|
Актуальність теми. Упровадження сучасних науково-технічних засобів, особливо новітніх, часто не узгоджується з їх потенційними можливостями у вирішенні завдань кримінального судочинства й існуючою системою правового, організаційного та науково-технічного рівня їх застосування при розслідуванні злочинів. У зв язку з цим використання науково-технічних засобів при провадженні в конкретних кримінальних справах має низьку ефективність, що викликає необхідність удосконалення чинних процесуально-правових, а також організаційних і криміналістичних засад їх застосування.
Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що ступінь її наукового розроблення недостатній і потребує комплексного та системного розгляду всіх наявних об єктивних і суб єктивних причин, які визначають наукові та практичні основи діяльності щодо розслідування злочинів.
Досягнення розвитку науково-технічного прогресу та впровадження його результатів у правозастосовчу діяльність, шляхи використання науково-технічних засобів у розслідуванні злочинів постійно привертали увагу вчених-криміналістів. У вирішення цієї проблеми зробили значний внесок Т.В. Авер янова, Р.С. Бєлкін, В.П. Бахін, В.В. Бірюков, А.І. Вінберг, В.А. Волинський, В.Г. Гончаренко, Г.І. Грамович, О.О. Закатов, Г.Г. Зуйков, А.В. Іщенко, Є.П. Іщенко, П.П. Іщенко, Б.М. Коврижних, М.В. Костицький, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, О.А. Леві, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, Є.Д. Лук янчиков, В.М. Махов, Г.М. Надгорний, В.А. Панюшкін, М.І. Порубов, Б.В. Романюк, О.Р. Росинська, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, М.О. Селіванов, П.Т. Скорченко, З.М. Соколовський, В.К. Стринжа, П.Ю. Тимошенко, В.В. Циркаль, В.Ю. Шепітько, А.Р. Шляхов та інші. Разом з тим, багато аспектів застосування досягнень науки і техніки в розслідуванні злочинів досі залишаються недослідженими або дискусійними. Усе це зумовлює актуальність даної проблеми та викликає необхідність проведення комплексних цільових досліджень за зазначеною тематикою. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації відбито у плані науково-дослідницької роботи Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Обраний напрямок дослідження ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року [11], на Указах Президента України № 143 від 18 лютого 2002 року “Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” [12], і № 84 від 6 лютого 2003 року “Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією” [13], на Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9КМ/1) [21].
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка заходів щодо вдосконалення правових, організаційних і криміналістичних основ застосування науково-технічних засобів спеціалістами при провадженні слідчих дій.
Зазначена мета дослідження конкретизується такими завданнями:
- аналіз історичного аспекту та визначення закономірностей, які зумовили застосування науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві;
- удосконалення правових, організаційних і криміналістичних засад застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів під час провадження слідчих дій;
- уточнення й формулювання понять "науково-технічні засоби"; "спеціальні знання"; "спеціаліст" у процесуальному значенні цього терміна;
- уточнення й формулювання сучасних наукових і практичних основ класифікації науково-технічних засобів;
- удосконалення методик застосування науково-технічних засобів спеціалістом при провадженні слідчих дій;
- визначення напрямків удосконалення діяльності спеціалістів-криміналістів і пов язаної з цим реорганізації структури експертної служби МВС України;
- розроблення пропозицій щодо вдосконалення організації та типової навчальної програми підготовки спеціалістів-криміналістів;
- обґрунтування доцільності створення, крім існуючих пересувних криміналістичних лабораторій, мобільних комплексів науково-технічних засобів для слідчо-оперативної групи та розроблення пропозицій щодо їх комплектування;
- удосконалення техніко-криміналістичних засад призначення судових експертиз за участю спеціаліста;
- удосконалення організаційних і тактичних засад участі різнопрофільних спеціалістів у слідчих діях;
