|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Ратифікація Україною 17 червня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод стала важливим етапом на шляху входження нашої держави у європейський політико-правовий простір. Виконання Україною Резолюції Ради Європи №190 щодо вступу України створило принципово нову ситуацію щодо забезпечення в державі прав і свобод людини. Конвенція згідно з Конституцією України набула статусу частини національного законодавства. Україна визнала також обов язковою без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини, даючи, таким чином, можливість кожної особі, що знаходиться під юрисдикцією України, звертатися за захистом своїх прав у випадку порушення Україною положень, закріплених в Конвенції, до Європейського суду. Відповідно до прийнятих Україною зобов язань у зв язку з вступом до Ради Європи і підписанням Конвенції про захист прав людини та основних свобод останнім часом відбувається правова і судова реформи. Зовнішньополітичний курс України, спрямований на вступ до Європейського Союзу, також визначає питання про ефективність створених в державі правових процедур захисту прав людини. Майже сім років участі України в Конвенції про захист прав людини та основних свобод дає змогу проаналізувати реальні досягнення та зрозуміти проблеми, які виникли за цей час, що обумовлює актуальність цього дослідження на сучасному етапі. Крім того, в сучасній доктрині існує декілька підходів щодо місця Конвенції про захист прав людини та основних свобод в системі українського національного законодавства. Виникли протиріччя норм Конвенції з українським законодавством, що потребує додаткового вивчення шляхів їх розв язання, існує також необхідність подальшого правового аналізу можливості застосування у судовій практиці рішень Європейського суду з прав людини. У зв язку з цим залишається необхідність подальшої національної імплементації в Україні норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод та дослідження особливостей правових заходів, пов язаних з такою імплементацією, а також використання положень Конвенції в правозастосовчий практиці.
В умовах становлення демократичної держави необхідність глибокого дослідження проблеми виконання Україною прийнятих зобов язань щодо захисту прав людини визначає актуальність теми дисертації та її важливість з точки зору доктрини міжнародного права та практики. В українській правовій літературі дослідженню міжнародно-правових зобов язань з Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод раніше не приділялося належної уваги. Хоча останнім часом дослідження правових питань участі України у Раді Європи та у Конвенції про захист прав людини та основних свобод привертають все більшої уваги вітчизняних юристів. Окремі питання цієї проблеми з позицій міжнародного права досліджували В.Н. Денисов (співвідношення міжнародного права і українського законодавства), В.І. Євінтов, М.В. Буроменський (акти тлумачення Конвенції Європейським Судом з прав людини). З позицій загальної теорії права питання національної імплементації Конвенції про захист прав людини та основних свобод вивчали П.М. Рабінович, І.М.Панкевич, Н.М. Раданович, В.Є. Мармазов, І.С. Піляєв, А.С.Мацко, С.Федик, А.Супрун. Між іншим в іноземній міжнародно-правовій доктрині досить ретельно вивчаються питання міжнародно-правових зобов язань згідно Конвенції про захист прав людини та основних свобод. (Э. Брэдли, Д. Гом єн, М. Дженис, Л. Зваак, Р. Кэй, Ф. Ліч, Д.Харріс та ін.).
В дисертації проаналізовані вітчизняні міжнародно-правові дослідження (В.Г. Буткевич, А.С. Гавердовський, В.Н. Денисов, В.І. Євінтов, Л.Д. Тимченко) і спеціальні роботи українських юристів, що присвячені міжнародно-правовому захисту прав людини (М.В. Буроменський, В.Г. Буткевич, Л.Г. Заблоцька, С.В. Ісакович, П.О. Недбайло).
У роботі використані міжнародно-правові дослідження зарубіжних юристів (Л.П. Ануфриева, Е.Х. Аречага, Г. Дрост, С.Девідсон, Г.В. Ігнатенко, В.А. Карташкін, Ю.М. Колосов, І.І.Лукашук, П.Маланчук, Р.А.Мюллерсон, М.Л.Ентін, М.Ейкхерст та ін.)
