|
Актуальність теми. Відповідно до ст. 2 Конституції України людина, її життя, здоров я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Означене Конституційне положення визначає один із найважливіших напрямів діяльності держави в сучасних умовах.
Україна, будучи членом ООН, Ради Європи, інших міжнародних організацій, чітко виконує зобов язання по міжнародних договорах, в тому числі й тих, що мають безпосереднє відношення до прав та свобод людини і громадянина. В державі проводиться робота щодо вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність з міжнародними стандартами, тим самим створюється необхідна система права демократичного суспільства.
Крім того, передбачено створення механізму організаційного забезпечення адміністративної реформи, який би охоплював головні складові адміністративних перетворень. Наявність такого механізму має важливе значення саме тому, що через економічні, соціальні, правові реформи пройшли всі цивілізовані країни. Ефективність їх проведення забезпечувалося спеціально створеними державними структурами.
В Україні Указом Президента від 22 липня 1998 року “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” (зі змінами і доповненнями)1 передбачено, що Державна комісія по проведенню в Україні адміністративної реформи продовжуватиме роботу щодо розроблення концептуальних положень проведення адміністративної реформи.
Правову основу адміністративної реформи становлять Конституція та закони України, які визначають статус центральних і місцевих органів виконавчої влади, систему адміністративно-територіального устрою та організацію місцевого самоврядування. Для забезпечення реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні передбачено підготовку інших концепцій, програм, законів України.
На виконання положень Концепції адміністративної реформи, затвердженої Президентом України, прийнято ряд нормативних актів. Серед них особливе місце займають ті, що спрямовані на реформування системи та структури центральних органів виконавчої влади. Це Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. “Про систему центральних органів виконавчої влади” та “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р.
Процеси, що відбуваються в Україні складні і неоднозначні, вони потребують реформування всіх галузей і інститутів у системі права для досягнення основної мети – захисту прав та свобод людини і громадянина.
Безсумнівне значення та актуальність указаних проблем обумовили їх дослідження кращими представниками світової науки з різних країн. Свого часу Ш. Монтеск є говорив: “Несправедливість, яка допущена щодо однієї особи, загрожує всім”.
Розробка питань адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина є одним із перспективних напрямів комплексного дослідження правового статусу громадян в цілому. Їх визначення має, у відповідній мірі, і міждисциплінарне значення, оскільки норми адміністративного права обслуговують норми інших галузей права – екологічного, земельного, трудового, підприємницького, цивільного та інших, що також свідчить про актуальність теми дослідження.
Актуальність дослідження проблеми адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина обумовлюється й необхідністю підвищення рівня правової культури населення, а також зміною правової свідомості, юридичного мислення працівників правовстановлюючих і правозастосовуючих органів в Україні, формуванням у них позицій пріоритетності забезпечення прав та свобод людини і громадянина нормами адміністративного права.
Соціальні, політичні, правові зміни, що відбулися в Україні, диктують необхідність нових поглядів на проблематику адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина відповідно до тих стандартів, принципів і норм, що відпрацьовані світовим співтовариством. Сьогодні зростає вплив міжнародних норм, принципів і стандартів міжнародного права на становлення, удосконалення і розвиток національної системи права, в тому числі і адміністративного права.
З урахуванням цих обставин слід вирішувати питання правового забезпечення прав громадянина, які перебувають у полі зору вчених-правознавців. Разом з тим, з часу проголошення незалежності України комплексні дослідження проблематики адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на дисертаційному і монографічному рівнях не проводилися.
Вказане свідчить про актуальність і необхідність широких узагальнень, систематизації і аналізу зібраного адміністративною та іншими юридичними науками емпіричного і теоретичного матеріалу, оцінки напрямків і тенденцій, що мають місце, обґрунтування на цій підставі пропозицій щодо вирішення проблеми адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина. Зазначені обставини й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Розгляд питань взаємовідносин громадян і державних органів, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб в адміністративно-правовій сфері так або інакше був предметом уваги теоретиків права, вчених-адміністративістів, представників інших сфер правової науки.
Встановлені Конституцією України основоположні права та свободи спрямовані на створення і забезпечення умов для нормальної життєдіяльності особи. У Конституції також установлені гарантії їх реалізації. Але наявність даних прав і свобод у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили не є показником їх реальності. Здійснювана в Україні адміністративно-правова реформа спрямована на формування демократичної, соціальної, правової держави, де гідність людини, її права, свободи і законні інтереси, справедливість є основними цінностями. Згідно з Концепцією реформи адміністративного права її головною метою є найновіше забезпечення конституційних засад організації державної влади, принципу верховенства права, гуманістичних вимог щодо діяльності держави.
