|
Пріоритетним напрямом українського державотворення в сучасний період є проведення адміністративної реформи, спрямованої на поетапне створення такої системи державного управління, яка б відповідала стандартам правової, демократичної держави із соціально орієнтованою ринковою економікою. Сфера реформування державного управління стосується багатьох питань, але на особливу увагу заслуговує процесуальна регламентація діяльності суб єктів управлінських відносин. У першу чергу це стосується тих суб єктів, які наділені державно-владними повноваженнями і, відповідно до статті 19 Конституції України, зобов язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Саме тому питання, присвячені формуванню процесуального механізму реалізації норм матеріального права (причому не тільки адміністративного), мають велике значення та потребують невідкладного розв язання. Все це свідчить про актуальність проблем теорії і практики адміністративного процесу.
В умовах запровадження нової ідеології функціонування виконавчої влади як діяльності щодо забезпечення та реалізації прав і свобод громадян, адміністративно-процесуальне регулювання є особливо важливим для органів, які мають спеціальний правовий статус і наділені значними повноваженнями щодо здійснення контрольних функцій та застосування визначених законом заходів державного примусу. Саме таким органом є Антимонопольний комітет України, який, по-перше, здійснює контрольно-регулюючий вплив на діяльність монопольних утворень і, по-друге, захищає конкурентів, споживачів від будь-яких дій, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Склади порушень у цих сферах визначено законами, присвяченими, відповідно, захисту економічної конкуренції та захисту від недобросовісної конкуренції. Процесуальний же порядок розгляду всіх справ є однаковим і регламентується в основному нормами Закону „Про захист економічної конкуренції” та нормативно-правовими актами Антимонопольного комітету України. Але специфіка складу проступків у сфері недобросовісної конкуренції, яка визначається особливостями об єкта та об єктивної сторони, надає провадженню у цих справах певних відмінних ознак під час порушення справи, розслідування, збору доказів. Існують розбіжності і в процесуальних строках, у видах рішень, які приймаються, тощо. Усе це свідчить про необхідність детального вивчення проваджень у справах про недобросовісну конкуренцію.
Актуальність теми дослідження зумовлена також і тим, що Законом „Про захист економічної конкуренції” та відомчими актами вищого антимонопольного органу запроваджено однаковий порядок розслідування, розгляду справ і меж відповідальності як для фізичних, так і для юридичних осіб; змінено систему органів Антимонопольного комітету України в сфері реалізації повноважень щодо розгляду справ про порушення конкуренційного законодавства; закріплено нові норми щодо їх процесуальної діяльності. Все це викликає необхідність розгорнутого аналізу на основі чинних правових норм процесуального статусу всіх суб єктів провадження у справах про недобросовісну конкуренцію, а також обґрунтування рекомендацій щодо вдосконалення законодавчого регулювання даного провадження. Потреба у науковому дослідженні зазначеної проблеми пояснюється також необхідністю наближення національного конкуренційного законодавства до загальновизнаних світових стандартів, адже, відповідно до Закону України від 21 листопада 2002 року „Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, сферу законодавства, яка спрямована на правове забезпечення заходів щодо формування конкурентного середовища, визнано однією з пріоритетних. Слід також зазначити, що серед заходів щодо реалізації Основних напрямів конкурентної політики на 2002-2004 роки окремо виділено проведення комплексних наукових досліджень з питань цієї політики.
Вибір теми дисертаційного дослідження був певною мірою обумовлений і тією обставиною, що у працях вчених-адміністративістів проблему процесуальної діяльності антимонопольних органів висвітлено недостатньо. Винятком є дисертаційне дослідження Л.Р.Білої (1995 р.), у якому аналізується адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства, та О.О.Бакалінської (2003 р.), яке присвячене організаційно-правовим засадам державного управління у сфері захисту економічної конкуренції. Тому теоретичною основою дослідження стали, насамперед, наукові розробки щодо окремих питань теорії адміністративного процесу, а саме роботи В.Б.Авер янова, О.М.Бандурки, Д.М.Бахраха, Г.П.Бондаренка, І.П.Голосніченка, В.М.Горшенєва, А.А.Дьоміна, Є.В.Додіна, А.І.Єлістратова, М.Д.Загряцкова, О.К.Застрожної, В.Л.Кобалевського, Л.В.Коваля, Ю.М.Козлова, І.Б.Коліушка, В.К.Колпакова, О.П.Коренєва, Д.М.Лук янця, О.Є.Луньова, А.Н.Одарченка, В.Г.Перепилюка, В.С.Стефанюка, Н.Г.Саліщевої, В.Д.Сорокіна, М.М.Тищенка, В.К.Шкарупи, Ц.А.Ямпольської, а також роботи зарубіжних вчених – С.Поповича, Ю.Лазарова, Ж.Сталєва.
