|
Актуальність теми дослідження. В становленні України як правової, демократичної, соціальної держави важлива роль належить Президенту України, який є главою держави, гарантом її суверенітету і територіальної цілісності, забезпечення прав людини та громадянина. Інститут президентства в Україні знаходиться на стадії становлення. Відповідно, є необхідність врахування всього позитивного що є у правовому регулюванні даної інституції в інших країнах світу, особливо у США. Оскільки інститут президентства виник саме у цій країні і довів свою дієздатність і ефективність у процесі функціонування понад двох століть. Президенти України і США посідають чільне місце у державному механізмі своїх країн, суттєво впливають на всі аспекти державного і суспільного життя. Хоча інститут президентства в Україні належить до європейської, у США – до американської системи президентства, у них є багато спільного. І це дає підстави для їх аналізу у порівняльно-правовому аспекті.
Тема правового статусу Президентів України і США ще не була предметом порівняльно-правового дослідження. Актуальність ії зумовлюється: місцем і роллю президентів в державному механізмі цих країн, необхідністю врахування в нормативному регулюванні правового статусу Президента України позитивного досвіду США та інших країн світу; важливістю пошуку для України оптимальної моделі президентства; завданнями підвищення ролі інституту глави держави у забезпеченні узгодженого функціонування державного механізму; необхідністю подальшого вдосконалення правового статусу Президента України.
Розбудова незалежної демократичної держави в Україні потребує реформування державного механізму з метою підвищення ефективності його функціонування і приведення його діяльності у відповідність з вимогами сьогодення. Це, безумовно, передбачає необхідність як структурних перетворень, так і нових підходів до розмежування й нормативного оформлення компетенцій між усіма органами державної влади. Це, випливає насамперед, з ідеї, висловленій Президентом України 24 серпня 2002 р., про необхідність переходу від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської форми правління. У вказаному аспекті суттєве значення має оптимізація юридичного визначення компетенції вищих органів державної влади, оскільки саме вони визначають зміст і загальну спрямованість внутрішньої і зовнішньої політики Української держави. Важливий чіткий поділ владних повноважень між Верховною Радою і Президентом України. Тому є об єктивна необхідність врахування досвіду співпраці і розподілу компетенції між Президентом США і Конгресом США. Актуальною і гострою проблемою сучасної науки конституційного права України є проблема теоретичного обґрунтування місця і ролі Президента України як глави держави у загальній системі органів державної влади. Конституційні норми, присвячені правовому статусу Президента України, виходячи з їх загального характеру, дають можливість широкого тлумачення повноважень глави держави. Це містить загрозу викривлення дійсних намірів законодавця і фактичного виходу Президента України за межі своєї компетенції. Тому з урахуванням досвіду президентства у США, в інших країнах світу є необхідність ретельного аналізу правового статусу Президента України в різних сферах суспільного життя і впровадження всього позитивного, що є в державно-правовій практиці щодо даного інституту в інших країнах світу. Безумовно, враховувати цей досвід необхідно виважено, оскільки не кожна новація може дати позитивний результат. Так, беручи до уваги досвід становлення і розвитку інституту президентства в США, слід враховувати, що процес його становлення відбувався у інших історичних умовах, і на нього впливали інші чинники . Інститут президентства в Україні функціонує трохи більше 10 років, у той час як у США 215 років. Безумовно, накопичений різний досвід діяльності президентів у цих країнах. Але, незважаючи на відносну “молодість”, інститут Президента України посів чільне місце в державному механізмі країни, весь час трансформується під впливом різних факторів. Не зважаючи на те, що інститут президентства в Україні знайшов закріплення в окремому розділі Основного Закону, і зайняв одне з провідних місць в системі державної влади України, проблем в правовому регулюванні статусу глави держави більше аніж достатньо, особливо в аспекті співвідношення його повноважень з парламентом України. Тому, не зважаючи на конституційне закріплення статусу Президента України, немає підстав розглядати інститут Президента України як усталену сукупність конституційних норм. Оскільки після утворення він постійно розвивається, змінюється і набуває нових ознак. Інститут Президентства України складають не тільки конституційні норми. Багато функцій і повноважень глави Української держави отримали необхідну конкретизацію у чинному законодавстві та нормативних указах самого Президента України.
Разом з тим сьогодні не має підстав вважати, що правовий статус Президента України, у тому числі в аспекті взаємовідносин з іншими державними органами, і, насамперед, з Верховною Радою, врегульований в повному обсязі і є найбільш оптимальним. Про це свідчить і заява Президента України про необхідність новелізації форм правління. Тому, враховуючи сучасний стан чинного законодавства щодо інституту Президента, його застосування на практиці, беручи до уваги проблеми і труднощі, які вникають у функціонуванні Президента України, є необхідність більш детального наукового обґрунтування подальшого розвитку і новелізації цього інституту з урахуванням стану регламентації і функціонування інституту Президентства у інших країнах світу. І, насамперед, у США як країни, де цей інститут має досить тривалу історію і багатий досвід функціонування.
