|
Актуальність теми дослідження. З часу вступу в 1995 р. до Ради Європи (РЄ) Україна здійснила низку важливих демократичних перетворень у відповідності до вимог організації. Однак, здобутки РЄ у сфері гармонізації приватного права використовуються нею недостатньою мірою. Україна не бере участі у багатьох приватноправових конвенціях (ППК), розроблених і прийнятих за півсторіччя діяльності РЄ. Органи законодавчої та виконавчої влади України практично не ознайомлені з цими конвенціями. У радянській літературі про існування конвенцій РЄ з питань приватного права навіть не згадувалося. Сучасні ж наукові роботи українських та російських дослідників (серед яких - К. Андріанов, С. Глотов, Л. Заблоцька, М. Ентін, В. Карташкін, В. Мармазов, І. Піляєв, П. Рабінович, Д. Супрун, В. Туманов тощо), а також доступна зарубіжна література (авторів Д. Гом єн, М. Дженіс, Л Зваак, А. Робертсон, Д. Харріс та інших) присвячені переважно Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод та протоколам до неї, а також практиці Європейського суду з прав людини, який уособлює контрольний механізм Конвенції та протоколів, щодо тлумачення та застосування їхніх положень. Водночас поза увагою авторів залишається ціла низка інших конвенцій РЄ, які стосуються питань приватного права. Відсутня наукова праця, яка містила б аналіз ППК РЄ, досліджувала можливості застосування їх в Україні. Щоправда, останнім часом у нашій науці помітнe прагнення вийти за рамки традиційної схеми викладу питань, які розглядаються у зв язку з діяльністю РЄ та членством у ній України. З точки зору приватноправової проблематики варто відзначити працю українських авторів В. Мармазова та П. Пушкаря [34]. Тут йдеться про практику Європейського суду з прав людини, створену на підставі Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод і протоколів до неї, в аспекті захисту майнових прав та інтересів особи.
Науковий інтерес до обраної теми підкріплюється усвідомленням практичного значення такого дослідження, враховуючи потреби інтеграції України у європейський правовий простір, гармонізації її правової системи з європейськими стандартами і нормами та реалізації стратегічної мети - вступу до ЄС.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України”, № 97128, темою наукових досліджень Інституту міжнародних відносин “Міжнародно-правові основи зміцнення державності України”, № 97132, має зв язок з нормативними та робочими програмами курсів “Міжнародне приватне право”, “Міжнародне авторське право”, “Міжнародне сімейне право”, “Міжнародний цивільний процес”, “Правове регулювання неспроможності (банкрутства)”, “Європейська система захисту прав людини”. Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження ППК РЄ, виявлення значення цих конвенцій для гармонізації приватного права, зіставлення з ними внутрішнього законодавства та практики України, вироблення науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо приєднання України до конвенцій, дослідження інших можливостей використання досвіду РЄ.
У відповідності до цього, в дисертаційному дослідженні поставлені наступні завдання:
- охарактеризувати діяльність РЄ в аспекті приватного права;
- виділити конвенції з питань приватного права із загального масиву конвенцій РЄ, здійснити їх класифікацію;
- проаналізувати основні положення ППК РЄ, розглянути цілі прийняття конвенцій, особливості їх дії та застосування;
- визначити місце ППК РЄ стосовно міжнародних угод з питань приватного права – як універсальних, так і регіональних, виявити наявність та характер існуючих між ними взаємозв язків;
- встановити значення конвенцій РЄ для формування європейського приватного права, співвідношення їх з правом ЄС;
- виявити особливості гармонізації приватного права на основі конвенцій РЄ;
- охарактеризувати стан участі України у ППК РЄ;
- встановити ступінь відповідності права України конвенціям РЄ, які вона ратифікувала або підписала;
- виділити конвенції, які мають практичне значення для України, обгрунтувати доцільність приєднання до них;
- розробити науково обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства та практики України з урахуванням досвіду РЄ.
Об єктом дослідження виступають ППК РЄ, а також інші міжнародні та внутрішньодержавні нормативні акти, доктрина та судова практика держав з питань, регульованих конвенціями РЄ.
Предметом дослідження є питання гармонізації приватного права у рамках РЄ, аналіз ППК РЄ, розгляд їхніх основних положень, особливостей дії та застосування, визначення місця конвенцій РЄ стосовно інших міжнародних угод з приватного права, співвідношення з правом ЄС, а також виявлення можливостей запозичення Україною досвіду РЄ у цій сфері.
