|
Становлення Української держави, зміна її політичного і соціально-економічного устрою, здійснення адміністративної реформи, безпосередня участь у міжнародних правоохоронних та інших міждержавних організаціях, стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави й наповненню старих новим змістом, що вимагає відповідного наукового обґрунтування і правового забезпечення. У той же час негативні процеси, особливо тінізація економіки, зростання її кримінального сектору та інші недоліки економічного розвитку не сприяли ефективному здійсненню реформ. Це свідчить про те, що в Україні не вдалося створити належних умов для функціонування й розвитку економіки на правовій основі. Зазначені недоліки пояснюються також відсутністю відповідного теоретико-методологічного та адміністративно-правового забезпечення розвитку держави й реформаційних процесів з урахуванням перспектив міжнародної інтеграції. При достатній кількості правоохоронних органів, які за своїм правовим статусом зобов язані вести активну протидію економічній злочинності й корупції, в державі ще не створено ефективно діючої організаційно-управлінської структури і її правового забезпечення з координації їх діяльності, в результаті чого вони працюють не завжди узгоджено та ефективно. Виникла об єктивна потреба в поглиблених наукових дослідженнях із зазначених проблем, особливо з питань організаційно-правового забезпечення узгодженої діяльності правоохоронних органів і створення комплексних правових та організаційно-управлінських механізмів боротьби з економічною злочинністю. За останні роки вагомий науковий внесок у розробку проблем державного управління, адміністративного права й адміністративної реформи зробили відомі вчені-юристи: В.Б. Авер янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.І. Борисов, А.С. Васильєв, Р.Ф. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.О. Дідоренко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Копейчиков, Л.Т. Кривенко, П.П. Михайленко, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, М.П. Стрельбицький, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, В.В. Цвєтков, В.П. Цвєтков, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо узгодженої діяльності суб єктів державного управління в межах правового поля з успіхом можуть бути екстрапольовані на розробку проблем координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю. Важливе наукове та практичне значення щодо удосконалення правового забезпечення спільної діяльності правоохоронців та інших державних структур щодо здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю, зокрема з економічними її видами, мають праці відомих вчених: В.І. Антипова, В.О. Бакуліна, Б.І. Бараненка, М.О. Бєляєва, П.Д. Біленчука, Б.Є. Богданова, С.Е. Віцина, В.З. Веселого, В.Д. Гвоздецького, В.П. Горбуліна, О.І. Гурова, Н.О. Гуторової, А.І. Долгової, В.С. Зеленецького, О.Г. Кальмана, В.С. Картавцева, В.В. Клочкова, П.Ф. Перевозника, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, О.І. Пясецького, В.Л. Регульського, О.П. Рябченко, Є.Л. Стрельцова та інших. Разом з тим, системний аналіз наявних вітчизняних джерел свідчить про те, що роботи мають переважно загальний або вузькопрофесійний характер. Теоретико-методологічні основи створення організаційно-управлінської і правової структури координації діяльності правоохоронних органів, зобов язаних проводити комплексну роботу щодо профілактики й викриття злочинів у сфері економіки, розглядаються епізодично, без комплексного підходу та науково-обґрунтованих висновків, рекомендацій і пропозицій, що повинні передувати прийняттю тих чи інших організаційно-управлінських і правових рішень із зазначених питань. Крім того, процес координації діяльності правоохоронних органів з проблем теоретико-методологічного та організаційно-правового забезпечення потребує розробки відповідного понятійного апарату. Дискусійними є питання адміністративних аспектів управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, що призвело до неоднозначного тлумачення основних понять навіть у нормативних актах, а це, в свою чергу, негативно впливає як на організацію координації діяльності правоохоронних органів, так і на здійснення контролю за реалізацією запланованих ними спільних дій і кінцеві результати роботи. Наявність неузгодженостей у законодавстві, недостатня розробленість теоретичних положень щодо організаційно-управлінської структури координації, відсутність комплексного дослідження правових проблем координації управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках забезпечення наукового супроводу законодавчого процесу, передбаченого основними положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98 зі змінами, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 р. № 1000/98 та від 21 вересня 1998 р. № 1048/98), Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 рр. (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000), Указу Президента України від 10 грудня 2001 р. № 1119 “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік (затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 15 травня 2002 року № 676), Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Концепції модернізації державної податкової служби України.
