|
Актуальність теми. На шляху системних перетворень в Україні одним із стратегічних пріо-ритетів сьогодні є послідовне утвердження демократичних засад суспільства, прав та свобод лю-дини, комплексне здійснення радикальних економічних, правових та організаційних заходів щодо усунення тіньової економіки, корупції, організованої злочинності. За роки незалежності права і свободи людини не лише значно розширились, але й були приведені державою у відповідність до загальновизнаних міжнародних норм і принципів.
Згідно зі ст. ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя та здоров я, честь і гідність, не-доторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Разом з тим, під впливом не-гативних соціальних явищ, що пов язані з економічною кризою, криміногенна ситуація в країні з початку 90-х років минулого сторіччя значно погіршилася. На фоні трансформації суспільних і економічних відносин відбулося об єктивне послаблення державного контролю. Зазначені процеси супроводжувалися низкою негативних наслідків, серед яких – стрімке зростання злочинності, ви-кликане кризовими явищами в економіці, маргіналізація частини населення, поширення серед мо-лоді культу жорстокості і насильства, втрата значною її частиною традиційних світоглядних оріє-нтирів. Початок 90-х рр. минулого сторіччя позначився вибухом злочинності, особливо – зростан-ням кількості злочинів проти особи, у тому числі умисних убивств та тяжких тілесних ушкоджень.
Особливо небезпечними визнаються умисні вбивства, вчинені на замовлення та на ґрунті протистоянь між організованими злочинними угрупованнями (далі ОЗУ), які в переважній біль-шості скоюються загальнонебезпечним способом з використанням вогнепальної зброї і вибухівки. За даними МВС та Генеральної прокуратури України, з початку 1990 р. до середини 2001 р. було скоєно 1004 вбивства на замовлення. Так, у 1990-1991 рр. – 38, у 1992 р. – 51, у 1993 р. – 87, у 1994 р. – 200, у 1995 р. – 210, у 1996 р. – 157, у 1997 р. – 134, у 1998 р. – 58, у 1999 р. – 32, у 2000 р. – 28, у 2001 р. – 26, за шість місяців 2002 р. – 9. Найскладніша криміногенна ситуація, пов язана з цими злочинами, склалася в Донецькій, Одеській, Херсонській, Черкаській і Луганській областях, у міс-ті Києві й Автономній Республіці Крим. Така ситуація обумовлена: по-перше, активізацією орга-нізованої злочинності; по-друге, поширенням у суспільстві кримінальної ідеології, а отож – і кри-мінального досвіду у формуванні особи професійного вбивці; по-третє, недостатнім досвідом пра-воохоронних органів у боротьбі з убивствами на замовлення. Окрім того, існують проблеми кад-рового та матеріально-технічного забезпечення слідчих і експертних підрозділів, не вдосконалені заходи щодо забезпечення правоохоронними органами безпеки свідків. З метою скорішого подо-лання ситуації, що склалася, правоохоронні органи ведуть постійний пошук шляхів удосконалення методики боротьби з особливо тяжкими злочинами, зокрема – корисливо-насильницької спрямо-ваності, вживають заходів для зменшення кількості організованих злочинних угруповань, ліквіда-ції їхнього економічного підґрунтя. Природно, що зазначена проблема викликала нагальну потре-бу в науковому забезпеченні розробки цільової методики розслідування вбивств на замовлення.
