|
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку цивілізації, глобалізації економічних, полі-тичних, соціальних проблем на одному із перших місць для більшості розвинутих країн стоять проблеми охорони навколишнього природного середовища. Такі ж проблеми в повному обсязі стосуються й України. Проголосивши з цього приводу, що: „Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської ка-тастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов язком держави” [1, с. 7]. Прийнявши Декларацію про Державний суверенітет України [2], дотри-муючись міжнародних угод Україна взяла на себе великі додаткові обов язки з охорони навколи-шнього середовища не тільки перед своїм народом, а перед усім людством. Стан справ в охороні навколишнього середовища в світовому масштабі можна характеризувати як критичний. Особливо це стосується найбільш рухомого природоохоронного об єкту - атмосферного повітря і його скла-дової озонового шару.
Озоносфера як елемент атмосфери представляє собою тонкий шар повітря, насичений озо-ном, який знаходиться на висоті до 50 км [3, с. 130]. Головною властивістю озоносфери (озонового шару) є здатність поглинати ультрафіолетове сонячне випромінювання і значною мірою впливати на існування життя на Землі [4]. Проблема охорони озонового шару Землі достатньо нова і з яви-лася вона на початку 60-70-х років минулого сторіччя. Спочатку це були газетні та журнальні ста-ті, де констатувалися тільки окремі факти, пов язані з необхідністю забезпечення охорони озоно-вого шару. Детальних і глибоких наукових досліджень практично не велося. Критичною крапкою у відліку вивчення цієї проблеми стало майже одночасне відкриття вченими-екологами різних кра-їн наявності „озонових дірок” в районах Південного і Північного полюсів Землі та їх поступове збільшення.
Перші наукові дослідження, проведені в той період, дали приголомшуючі висновки. Вони не тільки підтвердили наявність „озонових дірок” на полюсах Землі, а й встановили їх місце знахо-дження в атмосферному повітрі і над іншими регіонами земної поверхні. Крім того, вченими було встановлено зменшення товщини озонового шару майже над всією поверхнею Земної кулі. Прове-дені одночасно медико-біологічні дослідження науково підтвердили про негативні наслідки впли-ву жорсткого ультрафіолетового випромінювання на здоров я людей і їх прямий зв язок із збіль-шенням, зокрема, онкологічних захворювань шкіри. Крім того, було доведено, що до катастрофіч-них змін у кліматі на Землі веде „парниковий ефект”, тобто глобальне потепління внаслідок збі-льшення викидів озоноруйнуючих речовин в атмосферу.
Таким чином, проблема охорони озонового шару стала найбільш актуальною в системі еко-логічної безпеки. Негативні наслідки від її ігнорування не вичерпуються тільки збільшенням он-кологічних та інших захворювань. Жорстке ультрафіолетове випромінювання, що без перешкоди проходить через „озонові дірки”, або через зменшену товщину озонового шару згубно впливає та-кож на всі живі організми, і може насамкінець, призвести до глобальної зміни клімату на Землі.
Загальновизнаного підходу до причин руйнування озонового шару поки що не існує. В су-часних умовах існують три гіпотези пояснення цього процесу. Автори першої з них вбачають при-чину руйнації озонового шару в сонячній активності, прибічники другої – пов язують цей процес із наявністю в атмосфері домішок антропогенного походження. За останньою гіпотезою відповідь на поставлене питання треба шукати в механізмах циркуляційних процесів у стратосфері.
Не заглиблюючись в аналіз викладених гіпотез, варто зазначити, що на стан озонового шару впливає сукупність чинників, серед яких самостійне місце посідають результати антропогенної діяльності людини. Основними причинами негативних змін озонового шару в результаті проведених досліджень були визнані: шкідливі викиди в атмосферу забрудненого повітря в результаті виробничо-господарської діяльності, які мають значне антропогенно-руйнуюче значення, і приро-дні катаклізми. Погіршення стану озонового шару пов язують з тим, що в атмосферу мільйонами тон скидаються різноманітні хімічні сполуки, забруднюючі речовини органічного походження, пил, солі важких металів.
