|
Актуальність теми дослідження. Політичні, економічні та соціальні зміни в Україні, перехід до громадянського суспільства та будівництва правової держави характеризується двома тенденціями: з одного боку – це демократизація та лібералізація усіх сфер суспільного життя та проведення відповідних правових реформ, а з другого – загострення соціальних протиріч та широке розповсюдження міжособистісних та міжгрупових конфліктів. Вони проявляються в різноманітних формах агресивної поведінки, в тому числі й злочинної. Це може бути як фізична агресія (вбивство, нанесення шкоди здоров ю людини), так і вербальна (злочинні погрози, знущання, образа та наклеп). На відміну від фізичної, вербальна агресія залишається поки що поза увагою вчених-кримінологів. Не вивчені чинники такої поведінки, механізм вчинення цих злочинів. До цього часу не розроблено комплексу заходів їх попередження. Вербальні агресивні злочини тісно пов язані зі злочинами проти життя та здоров я особи. Згідно зі статистичними даними, наприклад, кожному другому насильницькому злочину, що вчиняється на побутовому ґрунті, неодноразово передували погрози вбивством або нанесенням тяжкої шкоди, але винні не притягувались до кримінальної відповідальності, що могло б запобігти більш небезпечним злочинам.
З огляду на це є актуальним вивчення кримінальної вербальної агресії та злочинів, що є її проявами, не лише в теоретичному аспекті, але й для встановлення їх чинників, розробки заходів спеціально-кримінологічного попередження з метою захисту людини і суспільства від таких злочинів і попередження більш небезпечних (вбивство, нанесення тілесних ушкоджень тощо).
Різною мірою ця проблема була предметом наукового інтересу українських та зарубіжних кримінологів та криміналістів, таких як: А.І. Алексеєв, Ю.М. Антонян, М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, Н.А. Беляєв, С.В. Бородін, В.Д. Бринцев, В.В. Голіна, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, О.М. Джужа; А.І. Долгова, В.П. Ємельянов, М.І. Єникеєв, С.Н. Єникополов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, С.М. Іншаков, О.М. Костенко, А.І. Коробеєв, Л.Н. Кривоченко, В.І. Кудрявцев, В.М. Куц, Р.С. Левертова, О.М. Литвак, В.В. Лунєєв, П.С. Матишевський, А.В. Наумов, М.І. Панов, Е.Ф. Побєгайло, І.В. Самощенко, В.Н. Сафонов, А.Б. Сахаров, О.Д. Сітковська, А.А. Тер-Акопов, А.І. Тузов, В.Н. Туляков, В.П. Філонов та інші. Вона також розглядалась в роботах відомих криміналістів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Л.С. Белогриць-Котляревського, Я.Г. Северського, Н.С. Таганцева.
Проблемі агресивної поведінки, в тому числі і злочинної, присвячені роботи фізіологів, психологів, психіатрів та соціологів: Б.А. Базими, Л.М. Балабанової, П.Б. Ганнушкіна, Н.І. Жинкіна, Д.А. Кікнадзе, І.А. Кудрявцева, А.Н. Леонтьєва, І.П. Павлова, А.Р. Ратинова, Н.А. Ратинової, С.А. Рубінштейна, Т.Г. Румянцевої, А.М. Семенюк, І.М. Сеченова, В.А. Соболєва, та інших.
Але водночас із цим слід зазначити, що саме кримінальна вербальна агресія, її детермінанти досліджені далеко не повністю. І це свідчить про актуальність і необхідність виконання дослідження з метою встановлення останніх та розробки рекомендацій для спеціально-кримінологічного попередження таких злочинів.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами темами. Тема затверджена кафедрою кримінального права та кримінології Національного Університету внутрішніх справ МВС України, Вченою Радою цього ж навчального закладу. Робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної діяльності кафедри на 1999-2002рр. Дослідження здійснене згідно з основними напрямками, визначеними Указом Президента України №143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п.1); Наказом МВС України №356 від 11 травня 2001р.”Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років” (п.7) та грунтується на основних положеннях “Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю в Україні на 2001-2005рр.”, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000р.
Метою дослідження є визначення поняття “кримінальна вербальна агресія”, розробка класифікацій кримінальної вербальної агресії за різними підставами, встановлення чинників і основних умов, які породжують кримінальну вербальну агресію, а також розробка рекомендацій щодо їх раннього виявлення та усунення.
