|
Актуальність теми. Становлення України як правової, демократичної, соціально орієнто-ваної держави, створення громадянського суспільства неможливе без реформування всіх галу-зей права. Однак, успішна реалізація зазначених перетворень можлива лише за умови адекват-них зусиль людини і соціуму.
У сучасних умовах державотворення в Україні захист прав людини все більше стає одні-єю з домінант суспільного прогресу, основою якого є загальнолюдський аспект, загальнолюд-ські цінності. Дійсний прогрес, стратегічна мета якого – кардинальне оновлення та розвиток українського суспільства, його економічних, політичних, ідеологічних, правових і моральних підвалин, неможливий без належного забезпечення прав і свобод людини, в тому числі права на честь і гідність.
Слід відмітити, що ні одна демократична, правова держава не може не бачити при прийн-ятті тих чи інших рішень проблеми захисту прав людини. Більше того, захист прав людини і громадян тісно пов язаний з необхідністю всебічного утвердження віри в гідність людської особи. Їх забезпечення – необхідний атрибут кожної держави. У структурі соціальних зв язків права людини знаходяться в центрі системи існуючих у суспільстві правовідносин. Право на волю, честь та гідність є найважливішою соціально-правовою цінністю і необхідністю для їх захисту.
Держава вимагає від кожного члена суспільства “...неухильно додержуватися Конституції України та законів України не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей” (ст.68 Конституції України), а також проголошує своїм головним обов язком “...утвердження і забез-печення прав і свобод людини...” ( частина друга ст. 3). Крім того , “при прийнятті нових зако-нів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод” (частина третя ст. 22). Проте, існуюче законодавство та рівень контролю за його дотриманням не створюють всієї повноти умов для захисту таких невід ємних людських прав як честь та гідність. Цією обставиною, на наш погляд, і обумовлюється необхідність розробки детальніших кримінально-правових, цивільних і адміністративних норм, що покращить захист цих прав. Відповідне “середовище існування” для людини може створити тільки дійсно правова держава і демократична політична система, тому що правова держава і права особи нероздільні одне від одного. Правова держава – гарантія реальності прав людини в плані їх захисту від по-рушень, а права людини – гуманістичний, людський вимір правової державності.
Поряд із позитивними змінами, що відбуваються під час розбудови держави і суспільства, за умов розпаду ідеологічних догматів, виникають певні негативні явища, викликані з падінням духовності, розладом системи державних і громадських інституцій, які спрямовані на підтрим-ку та захист честі і гідності особи. Цьому сприяє відверта пропаганда жорстокості, насильства, розпусти. Збільшується кількість фактів торгівлі жінками та дітьми, а також захоплення заруч-ників.
Різноманітні заходи організаційного, культурного та правового характеру повинні призу-пинити та нейтралізувати зазначені суспільно небезпечні явища.
В системі правових заходів важливу роль займає кримінальне законодавство, і зокрема, забезпечення кримінально-правового захисту честі і гідності особи.
У чинному Кримінальному кодексі України відповідальність за посягання на честь та гід-ність особи визначена у ІІІ розділі Особливої частини, де передбачена окремими статтями, а саме ст. ст. 146, 147, 148, 149, 150,151 КК України. Про складність дослідження питання кримі-нально-правового захисту честі та гідності особи свідчить різноманітність підходів до вивчення цієї проблеми.
Потрібно зазначити, що дослідженням деяких аспектів цієї проблеми займалися такі вчені як Ю.Александров, С.Анісімов, Л.Багрій-Шахматов,О.Бандурка,С.Баришев,В.Блюмкін,С.Братник, М.Володимирський-Буданов, П. Во-робей, В.Глушков, І.Даньшин, О. Джужа, О.Дробницький, А. Закалюк, А Зелінський, А.Іщенко, Р. Калюжний, М.Коржанський, М. Малеін, А.Мацко, М.Мельник, П.Михайленко, Є. Моршнєв, А. Музика, Й.Ной, А.Олійник, В. Осадчий, А.Осмонов, В.Патюлін, М.Придворов, П.Рабинович, В.Сташис, І.Стремякова, Л. Сугачов, В.Шакун та інші.