розроблення пропозицій щодо внесення змін і доповнень до кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативних актів стосовно реґламентації використання науково-технічних засобів на досудовому слідстві. Об єктом дослідження є процес (практика) використання органами дізнання та досудового слідства науково-технічних засобів і спеціальних знань при проведенні слідчих дій. Предметом дослідження є нормативно-правове реґулювання та криміналістичні засади застосування науково-технічних засобів і спеціальних знань спеціалістами при провадженні досудового слідства. Методи дослідження. Методологічну основу роботи складають загальні закони та категорії теорії пізнання, зокрема положення матеріалістичної діалектики про пізнання соціальних процесів і явищ, пов язаних з досліджуваними проблемами. У процесі дослідження також використовувалися: історико-правовий метод – для аналізу історичних засад використання спеціальних знань і науково-технічних засобів у кримінальному судочинстві; системно-структурний і порівняльний – для класифікації науково-технічних засобів і обґрунтування й формулювання базових понять "спеціальні знання", "спеціаліст", "науково-технічні засоби"; соціологічний метод (анкетування) – для опитування слідчих та експертів-криміналістів за спеціально розробленою анкетою; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) – для узагальнення результатів відомчої статистики діяльності експертної служби МВС України та матеріалів кримінальних справ. На основі синтезу сформульовано висновки, що завершують роботу.
Правовою основою дослідження є Конституція України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про судову експертизу", відомчі накази, інструкції, розпорядження МВС України.
Емпіричну базу дослідження складають результати анкетування 304 співробітників органів внутрішніх справ Луганської, Донецької та Миколаївської областей (180 слідчих і 124 експерти-криміналісти); вивчення 237 кримінальних справ, розслідуваних слідчими УМВС України в Луганській області за період з 1999 по 2003 рік; аналіз зведених статистичних даних "Про результати службової діяльності НДЕКЦ при ГУМВС, УМВС, УМВСТ України" за 1999-2003 роки. Дисертант використав також власний досвід практичної роботи на посаді експерта-криміналіста та досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в поставлених завданнях і засобах їх вирішення. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням правових, організаційних і криміналістичних засад застосування науково-технічних засобів спеціалістами при проведенні слідчих дій, а також вдосконалення підготовки кадрів спеціалістів-криміналістів для експертної служби МВС України. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати й сформулювати наукові положення, висновки та рекомендації, які, на думку дисертанта, становлять новизну:
- обґрунтовано положення про те, що процесуально-правові, організаційні та криміналістичні проблеми застосування науково-технічних засобів при розкритті та розслідуванні злочинів взаємопов язані, і тому їх необхідно розглядати комплексно, з урахуванням потреб слідчої практики та можливостей і доцільності використання нових досягнень науки й техніки в діяльності правоохоронних органів;
- запропоновано уточнення визначень застосовуваних у законодавстві та спеціальній літературі понять "спеціальні знання", "спеціаліст", "науково-технічні засоби" тощо;
- викладено положення про уточнення класифікації сучасних науково-технічних засобів за їх функціональним призначенням і видом, а також проблемні питання їх апробації, упровадження та використання при проведенні слідчих дій;
- сформульовано висновки й пропозиції щодо доцільності більш чіткого розмежування функцій експерта і спеціаліста та подальшої конкретизації кримінально-процесуальних норм стосовно функцій спеціаліста-криміналіста при залученні до участі в слідчих діях;
- обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення структури експертної служби МВС України шляхом створення відділів з проведення судових експертиз, техніко-криміналістичного супроводження слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та реєстраційно-облікової діяльності;
- подано висновки й пропозиції з питань удосконалення техніко-криміналістичного супроводження окремих слідчих дій (огляду місця події, обшуку, допиту, пред явлення для впізнання, відтворення обстановки й обставин події); - обґрунтовано пропозиції щодо доцільності створення, поряд з існуючими комплектами науково-технічних засобів і пересувними криміналістичними лабораторіями, мобільних комплексів науково-технічних засобів для слідчо-оперативної групи;
- запропоновано алґоритм діяльності спеціаліста-криміналіста з техніко-криміналістичного супроводження комплексу слідчих дій, пов язаних з підготовкою та призначенням судових експертиз;
- наведено шляхи вдосконалення тактичних засад використання групи різнопрофільних спеціалістів під час проведення слідчих дій та обґрунтовано провідну роль спеціаліста-криміналіста в координації дій такої групи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висвітлені в роботі наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення слідчої практики. Співробітники правоохоронних органів одержують у своє розпорядження вдосконалені методики та рекомендації щодо застосування науково-технічних засобів спеціалістом під час проведення конкретних слідчих дій.