Напрями досліджень дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії ДПС України, а саме теми “Протидія відмиванню коштів злочинного походження з використанням підприємницьких структур підвищеного ризику” на замовлення ДПА України (номер державної реєстрації 0302 U 000001). Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системна розробка теоретико-методологічних засад та емпірико-методичних засобів комплексного підходу до проблеми створення управлінської структури й правового забезпечення координації діяльності вітчизняних правоохоронних органів, їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями з питань боротьби з економічною злочинністю.
Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення наступних завдань: – на основі вивчення теоретичних та методологічних напрацювань з питань адміністративного права та державного управління екстраполювати їх на координацію управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, сформулювати методологічні засади державного управління у сфері боротьби з економічною злочинністю;
– розробити понятійний апарат, необхідний для комплексного відображення, управлінської структури та правового забезпечення координації діяльності правоохоронних органів, принципів, функцій, методів, форм їх побудови та застосування; – проаналізувати стан розробки організаційно-правових проблем координації управління правоохоронними органами у вітчизняній та зарубіжній літературі з метою внесення пропозицій щодо впровадження позитивних елементів у практику державного управління;
– розкрити сутність проблемної ситуації з питань створення управлінської та правової інфраструктури, системи координації управління правоохоронними органами щодо захисту економічних інтересів громадян і держави на національному та міжнародному рівнях; – визначити зміст механізмів системи координації та чинники, що впливають на стан управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, дослідити правовий статус та показати значення людського виміру правоохоронних органів у зазначеній сфері;
– оцінити крізь призму управлінських відносин у сфері боротьби з економічною злочинністю, як фактор негативного впливу на економічну безпеку та розвиток держави, ефективність діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею; – дослідити сучасний стан процедурних аспектів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (процедури, методи, рішення) та виявити можливі шляхи їх удосконалення; – на основі аналізу міжнародного правового регулювання координації боротьби з економічною злочинністю запропонувати нову модель державного координуючого центру та внести пропозиції щодо правового забезпечення його функціонування, враховуючи необхідність здійснення структурних змін у сфері забезпечення правопорядку в Україні; – здійснити апробацію запропонованих елементів системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
Об єкт дослідження – суспільні відносини у сфері організації і здійснення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні, що виникають у процесі реалізації положень Конституції України, Законів України “Про міліцію”, “Про Службу безпеки України”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про прокуратуру” та інших, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів та нормативно-правових актів правоохоронних органів. Предметом дослідження є теоретичні й методологічні засади формування правової та управлінської системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Вибір предмета дослідження здійснено на основі оцінки стану вирішення проблем координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні та у світі, а також з урахуванням досвіду попередніх розробок автора й аналізу наукової літератури в цій сфері. Методи дослідження. Методологічною базою є сучасна теорія дослідження вітчизняних та іноземних вчених з проблем державного управління правоохоронними органами з організаційно-правового забезпечення боротьби з економічною злочинністю як складової правопорядку.
Механізм координації управління правоохоронними органами розглядається через призму взаємозв язку та єдності теорії і практики, змісту та форми, загального, особливого та одиничного. Робота базується на використанні методів історичного, системного, формально-догматичного, порівняльно-правового, соціологічного, статистичного, економіко-правового та системно-структурного аналізу.
За допомогою формально-догматичного методу досліджено принципи та сутність координації діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з економічною злочинністю, визначено місце координації у державно-управлінських відносинах, здійснено наукове опрацювання законодавчих актів та іншого правового матеріалу щодо дотримання при їх конструюванні методологічних засад і принципів теорії права, що дозволило виявити прогалини законодавчих актів, суперечності окремих їх положень та визначити шляхи і напрями удосконалення координації діяльності правоохоронних органів. Історичний і порівняльно-правовий методи застосовувалися при аналізі вітчизняних правових актів, законодавства зарубіжних країн з питань формування системи координації діяльності правоохоронних органів в Україні та її інтеграції в міжнародну систему протидії економічній злочинності, а також з питань відмивання коштів злочинного походження, тлумачення таких базових понять, як „координація і взаємодія”, “економічні злочини”, “фінансові злочини”, “відмивання брудних коштів”, “ударні групи”, “спеціальні операції” тощо. Цей метод дав можливість сформулювати визначення зазначених та інших понять, що відображають наявні та бажані відносини з координації спільних дій правоохоронних органів щодо заходів по боротьбі з економічною злочинністю. Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили дослідити стан застосування наявних елементів координації діяльності правоохоронних органів як складової частини державного управління. Шляхом соціологічного та статистичного методів дослідження встановлено рівень загрози економічної злочинності економічній безпеці держави, зокрема суспільства в цілому.
