|
Актуальність теми. Становлення правової держави нерозривно пов язане з підвищенням рівня освіти, бо освіта є таким соціальним інститутом, через який проходить кожна людина, набуваючи при цьому рис особистості, фахівця і громадянина.
В сучасних умовах освіта виступає як потенційно могутній фактор соціально-економічного, науково-технічного і культурного розвитку суспільства. Кардинальні зміни положення людини у системі “людина – техніка”, об єктивна і постійно зростаюча необхідність формування нових людських якостей надзвичайно посилили роль освіти у розвитку суспільства. Освіта як ніколи раніше необхідна не для якихось часткових покращань в житті суспільства, а для корінних змін у психологічних і моральних якостях людей, без чого неможливий суспільний прогрес.
Раніше система освіти готувала висококваліфікованих фахівців для всіх сфер життєдіяльності суспільства. Але зараз освіта в Україні нерідко виявляється невідповідною запитам особистості і суспільства світовим стандартам, має місце знецінення престижу освіти. Але ж будь-яка держава без високого рівня освіти – суспільство без майбутнього.
Визнаючи освіту пріоритетною сферою багатогранного розвитку суспільства, наша держава відводить важливу роль діяльності вищих навчальних закладів, бо однією з її найважливіших соціально-економічних функцій є підготовка кваліфікованих кадрів для всіх галузей народного господарства [89].
В свою чергу, ефективність діяльності закладів освіти вимірюється, передусім, рівнем знань і пов язаних з ними умінь і навичок її випускників, їх вмінням застосовувати отримані знання на практиці.
Тому підготовка фахівців світового рівня значною мірою залежить від того, які науково-педагогічні кадри мають вищі навчальні заклади.
У трудовому праві існує цілий комплекс норм, які регулюють трудові відносини науково-педагогічних працівників, що характеризуються значними специфічними особливостями порівняно з загальними нормами трудового законодавства, а також нормами, які діють у інших галузях права. Між тим питання прийняття на роботу науково-педагогічних працівників відносяться до числа недостатньо досліджених у науці трудового права.
Важливе місце, яке займає вища освіта в Україні й все зростаюче її значення, наявність суттєвих особливостей у нормах трудового права у частині правового регулювання прийняття на роботу науково-педагогічних працівників, а також недостатнє їх теоретичне дослідження послужило підставою для розробки даної теми дисертації.
Праця науково-педагогічних працівників, в основному, регулюється загальними нормами трудового законодавства, які в науковій літературі достатньо досліджені. Разом з тим особливий характер праці вказаної категорії працівників визначає існування ряду спеціальних норм, які регулюють їх працю, зокрема прийняття їх на роботу. Дослідженню саме цього кола норм та практики їх застосування приділяється значна увага в даній роботі.
Вихідним моментом для дослідження вказаних норм є розгляд загальної проблеми єдності та диференціації у трудовому праві, розкриття об єктивно існуючої галузевої диференціації й у тому числі необхідної наявності спеціальних норм, які регулюють працю науково-педагогічних працівників. Тому у першому розділі розглядаються питання про види диференціації у трудовому праві, причому особлива увага приділяється галузевій диференціації, а другий розділ присвячений дослідженню специфічних норм про прийняття на роботу науково-педагогічних працівників.
До питань вивчення конкурсного підбору кадрів була звернута увага багатьох вчених-юристів. Автор опирається на дослідження Абрамової О.А., Войленка Є.І., Гейхмана В.Л., Гончарової Г.С., Лазор Л.І., Лєбіна Б.Д., Лівшиця Р.З., Александрова М.Г., Пашерстника А.Ю., Петренка Л.Ф., Рассудовського В.А., Смирнова В.М., Смирнова О.В., Ципкіна Г.А. та ін.
Сукупність вказаних робіт являє собою добротне загальне наукове підґрунтя для спеціального дослідження особливостей виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками, які до цього часу в сучасній науці трудового права України ще не були предметом окремого наукового дослідження.
Підготовка проекту нового Трудового кодексу України, необхідність вдосконалення чинних нормативно-правових актів і усунення недоліків у практиці прийняття на роботу науково-педагогічних працівників потребують комплексного наукового дослідження вищезазначених проблем, що й обумовило вибір теми дисертації.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Дослідженню особливостей регулювання праці науково-педагогічних працівників приділялася певна увага в радянській та сучасній українській правовій науці. Поняття цього інституту, підстави та умови виникнення трудових правовідносин розглядалися в монографічних дослідженнях, наукових доповідях, тезах, статтях, навчальних посібниках, підручниках і дисертаціях. Значний внесок у дослідження зазначених питань належить О.А. Абрамовій, М.Й. Бару, Є.І. Войленку, Г.С. Гончаровій, Л.І. Лазор, П.Д. Пилипенку В.І. Прокопенку, О.І. Процевському, В.М. Смирнову та ін.