Якщо екологічна система в результаті еволюції впевнено справляється з викидами природно-го походження, то з антропогенним впливом, рівень якого прогресуючим чином зростає, природа справитись вже не в змозі. Причини не тільки у великих обсягах викидів. Антропогенні шкідливі викиди мають складну хімічну структуру, в складі яких є сполуки, що згубно впливають на при-родні комплекси і не розкладаються до простих хімічних елементів в природному середовищі. Ра-зом з тим, негативний наслідок має й об єм забрудненого повітря, яке природне середовище не може повністю нейтралізувати. Серед основних чинників антропогенного впливу на навколишнє природне середовище України, як зазначено в Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні [5, с. 14] провідне місце займає надходження забруднюючих ре-човин в атмосферу від стаціонарних джерел від яких в атмосферне повітря надійшло 3959 тис. тон шкідливих речовин. Значний негативний вплив на стан озонового шару мають ядерні випробування. Надвисокі температури при ядерному вибуху сприяють утворенню окислів азоту, кількість яких в районі випробування збільшується від мікроскопічних величин до 1,8 відсотка маси повітря [6, с.473]. Негативно впливають на загальну масу озону в атмосферному повітрі космічні програ-ми. Не менш руйнівним є використання атмосферного повітря реактивними літаками [7, с.144-145]. Три останні антропогенні чинники є найбільш шкідливими у зв язку з тим, що викиди забру-дненого повітря проходять поряд з озоновим шаром Землі.
Але найбільш руйнівними для озонового шару є хлорфторвуглеці. Відкриття їхніх руйнівних властивостей дало початок пошуку нових підходів до вивчення озонового шару і намітило більш дієві заходи в охороні цього унікального природного об єкту. В зв язку з цим були розроблені за-ходи щодо зменшення викидів в атмосферу шкідливих речовин, випробувались різні хімічні реа-генти щодо знешкодження озоноруйнівних з єднань в самій атмосфері. Проте, розрізнена діяльність багатьох країн позитивних наслідків не давала.
Перед світовою спільнотою все гостріше постало питання охорони озонового шару. В кінці минулого сторіччя більшість політиків, державних діячів, науковців, громадськість усвідомили глобальність цієї проблеми і зрозуміли, що тільки сумісними зусиллями можна подолати її негати-вні наслідки.
Будучи глибоко стурбованими загрозою деградацією біосфери учасники Йоганнесбурзького самміту визначили основні шляхи подолання кризи як-то „активно розвивати і зміцнювати пов язані між собою та підтримуючи одне одного ключові компоненти сталого розвитку – економіч-ний розвиток, соціальний розвиток та охорону й відтворення навколишнього середовища – на міс-цевому, національному, регіональному і глобальному рівнях” [8]. Перші спроби об єднати зусилля світової спільноти в цій найважливішій справі були прийняті в березні 1977 року. Представники різних країн в рамках ООН вперше в міжнародному масштабі розглянули питання охорони озоно-вого шару. Головним досягненням цього кворуму було прийняття „Світового плану дій по озоно-вому шару” та створення відповідного координаційного центру ЮНЕП. Діяльність центру носила науковий, програмно-дослідницький характер. Перші конструктивні кроки, набутий досвід по ви-рішенню проблеми були використані при підготовці Віденської Конвенції по охороні озонового шару, що відбулася у 1985 році, яку прийнято вважати базовою по охороні цього об єкту природи.
Виходячи з рішень світової спільноти, всі держави, що підписали цю міжнародну угоду, в тому числі і Україна, розробили і прийняли свої закони, від реалізації яких залежить стан і вико-нання притаманних функцій озонового шару Землі. Проте, чинне законодавство України поки ще не передбачає достатньо дієвих організаційних і правових заходів охорони озонового шару. На сьогодні чинним законодавством в межах Закону України "Про охорону атмосферного повітря" в статті 16 „Регулювання діяльності, що впливає на погоду і клімат” в частині другій покладаються обов язки на підприємства, установи, організації та громадян є єдиний припис, який передбачає тільки „скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар...” [9, с.236]. Не зважаючи на те, що у вищезга-даному законі вживається термін „озоновий шар”, його визначення, як окремого, законодавчо за-кріпленого, самостійного природного об єкту, немає. У цьому законі та Законі України "Про охо-рону навколишнього природного середовища" [10, с.14-52] відсутні розділи щодо його викорис-тання і охорони. Перед усім потребує рішення проблема щодо виділення і закріплення озонового шару в національному законодавстві як самостійного об єкту атмосферного повітря, що стало б підґрунтям і правовою основою для подальшої більш ефективної і раціональної його охорони, як-то:
- більш тісної координації всіх гілок влади;
- створення системи відповідних органів і детального виділення їх повноважень;
- розробки регулятивних механізмів і впровадження їх в життя;
- приведення норм національного законодавства у відповідність до норм і стандартів міжна-родного права. Аналіз чинного законодавства України дає нам підстави для ствердження, що у державі ще не сформувалася чітка система координації всіх гілок влади щодо охорони озонового шару. Не дивлячись на те, що у державі створена Міжвідомча координаційна комісія по виконан-ню вимог Монреальського протоколу по речовинам, що руйнують озоновий шар в її діяльності ще існують недоліки, особливо в створенні відповідних органів в системах державного управління та органах на місцях, розробки їх повноважень, регулятивних механізмів і впровадження їх в життя. Потребує значного удосконалення система стандартизації, нормування, державного обліку, моні-торингу, координації зусиль відповідних міністерств та відомств і управління конкретною діяльні-стю державних органів в сфері охорони озонового шару. Недостатньо конкретизовані органи дер-жавного управління, установи, суб єкти охорони озонового шару, нечітко виписані їх компетенції. Актуальність досліджувальної теми пояснюється ще й тим, що всебічне вивчення та розробка на цій основі організаційно-правових заходів охорони озонового шару як одного із об єктів навколи-шнього природного середовища сприятиме реалізації основних прав і свобод людини на життя, на здоров я, на здорове довкілля, що передбачається Конституцією України.
