідок яких встановлюються індивідуальні умови праці працівників;
- дістало подальшого розвитку питання щодо виділення ознак принципу підвищеної охорони праці жінок та основні фактори, які мають враховуватись під час диференціації їх праці;
- дістало подальшого розвитку питання щодо виділення основних умов сумісництва щодо окремих категорій громадян за трудовим законодавством України;
- вперше сформульовано конкретні пропозиції щодо уточнення чинних та розробки нових нормативно-правових актів з метою підвищення ефективності диференціації правового регулювання праці.
Практичне значення одержаних результатів - у науково-дослідній сфері одержані результати можуть бути основою для подальшої розробки проблем диференціації правового регулювання праці за трудовим законодавством України;
- у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки проектів і удосконалення існуючих законодавчих актів, насамперед Кодексу законів про працю України, а також локальних нормативних актів; - у правозастосовчій діяльності висновки та рекомендації, які надані дисертантом, дають необхідне методологічне підґрунтя для неухильного додержання загальних приписів законодавства у локальному та індивідуально-договірному правовому регулюванні трудових відносин; - у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані в юридичних та інших навчальних закладах при вивченні дисципліни „Трудове право”, а також при розробці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.
- у правовиховній сфері – положення і висновки дисертації може бути використано в роботі щодо підвищення рівня правової культури населення.
Отримані дисертантом результати використовуються в навчальному процесі Національного університету внутрішніх справ на лекціях та практичних заняттях по трудовому праву.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки”(Сімферополь; травень 2003р.); „Нормативно-правове забезпечення проходження служби в ОВС України” (Харків; березень 2004 р.); „Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти та законодавство України” (Київ; березень 2004р); Кодифікація трудового законодавства України: стан та перспективи (Запоріжжя; червень 2004р.), а також на засіданні методологічного семінару науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ та науковій школі “Проблеми трудового права та проходження служби в ОВС України”.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у шести статтях, опублікованих у наукових журналах, що входять до переліку наукових фахових видань та у тезах доповідей на науково-практичних конференціях. Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів‚ висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 184 сторінки. Список використаних літературних джерел складається із 197 найменувань.
| 