Комплексний характер зазначеної проблематики зумовив необхідність координації адміністративно-правових досліджень із дослідженнями в інших галузях права. Тому на дисертаційну роботу певною мірою вплинули розробки, присвячені питанням антимонопольного регулювання, аналізу економіко-правових основ припинення недобросовісної конкуренції, характеристиці видів монополістичних правопорушень та дослідження у сфері інтелектуальної власності. Ці питання розкриваються у працях таких вітчизняних науковців, як Г.А.Андрощук, І.І.Дахно, Т.С.Демченко, Г.В.Дручок, Н.М.Корчак, С.А.Кузьміна, Н.М.Мироненко, В.С.Москаленко, О.І.Мельниченко, Є.В.Першиков та ін. Серед російських авторів слід назвати А.А.Бєлкіна, М.А.Бондарєву, В.І.Єрьоменка, В.І.Єфремова, В.О.Калятіна, К.Ю.Тотьєва, О.П.Сергеєва. Тема роботи затверджена вченою радою Хмельницького інституту регіонального управління та права (протокол №1 від 13.10.99) і є частиною загальноінститутської науково-дослідної теми „Правові і управлінські засади розбудови Української держави та забезпечення прав громадян” (державний реєстраційний №0104U004239). Тематика дисертації відповідає також плану наукових досліджень кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України.
Аналіз досягнутого рівня теоретичних розробок і практики діяльності антимонопольних органів щодо захисту інтересів суб єктів господарювання від недобросовісної конкуренції дозволив сформулювати мету дисертаційного дослідження – дати комплексний аналіз адміністративному провадженню у справах про недобросовісну конкуренцію як одному із самостійних видів проваджень, а також внести пропозиції щодо вдосконалення чинного конкуренційного законодавства. Мета дослідження зумовила такі завдання наукового пошуку:
ь проаналізувати сутність, структуру адміністративного процесу та зміст його загальних і спеціальних ознак;
ь висвітлити правове становище антимонопольних органів, які здійснюють діяльність, спрямовану на виявлення та розгляд справ про порушення конкуренційного законодавства;
ь здійснити детальний аналіз процесуального положення учасників провадження у справах про недобросовісну конкуренцію;
ь визначити структуру зазначеного провадження та розглянути послідовність здійснення процесуальних дій на всіх його стадіях;
ь дослідити сутність, практику використання та механізми збору доказів під час розслідування справ про недобросовісну конкуренцію;
ь розробити пропозиції як щодо вдосконалення чинного законодавства з визначеної сфери, так і щодо змісту окремих норм майбутнього Конкуренційного процесуального кодексу.
Об єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері державного захисту суб єктів господарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції.
Предметом дослідження є діяльність органів Антимонопольного комітету України, яка спрямована на розгляд справ про порушення законодавства про недобросовісну конкуренцію.
Методологічною основою дослідження є історичний та діалектичний методи пізнання, метод системного аналізу, а також системно-функціональний, порівняльно-правовий та формально-логічний методи. За допомогою історичного та діалектичного методів було досліджено формування поглядів науковців щодо сутності адміністративного процесу та обсягу адміністративно процесуальної діяльності. Метод системного аналізу було використано при проведенні класифікації адміністративних проваджень та принципів адміністративного процесу, а також при виділенні окремих стадій провадження у справах про недобросовісну конкуренцію. За допомогою системно-функціонального методу було досліджено систему та основні напрями діяльності антимонопольних органів. Порівняльно-правовий метод було застосовано при аналізі нормативних актів, матеріалів практики діяльності органів Антимонопольного комітету України та антимонопольних органів зарубіжних країн, що дозволило визначити шляхи подальшого вдосконалення законодавчого регулювання процесуальної діяльності, спрямованої на захист від проявів недобросовісної конкуренції. За допомогою формально-логічного методу проаналізовано і поглиблено понятійно-термінологічний апарат та виявлено особливості адміністративного провадження у справах про недобросовісну конкуренцію.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що на основі аналізу положень теорії адміністративного процесу, чинного конкуренційного законодавства та основних засад вдосконалення процесуальної його частини, визначених Концепцією Конкуренційного процесуального кодексу України, наукової літератури і правозастосовчої практики антимонопольних органів вперше здійснено комплексне дослідження процесуальної діяльності органів Антимонопольного комітету України під час розгляду справ про недобросовісну конкуренцію.
Результати проведеного дослідження дають можливість винести на захист такі положення:
1. Адміністративний процес за змістом адміністративно-процесуальної діяльності доцільно класифікувати на процедурні та юрисдикційні провадження, а провадження у справах про адміністративні правопорушення – за місцем адміністративно-процесуальних норм у системі законодавства про адміністративну відповідальність на провадження, які здійснюються виключно за нормами КУпАП та на провадження, які здійснюються за нормами податкового, митного, валютного, корупційного та конкуренційного законодавства, що встановлюють адміністративну відповідальність на інших, ніж передбачено в КУпАП, засадах.
2. Адміністративне провадження у справах про недобросовісну конкуренцію є регламентованою адміністративно-процесуальними нормами діяльністю органів Антимонопольного комітету України у сфері державного захисту суб єктів господарювання (як фізичних, так і юридичних осіб) та споживачів від недобросовісної конкуренції. Змістом цієї діяльності є виявлення порушень, всебічне і об єктивне з ясування всіх обставин справи та вжиття у необхідних випадках заходів державного примусу.
