|
Актуальність та ступінь дослідження теми дисертації. Кінець 50-х - початок 60-х років ХХ ст. є періодом бурхливого розвитку франчайзингу як одного з методів збуту товарів і послуг. Більшість широковідомих франчайзингових мереж з явилася саме в цей час, серед них: ServiceMaster (1949); Holiday Inn (1952); Burger Inn (1954); Dunkin Donuts (1954); McDonalds (1955); Budget Rent a Car (1958) та інші. Франчайзинг на кінець 60-х років був уже досить поширеним, а його методи використовувалися в найрізноманітніших сферах підприємницької діяльності. Статистичні дані різних країн свідчать, що, починаючи з 80-х років ХХ ст., франчайзинг як метод збуту товарів набув широкомасштабного застосування не тільки в розвинених, а й в інших країнах світу. Кардинальні зміни, які сталися наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст. у політичному і економічному житті СРСР, а потім і незалежної України, дали можливість іноземним компаніям, власникам широковідомих торговельних марок, створювати в Україні франчайзингові мережі, в яких використовуються ці марки. Прикладом цього є мережі МакДоналдс, Фуджі, Кодак, Білла тощо. Названі мережі функціонують на основі франчайзингу. Водночас в Україні із застосуванням методів франчайзингу створюються мережі підприємств, де використовуються суто українські торговельні марки. Наприклад, мережі продовольчих магазинів МегаМаркет і Тіко, магазинів канцелярського приладдя Нова Канцелярія тощо. Використання франчайзингу українськими підприємцями у зовнішньоекономічній та внутрішньоторговельній діяльності ставить перед науковцями завдання вивчення видів договорів, які використовуються у франчайзингу, та правового регулювання франчайзингових правовідносин. У вітчизняній юридичній науці розглядалися лише деякі аспекти прав та обов язків сторін з цього виду зобов язання, в той час як в зарубіжній юридичній науці питанням вивчення договорів франчайзингу присвячено багато монографічних та інших наукових досліджень.
Зв язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України”, № 97128 та темою наукового дослідження Інституту міжнародних відносин “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України”, № 97132.
Мета і завдання дослідження полягають у проведенні комплексного аналізу нового виду зобов язання із договору франчайзингу, визначення поняття та видів договорів франчайзингу, їхньої правової природи, прав і обов язків сторін. Відповідно до цієї мети основну увагу в дисертації спрямовано на вирішення таких завдань:
- дослідити виникнення та розвиток франчайзингу як основи для становлення нового виду договірного зобов язання;
- вивчити законодавство різних країн, які регулюють правовідносини сторін з договорів франчайзингу, та провести порівняльно-правовий аналіз такого регулювання;
- провести порівняльно-правовий аналіз поняття договору франчайзингу, визначеного в різних юрисдикціях, дослідити його природу та зміст;
- вивчити умови дійсності, особливості укладення та припинення договорів франчайзингу згідно з законодавством західним країн та новим ЦК України;
- дослідити структуру правовідносин сторін з договорів франчайзингу, включаючи їхні права та обов язки;
- дослідити досвід міжнародно-правової уніфікації законодавства різних країн щодо регулювання договорів франчайзингу та визначити колізійні аспекти регулювання міжнародних договорів франчайзингу. Об єктом дисертаційного дослідження є відносини сторін, що виникають при укладенні та виконанні договорів франчайзингу, а також правові наслідки припинення таких договорів. Предметом дисертаційного дослідження є вивчення нових для українського права зобов язань, що виникають із договорів франчайзингу та широко використовуються Україні та інших країнах, а також нормативних актів та законопроектів України, цивільного законодавства Білорусі, Росії, Вірменії, Грузії, Казахстану, Узбекистану, США, Канади, Бразилії, Мексики, Японії, Іспанії, Франції, Південної Кореї, Китаю, що регулюють договори франчайзингу. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають сучасні методи наукового пізнання, зокрема діалектичний із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу, порівняльно-правовий, історичний та формально-логічний методи проведення дослідження.
