|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Організація право-суддя набуває особ-ливого значення у зв язку з конституційним визначенням України як демократичної, соціа-льної і правової держави. Чіткого усвідомлення потребують такі проблеми як роль і місце судової влади в суспільстві, її співвідношення з законодавчою та виконавчою владами, гара-нтії та механізми забезпечення незалежності суду, раціональна побудова судової системи, вироблення відповідних судових процедур, з метою забезпечення доступного, оперативного, неупередженого і якісного розгляду судових справ. Гострі дискусії, пов язані із вирішенням зазначених проблем стримують запровадження необхідних змін, що в кінцевому підсумку відповідним чином відбивається на забезпеченні державою прав і свобод громадян. Питання про місце військового правосуддя в системі державної влади і, зокрема, судової на сьогодні зберігає свою актуальність. Недослідженою є і проблема забезпечення незалежності військо-вого правосуддя, яка існує в контексті проблеми незалежності правосуддя взагалі і набуває надзвичайно важливого значення в умовах побудови демократичної, правової держави. Специфіка військової сфери об єктивно зумовлює відповідні особливості її правового забезпечення, а всебічне дослідження і вирішення проблем військової юстиції дасть можливість значно підвищити рівень військового правосуддя, зробити його надійним інститутом гарантування конституційних прав і свобод громадян.
Як свідчить практика проведення судово-правової реформи в Україні, поки що не ма-ють задовільного концептуального вирішення чимало теоретичних аспектів інституту судо-вої влади, не згадуючи про практичне вирішення існуючих проблем функціонування як пра-восуддя в цілому, так і військових судів, зокрема. В зв язку з цим існує потреба у додаткових теоретичних дослідженнях цілого ряду конституційно-правових проблем функціонування судової системи.
Таким чином, теоретичне вирішення загальних проблем функціонування держави, ролі та місця у державі важливих правових інститутів, необхідності здійснення повноцінної судо-во-правової реформи, орієнтованої на вдосконалення матеріального законодавства, процесу-альних форм судочинства, реалізацію конституційних гарантій незалежності правосуддя стає надзвичайно актуальним завданням. Як показує практика здійснення судово-правової рефо-рми в Україні, після прийняття нової Конституції України, однією з дискусійних проблем виявилась проблема визначення принципу спеціалізації як одного з основоположних органі-заційних принципів побудови судової системи.. Теоретична невирішеність вказаної пробле-ми породжує гострі дискусії при виробленні загальної моделі судоустрою України. З цією проблемою значною мірою пов язано питання існування в Україні військових судів, їх місця в судовій системі, їх завдань, статусу, тощо. Не було вирішено дану проблему повною мірою і в ході так званої “малої судової реформи” у червні 2001 року.
Актуальність проблеми пов язана також із її недослідженістю. Проблемі військової юс-тиції, як свідчать результати ознайомлення із науковою літературою, приділяється незначна увага, що є, очевидно, однією з причин досить схоластичних дискусій навколо військових судів в Україні. У зв язку з цим, не може не представляти певного теоретичного інтересу по-рівняльне дослідження практики судоустрою та статусу військових судів у різних країнах.
Взагалі, питання ролі судової влади в суспільстві, її сутності, організації функціону-вання досліджуються в науковій літературі давно і ґрунтовно. Різні аспекти цих проблем ви-світлюються в багатьох наукових працях, зокрема, в працях відомих вчених Шемшученка Ю.С., Сіренка В.Ф., Опришка В.Ф., Тодики Ю.М., Козюбри М.І., Михеєнка М.М., Бойка В.Ф., Кириленка В.І., Ківалова С.В., Маляренка В.Т., Німченка В.І., Шишкіна В.І., Омелья-ненко Г.М., Палій В.М., Стефанюка В.С., Ющика О.І., Афоніна Е.А., Тихомирова Ю.О., Пє-тухова М.І., Єршова В.В., Фокова А.П., Кудашкіна В.А., Абової Т.Є., Кузнєцова М.І., Шуми-лова В.М. та інших.
Проте, аналізу специфіки військової юстиції увага приділяється лише в окремих випад-ках і лише в деяких аспектах, причому в контексті інших самостійних проблем, а комплекс-ного теоретичного дослідження даної проблеми, наскільки відомо автору, досі не проводи-лось. До того ж, специфіка військового правосуддя практично не розглядається в його зв яз-ку з військовою справою, з особливостями сфери військового управління, що, звичайно, ускладнює системне бачення такого предмета дослідження, яким є військова юстиція. Спеці-альне комплексне дослідження сприятиме виробленню системного бачення військової юсти-ції.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження вико-нано в Інституті законодавства Верховної Ради України, відповідно до розроблених Інститу-том Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки та Загальної концепції державно-правової реформи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою, яку переслідував автор, є формування теоретич-ного уявлення про роль і місце військового правосуддя в державному механізмі взагалі і, зо-крема, у системі правосуддя України, та вироблення пропозицій щодо удосконалення діяль-ності військових судів в умовах судово-правової реформи в державі.
Визначена мета дослідження зумовила його наступні завдання:
- з ясувати особливості військової сфери та визначити роль військового правосуддя в забезпеченні в ній законності;
- проаналізувати конституційні засади функціонування військових судів в Україні, законодавче закріплення та особливості їх статусу в системі судоустрою;
- визначити загальні проблеми реформування судової системи та шляхи її удоскона-лення;
- сформулювати конкретні пропозиції до законодавства щодо вдосконалення органі-зації та діяльності військових судів.
Об єктом дослідження є військове правосуддя в умовах незалежної України, питання реформування військових судів.