Досить неадекватними є і заходи з екологічної безпеки в разі руйнування озонового шару, хоч і це зачіпає життєві інтереси мільйонів людей.
В межах адміністративного права та адміністративної діяльності проблеми охорони озоново-го шару практично не приділяється належної уваги. Потребує конкретизації система визнання ад-міністративних правопорушень, її конкретні складові та особливості їх застосування. Недостатньо відпрацьований механізм адміністративно-примусового впливу і кримінальної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Неадекватними є, також, міри відповідальності та від-шкодування шкоди, завданої порушеннями законодавства щодо озонового шару. Слід відзначити, що правову основу охорони озонового шару складають як міжнародні-правові документи, так і законодавство кожної держави. В Україні по суті відсутня правова основа охорони озонового ша-ру, тому національне законодавство повинно бути достатньої мірою збагачено за рахунок імплан-тації міжнародного. В сучасній еколого-правовій літературі вищевказана проблема також не під-давалася всебічному дослідженню. Відсутні також дисертаційні, монографічні і наукові праці з організаційно-правового захисту озонового шару, що також свідчить про актуальність теми науко-вого дослідження.
Викладеним вище, а також тривалим вивченням та узагальненням практичної діяльності державних органів управління в галузі охорони озонового шару й зумовлено вибір теми дисерта-ційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Дана робота виконана в рамках продовження наукових досліджень з питань охорони навко-лишнього середовища Національного університету внутрішніх справ, напрямки яких затверджені Академією правових наук України, а також відповідно до „Пріоритетних напрямків наукових до-сліджень вищих навчальних закладів МВС України”, визначених Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 року „Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки”. Програма включена в тематику науково-дослідної роботи кафедри управління в органах внутрішніх справ, адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС та трудового, еко-логічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є визначення озонового шару як самостійного об єкту правової охорони і на основі міжнародно-правових актів про охорону атмос-ферного повітря й охорону озонового шару, національного законодавства визначити оптимальні організаційно-правові заходи, що забезпечують належне управління в сфері його охорони і відтворення озонового шару в межах України.
Ставилася також мета розробити і обґрунтувати проект спеціального нормативного акту у вигляді Програми Кабінету Міністрів України щодо посилення організаційно-правових заходів по виконанню рекомендацій Віденської /1985 р./ Конвенції про охорону озонового шару та вимог Монреальського /1987 р./ Протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар та поправок до нього, а також змін і доповнень до чинного законодавства. Для досягнення поставленої мети в ди-сертації окреслені наступні завдання:
- на основі юридичних, фізико-хімічних, географічних та гідрометеорологічних ознак, а та-кож специфічних для озонового шару функцій дати юридичне обґрунтоване визначення озонового шару як самостійного об єкту охорони і відтворення;
- проаналізувати міжнародні угоди та національне законодавство по охороні озонового шару;
- визначити організаційно-правові форми забезпечення охорони озонового шару в Україні;
- проаналізувати обов язки підприємств, установ, організацій та громадян – суб єктів підпри-ємницької діяльності щодо попередження шкідливого впливу на озоновий шар, і на цій основі на-дати конкретні пропозиції;
- дослідити організаційно-правове забезпечення державного моніторингу та впровадження економічних чинників в процес управління охороною озонового шару;
- проаналізувати відповідальність за порушення законодавства про охорону і використання озонового шару.
Автором вивчена значна кількість джерел вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно охорони озонового шару.