Теоретична основа дисертації, а також сформульовані висновки ґрунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, у тому числі на результатах досліджень та наукових працях видатних вітчизняних та зарубіжних цивілістів.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації спираються на праці вчених – правознавців, які досліджували загальні питання теорії договірного права, види договірних зобов язань, проблеми уніфікації та кодифікації міжнародного приватного права, насамперед, на роботи М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Г.О. Андрощука, І.О. Безклубого, М.І. Брагінського, М.М. Богуславського, В.В. Вітрянського, Д.М. Генкіна, М.Л.Городиського, О.О. Городова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, І.О. Зеніна, О.О. Іванова, В.І. Кісиля, Ю.М. Капіци, В.М. Корецького, В.М. Коссака, Н.С. Кузнєцової, М.І. Кулагіна, О.С. Йоффе, Л.А. Лунца, В.В. Луця, О.Л. Маковського, І.Б. Новицького, В.О. Ойгензихта, О.А. Підопригори, В.С. Позднякова, Б.І. Пугинського, І.В. Рикової, О.М. Садікова, О.П. Сергєєва, Є.А. Суханова, Ю.К. Толстого, Л.О. Трахтенгерц, М. Бреннана, Ф. Зейда, Ф. Зейдмана, А. Конігсберга, Д. Кірбі, Дж. МакНайт, М. Мендельсона, А.П. Оріхьо, М. Пратта, Л. Петерса, Г. Штумпфа, Н. Чешира, А. Френьяні, П. Хелсерингтона, К. Парладе, С. Фейєрмана, Б. Фокса та інших провідних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає як у самій постановці теми дисертаційного дослідження, так і в запропонованих підходах до регулювання правовідносин сторін з договорів франчайзингу в чинному законодавстві та новому Цивільному кодексі України. Дисертаційна робота є першим в Україні дослідженням всього спектру питань, пов язаних з визначенням поняття договору франчайзингу, його видів, їх об єктів, укладенням, виконанням та припиненням договорів франчайзингу.
У дисертаційному дослідженні містяться нові наукові положення, найбільш важливими з яких є наступні:
1. Договір франчайзингу сформувався в окремий вид договірного зобов язання в другій половині ХХ сторіччя і дістав широкого застосування як в розвинених, так і в інших країнах завдяки наявності підприємницьких переваг, а саме: можливості для франшизіара швидко побудувати розгалужену збутову систему підприємств, які працюють з використанням його об єктів інтелектуальної власності, включаючи торговельну марку та систему, не вкладаючи при цьому власних або запозичених коштів, з одного боку, та можливості для франшизіата створити та прибутково експлуатувати підприємство під відомою торговельною маркою та за апробованою системою, з іншого.
2. Приймаючи до уваги те, що договір франчайзингу виник та розвивався в США та інших західних країнах і для українського права є новим видом зобов язання, при його регулюванні доцільно використовувати міжнародно-прийняті в цій сфері поняття “франчайзинг”, “франшиза”, “франшизіар” та “франшизіат” замість “договір комерційної концесії”, “правоволоділець” та “користувач”, які використані в новому ЦК України.
3. Договір франчайзингу – це правочин, за яким одна сторона, франшизіар, надає в обмін на пряму або опосередковану фінансову винагороду іншій стороні, франшизіату, право користуватися франшизою. 4. Хоча суттєвою умовою будь-якого договору є, як правило, тільки його предмет, сформувався перелік умов, на визначенні яких при укладенні договору франчайзингу наполягає хоча б одна з його сторін, що робить ці умови суттєвими. До таких умов відносяться: ціна, строк, режим та територія використання франшизи, перелік обмежень на права сторін за договором та строк їх дії.
5. На основі міжнародного досвіду та досвіду окремих країн обґрунтовано необхідність встановлення додаткового законодавчого регулювання порядку укладення договорів франчайзингу, а саме запропоновано передбачити обов язок франшизіара надати франшизіату, як мінімум, за 20 робочих днів до укладення договору визначену законом інформацію про франшизу.
6. Обґрунтовано, що договір франчайзингу відрізняється від інших видів схожих договорів (включаючи ліцензійний, про спільну діяльність, концесії), завдяки своєму об єкту (франшизі). Франшиза складається з декількох видів об єктів цивільних прав (продуктів творчої діяльності та результатів дій, що є відокремлюваними або невідокремлюваними від цих дій), які використовуються в підприємницькій діяльності з продажу товарів або послуг за системою, розробленою франшизіаром та способом, вказаним франшизіаром, у певному франчайзинговому підприємстві, що передбачає значний і тривалий операційний контроль останнього. Поєднання зазначених об єктів цивільних прав у франшизі дозволяє франшизіату опосередковано “користуватися” діловою репутацією франшизіара, яка представляє собою інший об єкт цивільних прав – особисті немайнові блага.
