|
Актуальність теми дослідження. Одним з найнебезпечніших кримінальних проявів є корисливо-насильницька злочинна діяльність. Злочини, що до неї відносяться, спричиняють велику матеріальну шкоду фізичним особам, підприємствам, організаціям і установам різних форм власності, посягають на здоров я, фізичну й психічну недоторканість громадян, нерідко супроводжуються вбивствами. Такі злочини суттєво порушують конституційні права людини: невід ємне право на життя, на повагу й гідність, на свободу та особисту недоторканість (ст. ст. 27-29 Конституції України), а також на соціальне і матеріальне благо – право власності (ст. ст. 13, 41 Конституції України). Українська держава визнає людину, її життя і здоров я, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) і забезпечує захист прав усіх суб єктів власності (ч. 3 ст. 13 Конституції України).
Важливу роль у підвищенні ефективності розслідування тяжких і особливо тяжких злочинів, до яких відносяться і корисливо-насильницькі злочини, повинні зіграти наукові дослідження. Криміналістична наука покликана вивчати різні аспекти злочинної діяльності, її інформаційне відбиття в навколишній дійсності, а також сутність слідчої діяльності, що дозволить забезпечити практику дієвими методами, прийомами і засобами розкриття різних категорій злочинів.
В останні роки досить продуктивним виявився системно-діяльнісний підхід у дослідженні як злочинної діяльності, так і діяльності з розслідування злочинів, що знайшло своє відображення в наукових працях криміналістів України й інших країн СНД: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, І.О.Возгріна, А.Ф. Волобуєва, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимова, В.Г. Гончаренка, Г.В. Густова, Л.Я. Драпкіна, А.В. Дулова, В.А. Журавля, Г.О. Зоріна, А.В.Іщенка, Н.І. Кліменко, В.Я. Колдіна, О.М. Колесніченка, В.О.Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.І. Кулікова, В.К. Лісіченка, В.Г.Лукашевича, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, І.В. Постіки, М.В.Салтєвського, М.О. Селіванова, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін.
Такий підхід дозволяє істотно підвищити ефективність криміналістичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розслідування злочинів у цілому, а також окремих категорій (видів і груп) злочинів.
У криміналістиці велика увага приділяється розробці методик розслідування окремих видів і груп злочинів. При цьому нерідко вихідною передумовою вбачається, що чим вужче коло злочинів, виділених для криміналістичного дослідження, тим більш конкретними, а значить і більш ефективними будуть наукові рекомендації з їх розкриття і розслідування. Але таке твердження не завжди правильне. Не заперечуючи важливості і необхідності "вузьких" методик, слід вказати на значення таких методик розслідування, що тяжіють до більш високого рівня абстракції, методик, створених на основі вивчення певної категорії криміналістично подібних видів і груп злочинів. Їх належить віднести до міжвидових, розуміючи під ними систему загальних методичних і тактичних положень, спрямованих на розкриття злочинів певної категорії в цілому, а також наукових рекомендацій щодо особливостей розслідування видів і груп злочинів, що входять до неї. Міжвидова методика за своїми інтегративними властивостями є синтезом узагальнених окремих методик і призначена на новому якісному рівні забезпечити комплексне розслідування відповідної злочинної діяльності.
Загальні положення міжвидової методики застосовують протягом усього розслідування, що дозволяє розкрити злочинну діяльність особи (групи осіб) у повному обсязі. Положення видових і групових методик, що входять до неї, використовують після з ясування кримінально-правового змісту окремих злочинів (епізодів), оцінки слідчої ситуації, що створилася, і визначення завдань щодо їх розкриття.
