|
Актуальність теми дослідження. Органи внутрішніх справ України відіграють важливу роль у процесі реалізації функцій демократичної, соціальної, правової держави. Адже завданнями цих органів є боротьба із злочинністю, охорона громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорона та оборона особливо важливих державних обґєктів.
Характер завдань впливає на сутність функцій органів внутрішніх справ, які реалізуються через форми їх діяльності. Останні, у свою чергу, дають життя тим способам та прийомам (методам), які використовуються ними з метою безпосереднього та цілеспрямованого впливу на обґєкти управління.
Форми й методи діяльності органів внутрішніх справ знаходять відбиття у зафіксованих в законодавчих актах правах та обовґязках їх представників. Отже, особам, що перебувають на службі в цих органах, надаються владні повноваження, здійснюючи які, вони представляють державу. Тільке відповідальне ставлення цих осіб до виконанання наданих повноважень може забезпечити нормальну реалізацію поставлених перед органами завдань.
Впливати на свідомість, поведінку осіб, що представляють державу, можна за допомогою як заохочувальних заходів, так і заходів, що примушують цих осіб діяти відповідно до встановлених правил. Втім використання будь-яких заходів потребує правового врегулювання, оскільки існування чітких нормативних положень, якими визначались би підстави та порядок їх застосування, лише сприятиме зміцненню законності і дисципліни в державному управлінні.
Нині в Україні діє низка законів, приписи яких містять майже вичерпну інформацію стосовно повноважень працівників органів внутрішніх справ (далі – працівники ОВС). Це, наприклад, Закони “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про дорожній рух”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” та ін.
Питанням застосування до працівників ОВС примусових заходів за неналежне виконання наданих повноважень присвячені окремі норми актів, якими регулюються відносини, що виникають у звґязку із скоєнням протиправних діянь субґєктами, які мають (у порівнянні з іншими субґєктами правопорушень) додаткові ознаки (наприклад, відповідні статті Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону “Про боротьбу з корупцією”). Про заохочення, а також дисциплінарні стягнення, тобто про заходи дисциплінарного впливу, йдеться у Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ Української РСР, який був затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 р.
Аналіз положень згаданих нормативно-правових актів, а також вивчення практики їх застосування дозволяє констатувати, що забезпечити належне виконання працівниками ОВС наданих їм повноважень можна за допомогою, насамперед, тих заходів, які дозволяють швидко реагувати як на правомірну, так і на неправомірну поведінку зазначених осіб. Такими заходами, на наш погляд, є заохочення, дисциплінарні стягнення, а також адміністративні стягнення, що накладаються у разі вчинення проступків, так чи інакше повґязаних зі службовою діяльністю цих працівників. Проблеми забезпечення законності і дисципліни у державному управлінні шляхом застосування щодо державних службовців різноманітних заходів впливу, в тому числі заходів юридичної відповідальності досліджувались багатьма науковцями. Різні її аспекти знайшли відбиття в роботах теоретиків права С.С. Алексєєва, Б.Т. Базилєва, І.Л. Бачило, С.М. Братуся, Ю.О. Денісова, О.С. Іоффе, О.Е. Лейста, М.С. Малєіна, І.С. Самощенко, О.Ф. Скакун, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, М.Д. Шаргородського, Л.С. Явича та ін. До проблем зміцнення законності і дисципліни за допомогою застосування до представніків влади заходів відповідальності зверталися і науковці, які досліджували загальні питання державного управління і трудовго права, зокрема: О.А. Абрамова, О.В. Абрамова, Є.А. Агєєва, К.С. Бельський, В.С. Венедиктов, В.М. Корельський, В.М. Кудрявцев, Б.М. Лазарєв, О.Є. Луньов, В.М. Манохін, О.І. Процевський, Л.О. Сироватська, В.М. Смирнов, М.С. Студенікіна, В.В. Цвєтков та ін.
В науці адміністративного права проблема відповідальності в управлінні в тій чи іншій мірі привертала увагу В.Б. Аверґянова, Ю.С. Адушкіна, О.П. Альохіна, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, Д.О. Гавриленка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.Д. Сорокіна, Ю.М. Старілова, Ю.О. Тихомирова та ін.