Предметом дослідження є система правовідносин, що складається в процесі організації та діяльності військових судів в Україні, правовий статус та організація діяльності військо-вих судів і суддів, законодавство та інші нормативно-правові акти, що регулюють цю ланку судової влади.
Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана з використанням загальнонауко-вих і спеціальних методів наукового дослідження. Методологічну основу дослідження ста-новить діалектико-матеріалістичний метод, що дає змогу знайти комплексний системний підхід до теоретичного пізнання досліджуваного об єкта. У процесі дослідження використа-но також такі загальнонаукові та спеціальні методи як: метод системно-структурного аналі-зу, порівняльно-правовий, історичний, а також статистичний методи, за допомогою яких піддано аналізу та систематизовано різні аспекти об єкта дослідження і дано наукове обґрун-тування питань, що виносяться на захист.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першою в на-шій країні та країнах СНД роботою, присвяченою комплексному дослідженню інституту вій-ськової юстиції, визначенню його функціонування в системі правосуддя в органічному зв яз-ку з особливостями організації військового управління.
В роботі також вперше здійснено спробу порівняльно-правового аналізу статусу війсь-кових судів у різних країнах світу.
Наукову новизну становлять і запропоновані в роботі нові підходи до визначення принципу спеціалізації як одного з основоположних організаційних принципів судоустрою.
Зокрема, результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні теоре-тичні узагальнення:
- доведено, що функціонування військових судів в Україні ґрунтується на правових засадах, єдиних для всієї системи судів загальної юрисдикції;
- визначено, що конституційні гарантії незалежності військового правосуддя забезпе-чуються однаковою мірою з гарантіями діяльності усіх судів загальної юрисдикції;
- обґрунтовано, що військові суди діють виключно на підставі Конституції України як Основного закону української держави, чинного законодавства та у відповідності з юридич-ними процедурами порядку розгляду справ передбаченими для інших загальних судів;
- зроблено висновок, що юрисдикція військових судів визначається не лише статусом суб єкта правовідносин (військовослужбовця), але й специфікою об єкта злочину (державної безпеки, порядку несення або проходження військової служби).
- сформульований висновок, що необхідність наукової концепції судово-правової ре-форми обумовлюється не лише потребою загального бачення основних напрямів та перспек-тиви реформування судової влади, але й відсутністю у Конституції України чіткого визна-чення судової системи;
- пропонується внести зміни до чинного законодавства, де передбачити порядок про-ходження військової служби офіцерами юстиції (військовими суддями, військовими проку-рорами та слідчими) і правове регулювання діяльності військових судів у відповідності з Конституцією України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновано конкре-тні рекомендації стосовно невідкладного удосконалення чинного законодавства у сфері су-доустрою, статусу суддів і судочинства, які можуть бути враховані законодавцем при прийн-ятті відповідних нормативно-правових актів та в процесі побудови нової системи судо-устрою. Висновки і пропозиції дисертаційного дослідження спрямовані також на гармоніза-цію національного законодавства у сфері судоустрою з міжнародною, насамперед, європей-ською практикою у цій сфері, що сприятиме підвищенню міжнародного авторитету нашої держави як члена міжнародного співтовариства.
Положення та висновки дисертації можуть бути використані у науково-дослідній робо-ті, а також у навчальному процесі, включаючи систему підготовки та підвищення кваліфіка-ції суддів, працівників правоохоронних органів. Особистий внесок здобувача. Наукові статті, в яких відображено зміст дисертації, написані без співавторства. Апробація результатів ди-сертації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у виступі на міжна-родній науково-практичній конференції “Парламентаризм в Україні: проблеми теорії та практики” у доповіді “Проблеми вдосконалення законодавства про військові суди в Україні”. Основні положення дисертаційної роботи були опубліковані у фахових юридичних видан-нях, зокрема, збірниках наукових праць Інституту держави і права ім. В.М.Корецького та Ін-ституту законодавства Верховної Ради України: 1. Становлення військового правосуддя в судовій системі України //Держава і право. Збірник наукових праць Інституту держави та права НАН України ім. В.М. Корецького. - Вип.6.- К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000.- С.150-156.
2. Конституційні гарантії незалежності військового правосуддя //Держава і право. Збір-ник наукових праць Інституту держави та права НАН України ім. В.М. Корецького.- Вип.7.- К.: Видавничий дім “Юридична книга”, 2000.- С.160-165.
3. Розбудова військової юстиції в Україні та зарубіжний досвід законодавчого врегулю-вання діяльності спеціалізованих судів // Парламентська реформа: теорія та практика. Збір-ник наукових праць. - Вип.6. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001.- С.276-287. 4. Проблеми вдосконалення законодавства про військові суди в Україні //Парламентаризм в Україні: теорія і практика. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2001.- С.640-644.
5. Проблеми визначення юрисдикції військових судів // Правове регулювання економі-ки. Збірник наукових праць. - Вип.3. – К.: КНЕУ, 2002.- С.213-222.
Конкретні рекомендації щодо необхідності збереження в системі судів загальної юрис-дикції військових судів, визначення їх статусу та юрисдикції, що випливають з даної роботи і були запропоновані автором, враховано при підготовці ряду законопроектів, зокрема, прийн-ятого Верховною Радою України Закону України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року. Окремі рекомендації щодо удосконалення діяльності військових судів пропонува-лися до уваги органів суддівського самоврядування різних рівнів. Структура дисертації ви-значена метою і завданнями дослідження. Робота включає в себе вступ, три розділи, виснов-ки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 176 сторінок, з них список використаних джерел - 10 сторінок.
| 