Емпіричну базу дослідження склали відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, інші матеріали МВС, СБУ, ДПА України й Державної митної служби, міжнародні угоди про взаємодопомогу з кримінальних і цивільних справ.
Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи й використовується для вирішення більшості завдань дослідження. Поглиблений аналіз проблем у сфері теорії управління, адміністративного й фінансового права, використання загальнонаукових методів і методів спеціальних наук дозволили всебічно розглянути наявні елементи координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та запропонувати нову комплексну систему координації діяльності правоохоронних органів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дослідження є першим в Україні, в якому проблема координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю розглядається комплексно, в адміністративно-правовому аспекті та з визначенням перспектив удосконалення. У процесі розв язання зазначеної проблеми в дисертації отримано такі найбільш суттєві наукові результати: – уперше проведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції координації управління правоохоронними органами, обґрунтовано ряд нових і важливих для юридичної науки і практики понять та положень;
– досліджено розвиток економічної злочинності в Україні за період 1992–2002 рр. та її вплив на тінізацію економіки, що дозволило виявити прогалини і протиріччя між діяльністю правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та її правовим забезпеченням, визначити специфіку економічної злочинності у сучасних умовах та виробити нові підходи до боротьби з нею;
– поглиблено вивчено динаміку і визначено проблеми формування системи державного управління правоохоронними органами України: показані функціональні та структурні зміни, що відбулися у ній за період 1991–2002 рр. Це дозволило перейти від її статичного відображення до динамічного, визначити можливість усунення дублювання функцій спеціальних підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю; – концептуально узагальнено та систематизовано сучасні положення правової науки з метою виділення тих закономірностей, концепцій, теорій, ідей, підходів, загальних і проблемно-орієнтованих методів, які доцільно покласти в основу теоретико-методологічної бази координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, та визначено найбільш суттєві вихідні умови і вимоги щодо дослідження цієї проблеми;
– визначено зміст, структуру управлінських та правових елементів існуючих систем координації діяльності вітчизняних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю на підставі системно-структурного і структурно-функціонального аналізу сучасного стану координації управління боротьби з економічною злочинністю;
– обґрунтовано теоретико-методологічні та праксеологічні засади управлінських підходів до розробки комплексної системи координації діяльності правоохоронних органів в Україні по боротьбі з економічною злочинністю та системи їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями з зазначених питань; – розроблено поняття координації як основного елемента загальної системи управління правоохоронними органами з метою створення комплексної системи перманентного контролю за криміногенними процесами у сфері економіки та превентивної протидії економічній злочинності у сучасних умовах; – по-новому в теоретичному аспекті висвітлено й оцінено принципи, системно подано функції і методи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (прогнозування, координація, оперативне та перспективне планування, організація, взаємодія та партнерство, моделювання, мотивація, контроль);
– розкрито зміст механізмів системи координації управління правоохоронними органами у здійсненні боротьби з економічною злочинністю, науково обґрунтовано і доведено необхідність прийняття Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, який сприяв би правоохоронній діяльності щодо перекриття каналів відтоку капіталів до тіньового сектору економіки України та за кордон;
– уточнено правову характеристику статусу правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, дано юридичну оцінку людського виміру правоохоронних органів, при цьому визначена необхідність удосконалення роботи з кадрами на основі запровадження єдиної концепції підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для оперативних спецслужб і слідчих підрозділів правоохоронних органів, що забезпечують економічну безпеку держави; – комплексно досліджено процесуальні аспекти координації управління правоохоронними органами, що дозволило виявити недоліки у правовому забезпеченні організації боротьби з економічною злочинністю; – дістали подальшого розвитку моделювання чинних процедур правоохоронних органів щодо прийняття колегіальних рішень з координації їх діяльності (порівняно з типовою моделлю процедур), обґрунтування оптимальної системи методів координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та удосконалення методології формування правових, управлінських рішень шляхом застосування базових підходів, оперативного прогнозування, планування, моделювання тощо;
– удосконалено систему регулювання координації управління правоохоронними органами по боротьбі зі злочинністю на основі законодавчого запровадження і використання спільних банків даних, корпоративних інформаційних мереж, формування проблемно-орієнтованих, нормативно-правових та оперативних баз даних шляхом укладання угод між правоохоронними органами, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю;
