|
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап становлення в Україні ринкових відносин характеризується посиленням ролі договору в опосередкуванні суспільних відносин у сфері підприємництва. Окреслюється тенденція до появи й утвердження договірних інститутів, які не були характерними для колишньої системи господарювання. Одним з таких є договір фінансового лізингу.
Значення лізингу для економіки України в сучасних умовах важко переоцінити, оскільки, як показує світова практика, він являє собою дієвий механізм, за допомогою якого забезпечується оновлення засобів виробництва та створюються умови для використання новітньої техніки. Водночас, становлення інституту лізингу в Україні неможливе без створення для цього належної правової бази. Довгий час в нашій державі не було спеціального законодавства про лізинг. Прийняття в 1997 році Закону України “Про лізинг”, безперечно, стало вагомим кроком в процесі законодавчого забезпечення лізингової діяльності. Однак, в цілому, лізингове законодавство України та практика його застосування на сьогоднішній день перебувають на стадії формування, і залишається невирішеною ціла низка теоретичних та пов язаних з ними практичних питань щодо правового регулювання лізингу. Варто зазначити, що на сьогоднішній день договір фінансового лізингу не достатньо досліджений в українській юридичній науці. В основному, інститут фінансового лізингу знаходить висвітлення у навчальній літературі з цивільного, господарського, інвестиційного права, а також в окремих публікаціях у періодичних юридичних виданнях. Водночас, фактично, відсутні комплексні наукові дослідження договору фінансового лізингу. Винятком у цьому відношенні може бути хіба лише дисертаційна робота Р.П.Бойчука “Договір лізингу”, яка, однак, була виконана ще до прийняття Закону України “Про лізинг”. Виходячи із зазначеного вище, питання, що стосуються поняття та видів лізингу, правової природи договору фінансового лізингу, його суб єктного складу, змісту, відповідальності учасників на сьогоднішній день є актуальними, а тому потребують комплексного наукового дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній темі науково-дослідної роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в європейське співтовариство”, затвердженій наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № 11/74 від 1 липня 2002 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтовання концепції правового регулювання відносин за договором фінансового лізингу і формулювання на цій основі практичних пропозицій, спрямованих на удосконалення законодавства України про лізинг. Для досягнення сформульованої вище мети поставлено такі задачі:
- аналіз еволюції законодавства України про лізинг;
- вивчення правової природи лізингу;
- визначення місця договору фінансового лізингу в системі договірних зобов язань;
- дослідження умов, що складають зміст договору фінансового лізингу;
- аналіз прав та обов язків сторін за договором фінансового лізингу;
- визначення форм та підстав договірної відповідальності лізингодавця, лізингоодержувача та продавця в лізингових відносинах.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які мають місце при здійсненні лізингу.
Предмет дослідження –зобов язальні правовідносини, які виникають на підставі договору фінансового лізингу, а також законодавство, яке їх регулює, та практика його застосування.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання предметів і явищ. В роботі використано також інші методи, зокрема історико-правовий (при дослідженні етапів розвитку законодавства про лізинг в Україні), формально-юридичний (при аналізі змісту норм законодавства України, що регулює відносини фінансового лізингу), порівняльно-правовий (при порівнянні договору фінансового лізингу з іншими цивільно-правовими договорами) та ін.
Теоретичною базою дослідження стали праці таких вчених-юристів України та Російської Федерації: М.М.Агаркова, Ч.Н.Азімова, Б.С.Антимонова, М.І.Брагінського, О.М.Вінник, В.В.Вітрянського, В.П.Грибанова, І.М.Грущинського, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, М.Д.Єгорова, В.С.Єма, О.С.Іоффе, А.Ю.Кабалкіна, В.М.Коссака, О.О.Красавчикова, Я.А.Куника, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця, Г.К.Матвеєва, Є.А.Павлодського, П.М.Рабіновича, З.В.Ромовської, А.М.Савицької, Н.О.Саніахметової, А.О.Собчака, А.М.Статівки, Є.О.Суханова, В.С.Толстого, Є.О.Харитонова, В.С.Щербини, Я.М.Шевченко та ін. Автором також проаналізовано праці О.Є.Блінкова, Р.П.Бойчука, А.А.Груздьової, А.А.Іванова, О.В.Кабатової, Н.Р.Кравчук, І.Г.Лисименко, І.О.Решетник та інших українських й російських авторів, які безпосередньо присвячені правовим питанням лізингу. Крім того, використано праці вчених інших держав, зокрема, М.Джованьолі, М.Мартінека, А.Мертенса, Є.Почобута, У.Шарпа та ін. Емпіричною базою дослідження є практика укладення та виконання договорів фінансового лізингу суб єктами підприємницької діяльності, а також матеріали судової практики вирішення господарських спорів, пов язаних з договором фінансового лізингу.
Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації проведено комплексне наукове дослідження договору фінансового лізингу на основі Закону України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р. з використанням положень Цивільного кодексу України, прийнятого 16 січня 2003 р., та інших нормативно-правових актів. Запропоновано нове бачення етапів формування джерел правового регулювання лізингу в Україні.
У роботі знаходить свій подальший розвиток питання щодо правової природи лізингу. В контексті розмежування понять “підприємницька діяльність”, ”господарська діяльність” та “інвестиційна діяльність” обґрунтувується положення про те, що найбільш точним є визначення лізингу, як виду підприємницької діяльності.
Конкретизовано критерії поділу лізингу на фінансовий та оперативний. Вперше в українській юридичній літературі відстоюється теза про те, що основою такого поділу є правові наслідки закінчення строку дії договору. Сформульовано ознаки зворотного лізингу, який пропонується розглядати як різновид фінансового лізингу. Зроблено висновок про те, що закріплений Законом України “Про лізинг” пайовий лізинг є відповідником відомого у світовій практиці роздільного лізингу (leveraged leasing), і що його потрібно відмежовувати від тих випадків здійснення лізингу за рахунок залучених коштів, коли відповідальним за повернення залучених коштів є лізингодавець. В дисертації розглянуто питання про те, чи є договір фінансового лізингу двосторонньою чи багатосторонньою угодою (правочином). Обґрунтовано положення про те, що договір фінансового лізингу є двосторонньою угодою (правочином). Одержує подальший розвиток дослідження проблеми правової природи договору фінансового лізингу. Автор відстоює точку зору про те, що даний договір повинен займати самостійне місце серед цивільно-правових договорів. Обґрунтовується, що юридична мета даного договору полягає у передачі майна в строкове відплатне користування з подальшим можливим набуттям його у власність. Дисертант пропонує своє визначення договору фінансового лізингу.
Доводиться положення про те, що сторонами договору фінансового лізингу є лізингодавець і лізингоодержувач, а продавець, незважаючи на те, що в Законі України “Про лізинг” він визнається суб єктом лізингу, не є стороною договору фінансового лізингу. У роботі знаходить свій подальший розвиток проблема визначення кола істотних умов договору фінансового лізингу. При цьому автором піддано критичній оцінці наведений у ст.7 Закону України “Про лізинг” перелік істотних умов договору лізингу і запропоновано свій перелік істотних умов цього договору.
Вперше у вітчизняній юридичній літературі досліджується право лізингоодержувача на пред явлення безпосередніх вимог продавцю. Висловлено думку про те, що в даному випадку має місце передача (делегування) в силу прямої вказівки закону певних прав щодо продавця лізингоодержувачу, що має місце при наявності юридичного складу: 1) договір фінансового лізингу; 2) договір купівлі-продажу, до змісту якого включено умову, що продавець повідомлений про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі.
У роботі розвинуто питання щодо відповідальності сторін за договором фінансового лізингу. Розроблено положення про те, що повернення лізингодавцеві майна у безспірному порядку в разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів протягом двох чергових строків за своїми ознаками є мірою відповідальності лізингоодержувача, яка виражається у позбавленні його заснованого на договорі фінансового лізингу суб єктивного права – права користування майном.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні відповідних тем з навчальних дисциплін “Цивільне право”, “Господарське право”, “Міжнародне приватне право”, при розробці спецкурсу “Правове регулювання лізингу в Україні”, а також для підготовки підручників, навчальних посібників тощо.
Сформульовані в роботі теоретичні положення та практичні рекомендації можуть бути використані у правотворчій діяльності та застосовуватись судами при вирішенні спорів, що випливають з виконання договорів фінансового лізингу, а також можуть стати в нагоді при розробці примірного договору фінансового лізингу.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка.
Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на таких конференціях: Науково-практична конференція “Розбудова правової держави в Україні: проблеми та перспективи” (м. Тернопіль, 2000 р.); Науково-практична конференція “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (м. Запоріжжя, 2000 р.); Міжнародна наукова конференція “Проблеми права на зламі тисячоліть” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); Регіональна науково-практична конференція “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2001 р.); Науково-практична конференція “Розбудова правової держави в Україні: проблеми та перспективи” (м. Тернопіль, 2001 р.); Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених і аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав і основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2001 р.); Регіональна науково-практична конференція “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2002 р.); Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих вчених і аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав і основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 2002 р.); Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів “Проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 2002 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування в сучасний період” (м. Хмельницький, 2002 р.); Науково-практична конференція “Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, 2002 р.); Наукова конференція молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (м. Харків, 2002 р.).
Публікації. Результати наукового дослідження висвітлено в 12 публікаціях, в т.ч. 8 – фахові, 4 – інші опубліковані праці, які додатково відображають наукові результати дисертації.
| 
