|
Актуальність теми. В сучасному світі ступінь забезпеченості прав і свобод особи є важливим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. В Україні на тлі глибоких соціально-економічних, політичних, ідеологічних і культурних перетворень, створення належних умов для реального здійснення кожним своїх суб єктивних прав виступає актуальною теоретичною і практичною проблемою. Зрозуміло, що остання потребує відповідних науково-теоретичних досліджень, у центрі яких повинен бути комплекс взаємопов язаних соціальних та юридичних чинників. Для втілення прав та свобод людини недостатньо їх лише проголосити. Тут повинні мати місце взаємопов язані процеси: практичне зміцнення та розвиток прав людини, підвищення якості законодавства, а також формування правової культури, яка, зокрема, включає знання і розуміння прав і свобод людини, високосвідоме виконання вимог права, повагу до прав та свобод інших осіб та практичні навички щодо захисту своїх прав. Крім того, необхідно вдосконалювати діяльність державного апарату, громадських організації та посадових і службових осіб, які повинні забезпечувати реалізацію прав і свобод людини. Елементом конституційної системи фундаментальних прав, свобод та обов язків людини в Україні є політичні права і свободи громадян. Вони посідають чільне місце у структурі конституційно-правового статусу особи, оскільки спрямовані не на автономію людини, а на її участь у політичному процесі держави. Конституційні політичні права і свободи пов язані з участю особи у суспільно-політичному житті, формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Їх особливістю є те, що більшість з них адресовані лише громадянам України. Реалізуючи свої політичні права і свободи, громадяни України, асоційовані як український народ – носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, беруть участь у здійсненні влади. У становленні будь-якого демократичного суспільства однією з найголовніших була і залишається проблема всебічного та гармонійного розвитку людини, забезпечення її прав і свобод. Зрозумілим є те, що самі по собі політичні права і свободи не можуть бути реалізовані, а тому утвердження і забезпечення їх реалізації є головним обов язком держави. Серед органів держави, на які покладено обов язок здійснення заходів щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян, важливе місце відводиться органам внутрішніх справ і, зокрема, міліції. На неї покладаються функції: захисту прав і свобод громадян від протиправних посягань; боротьба зі злочинністю; охорона громадського порядку; забезпечення громадської безпеки та безпеки дорожнього руху. До останнього часу питання забезпечення конституційних прав і свобод громадян міліцією в нашій державі залишаються найменш дослідженими. У вітчизняній юридичній літературі забезпечення прав і свобод громадян окреслені лише загальними рисами, українські конституціоналісти торкаються питань прав і свобод людини даної групи здебільшого оглядово, а тому дана проблема в державі залишається невирішеною, і саме ці обставини спонукали здійснити дослідження з метою поліпшення ситуації щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією.
Актуальність дослідження підсилюється виключно важливим значенням щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина державою та її органами. Чільне місце у цьому процесі належить міліції, оскільки саме на цей орган покладено функцію забезпечення реалізації політичних прав та свобод людини, а в разі їх порушення, обов язок вживати заходів, необхідних для їх відновлення. У роботі здійснено комплексний загальнотеоретичний аналіз забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією як складного, багатоаспектного і водночас цілісного явища правової дійсності, що має зміст, структуру, форму і власне місце в правовій системі. Всебічне вивчення цієї проблеми потребує значних зусиль не лише фахівців з конституційного права, а й інших галузей права, тому дане дослідження не претендує на вичерпне висвітлення теми.
Дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів вивчення проблем забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина; їх виникнення та становлення в різні часи, закріплення політичних прав і свобод людини і громадянина у відповідних нормативно-правових актах, забезпечення цих прав і свобод міліцією. Актуальність дослідження зумовлена й тим, що в ньому розробляється комплекс наукових рекомендацій, спрямованих на реалізацію конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина, у тому числі вдосконалення конкретних форм та методів забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина працівниками міліції. Багатоаспектний характер теми дослідження визначає необхідність звернення до різноманітних галузей знань, а саме: праць у сфері філософії, політології, загальної теорії держави та права, теорії прав людини. Тема забезпечення прав і свобод, включаючи політичних, завжди була в центрі уваги юридичної науки. До неї зверталися і представники різних юридичних галузей. Зокрема, політичні права і свободи розглядалися у працях О. Алексєєва, С. Алексеєва, М. Баглая, О. Бережнова, М. Вітрука, Л. Воєводіна, А. Георгіци, М. Гуренко, С. Гусарєва, О. Граніна, І. Євінтова, Г. Заблоцької, А. Колодія, В. Копєйчикова, О. Лукашової, О. Мурашина, Р. Мюллерсона, М. Матузова, В. Нерсесянца, М. Орзіха, В. Патюліна, В. Погорілка, П. Рабіновича, І. Ростовщикова, Ф. Рудинського, В. Сіренка, Ю. Тодики, Л. Уманського, І. Фарбера, Ю. Шемшученка, Л. Явича та інших.