– розроблено багаторівневу систему управління координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та визначено новий підхід до організації координації діяльності не тільки галузевих служб, а й управлінських структур на всіх рівнях взаємодії правоохоронних органів, що здійснюють заходи з викриття та розслідування економічних злочинів;
– теоретично обґрунтовано доцільність створення в Україні Центру з питань координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та визначено його правовий статус.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні результати дослідження впроваджені у вигляді змін і доповнень до діючого законодавства та враховані при складанні розділів програм заходів протидії економічній злочинності і при оновленні та створенні окремих структур координації боротьби з економічною злочинністю. Зокрема, вони використані при підготовці проектів Митного кодексу України (ст. 109, 110); Кримінального кодексу України (ст. 80–1); Закону України “Про протидію легалізації коштів і матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом”; викладені у пропозиціях щодо правового забезпечення координації діяльності податкової і митної служб та Держкомкордону у сфері боротьби з економічною злочинністю, скерованих до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (вих. № 08/159 від 29 квітня 2000 р., акт впровадження від 5 травня 2000 р. № 06-19/10-165); у Програмі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2002 рік (затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України 15 травня 2002 р. № 676); Кримінальному кодексі України (ст. 209, ст. 212), Указі Президента України “Про додаткові заходи по посиленню боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом” від 19 липня 2001 р. № 532/2001 (акт впровадження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2002 року № 9–36); у розділі третьому “Взаємодія підрозділів боротьби з економічною злочинністю з іншими центральними органами виконавчої влади” проекту Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, поданого до Кабінету Міністрів України (акт про реалізацію ДПА України від 10 вересня 2002 року).
Результати даного дисертаційного дослідження були враховані при створенні у структурі ДПА України Департаменту по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та відповідних підрозділів в обласних податкових адміністраціях. Розроблені підходи та рекомендації можуть бути використані для подальшого вивчення та вирішення питань щодо теоретико-правового забезпечення координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та її запровадження на всіх рівнях діяльності правоохоронних органів у масштабах держави та в міжнародному співробітництві, а також у подальшій розробці теоретичних проблем координації у сфері управління та права; при вдосконаленні чинного законодавства, що визначає правовий статус правоохоронних органів; у навчальному процесі при вивченні таких дисциплін, як “Організаційно-правові засади управління правоохоронними органами”, “Адміністративне право”, “Організаційно-правові засади забезпечення фінансової безпеки України”, “Економічна безпека”, “Оперативно-розшукова діяльність”, “Розслідування злочинів у сфері економіки”, “Судові та правоохоронні органи України”, “Міжнародне право”.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних і правових засад формування системи, принципів, методів та форм координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, що опубліковані у співавторстві, наведено у списку публікацій окремо. Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дослідження оприлюднено автором на науково-практичних конференціях: “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (Київ, 1999 р.), “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (Київ, 2000 р.), “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю” (за міжнародною участю, С-Петербург, 2001 р.), “Ризикологія в економіці та підприємництві” (Київ, 2001 р.), “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (Ірпінь, 2001 р.), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (за міжнародною участю, Київ, 2001 р.), “Моделювання та інформаційні системи в економіці” (Київ, 2001 р.), “Бюджетно-податкова політика в Україні” (Київ, 2001 р.), “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (за міжнародною участю, Ірпінь, 2002 р.), “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002 р.), “Протидія відмиванню брудних коштів та фінансування тероризму: громадська підтримка та контроль” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.) та “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.).
Дисертаційна робота обговорена на спільних засіданнях кафедр: адміністративного права, адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності; фінансового права; управління підрозділами податкової міліції Національної академії ДПС України та кафедр: адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС; управління в ОВС Національного університету внутрішніх справ. Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображені в одноосібній монографії, 3-х колективних монографіях, 4-х навчальних посібниках та 1-му посібнику-довіднику, 28-х статтях у збірниках наукових праць і наукових журналах загальним обсягом 132,6 друк. арк., з яких автору належать 48,2 друк. арк., а також надруковано 9 тез доповідей на наукових конференціях та 6 інших публікацій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п яти розділів, висновків, списку використаної літератури (460 найменувань). Повний обсяг дисертації 443 сторінки, з яких обсяг основного тексту роботи 390 сторінок.
|
