|
Актуальність теми дослідження. В грудні 1991 року Радянський Союз припинив своє існування, в результаті чого республіки колишнього СРСР набули незалежності.
Формування міжнародно-правових відносин пострадянських держав відбувалась у складних політичних умовах невизначеності переспектив міжнародно-правового співробітництва та відсутності належної правової бази. Внаслідок цього переважна більшість документів, що стосувалися розпаду Радянського Союзу і закріплення правової системи нового об`єднання колишніх радянських республік, - Співдружності Незалежних Держав, - виявилися погано підготовленими юридично.
Разом з тим, проблеми, що постійно нагромаджуються, вимагають свого осмислення. Не дивлячись на 10-річний період після розпаду СРСР, в Україні і в країнах СНД не було опубліковано роботи, в якій комплексно досліджувалась би вся сукупність проблем міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав. Це породжує низку питань щодо правового статусу як самої СНД, так і документів, прийнятих в її межах. Тому актуальним стає дослідження проблем утворення та розвитку міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав.
Вимагають узагальнення часом досить суперечливі точки зору з окремих проблемних питань, що виникають у діяльності СНД, висловлені в наукових статтях такими вченими як Блищенко І., Гречко Л., Пустогаров В., Фісенко В., Фісенко І., Чалий О., Шинкарецька Г., Щокін Ю. Деякі навчальні посібники, які торкаються проблем СНД, у більшості випадків мають описовий характер, досить політизовані і не усувають зазначених прогалин в міжнародно-правовій науці.
Крім того, актуальність теми обумовлена також іншими обставинами. Дослідження проблем правонаступництва колишнього СРСР надає можливості Україні грунтовно формулювати свою міжнародно-правову позицію во взаємовідносинах з іншими пострадянськими державами.
Аналіз спільних елементів у конституціях різних пострадянських держав дозволяє виявити певні стандарти та врахувати досвід інших держав при проведенні конституційної реформи в Україні.
Підготовлена робота – одна з перших спроб розібратися в суті юридичних проблем, що виникають у міжнародно-правовому співробітництві пострадянських держав.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота базується на планах наукових досліджень Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого і виконана в рамках державної цільової комплексної програми “Проблеми історії, теорії та практики державного права іноземних країн і міжнародного права (Основне. Пріоритетне)” (державна реєстрація № 0186.0.070868).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення юридичної природи та характеристик основної організаційно-правової форми та напрямків міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав СНД, формування практичних висновків і теоретичних положень, що спрямовані на створення та розвиток науково-обгрунтованної концепції міжнародно-правової взаємодії пострадянських держав.
Для досягнення названих цілей дисертантом вирішується комплекс задач:
- здійснити дослідження правової природи та визначити юридичну характеристику правонаступництва пострадянських держав стосовно договорів Союзу РСР;
- провести комплексний аналіз співвідношення пріоритетності дії норм міжнародного та внутрішнього права в пострадянських державах;
- надати характеристику правової природи Співдружності Незалежних Держав відокремити;
- здійснити дослідження організаційно-правових форм реалізації багатосторонніх міжнародних угод на пострадянському просторі;
- поняття співробітництва з врегулювання конфліктів та співробітництва в галузі вирішення спірних питань на пострадянському просторі.
Об єктом дослідження є правовідносини, що складаються в процесі міжнародно-правової взаємодії нових незалежних держав, що створилися на території колишнього СРСР (крім прибалтійських держав) після розпаду останнього.
Предметом дослідження є основні форми та напрямки міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав, їх ознаки, засоби утворення та подальшого забезпечення.
Стан дослідження теми дисертації. Загальнотеоретичну основу роботи складають праці таких українських та російських вчених як Е. Амєтістов, Л. Ануфрієв, І. Блищенко, М. Буроменський, В. Буткевич, В. Василенко, Г. Вельямінов, М. Горовцев, Л. Гречко, В. Денисов, В. Дурденевський, М. Ентін, Г. Ігнатенко, В. Карташкін, С. Котляревський, І. Лукашук, Ф. Мартенс, П. Мартиненко, Є. Моїсеєв, М. Миронов, Л. Моджорян, В. Пустогаров, В. Семенов, А. Талалаєв, Г. Тункин, Д. Фельдман, О. Шибаєва, Г. Шинкарецька. Під час наукового дослідженя також використовувалися праці таких визнаних зарубіжних правознавців як Дж. Л. Брайєрлі, Г. Блікс, А. Голд-Фернек, Р. Дженінгс, Л. Дамрош, Р. Дехоус, П. Дель Дука, Г. Єлінек, Г. Кельзен, А. Ла Пергола, А. Макнейр, Л. Опенгейм, І. Стоянов, Х. Томушат, Г. Триппель, Х. Волдок, Ч. Хайд, А. Фердросс.
Работи названих авторів дозволили дисертанту сформувати основні принципи та підходи при розробці питань міжнародно-правового співробітництва нових незалежних держав на пострадянському просторі, взємодії іх національних законодавств, співвідношення норм внутрішнього права з імплементованими нормами міжнародного права.