Аспекти адміністративно-правового статусу громадян і безпосередньо адміністративно-юрисдикційні, одержали досить значне відображення в науковій літературі. Цим питанням присвячені дисертаційні дослідження, монографії, розділи підручників, навчальні посібники, статті, замітки в юридичних періодичних виданнях.
Слід відмітити вагомий вклад у розробку зазначених проблем української правової наукової школи, теоретичні дослідження таких вчених-правознавців як В.Б. Авер янов, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, В.М. Горшеньов, Р.А. Калюжний, Л.В. Коваль, А.Т. Комзюк, В.В. Копейчиков, Н.Р. Ніжник, В.Ф. Опришко, М.Ф. Орзіх, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, Р.С. Павловський, В.О. Прилуцький, Л.М. Рабінович, В.М. Самсонов, О.Д. Святоцький, В.О. Селіванов, В.В. Стефанюк, М.М. Тищенко, Ф.Д. Фіночко, О.М. Якуба. Їхні праці в значній мірі сприяли розвитку нормативно-правової бази в даному напрямку. Зусиллями цих науковців сформовано адміністративно-правовий режим громадянина України.
Наукові праці перерахованих вчених-правознавців без сумніву мають важливу практичну і наукову цінність, висновки та рекомендації, що містяться в них служать вдосконаленню законодавства, правозастосовчої практики. Але на сьогодні на дисертаційному рівні відсутні роботи, присвячені комплексному аналізу адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина, вивченню їх загальних проблем як правового явища. Необхідно сказати, що окремі питання адміністративно-правових способів захисту прав та свобод громадян раніше вивчалися через призму законодавства Радянського Союзу і на даний час в більшості своїй запропоновані зауваження та висновки втратили актуальність. Тому дослідження адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні в контексті вимог сьогоднішнього дня є необхідним і актуальним, як з точки зору теоретичної, так і практичної.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України та виконана у відповідності із планами наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України і Національного університету внутрішніх справ України. Крім того, обраний напрям роботи відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженій Указом Президента України від 22.07.1998 року, Програмі розвитку партнерських відносин між міліцією і населенням, схваленій колегією МВС України 16 грудня 1999 року., Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 – 2005 р.р., затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 року.
Мета і завдання дослідження. Метою є комплексний аналіз актуальних наукових питань формування законодавчого забезпечення і реалізації адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина, визначення напрямків їх дослідження і оптимізації, обґрунтування рекомендацій по удосконаленню діючого адміністративного законодавства з урахуванням нових політичних , культурних, правових та економічних відносин.
Відповідно до мети дисертаційного дослідження в роботі вирішуються такі завдання:
- систематизації конституційних прав та свобод людини і громадянина, як базового критерію щодо визначення адміністративно-правових способів її захисту;
- виявлення особливостей адміністративно-правового статусу прав та свобод людини і громадянина через призму властивих йому принципів;
- визначення поняття та системи адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина;
- аналізу змісту і функцій конституційного права громадян на оскарження, його ролі в системі суспільних відносин на території держави;
- дослідження процесу реалізації конституційного права громадян на оскарження у його взаємовідносинах з підприємствами, установами, організаціями і посадовими особами;
- визначення правової природи судового контролю та нагляду, через порівняння його особливостей, відмінностей і специфіки правового регулювання;
- аналізу інституту адміністративної юстиції, меж та мети її дії;
- розгляду правової основи адміністративного судочинства як самостійного інституту адміністративно-процесуального права, із вказівкою на основні його відмінності від цивільного, позовного проводження;
- аналізу принципів адміністративного судочинства, що відображають його специфіку, а також норм цивільного і адміністративного права, що мають бути покладені в основу адміністративно-процесуального кодексу України;
- дослідження прокурорсько-наглядової діяльності по забезпеченню прав та свобод громадян;
- виявлення особливостей правового регулювання представницької функції прокурора в адміністративному судочинстві;
- аналізу конституційно-правових гарантій прав та свобод людини і громадянина, особливостей їх впливу на адміністративно-правові способи захисту прав та свобод громадян;
- розгляду специфіки адміністративного контролю і нагляду як гарантій прав та свобод громадян.
Об єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі захисту прав та свобод людини і громадянина адміністративно-правовими способами. Предметом дослідження є положення Конституції України, що мають пряме, безпосереднє відношення до питань адміністративно-правових способів захисту прав і свобод людини і громадянина, нормативно-правові акти, які визначають її адміністративно-правовий статус та способи захисту конституційних прав і свобод, правозастосовча практика судів, прокуратури, органів внутрішніх справ України, їх посадових осіб в даній сфері.