Сукупність вказаних чинників визначають актуальність теми дисертаційного дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова частина наукових досліджень кафедри конституційного і адміністративного права Київського національного університету ім. Тараса Шевченко теми “Розвиток конституційного процесу і адміністративної реформи на сучасному етапі” № 1883247.
Стан наукового розроблення теми визначається рівнем і обсягом дослідженості правового регулювання статусу президентів України і США, практикою реалізації ними свого статусу, взаємовідносинами з парламентами своїх країн в різних сферах суспільного життя.
Питанням організації і функціонування інституту Президентства в Україні у останні роки приділяється значна увага. Разом з цим чимало проблем не вирішено. Інститут президентства в Україні ніколи не був предметом дослідження в аспекті його порівняння з інститутом президентства у США ні в Україні, ні у інших країнах СНД. Необхідність такого дослідження зумовлюється завданням вдосконалення організації і функціонування державного механізму в Україні. При цьому слід врахувати позитивний досвід інших країн, насамперед США.
Теоретична і практична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках юристів-теоретиків у галузі конституційного права України, конституційного (державного) права зарубіжних країн, теорії держави і права, історії держави та права України і зарубіжних країн.
Автором враховані положення і висновки, які сформульовані в сучасних політологічних, соціологічних та філософських дослідженнях щодо питань організації і функціонування вищих органів державної влади, президентів.
Дисертація ґрунтується на працях вітчизняних і зарубіжних спеціалістів з теорії держави та права, конституційного права, історії держави і права, міжнародного права: С.Алексеєва, Г.Атаманчука, М.Баглая, Ю.Бисаги, Ф. Бурчака, Б.Габрічидзе, Є.Глушко, А.Георгіци, А.Зайця, М.Кампо, А.Колодія, Л.Кривенко, М.Крутоголова, Б.Лазарєва, С.Лисенкова, В.Погорілка, А.Мішина, Л.Окунькова, М.Орзіха, Н.П.Лахотнюк, П.Рабіновича, Г.Решетникова, М.Сахарова, С.Серьогіної, В.Сіренка, Ю.Скуратова, Б.Страшуна, Ю.Тодики, Ю.Тихомирова, Є.Тихонової, В.Чиркіна, М.Цвіка, В.Шаповала, Ю.Шемшученка, А.Шлезінгера, О.Фрицького, В.Шувалової, Н.Шукліної, О.Ющика, В.Яворського.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у здійсненні наукового аналізу теоретичних проблем становлення і розвитку інституту президентства в Україні і в США, реалізації президентами цих країн своїх повноважень, практики взаємовідносин президентів з парламентами своїх країн.
Мета дослідження зумовила постановку і розв язання наступних завдань.
1. Визначити місце досліджуваної проблеми у науці конституційного права.
2. Визначитися з роллю і місцем Президента України і Президента США в державному механізмі своїх країн.
3. Розкрити теоретико-правові аспекти інституту президента і його юридичну природу.
4. Проаналізувати процес становлення інституту президентства у США і в Україні, фактори, які впливали на формування і розвиток цього інституту.
5. Розкрити порядок виборів президентів в Україні і у США, вступу їх на посаду і усунення з неї, проблеми і труднощі, які виникають у виборчому процесі, шляхи їх подолання.
6. Проаналізувати найбільш важливі і складні проблеми взаємовідносин президентів України і США з парламентами своїх країн в різних сферах суспільної практики.
7. Виявити специфіку повноважень президентів України і США у сфері державного будівництва і у законодавчому процесі в аспекті їх взаємодії в цих сферах суспільних відносин з парламентами своїх країн.
8. Розкрити повноваження президентів України і США у сфері забезпечення національної безпеки і оборони, забезпечення законності, прав і свобод людини та громадянина щодо вирішення проблем у цих сферах у взаємодії з парламентами своїх країн.
Об єктом дослідження є правовідносини при формуванні і функціонуванні інституту президентства в Україні і у США.
Предметом дослідження є питання теорії і практики становлення та розвитку інституту президентства в Україні і у США, повноваження президентів цих країн, їх роль у забезпеченні оптимального функціонування державного механізму. Методологічними засадами дисертації є наукові принципи, методи і засоби наукового дослідження, застосування яких забезпечує достовірність знання і поставлених перед дослідником цілей і завдань. Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати інститут президентства в Україні і у США в динаміці його становлення і розвитку. Із застосуванням системного методу розглядається роль і місце президентів України і США в державному механізмі цих країн, історико-правового – процес становлення інституту президентства у вказаних країнах; системно-структурного й формально-логічного – виділяються чинники, що впливають на становлення та розвиток інституту президентства, аналізується компетенція Президентів України і США; порівняльно-правового – порівнюється їх правовий статус, процес взаємодії з парламентами своїх країн. Шляхом методу тлумачення норм про правовий статус Президентів України і США, з ясовується і роз яснюється зміст норм конституцій і поточного законодавства, які регулюють їх правове становище.
Теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі теорії держави і права, конституційного права. При підготовці дисертації використовувалися також положення історії держави і права, порівняльного конституційного права, міжнародного публічного права, адміністративного права. Автором враховані положення і висновки, сформульовані у сучасних політологічних, соціологічних і філософських дослідженнях з питань теорії демократії, конституціоналізму, функціонування органів державної влади.
