|
Актуальність теми. Серед проблем соціально-економічного, політичного, національно-державного і правового розвитку сучасного суспільства першочергове значення набувають питання створення ринкової економіки, формування соціальної, правової держави. Значна роль у їх вирішенні належить чинному законодавству, таким його важливим тенденціям, як систематизація та уніфікація. Ці об єктивні, самостійні та своєрідні процеси відображають втілення різних рівнів правового опосередкування суспільних відносин, обумовлюють сучасну соціально-юридичну практику.
Систематизація й уніфікація, як вимоги упорядкування, характеризують усі сфери суспільства: економіку, політику, право, – по-різному впливаючи на їх зміст, структуру та перспективу розвитку. Цей аспект майже не враховувався державною законотворчою політикою. Зміна акцентів у співвідношенні зазначених тенденцій, як показала практика, не дає бажаних результатів, порушує гармонійний розвиток усього суспільного механізму.
Удосконалення нормативно-правової бази є складним процесом, особливе місце в якому займають систематизація та уніфікація, що дають можливість всебічно врахувати характер українського законодавства.
Систематизації та уніфікації нормативних актів в правовій теорії не приділяється належної уваги, незважаючи на те, що законодавство на сучасному етапі не завжди встигає за розвитком суспільства, часом суперечить уже прийнятим нормативно-правовим актам. В результаті з являються акти, що фактично не діють; в деяких з них зустрічаються повторення, неясності, помилки, а інколи – прогалини і неузгоджені положення. Все це свідчить про необхідність удосконалення існуючих нормативно-правових актів шляхом їх опрацювання та усунення відмінностей у схожих явищах, що істотно вплине на систематизацію й уніфікацію законодавства.
Нормативно-правові акти видаються різними органами, мають неоднакову юридичну силу, не співпадають за часовим виміром, поширюються на різних суб єктів і територіальний простір. Тому природно, що з часом між ними виникають суперечності, а збільшення кількості нормативних матеріалів ускладнює їх використання. Крім того, акти, видані в різні періоди часу, неоднаково регулюють суспільні відносини. Але законодавство не може функціонувати належним чином, якщо воно не є системою, складові якої тісно взаємопов язані та узгоджені, взаємовплив яких ретельно регламентується чіткою ієрархічною побудовою.
Упорядкування законодавства – одне з основних завдань на шляху до побудови правової держави. Тому проблема систематизації та уніфікації нормативно-правових актів є досить актуальною на сьогоднішній день.
Систематизація законодавства є процесом обробки й упорядкування нормативно-правового матеріалу, розміщення його за певними критеріями, а уніфікація – це суттєвий формалізований процес, спрямований на усунення розбіжностей між нормативними актами.
Систематизація та уніфікація нормативно-правових актів необхідні перш за все для ведення обліку розвитку законодавства і здійснення контролю над ним, для забезпечення узгодженості та взаємозалежності різних його частин. Дані процеси є важливими умовами правильного з ясування і застосування норм права державними органами, вони сприяють розумінню законодавства як єдиного цілого. Систематизація й уніфікація забезпечують доступність законодавства для суспільства, вони повинні використовуватись насамперед для забезпечення суб єкта права необхідною нормативно-правовою документацією. Важливість цих процесів не викликає сумніву.
Завдяки систематизації долаються суперечності між нормами права, скасовуються чи змінюються старі нормативно-правові акти, замінюються новими відповідно до потреб суспільного життя; акти групуються за певними системними ознаками, зводяться в кодекси, зібрання законодавства та інші нормативно-правові документи.
Водночас, систематизація законодавства – не самоціль, вона повинна розумно поєднуватись з уніфікацією, яка сприяє усуненню відмінностей у регулюванні подібних явищ і створенні різнорівневих універсальних нормативних актів. Уніфікація сприяє об єднанню всіх структурних елементів системи законодавства, зменшує обсяг правового матеріалу, усуває надмірну диференціацію. Вона є своєрідним балансом, противагою процесу систематизації і разом з тим охоплює усі структурні грані діючого законодавства.
Уніфікація в процесі систематизації є основною ланкою, оскільки виступає підґрунтям при оформленні існуючого законодавства шляхом об єднання нормативно-правових актів у певному порядку, без зміни їх змісту, а також здійснює внутрішню перебудову актів, змінюючи зміст предмета правового регулювання. Особливий інтерес для юриспруденції становить процес уніфікації, коли вона виступає прийомом юридичної техніки при систематизації законодавства та виробленні єдиної термінології нормативно-правових актів. У такому вигляді уніфікація впливає на стиль законодавства, рівень його ефективності і внутрішньої будови.
