|
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Із здобуттям незалежності України та прийняттям чинної Конституції в Україні почала складатися якісно нова система права. З явилось ряд нових галузей і інститутів права, зазнали істотних змін традиційні галузі – конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне та інші. Ці зміни прямо чи опосередковано вплинули і на клітину права – правову норму: її суть, зміст, структуру, порядок прийняття , реалізацію тощо.
Проте правова норма взагалі і конституційно-правова норма зокрема до останнього часу мало привертали увагу вчених і відповідно не була предметом фундаментальних наукових досліджень. До того ж продовжують застосовуватися підходи до дослідження норми конституційного права України, що були розроблені ще радянською юридичною наукою. Об єктивно існуючі методологічні підходи до аналізу норм права не задовольняють потреби вітчизняної науки конституційного права і практики конституційного будівництва в незалежній Україні.
Автором зроблена спроба, спираючись на досягнення вітчизняної наукової думки з конституційного права в дореволюційний, радянський і пострадянський періоди, дати своє бачення з теоретичних проблем норм конституційного права України з урахуванням тих змін, що відбуваються в системі конституційного права і системі права України в цілому. Актуальність обраної теми дослідження підтверджується також тим, що всебічне визначення категорії “норма конституційного права” має виключне значення як для науки конституційного права України, так і для повсякденної державно-правової діяльності.
Автор вважає за доцільне проведення фундаментального дослідження із проблеми норм конституційного права України. Розв язання відповідних теоретичних питань об єктивно сприятиме вдосконаленню механізму втілення конституційних норм у життя, позитивно вплине на подальший розвиток конституційного права як галузі, як науки і як учбової дисципліни.
Із багатьох проблем, що розглядаються конституційним правом України, однією з особливо значущих є виявлення сутності конституційної норми. Правильне трактування сутності норм стосується практичних дій великої кількості організацій, посадових осіб і громадян. З прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України виникла гостра необхідність у новому науково обґрунтованому і юридично значущому дослідженні конституційно-правової норми. За умов розпочатої в Україні правової реформи постало надзвичайно важливе питання про підвищення ефективності дії норм, без чого здійснення політичних, економічних та інших реформ, формування правової держави і громадянського суспільства є вельми проблематичним. Слід мати на увазі, що ефективність всієї правової системи залежить зрешта від ефективності правових категорій нижчого рівня, тобто системи законодавства, правових інститутів і конкретних норм права. Питання про правову норму має велике практичне значення. Від правильного вирішення цього питання доволі часто залежить, який закон буде застосований до конкретних відносин, яким чином будуть здійснюватися його приписи. Зв язок роботи з науковими програмами, планами. Робота виконана згідно з комплексною державною програмою науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Розбудова державності України у 1996-2005 рр.” № 97128, в тому числі тема узгоджується з науковими планами кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету. Ця тема також цілком відповідає науково-дослідній проблематиці ряду провідних вузів України та науково-дослідницьких установ.