Під час роботи над дисертацією автор підготував і видав 7 наукових статей, основні виснов-ки яких були апробовані на засіданні кафедр управління в ОВС, адміністративного права та адмі-ністративної діяльності ОВС, трудового, екологічного, аграрного права Національного університе-ту внутрішніх справ, а також на міжвузівських конференціях з питань екологічної безпеки в Хар-кові в 1999 і 2000 р.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері управління охороною і відтворенням озонового шару та забезпечення екологічної безпеки. Ціль дослідження полягає в тому, щоб здійснити комплексний аналіз нормативно-правових актів міжнародного співтовариства та національного законодавства України з цих питань. Виходячи з предмета і цілі дослідження, у дисертації розв язані наступні задачі, а саме визначені:
- сутність поняття озонового шару як самостійного природного об єкту; - оптимальні органі-заційно-правові заходи, що забезпечують управління охороною і відтворенням озонового шару; - обґрунтовано рекомендації по удосконаленню організаційно-правових заходів в сфері управління охороною озонового шару.
Предметом дослідження є актуальні теоретичні та практичні аспекти організаційно-правових форм управління охороною озонового шару України.
Методи дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Діалектич-ний метод пізнання дозволив провести дослідження питань адаптації національного законодавства та організаційно-правових заходів охорони озонового шару до вимог міжнародно-правових актів.
За допомогою історичного та системно-структурного методів проведено визначення озоно-вого шару як самостійного об єкту природокористування та його організаційно-правових форм за-хисту. Історико-правовий метод застосовно при розгляді еволюції нормативно-правової бази щодо адміністративної та кримінальної відповідальності в галузі охорони атмосферного повітря.
Цей метод використовувався для аналізу основних етапів та особливості розвитку організа-ційно-правових заходів міжнародної спільноти по охороні озонового шару, визначення їх основ-них тенденцій та закономірностей.
Статистичний метод використовувався з метою проведення аналізу використання озоноруй-нуючих речовин, виявлення тенденцій та динаміки цих процесів.
Порівняльно-правовий і формально-логічний методи надали можливість проаналізувати но-рми міжнародного та національного законодавства, обов язки фізичних та юридичних осіб по по-передженню шкідливого впливу на озоновий шар, стан відповідальності за порушення законодавства і на цій основі розробити конкретні пропозиції по удосконаленню організаційно-правових заходів охорони озонового шару.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вчених В.Б. Авер янова, В.І. Андрейцева, О.М. Бандурки, М.М. Бринчука, А.П. Гетьмана, Б.В. Єрофієва, І.І. Кара-каша, В.К. Колпакова, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, М.І. Мельника, В.В. Петрова, О.О. Погріб-ного, В.К. Попова, О.П. Рябченко, В.Я. Тація, М.М. Тищенка, М.І. Хавронюка, Ю.С. Шемшученка, С.С. Яценка. Методологічною основою даного дослідження є науковий підхід до аналізу всіх ор-ганізаційно-правових питань під кутом зору виявлення стану організаційно-правової основи охо-рони і відтворення озонового шару з урахуванням досягнень науково-технічного прогресу, що має відношення до досліджуваної проблеми. Нормативною та емпіричною базою досліджень стали положення Конституції України в частині охорони навколишнього природного середовища; від-повідні норми права Законів України „Про охорону атмосферного повітря”, „Про охорону навко-лишнього природного середовища”, інші закони і підзаконні нормативні акти, міжнародні угоди про охорону атмосферного повітря й охорону озонового шару, окремі літературні джерела, у яких висвітлювалися питання охорони озонового шару. Висновки, що містяться в дисертації, спирають-ся на результати еколого-правової та інших правових наук.
При підготовці роботи використовувалися системний і комплексний методи в дослідженні основних і принципових питань теми, у порівнянні загального й особливого, здійснений відповід-ний правовий аналіз одержаних результатів.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в еколого-правовій літературі здійснено комплексне дослідження сучасного стану організаційно-правових форм управління охо-роною і відтворенням озонового шару. На основі проведеного дослідження автором сформульова-но низку висновків та положень, які відповідають вимогам наукової новизни, а саме:
1. Вперше в узагальненому вигляді пропонується поняття озонового шару, який являє собою хімічне з єднання молекулярного і атмосферного кисню, розташованого в певних межах і на пев-ній висоті стосовно Земної кулі (у тропо- і стратосфері) і виконує охоронні функції поверхні Землі від згубного ультрафіолетового випромінювання Сонця, який забезпечує нормальний екологічний стан для життєдіяльності людей, розвиток рослинного і тваринного світу. Специфічні природні особливості озонового шару та властивості виділяють його в самостійний природний об єкт у складі атмосферного повітря, який потребує особливих заходів охорони. Самостійність його хара-ктеризується тим, що він істотно відрізняється своїм хімічним складом від інших елементів атмо-сферного повітря має свої геометричні розміри, кордони та межі розташування.