Доцільність розробки міжвидових методик обумовлена тим, що на момент порушення кримінальної справи далеко не завжди можна дати однозначну кримінально-правову оцінку події, яка розглядається, а, отже, правильно обрати відповідну видову методику розслідування. Разом з тим, криміналістична оцінка вихідної слідчої ситуації дозволяє достатньо точно віднести конкретний випадок до визначеного типу, роду, категорії злочинів, вірно обрати напрямок розслідування і поставити необхідні тактичні завдання. Такі методики сприяють також системному і у той же час вибірковому підходу до розслідування ряду однотипних злочинів, тобто злочинної діяльності однієї особи чи групи осіб, у т.ч. осередків злочинів.
Однією з міжвидових методик, що підлягає глибокій науковій розробці, є методика розслідування корисливо-насильницьких злочинів. До даної категорії злочинів відносяться: бандитизм (ст. 257 КК України), грабежі (ст.186 КК), розбої (ст.187 КК), у т.ч. поєднані із вбивством (п.6 ч.2 ст.115 КК), вимагання (ст.189 КК), викрадення і вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів (ч.3 ст.262 КК), наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів (ч.2 і 3 ст.308 КК), вчинені із застосуванням відповідних форм насильства. Названі злочини об єднані рядом загальних ознак за цілями, мотивами і об єктами посягань, а також способами їх здійснення, що характеризуються застосуванням чи погрозою застосування насильства. Спостерігається і спільність у закономірностях утворення, виявлення та дослідження слідів даних злочинів, інших елементів їх криміналістичної характеристики, а, отже, і в методах їх розслідування.
В Україні і країнах СНД монографічне вивчення криміналістичних аспектів корисливо-насильницьких злочинів і розробка методики їх розслідування не проводилися, а дисертаційні дослідження з даної проблеми не виконувалися. Є лише методичні посібники для слідчих з розслідування окремих видів корисливо-насильницьких злочинів (грабежів і розбоїв, вимагання, бандитизму), написані в основному за межами України.
Необхідно підкреслити і практичне значення розробки методики розслідування цієї категорії злочинів. Кількість таких злочинів протягом останніх років в залишається стабільно високою. Аналіз слідчої практики показує, що багато корисливо-насильницьких злочинів чиняться організованими групами протягом тривалого часу. Як правило, кожний наступний злочин відрізняється від попереднього більш ретельною підготовкою, більшою зухвалістю і жорстокістю. У ряді випадків такі злочини характеризуються докладним моделюванням ходу і варіантів злочинних операцій, чітким розподілом ролей між спільниками, хитромудрим маскуванням місць приховування викраденого майна, наявністю постійних каналів його збуту.
Злочинці нерідко змінюють райони вчинення окремих злочинів, форми їхньої протиправної діяльності дуже різноманітні і динамічні. Вони постійно удосконалюють способи реалізації злочинних задумів і приховування слідів злочинів, а також методи протидії розслідуванню. От чому вчасно припинити й успішно розслідувати злочини названої категорії досить важко. Про це свідчить і порівняно невисокий рівень їх розкриття (65-70%).
Усе сказане свідчить про актуальність названої проблеми.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось відповідно до напрямків, визначених Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 р., затвердженою Указом Президента України № 837/96 від 17.09.96 р., а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженою Указом Президента України від 25.12.2000 р. № 1376. Обрана проблема дослідження є складовою частиною загальної наукової теми, що виконує Одеська національна юридична академія "Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави" (номер державної реєстрації 0101 V 001195), і відповідно частиною науково-дослідницької роботи кафедри криміналістики ОНЮА з теми на 1998-2000 р. – "Деякі криміналістичні проблеми боротьби зі злочинністю в умовах формування правової держави" і з теми на 2001-2005 р. "Криміналістичні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах".
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення концептуальних теоретичних положень щодо розкриття корисливо-насильницьких злочинів та розробку міжвидової методики їх розслідування.
Складність, багатоаспектність і комплексність поставленої мети обумовлюють необхідність виділення ряду завдань, які входять до неї:
1. Визначення криміналістичних аспектів вивчення корисливо-насильницької злочинної діяльності як системного об єкта.