Методологічну основу дисертаційного дослідження утворюють сучасні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Загальні діалектичний та формально-логічний методи пронизують усю матерію дослідження, забезпечують його науковість. За допомогою спеціальних системного, структурно-функціонального та порівняльно-правового методів визначається місце ППК РЄ стосовно інших угод, виявляється їх значення для гармонізації приватного права, пропонується класифікація конвенцій РЄ, визначається ступінь гармонізації права України з конвенціями РЄ. Порівняльний метод також дозволяє дослідити процеси розробки конвенцій в умовах існування розбіжностей щодо врегулювання відповідних питань у внутрішньому праві держав, здійснити аналіз наукових понять, які містяться в конвенціях, зіставити позиції та погляди різних вчених. Історичний метод використовується у роботі для дослідження таких питань, як формування напрямку діяльності РЄ з гармонізації приватного права, стадії участі України в конвенціях РЄ.
Теоретичну основу дисертації складають сучасні досягнення цивілістичної думки та науки міжнародного права. На результати даного дослідження мали вплив наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених - П.Д. Баренбойма, О.М. Бірюкова, М.М._Богуславського, М. Босанац, М.І. Брагінського, С.М._Братуся, Д. Гом єн, В.В. Джуня, А.С._Довгерта, В.П. Звекова, О.С._Іоффе, В.А. Копилова, В.М._Корецького, Л.А._Лунца, В.В._Луця, В.Є. Мармазова, Г.К._Матвєєва, Д.І._Мейєра, Й.О._Покровського, З.В. Ромовської, О. Ю. Серьогіна, Є.О._Суханова, Ю.А. Тихомірова, В.В._Трутня, К. Цвайгерта, Я.М._Шевченко, Г.Ф._Шершеневича, М.Й._Штефана та інших вчених. Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється власне постановкою теми дослідження. Автор зробив спробу розглянути діяльність РЄ в аспекті приватного права і, таким чином, доповнити існуючі у вітчизняній науці уявлення про “правову систему” РЄ. Дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням проблематики, пов язаної з гармонізацією приватного права на основі конвенцій РЄ та участю в цих конвенціях України. У ході дослідження сформульовані наступні нові, або такі, що містять елементи новизни положення.
· Коло регульованих у рамках РЄ питань приватного права, розмаїття способів регулятивного впливу та кількість прийнятих документів дозволяє констатувати існування цілого напрямку діяльності РЄ у сфері гармонізації приватного права. Найбільш значними є доробки РЄ у сферах правового статусу суб єктів, особистих немайнових прав, патентного права та цивільноправової відповідальності. · Зіставлення ППК РЄ з угодами та проектами, розробленими у рамках інших міжнародних організацій (УНІДРУА, Гаазька конференція з міжнародного приватного права, органи та спеціалізовані установи системи ООН), виявило існування різноманітних взаємозв язків та взаємовпливів між ними. На цій підставі доведено, що конвенції РЄ відіграли конструктивну роль у загальних процесах гармонізації приватного права як на європейському, так і на універсальному рівнях.
· Аналіз характеру гармонізації приватного права на основі конвенцій РЄ показує, що більшість положень ППК РЄ належать до “м якого права” та не містять самовиконуваних норм. Відповідно, для своєї імплементації вони потребують додаткової імплементаційної нормотворчості з боку держав. Гармонізація, яку передбачають конвенції, є різносторонньою та гнучкою, однак водночас вузькою та вибірковою. · Роль РЄ у формуванні європейського приватного права значною мірою визначається сьогодні характером взаємодії РЄ з ЄС, у рамках якого здійснюється найбільш далекосяжна за цілями та широка за обсягом гармонізація права. Для держав-членів ЄС положення конвенцій РЄ мають субсидіарний характер щодо відповідних правил ЄС. Водночас це не означає того, що РЄ обмежується допоміжними функціями щодо ЄС. Масштаб діяльності РЄ, яка охоплює практично всю Європу і, більше того, не обмежується рамками регіону, динамічне розширення сфери її предметної компетенції обумовлюють автономну і досить активну роль РЄ у процесах створення європейського права. · Тісна взаємодія РЄ та ЄС, взаємне запозичення досвіду під час розробки документів, схожість багатьох положень конвенцій РЄ та правових актів ЄС, дають підставу стверджувати, що участь в конвенціях РЄ тих держав, які прагнуть вступити до ЄС, дозволяє впровадити у їхнє внутрішнє право європейські стандарти та норми і тим самим полегшує їх вступ до ЄС. Цей висновок має безпосереднє практичне значення для України, яка уклалала Угоду про партнерство і співробітництво з ЄС, прийняла на її виконання Стратегію інтеграції до ЄС, Концепцію адаптації законодавства України до законодавства ЄС та ряд інших нормативних актів.