Джерельну базу дослідження складають Конституція України, Конституція США, конституції інших країн світу, закони України, США, інших країн, підзаконні нормативно-правові акти, насамперед, акти Президентів, а також міжнародно-правові акти. Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні і у країнах СНД науковим дослідженням, в якому комплексно, системно у порівняльно-правовому аспекті розглядаються теоретичні і практичні проблеми організації та функціонування інституту президентства в Україні у США, проблеми взаємовідносин президентів з парламентами своїх країн.
Найбільш суттєвими результатами дисертаційного дослідження є такі основні положення та висновки, що виносяться на захист: – інститут президентства в державному механізмі має особливе значення, що зумовлюється місцем і роллю глави держави у вирішенні актуальних питань економічного та політичного характеру, процесу державотворення; – інститут президентства у об єктивному змісті – це сукупність конституційно-правових норм, що регулюють порядок виборів глави держави, його юридичний статус у структурі державного механізму, його компетенцію, порядок припинення повноважень, умови і підстави конституційної відповідальності;
– інститут президентства – невід ємний елемент державного механізму багатьох країн світу, який змінюється і розвивається під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників;
– введення у США посади Президента, в особі якого об єднуються повноваження глави держави і глави уряду, стало базою розвитку в світі цього інституту. Наявність європейської і латиноамериканської моделей президентства не применшує значення інституту президентства США, котрий довів свою дієздатність у політичному механізмі США і надбання якого використовуються іншими країнами світу, в тому числі в Україні;
– додатково обґрунтовується положення, що фундаментальні зміни, які відбулися на світовій арені з кінця 1980-х р., у тому числі на пострадянському просторі, стимулювали подальше поширення інституту президентства. І сьогодні президентство – невід ємний атрибут політичної системи країн СНД. Але кожна з них сама визначає роль і місце президента у своїй політичній системі;
– наводяться аргументи, що для закріплення правового статусу Президентів України і США суттєву роль відіграють конституції названих країн; що значні розбіжності між цими інститутами укладаються, насамперед, тим, що Президент України є тільки главою держави, а Президент США – також главою уряду; – вперше робиться висновок, що у тих державах, де є окремі посадові особи і президента, і глави уряду, обов язково виникають проблеми співвідношення їх повноважень, як це має місце в Україні. І тому випливає висновок, що найбільш оптимальною є американська модель президентства, але яка плідно може діяти тільки у відповідних умовах;
– стверджується, що принцип поділу влад в аспекті функціонування інституту президентства має різне підґрунтя, оскільки Президент США уособлює виконавчу владу, а Президент України - тільки главу держави. Твердиться, що хоча конституції цих країн, на відміну від Конституції Франції, не закріплюють за Президентом арбітражну функцію , але фактично, особливо в екстремальних умовах, вони таку функцію виконують, що не суперечить системі поділу влад;
– наводяться додаткові аргументи, що на юридичну природу і роль Президентів України і США суттєво впливає те, що вони є гарантами суверенітету, національної незалежності, територіальної цілісності і безпеки своїх держав; підкреслюється, що цей напрям у їх діяльності посідає особливе місце у зв язку з новими негативними чинниками внутрішнього і зовнішнього характеру, на сучасному етапі, з ситуацією у світі;
– вперше зазначається, що специфіка інституту президентства у США і в Україні визначається наступними факторами: історичними; рівнем політичної і правової культури населення; традиціями державотворення; накопиченням досвіду функціонування цього інституту; геополітичними та іншими чинниками;
– вперше наголошується, що загальними рисами інституту президентства в Україні і у США на сучасному етапі є: широке коло повноважень в різних сферах; високі вимоги до кандидатури на пост президента; вимога реалізації президентами своєї компетенції в інтересах всього народу, а не окремих угруповань, діяти у межах Конституції і законів; наявність при президентах апарату управління, який володіє значними повноваженнями; конституційне положення про можливість застосування до президентів імпічменту. Аргументується, що інститут президентства в Україні у США відрізняється між собою: за обсягом повноважень; за строками повноважень (4 і 5 років); за порядком і строками вступу на посаду; за обсягом відповідальності; за специфікою взаємовідносин з парламентами тощо; – вперше у порівняльно-правовому аспекті аналізується компетенція Президентів України і США в галузях державного будівництва, забезпечення національної безпеки і оборони, прав людини, законодавства, законності щодо взаємовідносин з парламентами;
– вперше аргументується положення, що з часом для України була більш оптимальною американська модель президентства, оскільки у ній відсутній дуалізм виконавчої влади, при якому Президент і Прем єр-міністр конкурують між собою за переважний вплив на урядову політику. І американська модель президентства довела свою стабільність і спроможність у межах принципу поділу влад ефективно і оперативно вирішувати актуальні проблеми державотворення. Теоретичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації дають підстави і наукову основу для подальшого дослідження теорії та практики організації і функціонування інституту президентства, вдосконалення правового статусу Президента України.
|