2. З урахуванням природних особливостей озонового шару, дисертант стверджує, що озоно-вий шар являє собою самостійний об єкт правової охорони в системі атмосферного повітря і від-носини по управлінню його охороною характеризуються певною специфікою. Самостійний стан озонового шару в складі атмосфери обумовлює необхідність встановлення особливого правового режиму, оскільки загальні положення правової охорони атмосферного повітря та управління в цій сфері не в змозі врахувати специфічні риси відповідних відносин.
3. У дисертації аргументується положення про те, що через важливість і специфічність озо-нового шару необхідна належна організаційно-правова форма управління охороною озонового шару. Вона повинна базуватися на приписах між народних угод та законодавчих актів України. Належна правова основа, в першу чергу на міжнародному рівні, забезпечує функціонування орга-нізаційно-правових форм, що сприяють скороченню і припиненню викидів у майбутньому речо-вин, які руйнують озон, впровадження озонобезпечних технологій, юридичної відповідальності за порушення законодавства про охорону озонового шару.
4. В дисертації обґрунтовується авторське бачення необхідності розробки і прийняття спеці-ального нормативного акта у вигляді Програми Кабінету Міністрів України щодо посилення орга-нізаційно-правових заходів по виконанню рекомендацій Віденської /1985 р./ Конвенції про охоро-ну озонового шару та вимог Монреальського /1987 р./ Протоколу про речовини, що руйнують озо-новий шар та поправок до нього, у якому повинні бути передбачені всі основні принципові момен-ти, які характеризують організаційно-правові форми управління в галузі охорони і відтворення озонового шару. Прийняття такого нормативного акта забезпечить створення належної організа-ційно-правової основи охорони озонового шару. Вищезгадані організаційно-правові заходи та ре-зультати особистих досліджень дають нам змогу аргументування практичного застосування про-блеми деліктності. В національному законодавстві майже не розроблені проблеми попередження правопорушень та злочинів, усунення наслідків і відшкодування завданої шкоди в галузі охорони озонового шару.
5. Автором вносяться конкретні пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства Украї-ни, що стосується організаційно-правових форм управління в галузі охорони озонового шару та правозастосовчої практики по охороні озонового шару.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути враховані у законотворчій діяльності, в тому числі при прийнятті змін та доповнень до чинного криміналь-ного, адміністративного та екологічного законодавства, що сприяло б вдосконаленню організацій-но-правових заходів і поліпшення системи управління щодо охорони озонового шару.
Висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі, а також при підготовці підручників, навчальних та науково-практичних посібни-ків з адміністративного права, адміністративного діяльності, екологічного права та теорії управ-ління. Результати дослідження також вже використовуються у навчальному процесі при викла-данні курсів „Адміністративне право”, «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», „Екологічне право”, „Безпека життєдіяльності”, „Охорона праці” в Національному університеті внутрішніх справ, а також в процесі навчання у системі юридичних вузів, підвищення кваліфікації працівників природоохоронних органів і правового виховання населення.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана і обговорена на міжкафедральному семі-нарі кафедр управління в ОВС, адміністративного права і адміністративної діяльності і трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ.
Апробація результатів дослідження здійснювалась також шляхом опублікування в спеціаль-них юридичних виданнях, доповідалися автором на науково-практичних конференціях. За резуль-татами дослідження підготовлено доповідну записку Кабінету Міністрів України з обґрунтуван-ням необхідності прийняття спеціальної постанови „Про затвердження Програми Кабінету Мініс-трів України щодо посилення організаційно-правових заходів по виконанню рекомендацій Віден-ської /1985 р./ Конвенції про охорону озонового шару та вимог Монреальського /1987 р./ Протоко-лу про речовини, що руйнують озоновий шар та поправок до нього”.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у семи статтях, які опубліковані в нау-кових виданнях, що входять до переліку фахових видань, затвердженому Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації: Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисер-тація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновку, додатків та списку вико-ристаної літератури. Повний обсяг дисертаційних досліджень 186 сторінок (без урахування додат-ків на 36 сторінках та списку використаної літератури – 13 сторінок (153 найменування)).
| 