Логіка дослідження проблем, визначених у дисертації передбачає перехід від аналізу конкретних обставин, що впливають на становлення і розвиток адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина до висновків загальнотеоретичного характеру.
Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, обумовлених метою та особливостями досліджуваної проблематики. Логіко-системний метод сприяв поглибленню понятійного апарату (розділ 1). За допомогою системно-структурного методу досліджено адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина як систему (об єкт, суб єкт та зв язки між ними), структурні елементи об єкта та суб єкта правових відносин (розділи 1- 5). Суб єктивно-об єктивний метод використовувався при розгляді адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина як цілісної системи (розділи 1 - 5). Історико-правовий метод застосовано при розгляді еволюції нормативно-правової бази щодо повноважень правоохоронних органів і судів в процесі захисту прав та свобод людини і громадянина від початку становлення даних установ і до сьогодення, в тому числі в Україні (розділ 1,3). Завдяки порівняльно-правовому методу встановлено рівень розвитку нормативно-правового регулювання адміністративно-правових способах захисту прав та свобод людини і громадянина. Запропоновано шляхи удосконалення адміністративного законодавства у даному напрямку (розділ 1-5). Статистичний метод використовувався для ілюстрації об єму виконуваної роботи, досягнень і недоліків в процесі захисту прав та свобод людини і громадянина адміністративно-правовими способами (розділ 2-5).
Відповідно до мети дисертаційного дослідження поряд з працями з теорії адміністративного права використовувалися наукові розробки з філософії, логіки, соціології, галузевих правових наук. Це дисертаційне дослідження пов язане із загально-правими проблемами. Значне місце у ньому займають питання які стоять перед правознавцями у зв язку з реалізацією конституційних норм, приведення законодавства України у відповідність з принципами і стандартами міжнародного права. Нормативною та емпіричною базою дисертації стали норми Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти України і зарубіжних країн, узагальнення практики застосування адміністративного законодавства, публікації в періодичних виданнях, довідкові матеріали, статистика.
Наукова новизна одержаних результатів виражається в тому, що робота є першим в українській юридичній літературі комплексним теоретичним дослідженням проблем адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина. Наукова новизна дисертації визначається постановкою нової проблеми, дослідженням ідей, тенденцій розвитку суспільних відносин в адміністративно-правовій сфері та напрямків удосконалення законодавства щодо захисту прав та свобод людини і громадянина адміністративно-правовими способами.
- У дисертації обґрунтовується ряд питань, концептуальних з точки зору теорії адміністративного права і важливих для правозастосовчої практики: дослідження проведено на основі положень Конституції України з урахуванням сучасних соціальних, політичних, правових і економічних положень сьогоднішнього дня, процесів входження України у світове співтовариство;
- через критерії правової держави, виходячи із характеру нових суспільних відносин, обґрунтована система конституційних прав та свобод людини і громадянина, дана їх характеристика. Ця система в цілому охоплює всі сторони економічного, політичного, соціального і культурного життя громадян, відповідає стандартам, які визначені нормами міжнародного права, що дає можливість визнати їх загальнодемократичну спрямованість;
- як правове явище (сукупність елементів і ознак, закріплених в нормах адміністративного права) розглянуто адміністративно-правовий статус прав та свобод людини і громадянина, що дозволило проаналізувати принципи, властиві даному статусу;
- запропоновано визначення адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина та їх систему; здійснено новий підхід до розуміння соціального і правового змісту конституційного права громадян на оскарження, його правоохоронної, соціально-контрольної і управлінської функцій;
- аналізується адміністративно-правова регламентація реалізації конституційного права на оскарження, як задоволення суб єктивних інтересів через особисті дії та дії державних установ і їх посадових осіб;
- обґрунтовуються особливості адміністративно-процесуального вирішення скарг громадян;
- визначаються межі дії інституту адміністративної юстиції, її адміністративно-правові ознаки, як способу судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, захисту прав та свобод людини і громадянина;
- через критерії розмежування від адміністративного процесу дається визначення адміністративного судочинства, як окремого інституту адміністративно-процесуального права;
- пропонуються основні принципи адміністративного судочинства, властиві йому і відмежовуючи його від інших видів юридичного процесу, здійснення адміністративного судочинства пов язується із стадіями, кожна із яких має свої особливості та завдання;
- визначаються особливості наглядової діяльності прокуратури по забезпеченню прав та свобод людини і громадянина через повноваження адміністративно-правового характеру;
- пропонується загально наглядову діяльність прокуратури, як структурну ланку правової держави звести до одного, визначеного законом завдання – захисту прав та свобод людини і громадянина з дотриманням установлених законом процедур і принципів;
- представницька функція прокуратури визнається як адміністративно-правовий спосіб захисту прав та свобод людини і громадянина в адміністративному судочинстві, необхідним завданням якої є підтримання балансу прав та свобод громадян, суспільства і держави;
- в межах правової держави пропонується розглядати конституційно-правові гарантії прав та свобод людини і громадянина як сукупність властивих їм принципів;
- здійснено обґрунтування адміністративного контролю та нагляду як адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина.