Для цього автору було необхідно вирішити наступні завдання:
1) на основі сучасних психологічних, соціологічних, кримінологічних досліджень визначити поняття кримінальної вербальної агресії та її види, встановити основні чинники та умови вербальної агресивної поведінки, яка визнається злочином;
2) визначити типові криміногенні фактори вербальної агресивної злочинності;
3) розробити кримінологічну класифікацію злочинів, які є проявами кримінальної вербальної агресії за різними підставами;
4) встановити нові особливості психологічного портрету особистості вербального агресивного злочинця та мотивації таких злочинів;
5) скласти кримінологічну характеристику та рекомендації щодо попередження найбільш актуальних вербальних агресивних злочинів;
6) обґрунтувати доцільність внесення змін до кримінального законодавства про відповідальність за вчинення таких злочинів;
7) розробити рекомендації щодо впровадження у життя системи заходів попередження кримінальної вербальної агресії та закордонного досвіду розгляду справ про такі злочини в альтернативних судових органах, впровадження в судову систему України інституту мирових суддів.
Об єктом дослідження є кримінальна вербальна агресія як особливий, один з найнебезпечніших видів деструктивної поведінки. Предметом дослідження є вербальні агресивні злочини, які передбачені чинним кримінальним законодавством України, їх причини та умови, особистість вербального агресивного злочинця, особливості мотивації таких злочинів, кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за них, а також суб єкти та заходи попередження вербальних агресивних злочинів.
Методологія дисертаційного дослідження базується на психологічних засадах вивчення агресивної поведінки, сформульованих в працях З. Фрейда, Е. Фромма, К. Лоренца, К. Юнга та інших, ідеї провідної ролі особистості у виборі вчинку, яка випливає із філософських концепцій Ж.П. Сартра, Е. Берна, В. Франка, Е.А. Позднякова, теорії мовних актів американського філософа Дж. Остіна. Широко використовуються методи логіко-семантичний, системно-структурного аналізу, соціологічні та психологічні методи дослідження, юридичний аналіз правових норм і практики їх застосування, методи класифікації, групування, порівняльно-концептуальний метод.
За допомогою логіко-семантичного методу розроблено поняття кримінальної вербальної агресії, визначено її сутність і особливості (підрозділ 1.1).
Системно-структурний метод дозволяє розглядати кримінальну вербальну агресію як сукупність злочинів, що вчиняються за допомогою слова, яка, в свою чергу, має певні зв язки з агресивною злочинністю взагалі, а також з агресивними незлочинними вчинками (погрози, знущання тощо), які є фоновими явищами для останньої (підрозділ 2.2, 2.3).
Такі соціологічні методи, як анкетування та опитування дозволили визначити основні якості злочинців, що скоїли вербальні агресивні злочини, причини й умови таких злочинів (підрозділ 2.4). Для цього за спеціально розробленим опитувальним листом вивчались матеріали 160 кримінальних та особових справ засуджених за вербальні агресивні та агресивно-корисливі злочини, проводилось анкетування 153 осіб, що відбувають покарання за скоєння цих злочинів. Проводилось анкетування контрольної групи з метою встановлення громадської думки щодо причин та умов вербальної агресивної злочинності та суспільної небезпеки таких злочинів – 150 осіб. Це сприяло формуванню широкої емпіричної бази дослідження, яка забезпечує репрезентативність його висновків.
Тестування як психологічний метод дозволив дослідити, які прояви агресивності найбільш притаманні вербальним агресивним злочинцям (підрозділ 2.4). Для цього за спеціально розробленим тестом проводилось тестування осіб, що скоїли вербальні агресивні злочини – 150 осіб.
Юридичним аналізом кримінально-правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вербальні агресивні злочини, встановлено, що деякі з цих норм потребують певних змін, що, в свою чергу, дозволить більш ефективно їх застосовувати (підрозділ 2.6).
Метод класифікації та групування застосовано для визначення видів кримінальної вербальної агресії за різними підставами (підрозділи 1.2, 2.1).
Порівняльно-концептуальний метод дає можливість використовувати все розмаїття заходів загально-соціального та спеціально-кримінологічного попередження вербальних агресивних злочинів і фонових явищ, які з ними пов язані (розділ 3).
Проводився контент-аналіз преси за період з 1994 по 2003рр.
Наукова новизна дослідження визначається насамперед об єктом дослідження. У дисертації дістали подальший розвиток кримінологічні дослідження агресивної поведінки людини, яка визначена чинним Кримінальним Кодексом України як злочинна, а саме агресивних злочинів, які вчиняються за допомогою слова (різноманітні погрози, неправдиві свідчення в суді, неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян тощо).
