|
Актуальність теми. Після здобуття незалежності Україна, як і низка інших пострадянсь-ких республік, відмовилась від побудови державної влади на основі принципу верховенства Верховної Ради України над всіма іншими державними органами і сприйняла принцип органі-зації державної влади на засадах її поділу на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову (ст.6 Конституції України).
Відповідно з цим нововведенням Конституція України 1996 р. вперше у вітчизняній кон-ституційній правотворчості конституювала Верховну Раду України - парламентом, який ви-ступає єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст.75 Конституції України).
Політична реформа, доктринальною ідеєю якої є перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, органічно пов язується з пода-льшою трансформацією Верховної Ради України. Вона полягає в необхідності підвищення її ролі, укріпленні позицій парламентаризму, що відповідає найбільш поширеній у демократич-них країнах Європи моделі. Вирішення цього завдання - надзвичайно важлива, складна, ком-плексна проблема, яка має багатоаспектний характер. Одним із центральних напрямів його ре-алізації є наукове дослідження інституту народного депутата України, особливо - конститу-ційно-правового статусу народного депутата України.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, з одного боку, потребою у створенні сучасної вітчизняної теорії конституційно-правового статусу народного депутата України, з другого – необхідністю розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо ре-формування конституційно-правового статусу народного депутата України, з третього – орієн-тацією України на світові досягнення розвинутих демократій з метою врахування прийнятного досвіду задля оптимізації інститутів вітчизняного парламентаризму.
Обрана тема актуалізується процесом модернізації чинної Конституції України, складо-вим елементом якої є оновлення конституційного статусу народного депутата України.
Окрім вищевказаного, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена компле-ксною природою статусу народного депутата України як правового інституту, який складаєть-ся як з безпосередньо регулюючих норм різних галузей національного законодавства, так і норм, що опосередковано детермінують суспільні відносини, пов язані з організацією і функ-ціонуванням Верховної Ради України як представницького законодавчого органу України, а саме: конституційного, адміністративного, цивільного, почасти кримінального тощо. Така особливість правової регламентації діяльності народних депутатів України, вимагає досягнен-ня оптимального співвідношення і єдиної концептуальної спрямованості цих норм. У зв язку з цим особливого значення набуває встановлення концептуальних теоретичних засад статусу народного депутата України, розробку оптимальної доктрини та конституційної моделі манда-ту народного депутата України.
Необхідність наукового дослідження теми дисертації диктується також станом її опра-цювання в юридичній науці. Важливо відмітити великий внесок науковців-конституціоналістів попередніх років у розроблення концептуальних основ статусу народного депутата в загально-теоретичному плані, а також інших питань. Проте, більшість згаданих праць видано за радян-ських часів, коли відстоювалися інші теоретичні доктрини і конституційні моделі.
У сучасній юридичній, зокрема конституційно-правовій науці, комплексне дослідження проблем конституційно-правового статусу народного депутата України поки що відсутнє.
Отже, актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена, з одного боку, потре-бою у створенні вітчизняної теорії конституційно-правового статусу народного депутата Укра-їни, як суб єкту державно-владних відносин, з другого – необхідністю розробки науково-обґрунтованих прикладних рекомендацій щодо вдосконалення конституційно-правового ста-тусу народного депутата України та подальшого розвитку законодавства України про статус народного депутата України, з третього – орієнтацією України на світові досягнення розвину-тих демократій світу з метою розвитку інституцій представницького народовладдя.
Незважаючи на те, що питання про особливу роль парламентарія України в реалізації за-вдань і функцій Верховної Ради України у сучасній юридичній літературі не викликає сумніву, слід констатувати відсутність комплексних досліджень проблем конституційно-правового ста-тусу народного депутата України в цілому, а також деяких із елементів конституційно-правового статусу народних депутатів зокрема.
Починаючи з 1990 р., коли у вітчизняній науці почалося формування сучасних поглядів на інститут народного депутата України, проблематиці конституційно-правового статусу на-родного депутата України приділяли увагу М.О. Баймуратов, А.З. Георгіца, Р.К. Давидов, Г.С. Журавльова, В.С. Журавський, Л.Т. Кривенко, М.П. Орзіх, В.Ф. Погорілко, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко та деякі інші вчені. Їх розробки використовуються в даній дисертації.
Досліджуючи окремі аспекти становлення і розвитку інститутів представницької демок-ратії в Україні автор також враховував досягнення відомих вчених XIX - початку XX століть, зокрема О.Д. Градовського, В.М. Дурденевського, А. Есмена, Г. Єллінека, Б.О. Кістяківського, М.М. Коркунова, М.І. Лазаревського, Я.М. Магазинера, Б.М. Чичеріна, Л.А. Шалланда.