Деякі аспекти проблеми систематизації й уніфікації законодавства розкривають у своїх працях українські та російські вчені: С. Алєксєєв, С. Бобровник, О. Богінич, Ф. Бурчак, О. Васильєв, В. Денисов, О. Зайчук, А. Заєць, В. Євінтов, В. Журавський, Р. Калюжний, Д. Керімов, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Копиленко, М. Матузов, Н. Оніщенко, В. Опришко, А. Піголкін, Є. Погорєлов, В. Погорілко, С. Погребняк, С. Поленіна, П. Рабінович, В. Селиванов, В. Синюков, Л. Тіунова, Ю. Тихомиров, І. Усенко, Л. Хван, Г. Чернобель, А. Шебанов, Ю. Шемшученко, Л. Явич, А. Яхлаков та ін. Дані питання розробляли також дослідники з далекого зарубіжжя: Ф. Ауман, Рене Давид, Ж. Карбоньє, X. Кетц, Перес Ернандес Лісет, Л. Фрідмен, К. Цвайгерт тощо.
Систематизація та уніфікація найбільш повно, об єктивно і реально відбивають весь процес соціально-правового розвитку суспільства на сучасному етапі. Однак їх проблеми, висвітлені в правовій літературі, з огляду на динамічний розвиток законодавчої бази, а також економічних, політичних, соціальних відносин, потребують подальшого наукового дослідження. Крім того, комплексні спеціальні дослідження даних правових категорій в Україні ще не проводились. Цим і обумовлюється актуальність теми дисертації.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою загальної науково-дослідної програми Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України і виконане в межах планової теми “Теоретико-методологічні основи розвитку правової системи України” (номер державної реєстрації RК0102U001597).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є з ясування сутності процесів систематизації та уніфікації законодавства, характеристика основних їх видів і форм прояву та розробка пропозицій щодо подальшого удосконалення правової системи України.
Зазначена мета зумовила постановку і розв язання таких основних задач:
– дослідити досягнення в розробці проблеми систематизації й уніфікації законодавства, підзаконної нормотворчості у вітчизняній і зарубіжній юридичній літературі, зосередивши увагу на її невирішених та дискусійних питаннях;
– визначити і систематизувати основні теоретико-методологічні та концептуальні підходи до аналізу систематизації й уніфікації як засобів удосконалення законодавства;
– з ясувати пізнавальну і ціннісну значущість понять “систематизація” та “уніфікація” для комплексного аналізу правової сфери;
– проаналізувати юридичну природу процесів систематизації й уніфікації законодавства, розкрити їх характерні риси та особливості;
– розкрити об єктивну необхідність і передумови здійснення систематизації й уніфікації, їх діалектичну взаємозумовленість, нерозривність і парність у структурі соціально-юридичних відносин;
– з ясувати значення систематизації та уніфікації як необхідних умов формування якісно нової нормативної бази України;
– виявити фактори, які впливають на ефективність систематизації й уніфікації законодавства;
– визначити практичні можливості систематизації й уніфікації у процесі вирішення національно-політичних, державно-територіальних і правових питань;
– проаналізувати місце та роль систематизації й уніфікації в механізмі правового регулювання суспільних відносин і безпосередньо в правотворчості, а також в процесі розвитку правової системи.
Об єктом дослідження виступають гносеологічні аспекти соціально-юридичної природи систематизації та уніфікації законодавства в механізмі правового регулювання суспільних відносин, правової системи з питань удосконалення законодавчого процесу, можливих способів їх впливу на юридичну практику і підвищення рівня законодавчої техніки.
Предметом дослідження є трансформація процесів систематизації (видів та етапів) та уніфікації (видів та форм) в умовах розвитку сучасної правової системи України.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовувались загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. За допомогою формально-логічного метода було проаналізовано чинне та перспективне законодавство України з метою визначення найбільш ефективних форм систематизації й уніфікації нормативно-правових актів. Порівняльно-правовий метод дозволив встановити певні спільні риси та відмінності в питаннях впливу систематизації й уніфікації на законотворчий процес, а також дослідити їх роль в розвитку правової системи. Системно-структурний метод застосовувався для аналізу і визначення понять систематизації й уніфікації законодавства, правової системи та її структурних елементів, видів систематизації законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень, присвячених аналізу двох взаємозалежних, об єктивних тенденцій розвитку українського законодавства – систематизації й уніфікації.
