|
Актуальність теми. У сучасних умовах жорсткої конкуренції між великими корпоративними об єднаннями, впливу транснаціональних корпорацій на економіку країн та регіонів світу нагальним завданням є формування власних великих промислово-фінансових об єднань. Одним з ефективних засобів консолідації промислового і фінансового капіталу, налагодження вигідних технологічних і господарських зв язків, залучення інвестицій і підйому виробництва, забезпечення інноваційної моделі розвитку є створення промислово-фінансових груп (ПФГ), проте, не зважаючи на існуючу потребу та позитивний зарубіжний досвід функціонування промислово-фінансових об єднань, ПФГ в Україні не отримали поширення.
Процес формування правової бази створення та діяльності ПФГ в Україні йде складно і суперечливо. Перша спроба надати ефективне правове забезпечення процесам створення ПФГ (ФПГ) була зроблена в Положенні про фінансово-промислові групи в Україні, затвердженому Указом Президента України від 27 січня 1995 року. Даний Указ не вступив у дію, а 5 травня 1996 року після подолання вето Президента України почав діяти Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 року (далі – Закон про ПФГ), у розвиток якого 20 липня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України № 781 затверджене Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп. Однак створена правова база виявилася недостатньою для поширення ПФГ в Україні. На 1 січня 2004 року в Україні було видано лише одну постанову Кабінету Міністрів України про створення ПФГ – ПФГ «Титан», яка на сьогодні залишається незареєстрованою.
Прийняття Господарського кодексу України дало новий поштовх розвитку господарського законодавства, була підтверджена необхідність збереження і розвитку ПФГ як організаційно-правової форми господарювання, кодифіковані основні засади правового регулювання у цій сфері. Однак прийняте раніше спеціальне законодавство про ПФГ містить положення, що стоять на заваді створенню ПФГ. Нагальною є потреба в удосконаленні спеціального законодавства щодо державного стимулювання створення та діяльності ПФГ, регулювання майнових відносин і організації управління ПФГ тощо.
За останні роки з метою подолання економічних проблем створення та діяльності ПФГ в Україні низкою вчених, серед яких С.І. Бабаш, П.Є. Житний, М.О. Кизим, М.К. Колісник, А.В. Путінцев, М.В. Рильський, Т.Р. Соколова, А.В. Фоменко, М.Ф. Фролов, І.Б. Хома та ін., було здійснено відповідні економічні дослідження. Правових проблем створення та діяльності ПФГ в Україні торкалися О.М. Вінник, В.М. Гайворонський, С.М. Грудницька, В.С. Щербина та деякі інші вчені, проте ці проблеми в основному розглядалися крізь призму дослідження загальних питань господарського права, комплексне предметне їх дослідження не проводилося.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Донецького юридичного інституту МВС при Донецькому національному університеті за темою «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (держреєстрація № 0104U006758), а також згідно з планом держбюджетної науково-дослідної роботи Донецького національного університету МОН України за темою «Господарсько-правове забезпечення стабілізації і розвитку економіки України» (держреєстрація № Г-0101U005732), у яких здобувач брав участь як співвиконавець і у межах яких було здійснено дослідження правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових груп в Україні і визначено шляхи його удосконалення.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових положень і пропозицій щодо удосконалення правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових груп на основі аналізу теоретичних джерел, відповідної нормативно-правової бази, господарської практики та зарубіжного досвіду.
Відповідно до вказаної мети було поставлено і вирішено наступні задачі:
визначити поняття ПФГ, його співвідношення з поняттями «суб єкт господарювання», «об єднання підприємств», «господарська організація», а також правову природу Генеральної угоди про спільну (сумісну) діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ;
виокремити стадії створення ПФГ, проаналізувати порядок створення ПФГ і виявити конкретні шляхи його спрощення;
дослідити особливості формування та використання майна ПФГ і надати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання майнових відносин та забезпечення необхідного науково-технічного розвитку і фінансово-господарської сталості ПФГ;
проаналізувати порядок управління діяльністю ПФГ і розробити напрями його удосконалення;
сформулювати загальні засади державного регулювання створення та діяльності ПФГ в Україні і підготувати пропозиції щодо правових засобів державного стимулювання у цій сфері.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі промислово-фінансової інтеграції.