Дисертаційне дослідження спирається також на праці провідних сучасних науковців Ро-сійської Федерації – С.А. Авакьяна, І.А. Азовкіна, К.В. Арановского, М.В. Баглая, Г.В. Бара-башева, А.О. Безуглова, Н.О. Богданової, Л.А. Григоряна, О.В. Зиновьева, Н.М. Колосової, М.О. Краснова, В.І. Лафітського, В.О. Лучіна, В.О. Сивова, А.А. Смирнова, Б.О. Страшуна, Ю.О. Тихомирова, Б.М. Топорніна, В.Є. Чиркіна, К.Ф. Шеремета, А.Я. Ярматова та ряду ін-ших.
Парламентські інститути - предмет світової науки. Ті чи інші їх аспекти досліджували зокрема М. Амеллер, Ф. Ардан, Ж. Блондель, П. Бромхед, А. Дайсі, М.Дюверже, Л. Дюгі, Т. Маунц, М. Прело, К. Хессе. Їх праці використовуються при розгляді деяких питань дисерта-ційної теми.
Варто зазначити, що за останні роки в Україні захищено ряд дисертацій, присвячених ак-туальним проблемам українського парламентаризму, місця законодавчої влади у системі поді-лу влади, виборів до Верховної Ради України. Однак, ці роботи не містять комплексного нау-кового аналізу статусу народного депутата України, тому дане дисертаційне дослідження ор-ганічно доповнює їх, а наявність означених праць не позбавляє його актуальності.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права і місце-вого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України з теми “Си-стема органів державної влади України” (№ держ. реєстрації РК 0101U001009).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає у тому, щоб на базі досягнень юридичної теорії, зокрема конституційно-правової, продовжити розроблення теорії народного депутата і шляхом її поглиблення, розвитку та оновлення створити сучасну теорію інституту народного депутата України; на даній основі запропонувати наукову концеп-цію конституційної моделі мандату народного депутата України як суб єкта державно-владних відносин; сформулювати практичні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про статус народного депутата України.
Визначена мета дослідження досягається постановкою і розв язанням таких задач:
узагальнити поширені уявлення про поняття інституту народного депутата України, кон-ституційно-правового статусу народного депутата України та сформулювати авторські дефіні-ції означених понять;
визначити статус народного депутата України з точки зору його політико-правової при-роди як представника народу, посадової особи – члена парламенту, політичного діяча – суб єкта політичної влади та політичних процесів;
розкрити статус народного депутата України з точки зору його співвідношення із стату-сами посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, з метою структу-ризації елементного складу статусної конструкції народного депутата України;
визначити систему критеріїв класифікації елементів статусу народного депутата України;
узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід щодо статусу депутата парламенту та за-пропонувати оптимальну вітчизняну модель;
з ясувати механізми реалізації повноважень, гарантій та відповідальності народного де-путата України;
розробити пропозиції і рекомендації, спрямовані на модернізацію конституційно-правового статусу народного депутата в процесі реформування Конституції України.
Об єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, пов язані з конституційно-правовим статусом народного депутата України.
Предмет дисертаційного дослідження складає конституційно-правовий статус народного депутата України.
Методологічною основою дисертації Дисертантом використані наукові методи, що ґрун-туються на вимогах об єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ та інститутів політи-ко-правового характеру, яким є народний депутат України. Застосований теоретико-методологічний арсенал зумовлений метою дослідження та характером досліджуваного об єк-та. Дисертант комплексно використовує принципи і засоби філософського та теоретико-правового підходів, виходить з єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об єк-тивності, конкретності істини; використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозу-вання тощо.
В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні методи, принципи та підходи до визначення конституційно-правового статусу народного депутата України, його місця та ролі у політичній системі суспільства, а саме: метод діалектичної логіки – для роз-криття представницького та посадового аспектів конституційно-правового статусу народного депутата України; соціологічний метод – при аналізі ситуації, яка склалася з кількісним та які-сним складом Верховної Ради України; формально-логічний метод – при визначенні основних понять, юридичних конструкцій, правових засад діяльності народних депутатів України; порі-вняльно-правовий метод – при дослідженні вітчизняного та зарубіжного досвіду регулювання конституційно-правового статусу депутата парламенту; системно-функціональний метод – як засіб з ясування ролі та місця народного депутата України у політичній системі України і його функціонального призначення; структурно-функціональний метод – у зв язку з визначенням підходів до народного депутата України з точки зору його внутрішньоспеціальних статусів, а також розкриттям діяльності народного депутата України як посадової особи та політичного діяча; порівняльно-ретроспективний при аналізі становлення та розвитку ідеї народного пред-ставництва; формально-логічний при розгляді співвідношення різних елементів конституцій-но-правового статусу народного депутата України з метою їх гармонізації та оптимізації; ана-логії при розробці питань щодо історичної еволюції конституційно-правового статусу народ-ного депутата.
