|
Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється завданнями судової влади, що постали перед нею внаслідок проголошення незалежності України, яка стала на шлях побудови власної правової держави і громадянського суспільства. Серед поставлених життям проблем, що вирішує народ України, центральними і ключовими є демократія, права і свободи людини і громадянина, їх гарантованість та захищеність, у тому числі в судовому порядку.
Відповідно до Конституції та Законів України судді визнані носіями судової влади, вони є незалежними (ст. 129 Конституції України), недоторканними (ст. 13 Закону України “ Про статус суддів”) та незмінюваними (ст. 16 Закону України “ Про судоустрій України”).
Однією з гарантій незалежності суддів є специфічна процедура притягнення їх до юридичної відповідальності, особливості якої регламентуються Конституцією України, Законами України „Про статус суддів”, „Про судоустрій України”, „Про Вищу раду юстиції”, “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України”.
Актуальність теми обумовлена такими чинниками: значна кількість порушень законності при здійсненні правосуддя, неприпустима для правової держави; численні порушення правил суддівської етики та бюрократизм, зростання кількості скарг громадян на незаконні дії суддів, певні прорахунки у процесі здійснення судово-правової реформи.
У той же час проблеми юридичної відповідальності суддів в комплексі не досліджувались, спеціальних монографічних робіт з цих питань немає.
У зв язку з цим необхідність дослідження правового інституту юридичної відповідальності суддів є незаперечно актуальним питанням. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних для розвитку судової системи України. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково - дослідної роботи кафедри організації судових та правоохоронних органів “Удосконалення діяльності судових та правоохоронних органів як елемент реалізації судово-правової реформи в Україні на 2001 - 2005 роки”, які є складовою частиною плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної правової держави на 2001 - 2005 роки” (державний реєстраційний номер 01010001195).
Теоретичну основу дослідження складають наукові праці відомих вчених - юристів в галузях загальної теорії права, конституційного права та судоустрою, а саме: А.П. Альохіна, О.Ф. Андрійко, М.Р. Аракеляна, М.О. Баймуратова, А.Т. Барабаша, Д.Н. Бахраха, Л.В. Бойцової, О. Ведерникової, А.А. Горницького, Ю.Є. Грошевого, Л.М. Давиденка, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, О. Зеленої, С.В. Ківалова, М.І. Клєандрова, Ю.М. Козлова, В.В. Копейчикова, Н.І. Кузнєцової, В.М. Манохіна, І.Є. Марочкіна, В.М. Марчука, О.Р. Михайленка, М.І. Мичка, П.Є. Недбайла, Н. Нижник, В.Т. Нора, М.П. Орзіха, І.М. Пахомова, С.В. Подкопаєва, Ю.Є. Полянського, П.М. Рабіновича, М.В. Руденка, О.Ф. Скакун, Ю.І. Стецовського, М.Х. Фарукшина, М.І. Хавронюка, В.П. Шибіко, В.І. Шишкіна, А.І. Щербака, Ц.А. Ямпольської.
Мета та завдання дослідження полягає у комплексному аналізі чинної нормативно - правової бази, яка регулює юридичну відповідальність суддів, виявленні основних проблем, що виникають у правозастосувальній практиці, розробці рекомендацій по удосконаленню законодавства та механізму правового регулювання юридичної відповідальності суддів і практики його застосування.
У відповідності з метою роботи визначені такі основні завдання:
- з ясування правової природи юридичної відповідальності суддів та її значення у зміцненні законності в судочинстві;
- теоретичне обґрунтування правового інституту дисциплінарної відповідальності суддів у системі юридичної відповідальності та його місця в сучасному українському законодавстві;
- визначення підстав дисциплінарної відповідальності суддів та шляхів розв язання проблем і труднощів у застосуванні чинних правових норм;
- дослідження проблем цивільно – правової, кримінальної та адміністративної відповідальності суддів;
- проведення аналізу чинного законодавства України про юридичну відповідальність суддів, виявлення у ньому прогалин і суперечностей та шляхів їх усунення;
- здійснення порівняльного аналізу юридичної відповідальності суддів в Україні і зарубіжних країнах;
- розроблення і обґрунтування пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавчого регулювання та механізму застосування юридичної відповідальності суддів.