У той же час, поруч з загальнотеоретичними проблемами відповідальності в управлінні, науковцями досліджувалися в основному питання застосування примусових заходів щодо представників влади, які вчинили протиправні діяння. Стимулюванню відповідального ставлення державних службовців до виконання наданих їм повноважень шляхом заохочення таких осіб приділялось, на наш погляд, недостатньо уваги.
Крім того, при дослідженні проблем відповідальності необхідно враховувати особливості правового положення службовців, що представляють різні органи державної влади.
Працівники ОВС, як правило, наділяються владними повноваженнями, у звґязку із здійсненням яких вони можуть приймати рішення або вчиняти дії, характерні тільки для службовців, що перебувають на мілітарізованій державній службі. Отже, специфічність повноважень таких осіб обумовлює наявність особливих вимог, що ставляться до них і стосуються як їх поведінки на службі, так і поза нею. Необхідність розвґязання питань, що виникають у звґязку із застосуванням до працівників ОВС заходів впливу, які сприятимуть належному виконанню повноважень, наданих їм по службі, дотриманню інших нормативно закріплених вимог, і стала підставою для обрання автором цієї теми дослідження.
Звґязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Права людини та проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування” № 0186.0.070865, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Обґєктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі застосування до працівників ОВС з метою забезпечення законності і дисципліни в цих органах заходів впливу (заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень), які дозволяють швидко реагувати як на правомірну, так і на неправомірну поведінку зазначених осіб.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підгрунті досягнень юридичної науки, аналізу вітчизняного законодавства, практики його реалізації розробити і надати науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на забезпечення та зміцнення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ України.
Для досягнення поставленої мети в дисертації основна увага була приділена вирішенню слідуючих завдань:
- характеристиці юридичної відповідальності працівників ОВС, окресленню її рис і принципів;
- аналізу чинних нормативно-правових актів, які складають законодавчі основи юридичної відповідальності зазначених осіб;
- характеристиці працівників ОВС як субґєктів юридичної відповідальності, яким поряд з загальними рисами державних службовців притаманні додаткові ознаки, обумовлені специфікою наданих їм повноважень;
- визначенню ролі адміністративної і дисциплінарної відповідальності зазначених субґєктів у забезпеченні та зміцненні законності і дисципліни в органах внутрішніх справ; - загальній характеристиці і окресленню особливостей адміністративної відповідальності працівників ОВС;
- опрацюванню дефініції дисциплінарної відповідальності зазначених субґєктів, визначенню підстав такої відповідальності і характеристиці заходів дисциплінарного впливу, які застосовуються щодо працівників ОВС;
- розгляду дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ, його принципів і стадій та визначенню шляхів законодавчого забезпечення цього виду провадження;
- окресленню напрямів розвитку законодавства про адміністративну і дисциплінарну відповідальність працівників ОВС.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Дослідження змісту юридичної відповідальності працівників ОВС, поглиблення понятійного апарату здійснювалося за допомогою логіко-сематичного методу. Формально-логічний та соціологічний методи дозволили визначити роль адміністративної і дисциплінарної відповідальності зазначених субґєктів у справі забезпеченні та зміцненні законності і дисципліни в органах. Статистичний і порівняльно-правовий методи використовувалися для окреслення напрямків удосконалення правових засад відповідальності працівників ОВС. За допомогою спеціальних юридичних методів граматичного розгляду та тлумачення правових норм вдалося виявити прогали й інші недоліки в актах, норми яких регулюють відносини, що виникають у звґязку із застосуванням до згаданих субґєктів заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень.
Положення та висновки дисертації грунтуються на розробках загальної теорії держави та права, теорії державного управління, адміністративного права та процессу, приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативних актів, які визначають повноваження працівників ОВС, підстави юридичної відповідальності цих осіб, заходи впливу, що застосовуються до них з метою забезпечення і зміцнення законності і дисципліни в органах, порядок їх накладення. Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики застосування до вказаних субґєктів заохочень, дисциплінарних та адміністративних стягнень, статистичні матеріали, довідкові видання, політико-правова публіцистика. Використано також особистий досвід служби дисертанта в органах внутрішніх справ. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретико-правових проблем юридичної відповідальності працівників ОВС. В роботі з використанням сучасних методів пізнання, з урахуванням новітніх досягнень правової науки, на якісно новому рівні досліджено роль та значущість юридичної відповідальності згаданих осіб у забезпеченні й зміцненні законності і дисципліни в органах, здійснено аналіз нормативно-правових актів, що діють в цій сфері. Ряд пропозицій по удосконаленню правових приписів та практики їх застосування у досліджуваній сфері надано вперше.
