|
Актуальність теми. В умовах розвитку ринкових аграрних відносин в агропромисло-вому комплексі України відбувається становлення багатоукладної економіки, яка базуєть-ся на різних формах власності та організаційно-правових формах господарювання. В Кон-ституції України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб єктів права влас-ності і господарювання, соціальну спрямованість економіки (ст. 13). За сучасних умов притаманна суб єктам аграрного виробництва всіх форм власності і господарювання гос-подарська самостійність є визначальною для організації і функціонування підсобних ви-робництв і промислів. Нині створення сільськогосподарськими підприємствами цих внут-рішньогосподарських підрозділів має на меті не тільки отримувати від такого виробницт-ва додаткових прибутків для поповнення своїх грошових надходжень, служити забезпеченню зайнятості робітників і членів сільськогосподарських підприємств, а й ство-рювати додаткові робочі місця в умовах їх скорочення в агропромисловому комплексі (АПК). Це, в свою чергу, дає можливість працюючим у цих підрозділах селянам мати від-повідний заробіток, поліпшувати своє матеріальне становище. Важливим завданням сіль-ськогосподарських підприємств є також продуктивне використання наявних місцевих ма-теріальних і сировинних ресурсів, відходів виробництва і введення в такий спосіб у дію значних ресурсів збільшення виробництва продукції, задоволення потреб населення у продуктах харчування, товарах народного вжитку, підвищення їхньої конкурентоздатнос-ті.
В Україні все ширше впроваджуються демократичні методи регулювання суспільних відносин, оновлюється законодавство, в тому числі і відносини в галузі сільськогосподар-ської діяльності. Ці обставини диктують необхідність розширення ініціативи суб єктів аг-рарного виробництва по здійсненню виробничо-господарської діяльності, яка охоплює також створення і функціонування підсобних виробництв і промислів, виходячи з їх еко-номічної доцільності. Розширення прав сільськогосподарських підприємств щодо ство-рення підсобних виробництв і промислів означає суттєве розширення їхньої правоздатно-сті. Але це не свідчить про автоматичне вирішення багатьох правових питань, що вини-кають на практиці внаслідок організації та діяльності виробництв і промислів.
В зв язку з цим особливу актуальність набула проблема правового забезпечення роз-витку і функціонування підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підпри-ємств. Виникла необхідність в аналізі особливостей їхнього правового регулювання, у ви-значенні змісту самого поняття підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств, в аналізі правових, організаційних засобів підвищення ефективності їхньої діяльності.
Однак з часу заснування самостійної і суверенної держави України комплексні до-слідження з питань правової регламентації організації і діяльності підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств на рівні дисертацій і монографій не прово-дилися. Саме наведені обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розроблені дисертаційні положення відповідають основним напрямкам державної політики України в галузі під-вищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана від-повідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у межах державної цільової компле-ксної програми «Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)» (державна реєстрація № 0186.0.070869).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в комплекс-ному дослідженні питань правового забезпечення організації і діяльності підсобних виро-бництв і промислів при здійсненні виробничо-господарської діяльності сільськогосподар-ських підприємств, спрямованих на вдосконалення аграрного законодавства, практики йо-го застосування та забезпечення ефективності функціонування підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств.
З урахуванням поставленої мети в дисертаційному дослідженні були сформульовані такі основні задачі:
– проаналізувати чинне законодавство України у галузі правового регулювання ор-ганізації і діяльності підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підпри-ємств в умовах ринку, а також практику його застосування, зумовлену специфікою сільсь-когосподарського виробництва;
– з ясувати специфічні юридичні ознаки та сформулювати поняття підсобних ви-робництв та промислів сільськогосподарських підприємств в умовах розвитку ринкових аграрних відносин;
– провести класифікацію підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств; – визначити чинники, що сприяють організації підсобних виробництв і про-мислів, а також їхній вплив на підвищення ефективності виробничо-господарської діяль-ності зазначених суб єктів аграрного виробництва;
– уточнити правове становище внутрішньогосподарських підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств;
– визначити соціальні та економічні функції підсобних виробництв і промислів у су-часних умовах;
– розробити рекомендації з удосконалення законодавства, що регулює суспільні від-носини у сфері організації та функціонування підсобних виробництв і промислів сільсько-господарських підприємств, з метою підвищення його ефективності.
Об єктом дослідження виступають деякі положення Конституції України, аграрне, цивільне та інше законодавство України, що регламентує діяльність сільськогосподарсь-ких підприємств щодо створення і забезпечення функціонування підсобних виробництв і промислів в ринкових умовах. Предметом дослідження є урегульовані нормами права су-спільні відносини, пов язані з організацією і функціонуванням підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств.