Проте комплексного дослідження проблеми кримінальної відповідальності за посягання на честь та гідність особи до цього часу в Україні не проводилось.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена і тим, що захист честі та гідно-сті особи, повага до людини та її невід ємних прав “...є головним обов язком держави” (ст.3 Конституції України). Важливу роль у справі стабілізації суспільних відносин відіграють кри-мінально-правові засоби боротьби зі злочинами, що посягають на честь та гідність особи. До них належать діяння, передбачені:
1. ч. 2 ст. 154 КК України – примушування до вступу в статевий зв язок;
2. ч. 1 ст. 189 КК України – вимагання;
3. ч. 1 ст. 296 КК України – хуліганство;
4. ст. 297 КК України – наруга над могилою;
5. ст. 301 КК України – ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів;
6. ч. 2 ст. 365 КК України – перевищення влади або службових повноважень;
7. ст. 386 КК України – перешкоджання з явленню свідка, потерпілого, експерта, приму-шування їх до відмови від давання показань чи висновку;
8. ч.2 ст. 387 КК України – розголошення даних досудового слідства або дізнання.
Посягання на честь та гідність особи є складовою частиною злочинів:
ст. 152 КК України – зґвалтування;
ст. 253 КК України – насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним спо-собом;
ст. 303 КК України – проституція або примушування чи втягнення до заняття проституці-єю.
Водночас кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за посягання на честь та гідність особи, застосовуються не досить ефективно. Становище ускладнюється і тим, що колишній Верховний Суд СРСР, а також Верховний Суд України не дали керівних роз яс-нень щодо практики застосування кримінального закону відносно цих злочинів. Не відпрацьо-вані критерії відшкодування збитків за моральну шкоду.
Таким чином, дослідження злочинів, передбачених статтями 146 – 151 та ст. ст. 116, 123, 154, 189, 296, 297, 301, 365, 386, 387, 152, 153, 303 КК України, зумовлюється потребами теорії і практики застосування кримінального закону, які вимагають ґрунтовної наукової розробки проблем, пов язаних з ефективним забезпеченням захисту прав людини, її честі та гідності кри-мінально-правовими засобами.
Це вимагає вивчення досягнень української науки кримінального права, узагальнення іс-торико-правового досвіду; аналізу та використання іноземного законодавства і відповідних міжнародно-правових актів.
Однією з обставин, яка обумовлює необхідність дослідження злочинних посягань на честь та гідність особи, є потреба сприяти усуненню помилок, які зустрічаються в практиці їх розслі-дування і судового розгляду. Так, слідчим та суддям не завжди вдається чітко встановити і дати відповідну кримінально-правову оцінку об єктивним і суб єктивним ознакам складів злочинів, передбачених ст.ст. 146 – 151 та ст. ст. 116, 123, 154, 189, 296, 297, 301, 365, 386, 387, 152, 153, 303 КК України, відмежувати їх від суміжних злочинів. Окрім того, відсутнє кримінально-правове визначення понять честі та гідності особи, не вивчений багатий досвід роботи право-охоронних органів іноземних держав у цих справах, що призводить до помилкової кваліфікації цих посягань та призначенню покарання. Посягання на волю, честь та гідність людини порушує міжнародні правові акти, Конституцію України, де прямо сказано: “Людина, її життя і здоров я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінні-стю” (ст. 3), додають загострення соціальної напруги у суспільстві, підривають авторитет зако-ну. Правильне розуміння і застосування законів може бути досягнутим тільки при чіткому розумінні моральних витоків, які закладені в законі. Невиправдано виключена кримінальна від-повідальність у чинному Кримінальному кодексі України за безпосереднє посягання на честь та гідність особи, Президента України, священнослужителя, правоохоронця, судді, захисника.
Зазначені обставини обумовлюють наукову актуальність і практичну потребу досліджен-ня цієї проблеми, необхідність вирішення якої обумовлено завданнями кримінально-правової охорони суспільства, складовою частиною якого є людина. Висновки та пропозиції дисертації спрямовані на удосконалення кримінально-правових норм, їх застосування.
Все це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження, яка є актуальною і має науко-во-практичне значення.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджен-ня базується на основних положеннях “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки”, затвердженої Указом Президента України 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, Указом Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002 „Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”. Дисертаційне дослідження є скла-довою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005р.р.”), вимог щодо України Європейського Співтова-риства. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень Націона-льної академії внутрішніх справ України та кафедри кримінального права і затверджена Вче-ною Радою Національної академії внутрішніх справ України 30 грудня 2003. Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є: а) розробка рекомендацій із вдосконалення кримінально-правової охорони честі й гідності особи, форм і методів їх впровадження в прак-тику та з ясування шляхів підвищення її ефективності, б) аналіз, теоретична розробка та обґру-нтування конститутивних ознак злочинів, які посягають на волю, честь та гідність, і в) форму-вання на цій основі пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.