Вагомий внесок щодо створення методики розкриття та розслідування вбивств, зробили вчені-криміналісти Т.В. Авер янова, Ю.П. Аленін, Ю.М. Антонян, Т.М. Арзуманян, Р.С. Бєлкін, В.І. Бояров, В.П. Бахін, І.В. Борисенко, О.Я. Баєв, О.Ю. Булулуков, Л.Г. Відонов, А.І. Вінберг, О.М. Васильєв, В.К. Гавло, В.І. Гаєнко, В.Г. Гончаренко, М.С. Гурєв, А.В. Дулов, В.А. Журавель, В.К. Звірбуль, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, А.Х. Кежоян, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, Н.І. Кліменко, В.С. Кузьмічьов, І.І. Котюк, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук янчиков, Г.А. Матусовський, Г.М. Мудьюгін, В.А. Образцов, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов та ін. Протягом останніх років пи-таннями вдосконалення розслідування вбивств на замовлення займалися такі вчені України і Росії, як В.П. Бахін, О.І. Бородулін, Л.В. Бертовський, В.Ф. Глазирін, В.Я. Горбачевський, В.О.Коновалова, М.Ф.Козуб, І.М. Колошко, М.В.Костенко, В.В. Матвійчук, О.П Снігерьов, М.О. Селіванов, І.В. Сервецький, М.І. Слінько, Б.П. Тимошенко та В.Ю. Шепітько, але через те, що во-ни не ставили за мету створення цільової методики розслідування цих злочинів, виникла нагальна потреба в узагальненні існуючого наукового і практичного досвіду з метою вироблення основ ме-тодики розслідування вбивств на замовлення. Це і зумовило вибір теми дисертаційного дослі-дження. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження є скла-довою: а) цільової комплексної програми «Проблеми вдосконалення організації і діяльності суду та правоохоронних органів в умовах формування соціальної правової демократичної держави» (держреєстраційний номер 186.0.099031) за напрямком «Актуальні проблеми судової влади, укріплення законності, забезпечення ефективності боротьби зі злочинністю»; б) «Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.»; в) п.13 «Головних напрямків наукових дослі-джень Донецького інституту внутрішніх справ МВС України на 1995-2000рр.», які розроблені згі-дно з вимогами рішення колегії МВС України № 4 КМ /2 від 28 лютого 1995 року. Мета і задачі дослідження. Головна мета дослідження – на основі аналізу вітчизняної судово-слідчої та експерт-ної практики, узагальнення позитивного зарубіжного досвіду розробити основи методики розслі-дування вбивств на замовлення і показати її особливості.
- Для досягнення цієї мети автор спробував вирішити такі наукові задачі: - визначити криміналістичне поняття вбивства на замовлення; дослідити спосіб приготування, вчинення та приховання вбивств на замовлення, як в Україні, так і за її межами;
- визначити взаємозв язок між метою, яку переслідують злочинці, вчиняючи вбивство, і способом його вчинення; визначити слідову картину вбивства на замовлення;
- визначити криміналістичні ознаки вбивства на замовлення;
- визначити місце злочинця та потерпілого у структурі криміналістичної характеристики вбивства на замовлення;
- визначити особливості провадження початкових слідчих дій під час розслідування вбивств на замовлення та розробити рекомендації щодо їх вдосконалення;
- показати особливості тактики проведення окремих слідчих дій;
- визначити коло найбільш типових експертиз, які призначаються слідчим під час розслі-дування вбивств на замовлення;
- показати особливості взаємодії слідчих та органів дізнання під час розслідування вбивств на замовлення;
- визначити пріоритетні заходи профілактики цих злочинів.
Об єктом дисертаційного дослідження є вбивства на замовлення, а також діяльність правоохоронних органів у боротьбі з ними. Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення вбивств на замовлення, особливості початкового етапу розслідування і провадження окремих слідчих дій. Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дисертаційного дослі-дження виступає діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, який застосовувався для аналізу взаємозв язків у механізмі вчинення вбивств на замовлення. В процесі дослідження вико-ристовувались такі загальнонаукові методи, як: формально-логічний – з метою з ясування струк-турних елементів криміналістичної характеристики вбивств на замовлення; порівняльний – для визначення дієвих заходів щодо боротьби з убивствами на замовлення в Україні у порівнянні з су-часним зарубіжним досвідом відносно розслідування серійних убивств; статистичний – для аналі-зу динаміки росту вбивств на замовлення в Україні та для дослідження ефективності діяльності правоохоронних органів у боротьбі з цими злочинами; конкретно-соціологічних досліджень - для вирішення завдань прикладного характеру і отримання емпіричної бази дослідження.
Загальнотеоретичну базу наукового дослідження забезпечили праці вчених у галузі філосо-фії, психології, кримінології, криміналістики, кримінального процесу і права.