За результатами дисертаційного дослідження особистим внеском здобувача є:
- підсумки комплексного аналізу конституційних прав та свобод людини і громадянина, їх систематизація, в основу яких покладено характер суспільних відносин, які знаходять своє відображення в Конституції України та конституційних законах;
- юридична конструкція адміністративно-правового статусу прав та свобод людини і громадянина;
- теоретичні висновки про те, що адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина регулюються нормами адміністративного права, охоплюють різноманітні за змістом і об ємом сукупності суспільних відносин, носять виконавчо-розпорядчий характер, обов язковим учасником яких є громадянин. До них належать:
а) конституційне право громадян на оскарження;
б) судовий контроль та нагляд у формі адміністративної юстиції;
в) загально - наглядова діяльність прокуратури, представництво прокурором інтересів громадян в адміністративному судочинстві;
- розгляд конституційного права громадян на оскарження, як одного із найважливіших прав, що має адміністративно-правовий спосіб реалізації; аргументація положень про те, що реалізація громадянином конституційного права на оскарження як адміністративно-правового способу захисту прав та свобод є реалізацією його суб єктивних прав та законних інтересів, конкретизованих нормами адміністративного права; обґрунтування необхідності запровадження адміністративно-правової регламентації судочинства за справами, що виникають із адміністративно-правових відносин;
- визначення основних відмінностей адміністративного судочинства від цивільного, позовного провадження та провадження в справах про адміністративні правопорушення, його принципів та стадій;
- обґрунтування наглядової та представницької функції прокурора в адміністративному судочинстві як адміністративно-правового способу захисту прав та свобод людини і громадянина;
- пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює процес судового провадження за справами, виникаючими із адміністративно-правових відносин та представницької функції прокуратури в даній сфері;
- обґрунтування конституційно-правових гарантій прав та свобод людини і громадянина як першооснови їх юридичних гарантій.
- результати комплексного аналізу адміністративного контролю та нагляду як адміністративно-правових гарантій прав та свобод людини і громадянина.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів виражається:
- у науково-дослідницькій сфері – матеріали дисертації можуть послужити основою для подальшого наукового дослідження проблем захисту прав та свобод людини і громадянина;
- у правозастосовчій сфері – висновки і пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства, регламентуючого процес розгляду справ в судах, та справ, що виникають із адміністративно-правових відносин, а також регламентуючого правовий статус прокурора в процесі реалізації представницької функції в адміністративному судочинстві, для розробки проекту Адміністративно-процесуального кодексу України;
- у правоохоронній сфері – запропоновані рекомендації спрямовані на розбудову системи адміністративних судів, удосконалення практики застосування адміністративного законодавства щодо захисту прав та свобод громадян;
- у навчальному процесі – положення і висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів “Адміністративне право України”, “Адміністративний процес” у викладанні відповідних навчальних дисциплін, науково-дослідницькій роботі викладачів, курсантів та студентів;
- у правовиховній сфері – положення і рекомендації дисертації можуть послужити основою у роботі по підвищенню рівня правової культури громадян, професійного рівня працівників органів виконавчої і судової влад, правоохоронних органів.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС Національного університету внутрішніх справ.
Результати досліджень автором використані при проведенні занять з навчальних курсів: “Адміністративне право України” в Херсонському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ, та в Національній Академії державної податкової служби України Державної податкової адміністрації.
Узагальнення, висновки і пропозиції дисертації щодо законодавчого забезпечення адміністративно-правових способів захисту прав та свобод людини і громадянина сформульовані в підготовленому дисертантом проекті Адміністративно-процесуального кодексу України і подані до Комітету правової політики Верховної Ради України, вони також використані в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ УМВС України в Херсонській області.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в індивідуальній монографії “Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина”, 24 статтях у фахових виданнях, виступах автора на науково-практичних конференціях.
Структура роботи. Відповідно до мети, предмета, логіки дослідження дисертація складається із вступу, п яти розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел ( всього 461 найменуваня ). Повний обсяг дисертації становить 405 сторінок.
| 