За результатами дослідження підготовлено та направлено пропозиції до ДНДЕКЦ МВС України щодо реорганізації й удосконалення діяльності спеціалістів-криміналістів, а також типову програму підготовки техніків-криміналістів.
До штабу УМВС України в Луганській області подано пропозиції щодо створення та комплектування мобільних комплексів науково-технічних засобів для слідчо-оперативних груп.
Результати дослідження застосовуються співробітниками слідчих підрозділів і НДЕКЦ при УМВС України в Луганській області. Теоретичні та практичні висновки, рекомендації та пропозиції, як видно з одержаних підтверджень (див. додаток Е), впроваджено у навчальний процес вищих навчальних закладів системи МВС України: 1) у Луганській академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України результати дослідження використано під час складання навчальних програм, лекційного курсу планів семінарських і практичних занять з “Криміналістики”, з курсу “Інноваційні криміналістичні технології” (для слухачів магістратури), спецкурсу з криміналістики “Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів”; 2) у Кримському юридичному інституті НУВС МВС України під час складання навчальних програм, тематичних планів, планів семінарських і практичних занять з курсу “Криміналістики”, курсу “Кримінального процесу” і курсу “Судової експертології”; 3) у Юридичній академії МВС України при викладанні курсу “Криміналістики”, спецкурсу для слухачів магістратури “Криміналістичні засоби і методи розкриття та розслідування злочинів на сучасному етапі”, а також при підготовці текстів фондових лекцій, планів семінарських і практичних занять, розробці методичних рекомендацій щодо проведення практичних занять з криміналістики; 4) у Донецькому юридичному інституті МВС України при викладанні курсу “Криміналістики” за темами “Тактика слідчого огляду”, “Тактика допиту”, “Тактика пред явлення для впізнання”, “Тактика відтворення обстановки й обставин події”, курсів “Трасологічна експертиза” та “Балістична експертиза”. Особистий внесок здобувача. Дослідження проведено автором самостійно. Використані в роботі літературні джерела подаються з обов язковим посиланням на них. З десяти наукових публікацій у співавторстві підготовлено монографію "Криміналістичне дослідження документів", де участь дисертанта становить 50% від загального обсягу, а також тези доповіді та статтю, де участь дисертанта становить відповідно 70% і 50%. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися. Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовано у вигляді наукових повідомлень на засіданні Всеросійського “круглого столу” – “Криміналістика: актуальні питання теорії та практики” (Ростов-на-Дону, червень 2000 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, березень 2001 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Автоматизація дактилоскопічних обліків органів внутрішніх справ України: проблеми та шляхи вдосконалення” (Київ, листопад 2001 р.), на міжнародній науково-практичній конференції “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (Луганськ, травень 2002 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розкриття та розслідування злочинів, пов язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів” (Донецьк, жовтень 2003 р.), а також обговорено на засіданнях кафедри криміналістики та міжкафедральному семінарі Луганської академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України. Публікації. Основні положення дисертації викладено в десяти наукових публікаціях: п яти статтях у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, одній монографії (у співавторстві), трьох статтях (одна з яких у співавторстві) і тезах (у співавторстві) у збірниках наукових праць.
Структура й обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, до яких входить дев ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 253 сторінки, із яких основний текст викладено на 173 сторінках, список використаних джерел (233 найменування) – 23 сторінки, додатки – на 57 сторінках.
| 