Наукові висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, базуються на методі системного аналізу положень Конституції України та відповідних міжнародно-правових актів, законів та по-станов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, відомчих наказів та інструкцій, статистичних та аналітичних документів МВС України.
Емпіричну базу дослідження становлять результати вивчення й узагальнення: а) 130 кримі-нальних справ (як архівних, так і тих, що знаходились у провадженні), порушених за фактами вчинення вбивств на замовлення та на ґрунті протистоянь між ОЗУ на території України за період з 1994 по 2001 р.; б) даних анкетування 100 працівників прокуратури, 100 співробітників карного розшуку, 100 працівників підрозділів боротьби з організованою злочинністю в межах України, які безпосередньо брали участь у розкритті та розслідуванні зазначених злочинів; в) даних практики розкриття умисних убивств, вчинених ОЗУ, і вбивств на замовлення апаратами карного розшуку МВС України за 1991-1999 рр.; г) даних статистично-інформаційної звітності Генеральної проку-ратури, МВС України і Верховного Суду України за період з 1995 до 2001 р.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні, на підставі по-ложень загальної теорії криміналістики, судової експертизи й узагальнення досвіду вітчизняної слідчої та експертної практики, на монографічному рівні розроблені основи методики розсліду-вання вбивств на замовлення.
У дисертації пропонується ряд концептуально нових у теоретичному плані і важливих у практичному відношенні положень:
- визначено криміналістичне поняття вбивства на замовлення, основу якого складає роз-межування цього злочину на два види: вбивство, вчинене за дорученням (переважно замовниками є лідери ОЗУ, виконавцями – залежні від них члени ОЗУ); вбивство, вчинене за наймом (замовни-ками є приватні підприємці, родичі потерпілого, конкуренти по бізнесу, виконавцями – незалежні від замовника особи, готові за договірну плату вчинити вбивство з корисних мотивів); визначено низку найбільш типових способів приготування, вчинення та приховання вбивств на замовлення і дано їх класифікацію; визначено типову слідову картину вбивства на замовлення і проведено кла-сифікацію криміналістичних ознак цього елемента;
- визначено основні ознаки вбивства на замовлення;
- визначений кореляційний зв язок між метою, яку переслідують злочинці, вчиняючи вбив-ство, та місцем і знаряддям скоєння цього злочину;
- визначена особа злочинця та потерпілого в системі елементів криміналістичної характе-ристики вбивства на замовлення;
- визначено типові слідчі ситуації та напрями їх розв язання під час розслідування вбивств на замовлення;
- визначено елементи організації і тактики проведення огляду місця події під час розсліду-вання вбивств на замовлення;
- розроблено найбільш типові версії початкового етапу розслідування цих злочинів та шляхи їх перевірки;
- пропонується внести доповнення до ч.3 ст. 107 та ч.1 ст.142 чинного КПК України (2001 р.), які зобов яжуть орган дізнання або слідчого ознайомлювати підозрюваного чи обвинуваченого з положеннями ст. 31, п.1 ст. 69, ч.2 ст. 255 чинного КК України, що сприятиме наданню ними правдивих показань;
- пропонується внести до ст.522 чинного КПК України (2001р.) п. 5, де передбачити надан-ня змоги свідкам вбивств на замовлення мати для правової та психологічної підтримки на досудо-вому слідстві і в суді адвоката за рахунок держави; з метою посилення безпеки учасників криміна-льного судочинства пропонується внести доповнення до ст.523 чинного КПК України (2001р.), яке б надавало свідкам убивств на замовлення можливість представляти публічні докази в суді опосе-редковано, через представника правоохоронного органу;
- розроблено особливості тактики проведення окремих слідчих дій (обшуку, виїмки, впіз-нання, відтворення обстановки та обставин події, освідування);
- зазначено, що попередні дослідження мають використовуватися на початковому етапі розслідування як вид послуг спеціаліста для допомоги у виявленні та фіксації слідів злочину;
- окреслено коло найбільш типових експертиз, які використовуються під час розслідування вбивств на замовлення;
- визначено заходи, які у ході взаємодії слідчого та органу дізнання позитивно впливати-муть на розслідування вбивств на замовлення;