Предметом дослідження є правове регулювання створення та діяльності ПФГ.
Методи дослідження. Для повного та всебічного вивчення предмету дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких історичний, діалектичний, статистичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний. За допомогою історичного, діалектичного та статистичного методів досліджено основні тенденції розвитку промислово-фінансової інтеграції в економіці України та зарубіжних країн і світовій економіці. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні зарубіжного досвіду правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових об єднань. Формально-логічний і аналітико-синтетичний методи застосовано для дослідження особливостей створення та організаційно-правового забезпечення діяльності ПФГ, державного регулювання відповідних відносин та виявлення недоліків спеціального законодавства про ПФГ й обґрунтування напрямків його удосконалення.
Теоретичну основу дослідження, крім вищевказаних авторів, склали праці вітчизняних і зарубіжних учених – юристів і економістів, а саме: О.А. Беляневич, А.В. Венедиктова, Ю.Б. Вінслава, Р. Гільфердінга, Дж.А. Гобсона, В.С. Дементьєва, М.А. Ескіндарова, С. Жамена, С.Е. Жилінського, Д.В. Задихайла, З.Ф. Заменгоф, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, М.І. Коняєва, В.В. Лаптєва, Ю.В. Макогона, В.К. Мамутова, Б.Г. Мільнера, О.Г. Мовсесяна, В.М. Пєтухова, Г.В. Пронської, Б.Г. Розовського, В.Д. Рудашевського, Л.А. Савельєва, Г.В. Уманців, Є.С. Уткіна, О.О. Чувпила, О.В. Шаповалової, Ю.В. Якутіна та інших.
Емпіричну основу дослідження склали нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, статистичні матеріали, законопроекти щодо вдосконалення законодавства про ПФГ, господарська практика, роз яснення Вищого господарського суду України, листи і матеріали правозастосовчої практики відносно ПФГ «Титан».
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що вперше в Україні здійснено комплексне дослідження правового регулювання створення та діяльності ПФГ, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення і розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про ПФГ. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному.
Уперше:
сформульовано доктринальне визначення поняття ПФГ як промислово-фінансового об єднання підприємств особливого виду, яке створюється і діє на засадах партнерських відносин між державою та суб єктами господарювання;
виокремлено стадії створення ПФГ, серед яких: стадія узгодження приватних інтересів (підготовка та прийняття ініціаторами створення ПФГ Генеральної угоди ПФГ та допоміжних рішень); стадія узгодження приватних та публічних інтересів (підготовка та прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення ПФГ); стадія державної реєстрації ПФГ;
запропоновано спростити порядок створення ПФГ шляхом скорочення термінів їх створення за рахунок зменшення тривалості підготовки і прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення ПФГ, зокрема: 1) скасувати зайвий етап складання відповідним міністерством чи іншим центральним органом виконавчої влади, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом України висновків стосовно поданих документів ПФГ; 2) скоротити до одного місяця, з продовженням у разі необхідності до двох месяців, термін розгляду Міжвідомчою комісією з питань формування ПФГ документів, необхідних для створення ПФГ, і підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України; 3) скоротити до одного місяця термін прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення транснаціональної ПФГ або про відмову в її створенні;
обґрунтовано доцільність встановлення у законодавстві вимоги створення у ПФГ фонду фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і резервного фонду з відрахувань головного підприємства та учасників ПФГ.