· З урахуванням правового статусу конвенцій та їх практичного значення для України, обгрунтовується доцільність приєднання України до конвенцій РЄ з таких питань: відповідальність власників готелів; обчислення строків; захист даних; права людини в галузі біомедицини; реєстрація заповітів; інсайдерська торгівля; визнання та виконання рішень щодо опіки. Пропонується розробити державну програму, яка встановлювала б пріоритети України у приєднанні до конвенцій РЄ, спираючись, у тому числі, на результати даного дослідження.
Дисертанткою внесено відповідні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України. Зокрема, в порядку забезпечення належної імплементації Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, учасницею якої є Україна, пропонується закріпити обов язок Міністерства юстиції України задовольняти судові запити щодо іноземного законодавства та включити до Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України вимогу щодо обов язкової наявності у матеріалах судової справи належним чином оформлених відомостей про іноземне право, на підставі якого вона вирішена.
З метою приведення внутрішнього права у відповідність до положень конвенцій, які Україна підписала і готується ратифікувати, пропонується наступне: - стосовно Європейської конвенції про здійснення прав дітей - створити інститут спеціальних представників дітей у справах щодо захисту інтересів дитини та урахувати специфіку таких справ у цивільному процесуальному законодавстві України;
- стосовно Цивільноправової конвенції щодо корупції - уточнити поняття “корупція”, “корупційне діяння” з урахуванням того, що їх суб єктами можуть бути не лише державні службовці, а й приватні особи, та прийняти спеціальні норми цивільноправової відповідальності у цій сфері; - стосовно Європейської конвенції про транскордонне телебачення - скасувати існуючі обмеження на ретрансляцію, які принципово суперечать європейській практиці.
Виходячи з положень конвенцій РЄ, в яких Україна поки що не бере участі, визнається доцільність таких заходів: - запровадження в українське законодавство термінів “інсайдер”/“інсайдерська торгівля”, визначення правового режиму позначених ними явищ; - урівняння дітей, народжених у шлюбі та поза ним, у правах і обов язках стосовно не лише батьків, а й інших родичів. Висуваються пропозиції щодо прийняття спеціальних нормативних актів (законів) з наступних питань:
- захист персональних даних; - імунітет іноземних держав та їхньої власності; - інсайдерська торгівля;
- біоетика та клонування.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки дисертації створюють основу для подальшого поглибленого вивчення “правової системи” РЄ, проблематики формування європейського приватного права та європейського правового простору; гармонізації українського права з європейським. Вони можуть бути використані у роботі державних органів України, зокрема Міністерством юстиції України, Міністерством закордонних справ, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, комітетами Верховної Ради України – з питань правової політики, європейської інтеграції, боротьби з організованою злочинністю та корупцією, свободи слова та інформації та іншими органами.
Пропозиції, сформульовані у дослідженні, можуть бути використані для вдосконалення українського права у сферах особистих немайнових прав, зобовов язального, шлюбно-сімейного, спадкового права, правового регулювання у сферах ринку цінних паперів, захисту прав споживачів тощо. Результати дослідження можуть бути враховані при розробці програм, планів і тем навчальних дисциплін, укладенні підручників та посібників, викладенні навчальних курсів “Міжнародне приватне право”, “Міжнародне авторське право”, “Міжнародне сімейне право”, “Міжнародний цивільний процес”, “Правове регулювання неспроможності (банкрутства)”, “Європейська система захисту прав людини та інших, з якими пов язана тема дисертації. Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження оприлюднені у виступах на науково-практичних конференціях, зокрема, на конференції студентів та аспірантів в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка 18 жовтня 2001 р. та конференції “Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішньоекономічного середовища”, яка проводилася в цій самій установі 10 - 11 жовтня 2002 р. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин.
Публікації. Основні наукові положення, теоретичні висновки та практичні рекомендації, вміщені у дисертаційному дослідженні, викладено автором у шести наукових публікаціях загальним обсягом понад три друковані аркуші, у тому числі чотирьох наукових статтях та двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, дев яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок, у тому числі 22 сторінки – список використаних джерел (252 найменування).
|
