|
Актуальність теми. Закріплення в Конституції України демократичного напрямку розвитку політичної системи й проголошення України правовою державою передбачає, що українська спільнота нині стоїть на межі перетворення на громадянське суспільство, однією з важливих рис якого є загальна повага до приватного життя людини. Однак її рівень в сучасному українсь-кому суспільстві є недостатній, про що свідчать численні неправомірні втручання в сферу осо-бистого життя ("касетні" скандали, публікації приватних паперів, фотографій і подробиць інтим-ного життя осіб без їх дозволу, свавільні проникнення в житло тощо).
Одним з ефективних засобів підвищення поваги до приватності є правова охорона особи-стого життя людини від неправомірних втручань. Відповідні правові норми, виконуючи свою ідеологічну функцію, виховують у людей цінування свого особистого життя та повагу й невтру-чання в особисте життя інших. Особливу роль в правовій охороні особистого життя відіграють новели ЦК України від 16 січня 2003 р., в яких знайшли своє розгорнуте закріплення особисті немайнові права фізичних осіб, спрямовані на охорону особистого життя. Зважаючи на новизну цих норм та недостатність практики їх застосування, постає необхідність їх науково-теоретичної розробки.
Проблема цивільно-правової охорони особистого життя не є новою для юридичної науки, однак ґрунтовні її дослідження проводилися ще за радянських часів і нині їх результати дещо втратили свою актуальність та значення. У сучасних наукових дослідженнях ця проблема роз-робляється або вужче, лише щодо окремих її аспектів, зокрема, таємниці особистого життя, або ширше – в контексті загального дослідження особистих немайнових прав і компенсації мораль-ної шкоди, завданої їх порушенням. Тому в сучасній науковій літературі відсутні роботи, в яких ґрунтовно і комплексно висвітлювалися б проблеми цивільно-правового регулювання особис-тих немайнових відносин, що складаються з приводу особистого життя. Наведені вище обста-вини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та свідчать про її актуальність.
Теоретичним підґрунтям для подальшого дослідження проблеми цивільно-правової охо-рони особистого життя стали праці науковців радянського і сучасного періодів: С.С. Алексєєва, І.А. Бірюкова, В.С. Гопанчука, О.В. Дзери, Н.Д. Єгорова, В.А. Жакенова, О.М. Ерделевського, Л.О. Корчевної, О.В. Кохановської, О.А. Красавчикова, Л.О. Красавчикової, Л.В. Красицької, В.А. Кройтора, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, В.П. Паліюка, О.О. Підопригори, Г.Б. Романовського, З.В. Ромовської, С.О. Сліпченка, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Стефанчука, В.Л. Суховерхого, Н.В. Устименко, К.А. Флейшиц, Є.О. Харитонова, Ю.С. Червоного, С.І. Чорнооченко, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки, М.Й. Штефана та ін.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослі-дження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 13 від 29 грудня 1999 року). Робота виконана відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2001 роки (Рі-шення Колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4 КМ/2) і внесена до Плану науково-дослідних та науково-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення теоретичної моделі циві-льно-правової охорони особистого життя, що має стати правовим базисом утвердження в Україні загальної поваги до особистого життя кожної людини. Для досягнення поставленої ме-ти визначені такі основні завдання дослідження:
- розкрити поняття "особисте життя" в юридичному аспекті; розглянути поняття і зміст цивільно-правової охорони особистого життя; визначити історико-правові передумови станов-лення сучасного правового механізму охорони особистого життя; виявити та проаналізувати цивільно-правові норми, що регулюють відносини, пов язані з особистим життям; розглянути сутність і зміст права на особисте життя та особистих немайнових прав, спрямованих на охо-рону окремих проявів особистого життя; виробити критерії розмежування правомірних і непра-вомірних втручань в особисте життя людини; визначити форми і способи цивільно-правового захисту особистого життя від неправомірних втручань; розробити конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в галузі охорони особистого життя фізичних осіб.
Об єктом дослідження є цивільно-правове регулювання відносин, що складаються з при-воду особистого життя.