7. Доведено, що в процесі удосконалення франчайзингу, як методу збуту товарів та послуг, франшиза модифікувалася, що привело до виникнення територіальної та генеральної франшизи. Під територіальною франшизою розуміється франшиза, яка використовується на узгодженій з франшизіаром території в більш ніж одному франчайзинговому підприємстві, а під генеральною – франшиза, яка використовується на узгодженій з франшизіаром території в більш ніж одному франчайзинговому підприємстві не тільки самим франшизіатом, а й третіми особами, суб-франшизіатами.
На основі зазначених загальнотеоретичних висновків, дисертанткою пропонується внести такі зміни до нового ЦК України:
а) застосувати міжнародно прийняту термінологію щодо договорів франчайзингу;
б) внести зміни у поняття договору комерційної концесії;
в) передбачити поняття франшизи та її видів, територіальної та генеральної франшизи;
г) встановити спеціальний строк (1 рік) позовної давності щодо можливості розірвання договору франчайзингу у зв язку з ненаданням інформації щодо франшизи;
д) дозволити франшизіару укладати договори фрачайзингу тільки після експлуатації ним франшизи самостійно протягом 1 року;
е) спростити формальні вимоги до договорів франчайзингу, а саме скасувати реєстрацію договору в органах, які здійснюють державну реєстрацію суб єктів підприємництва;
ж) скасувати пункт 3 ст. 1145 ЦК України, який встановлює додаткові підстави припинення договорів франчайзингу (у зв язку з припиненням права на торговельну марку та оголошенням сторони неплатоспроможною (банкрутом)), оскільки перша додаткова підстава відноситься до такої визначеної законом підстави припинення як неможливість виконання, а друга – не відповідає чинному закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, є штучно утвореною і не відображає специфіки договірного зобов язання.
Крім запропонованих змін до нового ЦК України внесено відповідні рекомендації щодо розробки інших нормативних актів, зокрема:
а) окремим законом доцільно закріпити перелік категорій інформації, яку франшизіар повинен опублікувати до укладення договорів франчайзингу. При підготовці цього акту доцільно використання Типового закону з розкриття інформації про франшизу, розробленого Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (далі УНІДРУА);
б) Антимонопольному комітету України рекомендується визначити типові вимоги до узгоджених дій щодо договорів франчайзингу.
Практичне значення одержаних результатів полягає у здійсненні комплексного аналізу нового для України виду зобов язання - договорів франчайзингу, їх видів та правовідносин сторін, що виникають з цих договорів.
Деякі наукові положення дисертаційного дослідження були враховані при підготовці та доопрацюванні проекту ЦК України та проекту закону України “Про франчайзинг”. Крім того дослідження містить ряд положень, спрямованих на вдосконалення законодавчого регулювання відносин з франчайзингу.
Теоретичні положення дисертаційного дослідження використовуються авторкою при викладанні спеціального курсу “Сучасні міжнародні договори” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також можуть бути використані при підготовці навчальних курсів “Цивільне право”, “Міжнародне приватне право”, “Договірне право”, “Антимонопольне право”. В умовах недостатності судової практики по спорам з виконання та припинення договорів франчайзингу, положення дослідження та практичні рекомендації можуть бути врахованими суддями державних та третейських судів.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження оприлюднені в виступах на науково-практичних конференціях, зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції “Україна 2002: торгівля та франчайзинг”, яка проводилися міжнародною компанією RMS 15-16 травня 2002 р. в м. Києві, та на науково-практичній конференції в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тара Шевченка “Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішньоекономічного середовища”, яка проводилася 10-11 жовтня 2002 р.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на наукових семінарах та засіданнях кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження викладені дисертанткою в семи наукових публікаціях, в тому числі в шести наукових статтях, одному навчально-практичному посібнику та двох тезах виступів на наукових конференціях.
|