Удосконалено:
визначення правової природи Генеральної угоди ПФГ з урахуванням її кваліфікації як організаційного господарського договору, який укладається за участю господарських організацій та органів державної влади, містить елементи приватноправового та публічно-правового регулювання і направлений на створення суб єкта господарювання та забезпечення організаційно оформленої спільної діяльності його учасників. З даного питання є розбіжності в окремих статтях ГК України, які детально проаналізовані в дисертації. Обґрунтовані пропозиції щодо усунення неузгодженості між статтями 55, 118, 125 ГК України уточненням поняття господарської організації у статті 55 ГК України шляхом доповнення після слів «а також інші юридичні особи» словами «або їх об єднання»;
легальне визначення поняття ПФГ шляхом: уточнення, що ПФГ є об єднанням підприємств; встановлення обов язкових та можливих учасників ПФГ; зазначення спеціального порядку як створення, так і реорганізації та ліквідації ПФГ.
Дістали подальший розвиток:
теоретичні засади державного регулювання створення та діяльності ПФГ, систематизацією основних принципів його правового забезпечення: застосування до ПФГ та їх учасників цільового програмного підходу при вирішенні питань про надання або зміну пільг ПФГ, встановлення взаємних зобов язань між державою та ПФГ, стимулювання діяльності ПФГ та її учасників лише у межах реалізації передбачених Генеральною угодою ПФГ програм, адресування пільг учасникам ПФГ або групі в цілому як самостійному суб єкту господарювання, сполучення надання пільг зі встановленням заходів попередження зловживань з боку суб єктів господарювання та відповідальності у разі правопорушень;
правове забезпечення управління ПФГ, а саме: запропоновано, з урахуванням необхідності посилення принципів централізації в управлінні ПФГ, закріпити в законодавстві право головного підприємства ПФГ давати обов язкові до виконання вказівки учасникам ПФГ; визначено доцільність введення у законодавство про ПФГ інституту уповноваженого постійного представника учасника ПФГ на головному підприємстві ПФГ (спостерігача), що призначається керівником учасника ПФГ для здійснення нагляду за діяльністю президента ПФГ і своєчасного інформування його про нагальну потребу у скликанні загальних зборів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції відносно правового регулювання створення та діяльності ПФГ мають слугувати підставою для вдосконалення чинного законодавства. Дисертантом розроблено проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» і до деяких інших законодавчих актів України» (додаток А), який може бути використаний у законотворчій діяльності.
Деякі положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дослідження використані в практичній діяльності учасників ПФГ «Титан» – Сумського державного науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів «МІНДІП» і ДАК «Титан» при укладанні угод з метою реалізації Комплексної програми розвитку кольорової металургії України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 547 «Про утворення промислово-фінансової групи «Титан» (довідка від 21.05.2004 р. № 00-458; (додаток Б).
Положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Господарське право» у Донецькому юридичному інституті МВС при ДонНУ (довідка від 05.06.2004 р. № 32/1428; (додаток В).
Особистий внесок здобувача. У дисертації викладені наукові результати, які одержані особисто дисертантом під час науково-дослідних робіт протягом 2001-2004 років. Дисертація виконана автором самостійно. Внесок здобувача у публікації, підготовлені в співавторстві, полягає у дослідженні історичного розвитку промислово-фінансової інтеграції та становлення і розвитку правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових об єднань, які набули власної правосуб єктності; визначення поняття ПФГ; формулювання пропозицій щодо удосконалення законодавства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися і обговорювалися на ІІ міжвузівській науковій конференції студентів та аспірантів «Маркетинг і підприємництво в перехідній економіці» (Львів, 2002), міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту і бухгалтерського обліку» (Донецьк, 2002), міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених» (Хмельницький, 2002), міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (Донецьк, 2003), науково-практичному семінарі «Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування» (Харків, 2003), на круглому столі «Промислово-фінансові групи: проблеми законодавчого регулювання» (Київ, 2004) та ін.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 робіт загальним обсягом 5,5 д. а., з яких 5,1 д. а. належить особисто автору.
| 