Предмет дослідження складають норми цивільного законодавства, що встановлюють за-ходи охорони особистого життя фізичних осіб.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є низка за-гальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких обумовлено особливостями його об єкта, предмета, мети і завдань. При дослідженні питань цивільно-правової охорони особистого життя дисертант спирався на діалектичний метод, що виявилося, зокрема, у широкому викори-станні окремих парних категорій діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура та елемент, причина й наслідок тощо). Застосування формально-логічного методу дозволило провести логі-чний, граматичний і морфологічний аналіз чинних правових норм, зокрема, новел Цивільного й Сімейного кодексів України, що закріплюють заходи охорони особистого життя. На основі по-єднання вказаного методу та методу моделювання дисертантом сформульовані конкретні про-позиції щодо вдосконалення норм національного законодавства. Використовувався також порі-вняльний метод, що дозволив виявити спільну для більшості розвинутих країн світового співто-вариства тенденцію до закріплення в приватному праві норм, спрямованих на охорону особис-того життя. У дисертаційному дослідженні норми національного законодавства порівнювалися з нормами законодавства РФ, канадської провінції Квебек, Франції, правом Великобританії, США та інших країн, а також із нормами європейського й міжнародного гуманітарного права. Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні генезису правової охорони особисто-го життя людини, що дозволило встановити його основні закономірності та визначити перспе-ктивні напрямки розвитку цивільно-правового інституту охорони особистого життя. У дисер-таційному дослідженні використовувалися також системний підхід і системно-структурний ме-тод, спираючись на які, інститут охорони особистого життя розглядався водночас як складна структура і як складова системи цивільного права.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у нових наукових положеннях, запропо-нованих автором особисто. В дисертації:
1) набуло подальшого розвитку поняття особистого життя в юридичному розумінні і за-пропоновано його авторське визначення;
2) на основі аналізу літературних джерел і чинного цивільного законодавства України удосконалено поняття цивільно-правової охорони особистого життя і сформульовано його де-фініцію;
3) набуло подальшого розвитку розуміння недоторканності і таємниці особистого життя, які традиційно в цивілістиці розглядають як засоби правової охорони особистого життя, а також обґрунтовано необхідність виділення з таємниці ще одного засобу – конфіденційності інформації про особисте життя;
4) удосконалено розуміння сутності і змісту особистих немайнових прав, спрямованих на охорону особистого життя, зокрема:
4.1) доведено невідповідність комплексного підходу до розуміння права на особисте життя положенням цивільного законодавства і теорії суб єктивних прав, а також встановлено, що його зміст складають такі правомочності: мати особисте життя, визначати своє особисте життя й режим доступу до інформації про нього, вимагати від інших осіб невтручання в цю сфе-ру; відповідно до своєї немайнової природи право на особисті папери не повинно містити в своєму змісті елементів речового права; право на недоторканність житла слід поширити не ли-ше на житлову будівлю, а й на прилеглу до неї територію (садибу); доцільно обмежити здійс-нення права на індивідуальність у випадках, коли це суперечить етичним засадам професії чи роду занять особи; у цивільному законодавстві необхідно встановити не лише заходи охорони і захисту фізичної особи при зйомці і використанні її зображення, а й закріпити особисте немай-нове право на власне зображення;
5) вперше обґрунтовується можливість здійснення особистих немайнових прав особи, ви-знаної безвісно відсутньою, її дітьми, іншим із подружжя, а якщо їх немає – батьками, братами та сестрами, але виключно з метою забезпечення інтересів безвісно відсутньої особи і в межах, що випливають із сутності конкретних прав;
6) вперше запропоновано критеріальний підхід до розмежування правомірних і неправо-мірних втручань, який полягає у співставленні втручання з такими критеріями: метою, спосо-бом, суб єктом, підставою втручання та особою потерпілого;
7) удосконалено розуміння захисту особистих немайнових прав померлої особи та вису-нуто пропозицію закріпити загальний принцип захисту всіх особистих немайнових прав, сут-ність яких це дозволяє, зацікавленими родичами померлого, а також особам, щодо яких є спеці-альні розпорядження в заповіті;
8) вперше в юридичному розумінні розглянуто поняття сімейного життя, сформульовано його визначення та запропоновано закріпити в сімейному законодавстві конкретні заходи його охорони.
Практичне значення одержаних результатів обумовлюється можливістю їхнього викорис-тання: в науково-дослідних цілях – для подальшої теоретичної розробки й удосконалення пра-вових заходів охорони особистого життя та інших особистих немайнових благ фізичної особи; у законотворчій діяльності – для вдосконалення національного законодавства, насамперед, Циві-льного й Сімейного кодексів України; у навчальному процесі – при підготовці підручників, на-вчальних посібників та навчально-методичних матеріалів із цивільного та сімейного права.
Результати дисертаційного дослідження використовуються при проведенні лекційних, се-мінарських і практичних занять з дисципліни "Цивільне і сімейне право України" в Національній академії внутрішніх справ України.
- Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження об-говорювалися на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внут-рішніх справ України і доповідалися на двох міжнародних науково-практичних конференціях: "Проблеми права на зламі тисячоліть" (м. Дніпропетровськ, ДНУ, 13-14 лютого 2001 р.);
- "Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених" (м. Хмельницький, ХІРУП, 29-30 квітня 2002 р.); та чотирьох всеукраїнських: "Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання" (м. Запоріжжя, ЗІДМУ, 8 грудня 2000 р.); "Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохо-ронної діяльності" (м. Донецьк, ДІВС, 27 квітня 2001 р.); "Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне минуле та майбутнє демократичної, правової держави України" (м. Львів, ЛІВС, 4-5 травня 2001 р.); "Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період" (м. Хмельницький, ХІРУП, 14-15 травня 2002 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у восьми статтях, з яких чотири вийшли у наукових журналах і збірниках, що входять до переліків фахових наукових ви-дань, затверджених ВАК України.
| 