Загальній меті підпорядковані такі завдання:
1.З урахуванням новітніх наукових досліджень визначити поняття честі та гідності особи;
2.Висвітлити в історичному аспекті розвиток кримінального законодавства про відповіда-льність за злочини проти честі та гідності особи.
3.Провести аналіз стану захисту честі та гідності особи за чинним Кримінальним кодек-сом України;
4.Вивчити практику застосування кримінального закону про відповідальність за злочини проти честі та гідності особи;
5.Сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення кримінально-правових норм по їх застосуванню, а також пропозиції щодо посилення кримінальної охорони честі та гідності особи.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері прав людини, її духо-вного і культурного життя та правовідносини, які регулюють захист честі та гідності особи.
Предметом дослідження є система кримінально-правових норм, спрямованих на захист прав людини, її честі та гідності шляхом удосконалення законодавства, норм, обумовлених іс-нуючою практикою кримінально-правової охорони честі та гідності, та ефективність їх застосу-вання.
Методи дослідження.
Методологічною основою дисертації є теорія наукового пізнання соціально-правових явищ. Висвітлення історичного аспекту кримінально-правової охорони честі та гідності особи обумовило використання історико-правового методу та методу наукового узагальнення. Розро-бка пропозицій до законодавства проводилась на підставі вивчення Кримінального, криміналь-но-процесуального, адміністративного, цивільного законодавства України та інших держав, до-кументів Організації Об єднаних Націй, Постанов Пленумів Верховного Суду України, архів-них справ, монографічної літератури вітчизняних та іноземних авторів, публікацій в періодич-ній пресі, наукових статей, що зумовило необхідність використання методу логіко-правового та порівняльного аналізу, правових аналогій. В ході дисертаційного дослідження при вивченні ро-біт як вітчизняних, так і закордонних вчених-юристів з філософії права, загальної теорії права, адміністративного права, кримінології, наукових праць з окремих питань кримінально-процесуального і цивільного права, а також філософії, соціології, етики, естетики, педагогіки, психології, психіатрії були використані системно-структурний метод, метод синтезу, метод по-рівняльного аналізу та ін.
Поряд з вищезазначеними методами вивчення окремих аспектів вітчизняного та іноземно-го кримінального, адміністративного та цивільного законодавства у роботі знайшов застосу-вання статистичний метод дослідження, за допомогою якого проводились обробка та аналіз статистичних даних щодо посягання на честь та гідність особи.
Емпіричну базу дослідження складає практика судів м. Києва та областей України у спра-вах про злочини проти честі та гідності особи (ст.95, 99, 103, 117, 118, 119, 123, 1231, 1232, 124, 1241, 125, 126, 144, 166, 180, 206, 211, 212) Кримінального кодексу України 1960р. та ст.116,120,123,146,147,148,149,150,151,152,153,154,189,296, 297, 301, 365, 386,387 КК України 2001р. За 1995-2003 роки 304 кримінальні справи, дані конкретного соціологічного досліджен-ня, отримані за спеціально розробленими анкетами (опитано 420 осіб). Використані статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України. Отримані в ході дослідження дані використані під час обґрунтуван-ня окремих питань і формулювання пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності кримінально-правової охорони честі та гідності особи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як в самому підході до дослідження про-блеми, так і в комплексному вивченні питань кримінально-правового захисту честі та гідності особи. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням цієї пробле-ми. Автором обґрунтовано низку важливих теоретичних положень, які відзначаються науковою новизною. Найбільш значущими із них можна назвати наступні:
1.Обґрунтовується положення про те, що честь і гідність належать до числа найвищих со-ціальних і моральних цінностей, які відіграють одну з найважливіших ролей у духовному житті суспільства.
2.Визначено історично сформовані моделі кримінально-правової охорони честі та гідності особи та обґрунтовано висновок, згідно якого в історії цивілізації честь і гідність у переважній більшості країн світу захищалась кримінальним законом, хоча кримінально-правова охорона здійснювалась на різних етапах історичного розвитку світового співтовариства різно.