Предметом дослідження є система нормативно - правових актів про юридичну відповідальність суддів, практика притягнення суддів до юридичної відповідальності та наукова література, в якій викладені теоретичні позиції з цих проблем. Об єктом дослідження є охоронні правовідносини, у межах яких застосовуються різні види юридичної відповідальності суддів: поняття та завдання відповідальності, підстави і порядок її застосування. Методологічною основою дослідження є сучасні науково-теоретичні концепції держави і права, які визначають зміст, сутність та характер діяльності судової влади і застосування правового інституту юридичної відповідальності суддів. В процесі дослідження проблем юридичної відповідальності суддів застосовувався діалектичний метод наукового пізнання, а також інші наукові методи: логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий. В основу дослідження покладено і комплексний підхід, оскільки в роботі йдеться про всі види юридичної відповідальності, предметом вивчення є проблеми, які виникають у процесі застосування юридичної відповідальності суддів не лише в Україні, а і в зарубіжних країнах.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України, рішення Конституційного Суду України, норми міжнародного права, інші нормативно – правові акти.
Теоретичну базу дослідження складають наукові праці з питань конституційного права, судоустрою, процесуального права, матеріали конференцій і семінарів з питань розвитку судової системи та здійснення судової реформи; довідкова література та соціологічні матеріали.
Емпіричну базу дослідження склали матеріали роботи кваліфікаційних комісій суддів, судової практики, статистичні дані, анкетування суддів, особистий досвід автора як судді, члена кваліфікаційної комісії суддів, члена президії апеляційного суду, директора регіонального Центру підвищення кваліфікації суддів, викладача інституту підготовки професійних суддів при Одеській національній юридичній академії. Наукова новизна дисертації. В роботі вперше здійснено комплексний аналіз інституту юридичної відповідальності суддів, розкриті суперечності законодавчого забезпечення, труднощі застосування зазначеного інституту та зроблена спроба визначити шляхи їх подолання, зокрема:
1) запропоновано власні визначення юридичної відповідальності суддів взагалі і дисциплінарної відповідальності суддів зокрема;
2) висловлено думку про те, що у Законі України “Про статус суддів” необхідно передбачити спеціальні підстави дисциплінарної відповідальності голів судів та їх заступників, пов язані з неналежним виконанням ними службових обов язків; 3) запропоновано перелік приводів для порушення (заведення) дисциплінарного провадження щодо суддів;
4) проаналізовані суперечності між положеннями законів України “Про статус суддів” та “Про судоустрій України” і зроблено висновок про те, що дисциплінарне провадження стосовно суддів має порушуватись (заводитись) за наслідками відповідних перевірок за зверненнями про їх проступки;
5) сформульовано власний варіант переліку стадій процесу притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; 6) у Законі України “Про статус суддів” запропоновано внести доповнення про гласність дисциплінарного провадження для суддівського корпусу та конфіденційність за його межами;
7) запропоновано передбачити в Законах України “Про судоустрій України” та “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” від 18 березня 2004 року обов язок кваліфікаційних комісій зупиняти дисциплінарне провадження до прийняття з цього приводу компетентними особами рішення про звільнення судді і час з моменту винесення висновку до повернення документів, якщо звільнення не відбулось, не зараховувати у строки давності притягнення до дисциплінарної відповідальності; 8) у Законі України “Про статус суддів” пропонується передбачити зупинення повноважень судді у зв язку з розглядом дисциплінарної справи, якщо підставою для її порушення є здійснення аморального проступку, не сумісного з заняттям суддею посади, грубе порушення законодавства і службових обов язків, пред явлення судді обвинувачення у вчиненні злочину, а також порушення суддею вимог законодавства щодо несумісності; 9) визнано за доцільне передбачити в главі 14 Закону України “Про судоустрій України” обов язок кваліфікаційної комісії у разі вчинення суддею діяння злочинного характеру не розглядати справу, а передати матеріали слідчим органам. Строк їх розгляду цими органами не повинен включатись у строки давності притягнення до дисциплінарної відповідальності;
10) обґрунтовано потребу закріплення у статті 36 Закону України “Про статус суддів” правила, за яким у разі вчинення суддею діяння, несумісного з посадою, його звільнення має проводитись незалежно від часу вчинення проступку;
11) обговорено перелік належних і допустимих доказів, які можуть бути використані при розгляді дисциплінарних справ щодо суддів;
12) запропоновано в законодавстві передбачити розгляд питань про порушення суддями місцевих і апеляційних судів вимог щодо несумісності до виключної компетенції кваліфікаційних комісій суддів, з тим, щоб Вища рада юстиції могла зосередитись на розгляді інших, пов язаних з цим питань;