3. Принципи адміністративного процесу за ступенем їх поширеності на певні суспільні відносини поділяються на загальні (властиві для всіх або більшості адміністративних проваджень) і спеціальні (які притаманні лише окремим адміністративним провадженням і є відображенням їх специфічних властивостей). Спеціальними принципами адміністративного провадження у справах про недобросовісну конкуренцію є принципи ініціативності, охорони інформації з обмеженим доступом, схилення до добровільного усунення правопорушень та принцип пропорційності (відповідності). 4. Суб єктами адміністративного провадження у справах про недобросовісну конкуренцію є суб єкти-лідери, які здійснюють безпосередній розгляд справ (Антимонопольний комітет України, його Постійно діючі і тимчасові адміністративні колегії, державні уповноважені Комітету, адміністративні колегії територіальних відділень) та учасники провадження, які реалізують під час адміністративно-процесуальної діяльності свій процесуальний статус для захисту своїх прав і законних інтересів або прав і законних інтересів осіб, колективів, громадян і організацій, яких вони представляють (сторони, треті особи, їх представники), або сприяють здійсненню процесу (експерти, свідки, перекладачі, спеціалісти).
5. Обґрунтування пропозицій щодо необхідності більш чіткого законодавчого регулювання правового статусу окремих суб єктів, зокрема щодо регламентації питань підконтрольності і підзвітності Антимонопольного комітету України та конкретизації можливості застосування відповідальності за вплив на його працівників; стосовно сторін як учасників провадження – аргументування доцільності розгляду їх адміністративно-процесуальних прав, як прав, пов язаних з можливістю порушення провадження та з поінформованістю його учасників про хід провадження, причини та мету залучення їх до провадження, а також прав, які дозволяють впливати на хід провадження. Законодавче унормування статусу осіб, які сприяють провадженню, повинно врегулювати обсяг їх процесуальних прав і обов язків, закріпити перелік обставин, які виключають їх участь при розгляді справи.
6. Структуру провадження у справах про недобросовісну конкуренцію складають основні (порушення справи, розслідування у справі, безпосередній розгляд справи і прийняття рішення, виконання рішення) та факультативні (слухання у справі, перевірка рішення, перегляд рішення та його оскарження) стадії.
7. Аргументування необхідності доповнити перелік доказів у справах про недобросовісну конкуренцію такими доказами, як висновки науковців, представників фахових і громадських організацій та результати вивчення громадської думки. Внесення пропозицій щодо законодавчого визначення окремих видів доказів та вчинення процесуальних дій щодо їх збору, зберігання та дослідження.
8. Обгрунтування рекомендацій щодо внесення змін до чинного законодавства та формулювання окремих положень майбутнього Конкуренційного процесуального кодексу України, присвячених стадіям провадження, документальному оформленню процесуальних дій, видам рішень та механізму забезпечення їх виконання, строкам у провадженні.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані: у науково-дослідній сфері для подальших розробок науково-практичних проблем, пов язаних із захистом від недобросовісної конкуренції; у правотворчій діяльності для вдосконалення правової бази регулювання процесуальної діяльності антимонопольних органів; у сфері практичної діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо розгляду справ про недобросовісну конкуренцію; у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, викладанні навчальних дисциплін „Адміністративне право” і „Адміністративний процес”. Автором розроблено проекти законів про внесення змін до КУпАП (реєстраційний №5109 від 11.02.04) та до Закону України „Про захист економічної конкуренції” (реєстраційний №5111 від 11.02.04). Результати дослідження використовуються в навчальному процесі (акт про впровадження від 04.02.04).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Усі сформульовані положення, висновки та пропозиції обґрунтовані і розроблені дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу відповідних наукових та нормативно-правових джерел.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертаційне дослідження обговорювалось на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Теоретичні положення і рекомендації дисертації доповідались на науково-практичній конференції Львівського філіалу УАДУ при Президентові України „Теорія і практика державотворення в Україні: історія та сучасність” (м. Львів, 2000); на міжнародній науковій конференції „Гуманітарні науки на рубежі третього тисячоліття: досягнення, проблеми, перспективи” (м. Хмельницький, 2000); на науково-практичній конференції за міжнародною участю „Державна регіональна політика України в умовах проведення адміністративної реформи” (м. Хмельницький, 2000); на науково-практичній конференції УАДУ при Президентові України „Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 2001); на міжнародній науково-практичній конференції „Парламентаризм в Україні: теорія та практика” (м. Київ, 2001); на міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 2002); на науковій конференції „Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 2003); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми державної регіональної політики в умовах проведення адміністративної реформи в Україні” (м. Хмельницький, 2003); на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” (м.Дніпропетровськ, 2004).
Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображено в 11-ти публікаціях, із яких: 6 наукових статей, опублікованих у фахових виданнях, та тези 5-ти виступів на науково-практичних конференціях.
|