Методологічна основа дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний системний підхід у дослідженні правових проблем міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав. Метод об єктивності було використано для встановлення повноти інформації, що застосовувалася у процесі дослідження; історично-правовий метод – при зверненні до генезісу предмету дослідження; формально-логічний – для визначення поняття “Співдружність Незалежних Держав” і для його подальшого застосування в судженнях та умовиводах; порівняльно-правовий – для визначення основних форм та засобів мінародно-правового співробітництва пострадянських держав. На підставі методу прогнозування зроблено висновки щодо шляхів подальшого розвитку міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав. Широке застосовані в роботі категорії та способи формальної логіки. У дослідженні використовувалися й інші методи, які застосовуються в сучасній науці міжнародного публічного права. В дисертації також широко використовані емпіричні данні про міжнародно-правову діяльність пострадянських країн у межах СНД в 1991-2001 рр.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вона є самостійною, завершеною працею, першим в Україні спеціальним науковим дослідженням міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав на прикладі країн СНД. В роботі досліджено правову природу Співдружності Незалежних Держав як організаційно-правової форми багатостороннього співробітництва пострадянських держав.
Надана характеристика правонаступництва в межах СНД щодо участі пострадянських держав в міжнародних міжурядових організаціях універсального характеру та щодо багатосторонніх договорів колишнього СРСР.
Проведено порівняльний аналіз конституцій пострадянських держав щодо відповідності їх загальновизнаним принципам і нормам сучасного міжнародного публічного права. Порівнено положення конституцій пострадянських держав – учасниць СНД, які закріплюють співвідношення норм міжнародного права і національного законодавства цих країн.
Новизна також полягає в виявленні комплексу питань, що пов зані з вирішенням проблеми розробки механізму виконання різноманітних міжнародно-правових угод за участю пострадянських держав.
Наукова новизна одержаних результатів проявляється в наступних теоретичних положеннях та висновках дисертації:
1. Вперше показано, що конституції пострадянських держав мають багато спільного через те, що рухаються в одному напрямку соціально-політичного розвитку. У більшості нових незалежних держав законодавці пішли шляхом визнання за міжнародними нормами пріоритету над внутрішньодержавними законами. 2. Удосконалено тезу про те, що взаємозв язок і взаємодія міжнародного договору і національного закону є спонукальними причинами до узгодження цих правових актів. Проблема узгодження міжнародного договору і національного закону виявляється у виробленні єдності, чіткої взаємодії, взаємовідповідності в упорядкуванні дії договору і закону, а не в пошуку шляхів підпорядкування одного правового акта іншому і не в пошуку шляхів їхньої супідрядності будь-якому третьому акту. Досягнення такого результату створює оптимальні умови для реалізації волі держави як у внутрішній, так і в міжнародній сфері. 3. Розвинуто тезу про те, що Співдружність Незалежних Держав являє собою “параорганізацію” як одну з форм міжнародної установи з нестабільною інституційною основою і не є ані міжнародною міжурядовою організацією, ані конфедерацією. 4. Надано подальший розвиток тези про те, що Співдружність Незалежних Держав є перш за все міжнародно-правовим об єднанням з урахуванням того, що юридично всі держави-члени є правонаступницями та продовжувачами СРСР, що накладає певний специфічний відбиток на організційно-правову форму Співдружності. 5. Вперше показано, що держави – країни СНД юридично зобов язуються розглядати демократію як єдино можливий шлях для подальшого державного розвитку і вживають заходи до заохочення демократичного розвитку інших країн. 6. Вперше показано, що проблеми правонаступництва колишнього СРСР носять комплексний характер. Юридично всі держави – країни СНД є правонаступниками Радянського Союзу. Жодна з країн не має будь-яких особливих прав щодо спадщини колишнього СРСР. Усі спори, що виникають стосовно правонаступництва СРСР, повинні вирішуватися на основі та в межах сучасного міжнародного права на договірній основі.
Практичне значення. У практичному аспекті висновки та рекомендації дослідження можуть бути використани органами державної влади, зокрема дипломатичними, консульськими установами, органами державного управліяння в галузі зовнішньої торгівлі з метою удосконалення взаємодії з пострадянськими державами, пошуку нових ефективних рішень щодо поширення співробітництва із недержавними (перш за все комерційними) структурами, що здійснюють активну діяльність як в Україні, так і в інших країнах СНД.
Деякі висновки мають особливе значення для тих вітчизняних комерційних установ, що мають активні стосунки з іноземними урядами, діяльність яких залежить від стану міжнародного співробітництва у СНД в цілому.
В науково-дослідницькому напрямку результати дисертації поглиблять наукові знання про форми та напрямки міжнародно-правового співробітництва пострадянських держав, перспективи їх подальшого розвитку, створять для цього необхідну теоретичну базу. В науково-освітній – сприятимуть удосконаленню навчального процесу при викладанні курсу міжнародного публічного права, а також при підготовці відповідних навчальних видань.
Апробація роботи. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права і державного права зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Дисертаційні положення обговорювалися на науково-практичній конференції молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (25-26 грудня 2002 р., м. Харків), що проводилася Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого.
Окремі висновки автора використовувалися у викладанні дисципліни “Міжнародне публічне право”.
Матеріали роботи можуть бути закладені в основу спеціального навчального курсу “Міжнародно-правове співробітництво країн СНД”, а також використані при викладанні навчальних курсів з “Міжнародного права” та “Права міжнародних організацій”.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення в чотирьох статтях, три з яких містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Відповідно до цілей, завдань, об єкта і предмета дослідження дисертація складається зі вступу, двох розділів, сьоми підрозділів, висновків і переліку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації становить 175 сторінок. Перелік використаної літератури містить 125 джерел і займає 11 сторінок.
| 