Вагомим внеском у розробку проблеми місця та ролі органів внутрішніх справ і, зокрема міліції, щодо забезпечення реалізації політичних прав і свобод громадян є праці Д. Балтаги, Ю. Дмитрієва, В. Кравцова, І. Ростовщикова, С. Лисенкова, О. Негодченка, А. Олійника, К. Толкачова, О. Фрицького, О. Хабібуліна та ін. Аналіз теоретичних концепцій цих науковців дав змогу оцінити стан проблем, що досліджуються, визначити коло питань, які взагалі не були предметом наукового пошуку. Підкреслюючи безперечну наукову цінність використаних джерел, слід зазначити на факті наявності серед них значної кількості ідеологічно перевантажених робіт. Їх використання можливе не лише тому, що юридична наука не створюється безпідставно за одну мить, а й необхідне тому, що в ній можна знайти і піддати критичному аналізу класичні наукові положення (щодо правового статусу людини і громадянина взагалі чи інституту правового статусу зокрема; її історичного розвитку тощо), що необхідні для формування сучасної вітчизняної правової науки.
Однак, не зменшуючи досягнутого, слід визнати, що проблема забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією не була, по суті, предметом окремого наукового аналізу. Відсутність глибоких досліджень досить негативно позначається як на розвитку загальносоціальних та юридичних засобів, за допомогою яких громадяни можуть захистити власні законні інтереси, так і на концепції системи прав людини.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001 - 2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 № 9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради НАВСУ ( протокол № 1 від 30.01.2001 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 р.
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертації є комплексне наукове опрацювання основних закономірностей розвитку та сучасного стану забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією в сучасній Україні. Відповідно до мети дослідження зосереджено увагу на розв язанні таких основних завдань:
- здійснити огляд наукових праць стосовно питань забезпечення державними органами політичних прав і свобод громадян, на аналізі якого висвітлити питання, що залишилися невирішеними та підлягають подальшому вдосконаленню;
- проаналізувати історичні основи становлення інституту політичних прав і свобод у різні епохи та становлення їх у новітній Україні;
- проаналізувати нормативні акти щодо правового регулювання політичних прав і свобод у національному праві та здійснити порівняльний аналіз конституцій зарубіжних країн відносно закріплення норм, що регулюють політичні права і свободи;
- визначити характеристику сутності та змісту конституційних політичних прав і свобод громадян з урахуванням існуючих сучасних політико-правових концепцій, обґрунтовуючи загальне й особливе, що властиво цьому виду прав і свобод;
- проаналізувати структуру механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод у цілому та охарактеризувати його складові елементи;
- визначити зміст понять “забезпечення”, “компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина”, “форми й методи діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян”;
- розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства й правозастосування у сфері забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією.
Об єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є конституційні норми і правовідносини щодо розвитку, теоретичної сутності і практики забезпечення реалізації політичних прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції. Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнотеоретичні методи та підходи до визначення змісту інституту забезпечення політичних прав і свобод. Дисертантом використовувалися загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, структурний, функціональний) та спеціальні методи (формально-юридичний, порівняльно - правовий).
Використання методу історизму дало змогу забезпечити розгляд динаміки розвитку політичних прав і свобод у різні історичні часи. Даний метод дозволив розглянути становлення інституту забезпечення політичних прав і свобод громадян. За допомогою системного методу розглянуто інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією як єдину злагоджену систему. Функціональний метод сприяв визначенню основних якостей і призначення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією та його впливу на суспільні відносини. Завдяки використанню формально-юридичного методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні політичних прав і свобод громадян, досліджено основні форми та методи забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією. Метод порівняльного правознавства дозволив розробити напрямки подальшого вдосконалення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією на підставі розгляду даного інституту в зарубіжних країнах. З метою з ясування питання вдосконалення діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод використовувався соціологічний метод анкетування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у спробі вперше в умовах незалежної України, у межах зазначеного наукового юридичного дослідження, проведеного з використанням сучасних досягнень історії та філософії, загальної теорії держави та права, конституційного права України, теорії прав людини із загальнотеоретичних та практичних позицій проаналізувати інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією. У дисертації викладаються концептуальні положення щодо функціонального призначення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду у цій сфері, обґрунтовуються висновки і рекомендації, основні шляхи та напрями підвищення ефективності законодавства.