13) визнано за доцільне встановити в Законі України “Про судоустрій України” порядок, за яким члени кваліфікаційних комісій не мають права утримуватись від голосування, але матимуть можливість вимагати проведення додаткових перевірок;
14) суддям, яких притягнуто до відповідальності, необхідно надати право знайомитись з протоколами засідань кваліфікаційних комісій, вносити зауваження; поступово запровадити запис засідань технічними засобами; слід закріпити право і порядок висловлювання окремих думок членами комісії;
15) право оскарження рішень комісії слід надати також особам, які ініціювали заведення дисциплінарного провадження; 16) наведені додаткові аргументи на користь створення Суддівської інспекції при Вищій раді юстиції для оперативної перевірки сигналів про правопорушення з боку суддів;
17) висловлено думку про те, що скарги на рішення Вищої ради юстиції слід віднести до компетенції Вищого адміністративного суду України, тобто за місцезнаходженням суб єкта оскарження;
18) запропоновано передбачити в Законі України “Про судоустрій України” право кваліфікаційних комісій на перегляд своїх рішень за нововиявленими обставинами та механізм такого перегляду;
19) запропоновано передбачити в Цивільному кодексі України обов язковість відшкодування державою матеріальної і моральної шкоди, завданої громадянам і юридичним особам винесенням і виконанням незаконних і необґрунтованих судових рішень; притягнення за це винних до матеріальної відповідальності в порядку регресу в повному чи обмеженому розмірі залежно від характеру вини;
20) внесено пропозицію дати офіційне тлумачення поняття “неправосудний вирок ( рішення, постанова, ухвала)” у такій редакції: “Неправосудним вироком ( рішенням, постановою, ухвалою) суду є незаконний або необґрунтований судовий акт, винесений умисно або в результаті недбалості, які потягли або могли потягти за собою істотну шкоду правам чи інтересам громадян або інтересам держави”;
21) частину 4 статті 62 Конституції України доцільно доповнити і викласти у такій редакції: “Матеріальна і моральна шкода, заподіяна особі незаконними рішеннями і діями судів, відшкодовуються державою в розмірах і порядку, передбачених законом”;
22) запропоновано передбачити в статті 13 Закону України “Про статус суддів” додаткові гарантії недоторканності суддів при притягненні їх до кримінальної відповідальності шляхом порушення щодо них кримінальних справ лише Генеральним прокурором України за погодженням з кваліфікаційними комісіями суддів;
23) внесено пропозицію закріпити у Законі України “Про статус суддів” і у Кодексі України про адміністративні правопорушення норму, за якою за вчинення адміністративних проступків судді притягуються до відповідальності за рішеннями кваліфікаційних комісій суддів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання висновків та рекомендацій для удосконалення законодавства, що регулює юридичну відповідальність суддів, та у правозастосувальній діяльності, в тому числі кваліфікаційних комісій і Вищої ради юстиції. Окремі положення, які сформульовані у дисертації, можуть сприяти подальшому науковому дослідженню цієї проблеми. Результати дослідження можуть бути використані в науковій та навчально–педагогічній діяльності: в навчальному процесі при викладанні курсу “Організація судових і правоохоронних органів”, спецкурсу “Юридична відповідальність суддів України” в Інституті підготовки професійних суддів при Одеській національній юридичній академії, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, підготовці наукових публікацій.
Апробація результатів наукового дослідження. Дисертацію обговорено і схвалено на засіданні кафедри організації судових і правоохоронних органів Одеської національної юридичної академії.
Теоретичні і практичні положення роботи обговорювались на науково - практичних конференціях та семінарах: “Застосування міжнародних стандартів прав людини в сучасній українській судовій та правоохоронній практиці” ( Київ, 28 - 29 березня 2003 року); “Адміністративне судочинство в Україні” ( Київ, 14 - 15 квітня 2003 року); 6-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу й аспірантів Одеської національної юридичної академії ( Одеса, 28 - 29 квітня 2003 року); “Новий Цивільний кодекс України: основа для гармонізації законодавства України з правом Європейського союзу” ( Київ, 20 червня 2003 року); Національній науково - теоретичній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” ( Одеса, липень 2003 року); 7-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу й аспірантів Одеської національної юридичної академії ( Одеса, 22 - 23 квітня 2004 року). Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 5 наукових статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, дев яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Кількість використаних джерел - 207. Загальний обсяг дисертації складає 187 сторінок, з яких 168 сторінок – безпосередньо текст дисертації.
| 