Найбільш важливими з нових теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, які сформульовані в дисертаційному дослідженні, є:
1. Вперше сформульовано поняття кримінальної вербальної агресії, під якою розуміється цілеспрямована, деструктивна поведінка, яка виражається в особливому виді інформаційних діянь – вербальних (словесних), що мотивовані ворожістю до людей, суспільства і наносять шкоду життю, здоров ю, честі, гідності і правам людини, викликають у неї психічний дискомфорт (стан напруги, тривоги, страху та інші негативні емоції), за які діючим законодавством передбачена кримінальна відповідальність.
Подальший розвиток отримало вивчення причин та умов кримінальної вербальної агресії. Безпосередньою (спеціальною) причиною кримінальної вербальної агресії є недоліки людської особистості (психічна неврівноваженість, психопатії, акцентуації особистості, підвищений рівень агресивності, бездуховність тощо).
2. Вперше запропоновано класифікацію кримінальної вербальної агресії за різними підставами. Вона може бути: активною – прямою (погроза вбивством або знищенням майна); активною – непрямою (неправдиве повідомлення про вчинення злочину, яке отримується правоохоронними органами); пасивна – пряма (відмова в спілкуванні); пасивна – непряма (відмова свідка дати свідчення в суді або на досудовому слідстві).
Залежно від мети, яку переслідує злочинець, кримінальну вербальну агресію можна розділити на ворожу (метою якої є нанесення шкоди потерпілому) і інструментальну (мета якої інша, ніж нанесення шкоди. Наприклад, бажання самоствердитись).
Залежно від того, чи мала місце провокація з боку потерпілого, кримінальну вербальну агресію можна розділити на реактивну та проактивну (спровоковану потерпілим чи іншими особами).
3. Подальшого розвитку отримало вивчення нових фонових для агресивної злочинності явищ, до яких відносяться недоліки сімейного виховання, особливо його агресивні стилі, негативне близьке оточення, широке розповсюдження в суспільстві агресії в міжособистісних стосунках. До цих умов слід віднести і такі фонові явища, (незлочинні погрози, адміністративні та цивільно-правові вчинки), інтенсивний розвиток яких може перерости в вербальні агресивні злочини.
4. Дістало подальший розвиток визначення критеріїв кримінологічної класифікації вербальних агресивних злочинів. Хоча ці злочини і знаходяться в різних розділах Особливої частини КК України, їх об єднують деструктивні, руйнівні тенденції суб єкта, дії якого мотивовані ворожістю та ненавистю до людей, суспільства і ставлять за мету нанесення їм шкоди. Тому до таких злочинів можна віднести будь-який умисний злочин.
Ці злочини можна розділити на наступні види:
- насильницькі злочини проти життя, здоров я, честі та гідності, прав людини: погроза вбивством, доведення до самогубства тощо;
- насильницько-корисливі злочини: розбій грабіж, вимагання, які вчиняються з погрозою застосування насильства чи шантажем;
- агресивні посягання на державу, громадську безпеку, громадський порядок та порядок управління: хуліганство, завідомо неправдиві повідомлення про небезпеку громадянам та об єктам власності тощо;
- незаконні агресивні вербальні дії представників влади, що вчиняються за допомогою психічного насильства: перевищення влади, примушування давати показання тощо.
5. Дослідженням встановлено, що немає якостей, які притаманні лише особистості вербального агресивного злочинця. Можна лише говорити про підвищену частоту таких якостей як підвищений рівень агресивності, тривожність, конфліктність, акцентуації особистості, які характерні для таких осіб, порівняльно з особами, які не скоїли вербальні агресивні злочини.
6. Набуло подальшого розвитку дослідження мотивації агресивних злочинів, яка може бути ворожою (злочинець при вчиненні злочину має мету нанести шкоду потерпілому) та інструментальною (мета злочинця інша – наприклад, самоствердження особи). Дії злочинців часто бувають полімотивними (при вчиненні злочину особа керується кількома мотивами) і не завжди можуть бути ними усвідомлені. 7. Обґрунтовано необхідність змін деяких кримінально-правових норм, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинення вербальних агресивних злочинів. А саме:
а) у ст. 259 КК України, що передбачає настання кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об єктів власності з 16 років, на думку дисертанта, вік кримінальної відповідальності за скоєння цього злочину слід знизити до 14 років. Це відповідає усім умовам введення пониженого віку кримінальної відповідальності, а також сучасній ситуації, що характеризується широким розповсюдженням у світі тероризму та злочинів з ним пов язаних.