Методи дослідження. При написанні роботи застосовувались прийняті в юридичній науці методи наукового дослідження, окремі методи і прийоми наукового пізнання, а са-ме: порівняльно-правовий (порівняльний аналіз окремих положень нормативно-правових актів України і деяких інших іноземних країн, що регулюють суспільні відносини щодо організації і діяльності підсобних виробництв і промислів у сільському господарстві; сис-темно-функціональний (вивчення правових засобів підвищення ефективності функціону-вання підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських товаровиробників і засо-бів стимулювання цієї діяльності в сукупності та взаємозв язку); історико-правовий (етапи і тенденція розвитку підсобних виробництв і промислів); статистичні (аналіз статистичних даних та ін.). Застосування цих методів дозволило досягти поставленої мети та підготува-ти пропозиції щодо вдосконалення правового забезпечення організації та діяльності під-собних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах. Сформульовані в дисертаціному дослідженні висновки і практичні рекомендації грунту-ються на працях українських учених юристів-аграрників: В. П. Жушмана, В. М. Корнієн-ко, І. О. Лозо, М. А. Мацько, В. І. Семчика, А. М. Статівки, Ю. М. Таланова, Н. І. Титової, В. С. Шелестова, В. З. Янчука, В. В. Янчука, а також науковців інших країн: З. С. Беляє-вої, Г. Ю. Бистрова, Р. Д. Боголєпова, Д. В. Ігнатьєва, І. Ф. Казьміна, А. М. Каландадзе, М. І. Козиря, І. Ф. Панкратова, М. В. Сторожева, М. І. Ядевича, Л. М. Бальєстеро Ернандес та ін.
Комплексний характер дослідження обумовив залучення праць фахівців у галузі те-орії права С. С. Алєксєєва, В. В. Копєйчикова, П. М. Рабіновича, В. М. Хропонюка; еколо-гічного права: — В. І. Андрейцева, А. П. Гетьмана, Б. Г. Розовського, М. В. Шульги; гос-подарського права — В. М. Гайворонського, В. К. Мамутова, В. С. Щербини; цивільного права — В. І. Борисової, В. В. Луця, І. В. Спасибо-Фатєєвої та ін. В дисертаційній роботі використані також праці деяких учених-економістів.
У процесі дослідження використані правові акти Європейського Союзу, Іспанії, США, Російської Федерації та інших країн.
Інформаційну базу дослідження становили Конституція України, міжнародно-правові акти, нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, акти міністерств і відомств, довідкові і періодичні видання.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослі-дженням правових проблем забезпечення організації й діяльності підсобних виробництв і промислів сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах. Усі дисертаційні ви-сновки, що виносяться на захист, є наслідком аналізу та перегляду низки положень теорії і практики правового забезпечення організації та діяльності підсобних виробництв і проми-слів. Суттєвими концептуальними у теоретичному плані і важливими для юридичної практики результатами, що відображають новизну дисертаційної роботи, є такі:
– обґрунтовано висновок про необхідність подальшого розвитку та функціонування підсобних виробництв і промислів;
– по-новому сформульовані поняття «підсобні виробництва» і «промисли» сільсько-господарських підприємств, і визначені ознаки «підсобних виробництв» і «промислів»;
– розвинуто наукові погляди щодо класифікації підсобних виробництв і промислів аграрних товаровиробників та визначено їхні типи;
– по-новому визначено зміст організації, умов і порядку діяльності підсобних вироб-ництв і промислів сільськогосподарських підприємств;
– опрацьовані питання про організаційні заходи сільськогосподарських підприємств по забезпеченню ефективного функціонування підсобних виробництв і промислів;
– уперше на дисертаційному рівні визначені соціальні та економічні функції підсоб-них виробництв і промислів в сучасних умовах;
– запропоновано низку конкретних пропозицій по вдосконаленню законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері діяльності підсобних виробництв і промислів сільсь-когосподарських підприємств, та підвищенню його ефективності шляхом прийняття Зако-нів України «Про підсобні виробництва і промисли сільськогосподарських підприємств», «Про екологічне сільське господарство», внесення доповнень до Закону України «Про ви-лучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції».
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертаційному до-слідженні висновки, положення і пропозиції є певним внеском у теорію аграрного права і можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності у галузі аграрного та су-міжних з ним галузей права.
Окремі положення та висновки дисертації можуть бути застосовані також при підго-товці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з аграрного права, методичних рекомендацій для студентів юридичних вищих навчальних закладів, а також при викла-данні курсу аграрного права.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, на конференціях, зокрема: на ХІ (щорічній) міжнарод-ній науково-практичній конференції «Экология и здоровье человека. Охрана водного и воздушного басейнов. Утилизация отходов» (м. Бердянськ, 9-13 червня 2003 р.); науково-практичні конференції „Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринків України” (м. Київ, 8 липня 2003 р.). Публікації. Основні висновки й теоретичні по-ложення дисертаційного дослідження викладені в чотирьох статтях, три з яких опубліко-вані в наукових, фахових виданнях України та двох тезах виступів на наукових конферен-ціях. Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена її предметом, цілями і зада-чами, а також логікою і послідовністю розкриття теми та викладення його результатів. Вона складається зі вступу, двох розділів, які містять у собі шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок, в то-му числі, основного тексту 168 сторінок. Загальна кількість використаних джерел — 211 найменувань.
| 