2. Створення класифікації злочинів, що входять у корисливо-насильницьку злочинну діяльність.
3. Розробка й аналіз криміналістичної характеристики корисливо-насильницької злочинної діяльності.
4. Виділення криміналістичних аспектів слідчої діяльності і визначення науково-методичних основ розслідування злочинів.
5. Визначення кола обставин корисливо-насильницької злочинної діяльності, що підлягають встановленню в ході її розслідування, а також криміналістичних програм їх дослідження.
6. Визначення загальних і спеціальних завдань розслідування корисливо-насильницьких злочинів.
7. Виділення типових слідчих ситуацій, визначення системи загальних і окремих версій, а також тактичних завдань у розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів.
8. Розробка програм розслідування, що включають методи і засоби перевірки версій та вирішення слідчо-криміналістичних завдань на початковому і наступному етапах розслідування корисливо-насильницьких злочинів.
Об єктом дисертаційного дослідження є діяльність з вчинення корисливо-насильницьких злочинів і конфронтуюча до неї діяльність з розслідування та розкриття зазначених злочинів.
Предметом дослідження є криміналістично значимі параметри корисливо-насильницької діяльності і супутнього їй механізму слідоутворення, а також засоби і методи діяльності, спрямованої на ефективне розслідування і розкриття корисливо-насильницьких злочинів.
Методи дослідження. Методологічною основою розслідування є матеріалістична діалектика, її закони і категорії. Відповідно до цілей і завдань дослідження використовувалася сукупність принципів сучасної теорії пізнання, зокрема, системно-діяльнісний, структурний і функціональний підходи.
При дослідженні системи корисливо-насильницьких злочинів і діяльності з їх вчинення застосовувалися методи системно-структурного аналізу, формально-логічні, статистичні, документальні, екстраполяції і моделювання, що дало змогу визначити поняття корисливо-насильницької злочинної діяльності, виявити і вивчити криміналістично значимі характеристики такої діяльності і її відображення в навколишньому середовищі. Методи порівняння, типологічного, кількісного і якісного аналізу дозволили виділити, а потім розробити за їх допомогою криміналістичну класифікацію корисливо-насильницьких злочинів.
У дослідженні генезису окремих теорій, вчень, наукових категорій, поглядів з проблем методології криміналістики, тактики і методики розслідування (криміналістичної класифікації, криміналістичної характеристики злочинів, завдань, принципів і структури методики розслідування та ін.) використовувався історичний метод.
Для дослідження проблем розслідування, пов язаних з правовим забезпеченням ефективності і цілеспрямованості слідчої діяльності, застосовувався порівняльно-правовий метод, за допомогою якого аналізувалося діюче кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство, а також законодавство, що регулює оперативно-розшукову діяльність України та Росії.
У ході вивчення слідчої діяльності використовувалися методи системно-структурного, документального і функціонального аналізу, формально-логічні й евристичні, кібернетичні, психологічні, теорії управління, що дозволило виділити і дослідити ряд криміналістично значимих її аспектів: правовий, інформаційно-пізнавальний і організаційно-управлінський; визначити і класифікувати завдання розслідування, принципи побудови криміналістичних методик розслідування.
На основі використаних наукових методів дисертаційного дослідження й отриманих результатів для оптимізації слідчої діяльності запропонований комплекс емпіричних методів: криміналістичного версіювання і моделювання, аналітико-синтетичний, програмування й алгоритмізації, ситуаційного реагування, віктимологічного аналізу й інші, що складають у своїй сукупності систему методів з розкриття і розслідування корисливо-насильницьких злочинів.
Правову основу дослідження складають Конституція України [1], чинне кримінальне [2] і кримінально-процесуальне законодавство [3], Закони України [4; 5; 6; 7; 8; 9], постанови Пленуму Верховного Суду України, а також відомчі нормативні акти МВС і Генеральної прокуратури України, що регулюють слідчу й оперативно-розшукову діяльність правоохоронних органів.