пропонується слідчо-оперативні групи з розслідування умисних убивств реорганізувати, а замість них в обласних прокуратурах створити спеціалізовані слідчі підрозділи з розслідування умисних убивств і підпорядкувати ці підрозділи Генеральному прокурору України. При місцевих же органах внутрішніх справ створити оперативні групи, які повинні реагувати на повідомлення про вбивства і, виїхавши на місце злочину, охороняти його до прибуття слідчого підрозділу, а та-кож здійснювати затримання злочинця по «гарячих» слідах; окреслено пріоритетні заходи щодо профілактики вбивств на замовлення в Україні. Зокрема: використання банків даних щодо потен-ційних жертв вбивств на замовлення та створення спеціальних аналітичних підрозділів на базах державних служб охорони, які мають прогнозувати небезпечний збіг обставин для своїх клієнтів; запровадження в місцевих органах внутрішніх справ карт швидкого реагування на повідомлення про підготовку чи вчинення подібних злочинів, де б заздалегідь були розглянуті найбільш зручні у кримінальному розумінні шляхи нападу та відходу злочинців з місця події і розроблені заходи що-до їх затримання по «гарячих» слідах. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції вносять певний вклад у розвиток криміналістики, кримінального процесу та судової експертизи, оскільки розширюють і поглиблюють знання про спосіб вчинення і методику розслідування умис-них убивств.
Вивчення практики розслідування вбивств на замовлення в Україні і за її межами дозволило визначити як позитивні, так і негативні фактори (недосконалість чинного кримінально-процесуального законодавства, недоліки в діяльності оперативних підрозділів ОВС та слідчих прокуратури), які впливають на якість перевірки та оцінки доказів. Теоретичні і методичні реко-мендації та пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути використані:
а) у практично-методичному плані – для розробки навчально-методичних посібників;
б) у науково-дослідній роботі – для подальшої розробки науково обґрунтованих положень і рекомендацій щодо вдосконалення методики розслідування вбивств на замовлення;
б) у законодавчій роботі – для доопрацювання проекту КПК України і підготовки постанов Пленуму Верховного Суду України з відповідних процесуальних питань;
в) у навчальному процесі – для написання підручників, навчальних посібників з курсу «Кри-міналістика» та під час підготовки лекцій з розділу «Методика розслідування окремих видів зло-чинів». Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження обговорено на міжкафедральному семінарі кафедр криміналістики, криміналістичних експертиз, розслідування злочинів факультету підготовки слідчих та криміналістів, а також кафедр розкриття злочинів, кримінального процесу, кримінального права Національної академії внутрішніх справ України. Основні положення роботи доповідалися на науково-практичній конференції «Правова держава і права людини в Україні» (м. Маріуполь, 1998 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері економічної діяльності» (м. Харків, 1998 р.), на Між-народній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення законодавства і практика йо-го застосування з урахуванням прогнозу злочинності» (м. Луганськ, 1999 р.), на Міжнародному науково-практичному семінарі «Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні» (м. Харків, 1999 р.). Окремі положення дисертації були використані: Генеральною прокуратурою України для поновлення даних єдиного автоматизованого банку обліку вбивств, у тому числі вчи-нених в умовах неочевидності (лист від 21.12.99 р. № 04/4-59); У «Методичних рекомендаціях для слідчих прокуратури, криміналістів і оперативних працівників органів внутрішніх справ України» (акт про впровадження від 09.03.2000 р. № 1215/ Кл виданий Головним слідчим управлінням МВС України); у навчальному процесі Донецького інституту внутрішніх справ та інших вищих навча-льних закладів МВС України.
Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано: а) сім наукових робіт без співавторів, п ять із яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України; б) дві тези допові-дей на науково-практичних конференціях; в) один навчальний посібник. Структура дисертації ви-значається її метою та завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти під-розділів, висновків, списку використаних джерел на 23 сторінках, додатків на 27 сторінках. Зага-льний обсяг дисертації становить 219 сторінок.
|