В результаті проведеного дослідження сформульовані положення та висновки, які мають певну наукову новизну та виносять на захист. Зокрема:
1. Вперше запропоновано визначення юридичної відповідальності працівників ОВС через її двохаспектне розуміння як особливого правового стану субґєктів правовідносин, що передбачає наявність прав та обовґязків, закріплених в нормативно-правових актах, розуміння необхідності дотримання відповідних приписів, а також можливість у випадку порушення цих приписів настання несприятливих наслідків на підставі та у порядку, встановлених в законі.
2. Обгрунтовано висновок про те, що специфіка відповідальності працівників ОВС обумовлена перебуванням цих осіб на мілітарізованій державній службі в органах, які здійснюють функції за допомогою форм та методів, характерних тільки для їх діяльності.
3. Подальшого обгрунтування дістали позиції відносно того, що більшість працівників ОВС наділені владними повноваженнями, однак не всі з них за характером здійснюваних функцій можуть бути віднесені до посадових осіб. У звґязку з цим висловлюється пропозиція законодавчого закріплення понять посадової і службової особи органів внутрішніх справ та відокремлюються суттєві ознаки, які підлягають включенню в основу визначення цих понять.
4. Доведена наявність додаткових ознак, що характеризують працівників ОВС як субґєктів адміністративних проступків, та необхідність вирізнення серед цих ознак таких, що є спеціальними й особливими.
5. Зроблені пропозиції про доцільність оновлення чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнення його окремою главою, яка буде присвячена визначенню складів корупційних діянь та інших порушень, повґязаних з корупцією, та обгрунтування цієї точки зору.
6. Наведене авторське поняття дисциплінарної відповідальності працівників ОВС, окреслено риси такої відповідальності та обгрунтовано висновок про необхідність закріплення в єдиному нормативно-правовому акті (а) обовґязків зазначених осіб щодо дотримання службової дисципліни, (б) видів заохочень за сумлінне і бездоганне виконанання ними службових поноважень, (в) видів дисциплінарних стягнень за порушення цими субґєктами нормативно визначених обовґязків, (г) механізму застосування стягнень.
7. Дістали авторського обгрунтування пропозиції щодо розширення переліку видів заохочень працівників ОВС за бездоганне виконанання службових поноважень, визначення дисциплінарного проступку та включення цього визначення до тексту оновленого Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.
8. Визначені критерії класифікації проступків, у звґязку із скоєнням яких щодо працівників ОВС можуть бути застосовані дисциплінарні стягнення, та висновок про доцільність (з метою уніфікації дисциплінарної практики) утворення відповідного класифікатора.
9. Наведене авторське поняття дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ як врегульованої нормами права діяльності уповноважених субґєктів, спрямованої на розгляд і вирішення індивідуально-конкретних справ, які виникають у звґязку з наявністю підстав для застосування щодо працівників цих органів заходів дисциплінарного впливу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій діяльності при подальшому дослідженні проблем забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ;
- у сфері правотворчості при вдосконаленні чинного законодавства, підготовці проекту оновленого Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, а також Кодексу України про адміністративні проступки;
- у навчальному процесі при підготовці розділів підручників і навчальних посібників “Адміністративне право України”, “Адміністративна діяльність”, “Основи управління в органах внутрішніх справ”, під час викладання цих дисциплін, а також при підготовці відповідних методичних матеріалів;
- у правозастосовчій діяльності при застосуванні з метою забезпечення законності і дисципліни в органах внутрішніх справ до працівників цих органів певних заходів впливу.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана і обговорена на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідались автором на Міжнародній науково-практичній конференції “Захист прав дитини: гарантії, реальність, проблеми” (м. Сімферополь, 1999 р.) та на ІV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького та курсантського (студентського) складу Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ України (м. Сімферополь, 2002 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано чотири статті у фахових наукових виданнях. Окремі висновки та пропозиції дослідження викладені в тезах доповідей за матеріалами конференцій.
Структура дисертації складається з вступу, двох розділів, поділених на шість підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг роботи становить 174 сторінки. Список використаних джерел складається з 192 найменувань.
| 