Результатом узагальнення проблемних питань теми є формування цілісної концепції процесу систематизації й уніфікації нормативно-правових актів. Вони стають основою при аналізі всієї системи законодавства, механізму правового регулювання, стану і перспектив розвитку правової системи.
Наукова новизна дисертації полягає в розробці і формулюванні таких положень.
1. Доведено, що систематизація й уніфікація є двома взаємообумовленими, стримуючими противагами в системі внутрішніх державних відносин, що не допускають однобічного підходу і привілейованості застосування. Вони пронизують усі сфери суспільних відносин, відображають їх розмаїтість і динамічність, втілюють різні рівні правової регламентації багатогранних взаємозв язків.
2. На основі аналізу різних наукових підходів вітчизняних та зарубіжних дослідників визначено, що систематизація та уніфікація є провідними тенденціями українського законодавства, що об єктивно, повно і всебічно відбивають весь процес соціально-правових перетворень у сучасних умовах.
3. Запропоновано визначити основними результатами процесу систематизації такі:
– правове регулювання широкого спектру нормативно-правових актів, врахування їх специфіки та особливостей упорядкування;
– виключення або, принаймні обмеження дублювання норм різними галузями законодавства;
– усунення прогалин;
– подолання колізій у законодавстві;
– створення умов відповідної юридичної кваліфікації.
4. Пропонується під уніфікацією законодавства розуміти своєрідну науку узагальнення і єднання різних структур механізму правової регламентації, що має двоєдиний характер. Доведено, що уніфікація є, з одного боку, процесом вироблення загальних норм відносно подібних проблем соціального розвитку, з іншого – техніко-формалізованою обробкою вже прийнятих уніфікованих положень.
5. Визначено форми вираження процесу уніфікації законодавства: універсалізаційна, інтеграційна і систематизаційна. Ця тріада дає змогу більш глибоко аналізувати правову сутність регульованих відносин, пізнавати їх зміст і структуру.
6. Обґрунтовано, що уніфікація має суттєве значення в процесі систематизації законодавства, при розробці різних галузевих і міжгалузевих стандартів, здійсненні ревізійних робіт.
7. Виділено одну з важливих складових процесу уніфікації законодавства – термінологічну обробку нормативно-правових актів. Обґрунтовано, що вживання юридичної термінології впливає на стиль законодавства, його якісні характеристики і внутрішню будову, та запропоновано створення інформаційно-пошукової мови для сучасних технічних засобів.
8. Запропоновано створення автоматизованої інформаційно-пошукової системи нормативно-правових актів – “Законодавство”, в якій був би акумульований словниковий матеріал, що відображає термінологію і лексику нормативних актів.
9. Виявлено, що систематизація та уніфікація відіграють значну роль в розвитку законодавства, виробленні єдиної термінології нормативно-правових актів, розширенні арсеналу прийомів законодавчої техніки.
Практичне значення одержаних результатів. Наукове значення дисертаційного дослідження полягає, насамперед, у визначенні нової для вітчизняної юридичної науки проблеми – систематизації й уніфікації законодавства – як фундаментального загальнотеоретичного напрямку. Її послідовне вирішення зможе істотно вплинути на теоретико-змістовну і техніко-юридичну сторони правотворчої діяльності.
Рекомендації щодо удосконалення законодавства, які містяться в роботі, можуть бути використані в правотворчій і правозастосовчій діяльності. Синхронна дія систематизації й уніфікації сприяє більш чіткому формуванню законодавства і його якісно оновленої системи. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження будуть корисними для науково-дослідної діяльності при визначенні сучасних методологічних підходів до дослідження державно-правових явищ, а також можуть бути застосовані при оновленні національного правознавства, вдосконаленні чинного законодавства, підготовці та викладенні навчальних курсів з теорії держави і права, розробці відповідних підручників та навчальних посібників.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана у відділі теорії держави та права Інституту держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України. Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися на трьох конференціях: Міжнародній науковій конференції “Європа, Японія, Україна: шляхи демократизації державно-правових систем” (17-20 жовтня 2000 р., м. Київ); Науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (8 грудня 2000 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (29-30 квітня 2002 р., м. Хмельницький).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано чотири статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.
| 