У виконанні дисертаційного дослідження використовувалися наукові праці з філософії (А.М. Авер янова, В.Г. Афанасьєва, Л.П. Буєвої, М.С.Кагана, В.П. Іванова, П.В. Копніна, В.С. Тюхтіна, А.І. Уйомова, А.Д.Урсула, Е.Г. Юдіна та ін.), загальної і судової психології (В.Л.Васильєва, П.Я. Гальперіна, М.І. Єнікеєва, Л.Б. Ітельсона, О.М.Леонтьєва, В.В. Романова, С.Л. Рубінштейна та ін.), з кримінального права (П.К. Кривошеїна, П.С. Матишевського, М.І. Панова, А.А.Піонтковського, В.В. Сташиса, В.Я. Тація та ін.), з кримінального процесу (В.Д. Арсеньєва, Ю.М. Грошевого, В.С. Зеленецького, Л.М.Карнєєвої, П.А. Лупінської, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, М.С.Строговича, Ф.Н. Фаткулліна, С.А. Шейфера, П.С. Елькінд і ін.), з кримінології (А.І. Долгової, А.Ф. Зелінського, І.М. Даньшина, Л.В.Кондратюка, В.М. Кудрявцева, В.В. Лунєєва, В.О. Тулякова та ін.), з оперативно-розшукової діяльності (О.М. Бандурки, Ю.Ф. Кваші, С.С.Овчинського, К.В. Суркова, В.П. Хомколова, А.Ю. Шумілова та ін.).
В ході дослідження вивчались та узагальнювались матеріали слідчої і судової практики (вивчено понад 600 кримінальних справ і матеріалів з корисливо-насильницьких злочинів за 1992-2001 роки, проведене опитування 200 слідчих, використані статистичні дані, огляди практики й аналітичні матеріали Генеральної прокуратури і МВС України з питань досудового слідства за останні десять років). Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першою у вітчизняній літературі монографічною працею, у якій з позицій системно-діяльнісного підходу та у відповідності до завдань криміналістики досліджуються корисливо-насильницькі злочини, а також криміналістичні методи і засоби її розслідування. У роботі обґрунтовується ряд нових концептуальних положень і висновків, що відносяться до загальної теорії криміналістики та до методологічних основ криміналістичного дослідження діяльності з учинення злочинів і діяльності з її розслідування.
1. На основі загальнофілософського уявлення про структуру людської діяльності вперше визначений криміналістичний зміст поняття корисливо-насильницької злочинної діяльності і виділені її структурні елементи з вказівкою на їх криміналістичну значимість і взаємозв язок.
2. На основі аналізу типів, видів і криміналістичних ознак злочинної діяльності вперше обґрунтована доцільність виділення сукупності злочинів корисливо-насильницької спрямованості, що визначає необхідність створення і розробки міжвидової методики розслідування таких злочинів. Це дало змогу побудувати криміналістичну класифікацію корисливо-насильницької діяльності з виділенням п яти груп злочинів, що можуть входити до неї: базових, допоміжних, споріднених, побічних (супутніх) і нетипових.
3. Знайшла подальший розвиток концепція криміналістичної характеристики злочинів як синтезу структурних елементів злочинної діяльності, що здобуває свою специфіку в залежності від виділених рівнів певної сукупності злочинів і дозволяє створити їхню специфічну інформаційну модель, яка може використовуватись для наступних наукових досліджень, а також у практиці розслідування різних категорій злочинів. Удосконалені наукові критерії, за допомогою яких визначається склад елементів криміналістичної характеристики злочинів щодо: 1) відображування змістовних ознак певної сукупності злочинів як системи діяльності; 2)утворювання структури, яка б вказувала на основні закономірності в механізмі злочинів тієї чи іншої категорії; 3) відбиття інформації про механізм слідоутворення таких злочинів, що сприяє її використанню для побудови моделі розслідуваного злочину, а також для цілеспрямованого пошуку доказової інформації.