Ступінь наукової розробки теми. Теоретичні питання норм конституційного права України після прийняття 28 червня 1996 року Конституції України не були предметом комплексного дисертаційного дослідження. І тому відчувається гостра необхідність такого дослідження, адже проблема вивчення категорії “норма права” була і залишається актуальною. У науковому дослідженні використовувався досвід дореволюційних авторів А.Алексєєва, І.Анреєвського, А.Градовського, Н.Гредескула, А.Есмена, Ф.Кокошкіна, Н.Коркунова, Н.Лазаревського, Г.Шершеневича. Брались до уваги роботи зарубіжних науковців-конституціоналістів: Л.Дюгі, М.Прело, К.Хессе, Ф.Уейда. У радянський період дослідженням даної проблеми займались такі вчені-юристи, як С.С.Алексєєв, В.К.Бабаєв, М.І.Байтін, Г.В.Барабашев, Н.А.Боброва, А.Н.Горшенева, А.И.Денисов, О.С. Іоффе, В.Ф.Коток, А.І.Лепьошкін, В.Й.Лучін, П.О.Недбайло, В.С.Основін, А.С.Піголкін, В.А.Ржевський, І.С.Самощенко, Ю.Г.Ткаченко, Я.Н.Уманський, І.Є.Фабер, М.Д.Шаргородський, А.Ф.Шебанов, Б.В.Щетинін. Проблемам норм конституційного (державного) права приділялось надзвичайно багато уваги за часів радянського будівництва. Різними авторами були здійснені вагомі теоретичні розробки, досліджувалися місце і роль конституційно-правових норм в системі правових норм. Свідченням тому є значна кількість дисертацій, монографічних робіт, написаних на теренах Радянського Союзу, присвячених проблемам правових норм. Серед комплексних досліджень виділяється робота В.С.Основіна “Нормы советского государственного права” (1963), в якій автор дослідив норми радянського державного права. В роботі аналізуються особливості й характерні риси таких норм, їх взаємозв язок з нормами інших галузей права і між собою, а також особливості їх дії. В цілому робота носить характер системного, досить повного дослідження, проте, з огляду на зміни, що відбулися протягом часу з моменту її написання, вимагає критичного підходу, деякі її положення можуть бути застосовані з певними застереженнями. Характеристиці теоретичних проблем реалізації конституційних норм присвячена докторська дисертаційна робота В.Й.Лучіна (1993 р.), в якій розглянуті конституційні норми й правовідносини і досліджені три блоки проблем: поняття, особливості і види конституційних норм та основні соціальні і правові характеристики конституційних правовідносин. Зазначимо, що дисертантом в представленій роботі було використано цілий ряд положень, досліджених В.Й.Лучіним.
Дисертаційне дослідження опирається також на розробки сучасних провідних науковців Російської Федерації – С.А.Авак яна, М.В.Баглая, Е.І.Козлової, Е.І.Колюшина, Ю.К.Краснова, О.О.Кутафіна – та інших зарубіжних країн: Бєларусі – М.Ф.Чудакова, Узбекистана – О.А. Карімова й З.М. Гафарова.
Теоретичною основою дисертації є праці провідних вітчизняних вчених, які заклали основи розуміння правової норми, провели ґрунтовні розробки природи правової норми, її поняття, особливостей, тощо. Зокрема, мова йде про використані праці таких вчених-юристів, як В.Н.Денисов, М.С.Кельман, М.І.Козюбра, А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, В.О.Котюк, О.Г.Мурашин, П.М.Рабінович, О.Ф.Скакун та інші.
Нове бачення норм конституційного права як невід ємного елемента системи конституційного права України подане у працях сучасних українських вчених-конституціоналістів А.З.Георгіци, В.В.Кравченка, П.Ф.Мартиненка, В.Ф.Мелащенка, В.Ф.Погорілка, В.Я.Тація, Ю.М.Тодики, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповала та інших авторів.
У 1993 році побачила світ кандидатська дисертація О.І.Степанюка, присвячена проблемам теорії норм конституційного права України, у якій міститься науковий аналіз окремих аспектів зазначеної проблеми.
Наявність значної кількості авторів, які в тій чи іншій мірі торкались проблем норми права, свідчить про безперечну теоретичну актуальність і велике практичне значення дослідження проблем норми. Наше дисертаційне дослідження доповнює згадані праці, а тому їх наявність не знижує актуальність обраної теми.
Нормативну базу наукової роботи складають, насамперед, Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, а також поточне законодавство України.
Мета дослідження полягає у проведенні комплексного теоретико-правового аналізу категорії “норма конституційного права України”, узагальненні теоретичних проблем, що пов язані з правовою природою, поняттям, особливостями, структурою і функціями конституційно-правових норм, узагальненні вже існуючих положень з цієї проблеми і на цій основі систематизації основних даних, що дозволять отримати необхідне уявлення про конституційне право України як галузь права.
Об єктом дослідження є система конституційного права як галузі національного права України.