Наукова новизна дослідження характеризується такими висновками, положеннями і рекомендаціями: - уточнено, що конституційні політичні права і свободи посідають самостійне місце у конституційній системі прав і свобод людини й громадянина, саме вони пов язані з участю громадян у суспільно-політичному житті, формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування; - визначено, що конституційні політичні права і свободи, закріплені конституційними нормами, є можливостями громадян брати активну участь у політичному житті держави і суспільства, висловлювати свою громадянську позицію до дій влади, а також це є воля громадян, спрямована на розвиток демократії у державі; - доведено необхідність у забезпеченні реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина з боку держави та її органів, зокрема міліції, на основі таких об єктивних факторів, як конституційне визнання за громадянами безперешкодно брати активну участь в управлінні державним справами, брати участь у мітингах, демонстраціях, вуличних походах, об єднуватися у політичні партії, звертатися до державних органів; - обґрунтовано, що основним елементом юридичного механізму реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина поряд з гарантіями є їх забезпечення державними органами;
- доведено, що інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією становить систему національних засобів, правил та процедур, що націлені на безперешкодну реалізацію, а в разі порушення - відновлення цих прав і свобод громадян;
- основною метою забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією є її діяльність щодо здійснення своїх функцій, компетенції, обов язків з метою створення оптимальних умов для неухильної реалізації правових приписів та правомірного здійснення зазначених прав і свобод громадян;
- сформульовано рекомендації, що у процесі забезпечення конституційних політичних прав і свобод державними органами, зокрема міліцією, необхідно враховувати: досягнення вітчизняної юридичної думки; специфіку конституційно-правового регулювання; зарубіжний досвід у цій сфері та ефективність механізму забезпечення правового захисту;
- особисто вдосконалено автором такі, що отримали обґрунтування в дисертації, поняття прав громадян, політичних прав і свобод громадян, імплементації міжнародно-правових норм щодо політичних прав людини й громадянина у законодавство України;
- у методологічному аспекті для вивчення політичних прав і свобод громадян автором запропоновано нові критерії їх класифікації, відмінності від інших прав і свобод, що значно розширює можливості сприйняття і дослідження даної проблеми;
- сформульовано пропозицію про необхідність створення в процесі реформування органів внутрішніх справ спеціальних підрозділів муніципальної міліції щодо забезпеченню конституційних політичних прав і свобод громадян; - обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про маніфестації в Україні”, а також приведення у відповідність Конституції України окремих положень Закону України “Про звернення громадян”;
- з метою підвищення рівня професійної підготовки працівників міліції щодо забезпечення ними конституційних політичних прав і свобод громадян пропонується переглянути форми здійснення професійної підготовки, доповнивши їх додатковими заняттями, що мають на меті вивчення основних положень нормативних актів у галузі прав і свобод людини і громадянина.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх для:
- подальших наукових досліджень щодо розробки проблем забезпечення політичних прав і свобод державними органами та ефективності їх дії; - нормотворчої роботи щодо вдосконалення нормативної бази з питань забезпечення прав і свобод людини й громадянина;
- навчального процесу у викладанні курсів теорії держави і права та конституційного права, підготовки відповідних розділів підручників та навчально-методичних посібників і матеріалів; - реформування статусу та діяльності міліції України щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян;
- роботи щодо правового виховання населення, підвищення рівня правової культури та правосвідомості тощо. Апробація результатів дисертації. Результати обговорювалися по розділах та у цілому на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України. Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчального курсу з конституційного права України.
Окремі положення дослідження були апробовані на міжнародних наукових конференціях, нарадах, семінарах, а саме на:
1 Міжнародній науково–практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і Європейський досвід” (м. Одеса, 09.11.2001р.);
2. Міжнародному семінарі в рамках Українсько-Британського проекту “Робота міліції з маргінальними групами”( м. Київ, НАВСУ, 25-29. 03.2002 р.);
3. Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30.04.2002р.);
4. Міжнародній науково–практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 25-26.10.2002 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дослідження опубліковані у наукових працях у провідних фахових виданнях:
1. Букач В.В. Поняття конституційних політичних прав та свобод //Держава і право: Збірник наукових праць . Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України . – 2001. – Вип.10.- С. 187-192.
2. Букач В.В. Зміст конституційних політичних праві свобод громадян //Право України . – 2001. - № 9. – С.21-23.
3. Букач В.В. Особливості забезпечення міліцією конституційних політичних прав і свобод громадян //Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. - № 3. – С. 80-86.
4. Букач В.В. Механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян: питання теорії і практики //Міліція України. – 2002. - № 4 (12). – С. 4-11.
5. Букач В.В. Конституційне право на свободу зборів, мітингів, походів та демонстрацій як об єкт судового захисту //Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. – 2002. – Вип. 13-14. С. 201 – 204.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (196 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 229 сторінок, з яких 207 – основний зміст.
| 