4. Вперше на основі теоретичних досліджень і використання узагальнення матеріалів слідчої і судової практики розроблена криміналістична характеристика корисливо-насильницької злочинної діяльності і побудовані її типові моделі в залежності від форм насильницьких дій: нападів, введення отрут або сильнодіючих речовин в організм жертви і вимагання. Сформульовано авторське уявлення про механізм злочину і злочинної діяльності як про складний функціональний компонент криміналістичної характеристики злочинів, що відрізняється найбільшою інформаційністю та поєднує всі її елементи в єдине ціле, а також показана специфіка механізму корисливо-насильницької злочинної діяльності.
5. Знайшло подальший розвиток дослідження теоретичних передумов і наукових положень, що утворюють інформаційно-пізнавальну структуру розслідування. Зокрема, обґрунтовано уявлення про розслідування як системну діяльність, що являє собою за формою та змістом складну динамічну, обмежено відкриту систему, яка взаємодіє з конфронтуючою системою діяльності з вчинення злочинів. Показані специфічні аспекти протікання інформаційних процесів у розслідуванні злочинів на чотирьох стадіях: 1) пошук і виявлення криміналістично значимої інформації; 2) її сприйняття і фіксація; 3) обробка отриманої інформації; 4) використання інформації в ході розслідування. Пізнання сутності і обставин злочину здійснюється за допомогою управління інформаційними процесами у відповідності до цілей розслідування, що зумовлює застосування конкретних методів, зокрема методів програмування розслідування, що сполучаються з евристичними методами.
6. Розвинуто теоретичні положення щодо принципів розробки методики розслідування злочинів як розділу криміналістики і принципів побудови окремих методик розслідування, що забезпечують ефективність наукових рекомендацій, оптимальну організацію розслідування та здійснення розкриття злочинів визначеної категорії.
7. Удосконалена концепція щодо поняття і ролі завдань у слідчій діяльності визначені загальні і спеціальні завдання в розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів. Розвинуті положення стосовно поняття і значення обставин злочинної діяльності, що підлягають встановленню, обґрунтована їхня методико-криміналістична роль, проведене розмежування даного поняття з криміналістичною характеристикою злочину, сформульована система таких обставин у справах з корисливо-насильницьких злочинів.
8. Вперше визначені типові вихідні слідчі ситуації у розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів, що створюються відповідно до кількісно-якісних характеристик первинної криміналістично значимої інформації й особливостей її джерел в системі відносин “подія – особистість злочинця”, “подія – особистість потерпілого”, “подія – предмет посягання”, а також тактичні завдання в розслідуванні зазначених злочинів.
9. Уточнено поняття засобів розкриття злочинів, у зміст яких включається система аналітичних методів та відповідна сукупність підготовчих і організаційних заходів, слідчих і оперативно-розшукових дій.
10. Вперше визначені напрямки розслідування і розроблена система вирішення методико-криміналістичних і тактичних завдань на початковому етапі розслідування корисливо-насильницьких злочинів в залежності від їх характеру і особливостей вихідних типових слідчих ситуацій.
11. Вперше обґрунтовані напрямки програмування наступного етапу розслідування корисливо-насильницьких злочинів, обумовлені завданнями даного етапу, а також сформованими слідчими ситуаціями чотирьох типів: 1)особа (група осіб), що підозрюється, встановлена і затримана; 2) особа (група осіб), що підозрюється, встановлена, але не затримана; 3) частина осіб, що підозрюються, встановлена і затримана; 4) є певні дані про злочинця, але конкретна особа, що підозрюється, не встановлена.
12. Знайшли подальший розвиток аналітичні методи встановлення особистості злочинця у справах з указаної категорії злочинів, до числа яких віднесені: 1) аналіз початкового етапу розслідування і наявної доказової бази; 2) віктимологічний аналіз; 3) об єктно-предметний аналіз; 4) аналіз матеріальних об єктів; 5) інтегративний метод. Запропонована система засобів вирішення типових завдань наступного етапу розслідування після встановлення підозрюваної особи.