3.Обґрунтовується висновок, згідно якого новостворена в Україні правова система охоро-ни честі та гідності особи має відповідати головним принципам громадянського суспільства, базуватися на Конституції України , а також відповідати вимогам Європейського Співтоварист-ва.
4.Зроблена спроба показати відмінність понять честі та гідності особи, а також по- новому розкрити їх зміст.
5.Обґрунтовується поняття честі та гідності як об єктів посягань на них і визначається їх ознака.
6.Дається ціннісна характеристика норм та інститутів чинного кримінального законодав-ства України, що забезпечують захист честі та гідності особи.
7. Досліджуються ознаки, які характеризують особу, що посягає на честь та гідність лю-дини.
8.Аргументується розподіл кримінальної, адміністративної і цивільної відповідальності за посягання на честь та гідність особи (можливість захисту честі та гідності).
9.Пропонуються заходи щодо удосконалення чинного кримінального законодавства Укра-їни, що спрямовані на захист честі та гідності особи від злочинних посягань. Так, пропонується доповнити чинний Кримінальний кодекс України такими статтями:
1)стаття № – Посягання на честь та гідність Президента України;
2)стаття № – Образа народного депутата України або представника влади;
3)стаття № – Образа працівника правоохоронних органів, представника громадськості або військовослужбовця у зв язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку;
4)стаття № – Образа судді;
5)стаття № – Образа священнослужителя;
6)стаття № – Наклеп;
7)стаття № – Образа.
Крім того вносяться деякі пропозиції щодо вдосконалення санкцій норм, що передбача-ють охорону моральних цінностей людини.
Практична значимість результатів дослідження. Практична значимість роботи та резуль-татів, що отримані автором, полягає в наступному:
1.Матеріали дисертації створюють основу для подальшої розробки проблем кримінальної відповідальності за злочини, які посягають на честь та гідність особи (науково-дослідницька сфера).
2.Висновки дисертації можуть бути використані в процесі подальшого удосконалення чинного КК України, зокрема, положень кримінальної відповідальності за злочини, які спрямо-вамі проти честі та гідності особи (нормотворча діяльність).
3.Викладені у роботі пропозиції можуть бути враховані при підготовці постанови Плену-му Верховного Суду України стосовно судової практики у справах про злочини проти честі та гідності особи (правозастосовча діяльність).
4.Положення і висновки дисертації можуть бути використані під час підготовки відповід-них розділів підручників та навчальних посібників, у викладенні курсів Загальної та Особливої частини Кримінального права України, в науково-дослідній роботі слухачів (навчальний про-цес).
5.Сформульовані пропозиції і рекомендації можуть бути застосовані у матеріалах по під-вищенню рівня правових знань населення, а також спеціалістів (право-виховна діяльність).
Апробація роботи та впровадження результатів дисертації.
Дисертація та її окремі розділи обговорювалися на засіданнях кафедри теорії криміналь-ного права НАВСУ. Основні положення і висновки оприлюднені автором на чотирьох наукових конференціях та круглих столах у тому числі на одній міжнародній конференції: регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодав-ства та практики його застосування” (Хмельницький 21-22 лютого 2003 року ); на міжнародній конференції “Боротьба з нелегальною міграцією та торгівлею людьми” (20-21 червня 2003 року м. Київ ), на науково-теоретичній конференції “Теорія та практика застосування чинного кри-мінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (Київ, 25 квітня 2002 року); на науково-практичній конференції “Судова реформа в Україні” (Харків, 18-19 кві-тня 2002 року).
Результати дисертаційного дослідження у вигляді пропозицій були надіслані:
до Верховної Ради України з метою доповнення чинного Кримінального кодексу України .
Окремі матеріали дисертаційного дослідження пройшли успішну апробацію в практичних органах та в рамках навчального процесу Національної академії внутрішніх справ України та її філіях, а також використані у науково-дослідній роботі слухачів та курсантів.
Публікації . Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені авто-ром у дев яти публікаціях, чотири з яких надруковані у наукових фахових виданнях, рекомен-дованих ВАК України.
Структура дисертації та послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослі-дження проблеми, поставленою метою й завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (206 на-йменувань). Загальний обсяг роботи 204 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 188 сторінках.
| 