Комплексний підхід до використання вищезазначених наукових методів дозволив всебі-чно розглянути актуальні проблеми конституційно-правового статусу народного депутата України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням, яке присвячене теоретичним і практичним проблемам конституційно-правового статусу народного депутата України. Теоретичні висновки, які містяться у дисерта-ції, складають авторську концепцію конституційно-правового статусу народного депутата України, конституційної моделі представницького мандату парламентарія. Новизну дослі-дження відбивають такі найважливіші науково-теоретичні результати:
1. Визначено, що народний представник є обраною народом (виборчим корпусом) особою, котрій надано право реалізовувати суверенітет народу шляхом представництва народу чи його частини у органі державної влади, наділеною повноваженнями різноманітного харак-теру з метою реалізації певного політичного та соціального призначення, конституційно-правовий статус якої зумовлюється конституційно-правовим статусом та функціями органу, до якого її обрано, та є одним із гарантів конституційного ладу держави.
2. Визначено політичного діяча як особу, котра бере участь у здійсненні влади та інших політичних процесах.
3. Запропоноване авторське визначення поняття народного депутата України як за-гальнонаціонального політичного діяча, що є одноособовим повноважним представником на-роду та членом парламенту – посадовою особою органу законодавчої влади, котрий наділений встановленими Конституцією і законами України повноваженнями по здійсненню функцій Верховної Ради України, та виступає одним із гарантів конституційного ладу держави.
4. Сформульована дефініція, за якою конституційно-правовий статус народного депутата України є конструкцією, що поєднує нормативно регламентовані характеристики ін-ституту народного депутата України з огляду на політико-правову природу та відповідну три-єдність структури як представника народу, члена колективного представницького законодав-чого органу державної влади та політичного діяча, котрий здійснює повноваження представ-ницького, державно-владного та політичного характеру в умовах конституційно-правової дій-сності, та охоплює широке коло (систему) суспільних відносин і розглядається як єдина ціліс-на система, утворена сукупністю взаємозв язаних компонентів (свого роду підсистем) та їх елементів.
5. Визначено перелік структурних елементів конституційно-правового статусу на-родного депутата України: політико-правова природа депутатського мандату; підстави виник-нення і припинення дії депутатського мандату; права і обов язки народного депутата України; форми роботи народного депутата; гарантії здійснення депутатських повноважень; відповіда-льність народного депутата України.
6. Доведено, що повноваження народного депутата України – це нормативно ви-значена сукупність прав та обов язків парламентарія України, якими він наділений з метою здійснення властивих йому функцій.
7. Сформульоване авторське визначення форми діяльності народного депутата України, під якою розуміється спосіб досягнення певних цілей народним депутатом України за допомогою наданих йому повноважень, що здійснюються у сфері реалізації функцій Верхов-ної Ради України та мають певний, визначений нормативно, зовнішній прояв.
8. Визначені критерії класифікації кожного з елементів конституційно-правового статусу народного депутата України, зокрема, здійснено комплексний підхід при дослідженні співвідношення повноважень та форм роботи народних депутатів України. Виходячи з струк-турного розуміння діяльності народного депутата України, розроблена класифікація їх основ-них прав та обов язків та відповідних форм роботи. Поглиблені теоретичні висновки щодо та-ких елементів конституційно-правового статусу народного депутата України, як гарантії та відповідальність. Розкриті нові проблеми депутатської недоторканності та імперативного ман-дату, внаслідок чого зроблені наукові висновки, які будуть сприяти оновленню конституційно-го вирішення розглядуваних проблем. Внесені пропозиції щодо подальшого вдосконалення конституційно-правового статусу народного депутата України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації мо-жуть бути корисними у подальших дослідженнях загальнотеоретичних проблем, пов язаних з організацією та діяльністю Верховної Ради України, інших парламентських інститутів, зокре-ма народних депутатів України. Висновки, концептуальні підходи, що містяться у дисертації, можуть застосовуватися у процесі реалізації всіх функцій Верховної Ради України.
Ряд положень дисертації доцільно врахувати в процесі оновлення системи актів, які створюють конституційно-правові основи статусу народного депутата України у контексті мо-дернізації Конституції України, в тому числі проекті нового Регламенту Верховної Ради Укра-їни, та, в прогностичному плані, прийняття Парламентського Кодексу України.
Матеріали дисертації також можуть бути використаними в навчальному процесі, вклю-чаючи систему підготовки і підвищення кваліфікації народних депутатів України, а саме – при викладенні курсів конституційного, парламентського права тощо.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні висновки і положення, які мі-стяться у дисертації, розглядалися на засіданнях відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати до-слідження оприлюднені у доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема „Парламентаризм в Україні: теорія та практика” – К., 2001 (тези опуб-ліковані); „Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” – К., 2001 (тези опубліковані); ”Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” – К., 2000 (тези опубліковані).
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у трьох науко-вих статтях, які опубліковано у фахових юридичних часописах, а також у розділі колективної монографії “Органи державної влади України” – К., 2002 р.
Структура дисертації визначена метою і завданнями дослідження. Вона включає в себе вступ, два розділи та список використаних джерел. Обсяг дисертації складає 199 сторінок, список використаних джерел – 17 сторінок (всього – 320 найменувань).
| 