Таким чином, у дисертації розроблена концепція теоретично-методологічного дослідження корисливо-насильницької злочинної діяльності і слідчо-криміналістичної діяльності з її розслідування, а також науково-методичні і тактико-організаційні засади розробки і побудови міжвидової методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів.
Практичне значення отриманих результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення дозволяють використовувати їх в діяльності слідчих і оперативно-розшукових органів для вирішення суттєвих проблем, пов язаних з повним і всебічним розслідуванням і розкриттям корисливо-насильницької злочинної діяльності у різних її формах. Вони розширюють і поглиблюють знання стосовно суб єктів, об єктів, механізму, обстановки і наслідків злочинної діяльності, а також надають можливість застосовувати запропоновані методи і засоби розслідування у вигляді типових програм розкриття корисливо-насильницьких злочинів.
Матеріали дисертаційного дослідження були направлені у вигляді методичних рекомендацій до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України для впровадження у практику і знайшли своє використання у діяльності слідчих і оперативно-розшукових підрозділів.
Ряд положень дисертації висвітлені у навчальних посібниках, методичних вказівках і посібниках для слідчих і органів дізнання, опублікованих як в Україні, так і за кордоном.
Результати дослідження впроваджені в навчальний процес при викладанні загального курсу криміналістики та спецкурсів з методики розслідування окремих видів злочинів в Одеській національній юридичній академії, в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, в Національній академії внутрішніх справ України, в Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ України.
Матеріали і рекомендації дисертаційного дослідження в подальшому можуть бути використані в навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки і Міністерства внутрішніх справ України при розробці програм навчання, загального курсу криміналістики, криміналістичних спецкурсів, у підготовці підручників, навчальних посібників, методичних вказівок і рекомендацій для практичних працівників, а також для підвищення кваліфікації слідчих і оперативних працівників.
Особистий внесок здобувача. Всі положення і висновки дисертації є результатом особистих досліджень автора. У співавторстві з Є.Л. Стрельцовим у збірнику "Криминалистика и судебная экспертиза" (К., 1995. – Вып. 47) опублікована стаття, в якій дисертантом досліджувались криміналістичні аспекти обставин корисливо-насильницьких злочинів, що підлягають встановленню.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: “Проблеми підвищення рівня підготовки фахівців для роботи в органах попереднього слідства” (Ленінград, 1990); “Проблеми боротьби зі злочинністю в Україні” (Київ, 1992); “Проблеми сучасної політики та шляхи її здійснення” (Одеса, 1993); “Україна: становлення незалежності” (Одеса, 1993); “Навчально-методична конференція з судової медицини і суміжних дисциплін вузів України” (Київ-Одеса, 1994); “Роль судової експертизи і криміналістики в розкритті і профілактиці злочинів” (Одеса, 1994); “Право і ринок” (Барнаул (Росія), 1994); “Українське національне відродження: проблеми, прогнози, державна політика” (Одеса, 1995); “Проблеми психології часу” (Одеса, 1995); “Культурно-історичні, соціальні та правові аспекти державотворення в Україні” (Одеса, 1996); “Проблеми методології сучасного правознавства” (Київ, 1996); “Актуальні проблеми організації розслідування злочинів” (Одеса, 1996); “Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю” (Харків, 1999); “Актуальні проблеми діяльності ОВС з попередження, розкриття та розслідування злочинів” (Одеса, 2000),"Проблеми методології сучасного правознавства" (Харків, 2002), "Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе" (Уфа, 2003).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у монографії, 35 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, з них – 22 статті опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАКом України, у чотирьох розділах та методичних посібниках, у 16 тезах доповідей і повідомлень на наукових конференціях.
|