б) ст.ст.129 та 195 КК України передбачають кримінальну відповідальність за погрозу вбивством та знищенням майна при наявності реальних підстав побоюватися таких погроз. На думку дисертанта, найбільш важливим для встановлення реальності погроз є інтенсивність психічної травми, її систематичність, що в першу чергу, зумовлює суспільну небезпеку такої інформаційної (вербальної) дії. Справи про ці злочини повинні бути віднесені до справ приватного звинувачення, що дозволить потерпілому активно відстоювати свої права та інтереси. Крім того, такі погрози часто носять невизначений характер і тому слід встановити кримінальну відповідальність не лише за погрозу вбивством, а і за погрозу нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
в) у новому аспекті досліджено вербальну агресію як спосіб вчинення вбивства та інших злочинів проти життя особи. Так, психічна травма, яка наноситься вербальними агресивними діями, сама по собі може викликати смерть особи, яка страждає захворюванням серця та судинної системи. Заподіяння такій особі психічної травми особою, якій було відомо про хворобливий стан, при наявності мети позбавлення життя, повинно визнаватись вбивством.
Підмова до самогубства особи, яка не усвідомлює цього акту, а також створення обстановки, з якої у потерпілого немає виходу, з метою скоєння ним самогубства повинно також розглядатись як вбивство. Суб єктивна сторона доведення до самогубства (ст.120 ККУ) характеризується як умислом, так і необережністю. Але, на наш погляд, у випадках вчинення цього з прямим визначеним умислом має місце не доведення до самогубства, а навмисне вбивство, яке характеризується особливим способом його вчинення.
г) ґрунтуючись на теорії криміналізації, дисертант аргументовано доводить, що у законодавця не було належних підстав для декриміналізації таких вербальних агресивних суспільно-небезпечних діянь, як образа та наклеп. Вони відповідали і відповідають зараз усім підставам криміналізації. Склалася дивна ситуація, коли розділ ІІІ Особливої частини КК України називається “Злочини проти волі, честі та гідності”, але жодного злочину, основним безпосереднім об єктом якого є честь та гідність у собі не містить.
8. Удосконалено, а деякі сформульовано вперше напрямки спеціально-кримінологічного попередження кримінальної вербальної агресії:
- своєчасна діагностика психічних аномалій та акцентуацій осіб з девіантною поведінкою, яка характеризується агресивними вчинками;
- організація ефективної допомоги особам, які проявляють підвищену агресивність та їх примусове лікування у процесі відбування покарання;
- психологічний захист населення від психопатичних епідемій.
9. Аргументовано висновок, що важлива роль у попередженні кримінальної вербальної агресії належить органам внутрішніх справ, різним їх підрозділам та службам. Своєчасне втручання в сімейні та інші побутові конфлікти, вирішення їх з урахуванням інтересів сторін, притягнення до різних видів відповідальності за незлочинні прояви агресивної поведінки дозволить запобігти більш небезпечним злочинам проти особи.
10. Пропонується ширше використовувати альтернативні кримінальному покаранню види відповідальності за агресивні вербальні злочини: примусове лікування за рахунок злочинця, відшкодування шкоди потерпілому від злочину, примусові соціальні “тренувальні” курси для осіб з підвищеною агресивністю тощо, використовуючи при цьому закордонний досвід. Умовою звільнення від кримінальної відповідальності за деякі вербальні агресивні злочини (наприклад, погрози) разом з відшкодуванням шкоди потерпілому слід визнавати і добровільне проходження психолого – психіатричного лікування злочинця за власний рахунок.
11. Запропоновано ввести в судову систему України інститут мирових суддів, які поряд з виконанням інших своїх обов язків будуть розглядати кримінальні справи про злочини, які є проявами кримінальної вербальної агресії.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в наступному:
а) у галузі науково-дослідницької діяльності – матеріали дисертації можуть сприяти вивченню причин і умов агресивної злочинності та розробки заходів щодо спеціально-кримінологічного попередження;
б) у правотворенні – пропозиції по вдосконаленню кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вербальні агресивні злочини, можуть бути використані для внесення змін до відповідних статей КК України
в) у правоохоронній діяльності – сформульовані пропозиції та рекомендації щодо попередження вербальних агресивних злочинів можуть бути використані безпосередньо працівниками правоохоронних органів в своїй роботі;
г) в навчальному процесі – положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з кримінології, в науково-дослідній роботі викладачів, ад юнктів, курсантів та слухачів.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на науково-практичних конференціях ад юнктів та магістрантів, які відбулись у квітні 2000, 2001 та травні 2002 р. в Національному університеті внутрішніх справ (м. Харків) та першій обласній конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино, пошук молодих”, яка проводилась 19-20 березня 2002 р. в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків). Матеріали дисертації використовуються при викладанні курсу кримінології в Національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та рекомендації дисертаційного дослідження викладені у п яти наукових статтях автора, які опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями роботи. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури в кількості 226 джерел на 17 сторінках, додатків на 3 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінки.
| 