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України” №97128, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Правові основи і механізм забезпечення суверенітету України” № 97132 та відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Інтеграція України у світовий та Європейський простір” № 011БФ048-01.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є виявлення та аналіз основних міжнародно-правових зобов язань України, що випливають з Конвенції про захист прав людини та основних свобод та актів її тлумачення Європейським судом з прав людини, визначення особливостей подальшої імплементації норм Конвенції у законодавство України, а також дослідження основних напрямків підвищення ефективності реалізації конвенційних норм на національному рівні. У відповідності з цим, в дисертації визначені наступні завдання:
- дослідити процес реалізації в Україні норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року;
- визначити сфери виникнення суперечностей норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року з українським законодавством та з ясувати шляхи їх розв язання;
- дослідити особливості реалізації норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод у національній судовій практиці (у практиці Конституційного суду України, у практиці загальних судів); проаналізувати правові підстави використання у національній правовій практиці актів тлумачення Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року та можливості впливу цих актів на законодавство і судову практику;
розкрити зв язок дотримання в Україні норм Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року з стратегією підписання Україною Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом. Об єктом дисертаційного дослідження є міжнародно-правові відносини, що виникли у України в зв язку з участю у Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Предметом дисертаційного дослідження є імплементація в Україні Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, а також питання, пов язані з судовою практикою України щодо захисту прав і свобод людини, закріплених в ЄКПЛ.
Методи дослідження. Вибір методів та методології дослідження обумовлені науковою і прикладною доцільністю. В основу дисертаційного дослідження покладено наукові методи та принципи, властиві як загальній теорії права, так і науці міжнародного права з притаманними їй специфічними особливостями. В роботі використані порівняльно-правовий, формально-юридичний, структурний методи дослідження, а також метод системного аналізу. Методологічною основою дослідження обрані принципи системності, об єктивності та формальної логіки.
Емпіричною базою дослідження є найважливіші міжнародно-правові акти з прав людини, прийняті Радою Європи, рішення Європейського суду з прав людини, що вплинули на тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод. В роботі також проаналізовані національно правові акти та судові рішення держав-учасниць Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що характеризують особливості національної імплементації цього міжнародного договору. Досліджені акти законодавства України що мають спільний з Європейською конвенцією прав людини предмет регулювання. Наукова новизна дисертації. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що автором вперше в українській міжнародно-правовій науці здійснена спроба системного комплексного дослідження міжнародно-правових зобов язань України, що випливають з Конвенції про захист прав людини та основних свобод та актів її тлумачення Європейським судом з прав людини, а також особливостей подальшої імплементації норм Конвенції у законодавство України з метою підвищення рівня ефективності реалізації конвенційних норм на національному рівні. Результати дослідження, що характеризують його наукову новизну і виносяться на захист, наступні:
- досліджено процес реалізації в Україні міжнародно-правових норм про права людини і запропоновані рекомендації щодо вдосконалення законодавства у цій області;
- проведено порівняльний аналіз українського законодавства і Конвенції про захист прав людини і основних свобод та визначені основні області протиріч та суперечностей норм Конвенції з українським законодавством; розглянуто шляхи їх розв язання;
- досліджено особливості реалізації норм Європейської конвенції з прав людини в судовій практиці України;
- проаналізовано правові підстави використання у національній правовій практиці актів тлумачення Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року та можливості впливу цих актів на законодавство і судову практику;
- доведено, що вступ України до Європейського Союзу пов язаній з виконанням Україною зобов язань з Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Одержані в ході дисертаційного дослідження результати мають теоретичну цінність, тому що вони по-новому розглядають особливості виконання Україною зобов язань з Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Дослідження має практичне значення, його результати можуть мати значення для процесу гармонізації українського законодавства з нормами права Європейського Союзу. Такі результати можуть бути, також, покладеними в основу діяльності національних органів, які займаються імплементацією Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Результати дослідження можуть бути корисними в роботі українських органів державної влади, судових органів, а також в практиці правозахисних організацій. Висновки і положення дисертації можуть бути використаними в навчальному процесі по таким предметам, як “Міжнародне право”, “європейська система захисту прав людини”, “забезпечення захисту прав людини в Європейському союзі”, “захист прав людини в Україні”.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та були оприлюднені на наступних наукових конференціях: VI Всеукраїнських читаннях з прав людини, присвячених 50-річчю Загальної декларації прав людини(Київ, 10-11 грудня 1998 року), Науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 18 жовтня 2001р.), Науково-теоретичній конференції аспірантів і студентів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 30 квітня 2000р.).
Основні положення та результати дослідження викладено у 6 наукових публікаціях, 5 з яких містяться у наукових фахових виданнях.
Структура дисертаційної роботи
Відповідно до мети, задач, предмету та логіки дослідження обрано структуру дисертації, яка містить вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел, який нараховує 270 позиції і займає 25 сторінок. Загальний обсяг дисертації –187 сторінок.
| 