Предметом дослідження є поняття, основні властивості й риси, структура і класифікація норм, функції конституційно-правових норм України. Завдання дослідження обумовлені його метою і полягають у тому, щоб:
- проаналізувати і узагальнити наукові дослідження з даної тематики і критично осмислити їх з позицій сьогодення; - визначити поняття конституційно-правової норми, розкрити її сутність, особливості, властивості; - порівняти конституційно-правову норму з іншими правовими нормами та визначити її місце і особливості серед інших соціальних норм;
- проаналізувати внутрішню будову норми, розкрити всі її елементи; - дати визначення системи норм, охарактеризувати види конституційно- правових норм;
- сформулювати поняття функцій конституційно-правової норми, визначити критерії їх класифікації, дати характеристику кожній з функцій, що притаманні нормам конституційного права України.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнофілософські категорії (сутність і явище, конкретне і абстрактне, форма і зміст, ціле і частина, структура та елемент, причина і наслідок), а також система загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів, які було використано. Головним серед них є діалектичний метод дослідження, який передбачає розгляд усіх явищ у їх взаємозв”язку та єдності, розвитку і взаємному впливі. Він дозволив здобувачеві дослідити юридичну природу конституційно-правових норм, їх місце серед інших правових норм та визначальну роль серед соціальних норм.
Вивчення внутрішньої будови конституційно-правової норми, аналіз її окремих елементів здійснювалися за допомогою методу системно-структурного аналізу. Крім цього, в процесі дослідження було використано ретроспективно-порівняльний, логіко-історичний, застосування яких обумовлено дослідженням конституційно-правової норми в якості окремого елемента правової системи України. Крім того застосовувалися спеціальні методи: формально-юридичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, які були задіяні при формулюванні визначень, наукових тез, аналізі позицій дослідників, змісту юридичних норм. Комплексне використання всіх цих загально-наукових та юридично-галузевих методів дало можливість для повного та об єктивного дослідження проблем, пов язаних з теорією конституційно-правової норми, дозволило вирішити ряд теоретичних та практичних задач, що виникали в ході дослідження.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень сутності норм конституційного права України як одного з елементів системи конституційного права України, їх місця і ролі в системі правових норм. Крім цього, новизна обумовлюється сучасною постановкою проблеми, використанням нових ідей та тенденцій державотворення при її вирішенні.
Елементи наукової новизни виявляються в тому, що:
· в дисертації вперше запропоноване наукове визначення конституційно-правової норми, зроблене на основі сучасних тенденцій наукової думки,
· на підставі існуючих доробок науки конституційного права визначені характерні риси і особливості норм конституційного права України,
· з метою більш глибоко пізнання юридичної природи конституційно-правових норм дисертант провів класифікацію останніх,
· усвідомлюючи, що розуміння юридичної природи норм неможливо і без їх систематизації, автор запропонував визначення системи конституційно-правових норм,
· для виявлення юридичних властивостей норми, дисертант вивчив і дослідив структуру та особливості складових елементів норми конституційного права – гіпотези, диспозиції та санкції,
· враховуючи, що особливості конституційних норм проявляються в характері функцій, які вони виконують, автор вважав за необхідне розглянути питання про функції норм.
Автор запропонував ряд теоретичних положень та висновків, які відрізняються певною новизною у досліджуваній сфері, що дозволяє сформулювати та винести на захист наступні положення:
1. Авторське визначення норми конституційного права України як формально визначеного, встановленого або санкціонованого Українським народом, державою або суб єктами місцевого самоврядування правила поведінки, яке регулює конституційно-правові відносини і забезпечується системою заходів державного впливу, передбачених чинним законодавством.
2. Обгрунтування характерних особливостей норм конституційного права України, серед яких - публічний характер, пріоритетне місце в національній системі права, політичний, імперативний, інтегративний та прямий характер, найвища юридична сила, найбільша стабільність, особлива система гарантій, специфіка структури.
3. Висновок про особливе місце і визначальну роль норм конституційного права України в системі соціальних норм, які обгрунтовуються специфічним змістом, сутністю, формою вираження, джерелами походження, структурою і гарантіями. Наукова класифікація конституційно-правових норм на підставі застосування наступних критеріїв: предмет правового регулювання, метод правового регулювання, призначення у механізмі правового регулювання, юридична сила, ступінь конкретизації правового припису, характер диспозиції, характер санкції, суб”єкти нормотворення, територія дії, час дії.