Важливі питання теорії правовідносин були предметом уваги представників загальної теорії права: С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, В.М. Горшеньова, О.С. Йоффе, О.Е. Лейста, О.Ф. Скакун, М.Х. Фарукшина, Р.О. Халфіної та ін.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дослідження пов язана з пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2006 року, встановленими Законом України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11.07.2001 р. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень кафедри цивільного і трудового права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди в рамках державної наукової програми “Правові засади розбудови державності”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2001 р. № 1716 “Про затвердження переліку державних наукових і науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки на 2002–2006 роки”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному дослідженні й науковому аналізі проблемних питань виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками, особливостей правового становища громадян під час проходження конкурсного відбору, а також вироблення на цій основі теоретичних засад, спрямованих на розвиток теорії трудового права та у розробці конкретних обґрунтованих практичних рекомендацій щодо усунення колізій і прогалин у законодавстві з досліджуваних питань, удосконалення трудового законодавства й правозастосовчої практики.
Виходячи з поставленої мети, у процесі дослідження автором ставилися наступні завдання:
– дослідити питання єдності й диференціації норм трудового права, особливо галузевої диференціації, оскільки вона є об єктивною основою до розуміння особливостей регулювання праці науково-педагогічних працівників закладів освіти;
– проаналізувати особливості виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками;
– окреслити нові підходи до визначення підстав і умов виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками;
– розкрити правове становище громадян під час проходження конкурсного відбору;
– виявити колізії та прогалини правового регулювання прийому на роботу науково-педагогічних працівників;
– виробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України у сфері правового регулювання порядку прийому на роботу науково-педагогічних працівників та виникнення трудових правовідносин.
Об єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, пов язані з прийняттям на роботу науково-педагогічних працівників.
Предметом дослідження є теоретичні й практичні проблеми, пов язані з виникненням трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками.
Методи дослідження складають базові науково-теоретичні положення, загальноприйняті юридичною наукою та наукою трудового права. Методологічні підходи до пізнання досліджуваної теми визначилися специфікою об єкта та предмета дослідження, його метою та завданнями. В основу дослідження було покладено діалектичні принципи пізнання, на підставі яких усі явища розглядаються у взаємозв язку, єдності їх соціального змісту та юридичної форми, всебічності, об єктивності тощо.
Дисертаційне дослідження базується на методах: історико-правовому (для дослідження генези наукових поглядів на проблему виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками); логіко-семантичному (для дослідження та поглиблення понятійного апарату, який має відношення до теми дисертації); порівняльно-правовому (для дослідження правової природи інституту виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками); компаративному та системному аналізу, соціологічному опитуванні (для визначення відповідності, зокрема моральної, особи до зайняття науково-педагогічною діяльністю) та інших загальнонаукових й спеціальних методах пізнання.
Теоретичні висновки і практичні рекомендації базуються на вивченні наукової літератури, матеріалів енциклопедичного характеру, нормативного матеріалу і практики використання законодавства, досвіду зарубіжних країн. Емпіричну базу дослідження склали також результати соціологічного опитування, проведеного дисертантом серед осіб, які приймались на роботу у вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації м. Харкова.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням, яке присвячене проблемам виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками.
На основі сучасної методології та методів дослідження, використовуючи досягнення юридичної науки, ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства, вивчення стану та проблем практики в дисертації:
– дістало подальшого розвитку питання про узагальнення критеріїв (підстав) диференціації норм трудового права;
– дістало подальшого розвитку розмежування умов та підстав виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками. Доведено, що конкурс є основною умовою, а трудовий договір (контракт) – підставою виникнення трудових правовідносин з цією категорією працівників;
– дістало подальшого розвитку питання щодо змісту та значення принципів конкурсного підбору кадрів у сучасних умовах;
– удосконалено критерії відповідності науково-педагогічних працівників педагогічній роботі шляхом їх детальнішої правової регламентації;
– з урахуванням сучасних положень науки трудового права вперше сформульовано поняття конкурсу на заміщення посад науково-педагогічних працівників, обґрунтовано його роль і значення в умовах реформування системи вищої освіти.
Практичне значення одержаних результатів. Одержані наукові результати розвивають і доповнюють ряд положень науки трудового права, деякі з них є новими і потребують більш глибокого дослідження. Але загалом вони сприятимуть подальшому розвитку науки трудового права України, можуть слугувати матеріалом для наступних наукових розробок і дискусій з проблем правового регулювання виникнення трудових правовідносин з науково-педагогічними працівниками.
Узагальнення, висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані при викладанні курсу “Трудове право України”, підготовці відповідних навчальних посібників і підручників, довідкової та методичної літератури.
Результати дослідження можна використовувати в процесі удосконалення чинних та при підготовці нових нормативно-правових актів з питань правового регулювання трудових правовідносин науково-педагогічних працівників, зокрема нового Трудового кодексу України, Положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у загальнодержавній власності та інших нормативних актів. Це знайшло відображення у розроблених автором пропозиціях щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, направлених у вигляді доповідних записок у Верховну Раду України, Міністерство праці та соціальної політики України.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на кафедрі цивільного і трудового права Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Основні положення дисертації доповідалися автором на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (м. Київ, вересень 2000 р.); науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Запоріжжя, грудень 2000 р.); науково-теоретичній конференції “Проблеми реформування трудового і соціального законодавства України” (м. Харків, листопад 2002 р.); науково-практичній конференції “Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення” (м. Київ, січень 2003 р.).
Матеріали дисертації були використані при підготовці методичних рекомендацій і практичних завдань з дисципліни “Трудове право України” для студентів юридичного факультету Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, а також використовуються автором при проведенні лекційта семінарських занять.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлені у семи наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, та двох публікаціях у збірниках за матеріалами наукових конференцій.
| 