4. Авторське визначення системи норм конституційного права України як сукупності різнорівневих, взаємопов язаних і взаємозумовлених конституційно-правових норм, що об”єднані між собою структурно-функціональними зв язками з метою регулювання конституційно-правових відносин.
5. Висновок про особливості структури конституційно-правової норми, основними з яких є те, що не кожна норма представлена гіпотезою, диспозицією та санкцією одночасно.
Визначення функцій конституційно-правової норми як напрямків, видів і форм їх впливу на суспільні відносини, що є предметом конституційного права. Наукова класифікація функцій норм конституційного права України здійснюється автором за такими критеріями: за сферами суспільних відносин(політична, економічна, екологічна, соціальна, культурна функції); за інститутами конституційного права (функції норм інституту основ конституційного ладу; інституту громадянства; інституту прав, свобод і обов”язків людини й громадянина; інституту форм безпосереднього народовладдя; інституту державної влади; інституту територіального устрою; інституту місцевого самоврядування); за способом впливу на суспільні відносини (програмна, установча, регулююча, охоронна, інформаційна функції); за призначенням в механізмі правового регулювання (функції матеріальних і процесуальних норм). Теоретичне і практичне значення отриманих результатів поляє в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані:
· в науково-дослідницьких цілях – для подальших розробок теорії конституційного права України і зарубіжних країн,
· в законотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення існуючої системи нормативно-правових актів України та розробки нових норм,
· в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з теорії держави і права, конституційного права України, з предмету “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, у викладенні спецкурсу “Теоретичні проблеми конституційного права”, в науково-дослідницькій роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим за часів прийняття Конституції України від 28 червня 1996 року комплексним дослідженням сутності норми конституційного права України як галузі права, її основних властивостей, структури і класифікації, функцій. Окремі питання дисертації представлені як науковий матеріал вперше, деякі розглянуті по-новому, додатково обґрунтовані. Публікації, в яких викладені результати дослідження, підготовлені здобувачем особисто, без участі співавторів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена і обговорена на кафедрі конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Сформульовані автором положення і висновки доповідались і позитивно обговорювались:
· на науково-практичній конференції “Проблеми держави та права очима молодих дослідників”, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, 5-6 квітня 2001 року;
· на науково-практичній конференції для молодих вчених “Становлення і розвиток правової системи України”, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, м. Київ, 21 березня 2002 року. За результатами конференції опубліковано тези доповіді на тему “Поняття конституційно-правової норми”;
· на міжнародній науково-практичній конференції “Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення”, що проводилася Центральною виборчою комісією за сприяння проекту Агентства США з міжнародного розвитку “Вибори та політичні процеси в Україні”, м.Київ, 13-15 листопада 2002 року. Теоретичні положення дисертації використовувалися автором у процесі викладання навчального курсу “Конституційне право України”, “Конституційне процесуальне право”, “Конституційне право зарубіжних країн”.
Публікації. Основні положення проведеного дослідження викладено в чотирьох наукових статтях у фахових виданнях :
1. Сінькевич О.В. Взаємодія конституційно-правових норм з нормами моралі. // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К. – 2001. – випуск 47 – С.179-182.
2. Сінькевич О.В. Щодо особливостей норм конституційного права України. // Право України. – 2002. – № 11. – С.15-18.
3. Сінькевич О.В. Особливості структури норм конституційного права України. // Часопис Київського університету права. – К. – 2003. – № 1. – С.10-13.
4. Сінькевич О.В. Деякі питання класифікації конституційно-правових норм. // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Спілка юристів України, 2003. – Вип.21. – С.175-180.
Структура дисертаційного дослідження. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які, відповідно, містять сім підрозділів, висновків, списку посилань, списку використаної літератури, загальний обсяг роботи – 207 сторінки.
|
