|
Актуальність теми. У зв язку зі змінами, що сталися в соціально-економічній, політичній і правовій сферах України, її економіка піддалася кардинальному реформуванню, що призвело до богатоукладності, появи підприємств, заснованих на різних формах власності. Недержавний сектор економіки охоплює нині близько 80 % промислового виробництва, практично весь аграрний сектор, будівництво і торгівлю [1, с. 5]. У даних економічних умовах держава втратила становище домінуючого роботодавця. Ліквідація монополії державної власності призвела до плюралізму різних форм власності. Закон України "Про власність" [2] закріпив їх юридичну та економічну рівноправність, і, як наслідок, такі зміни в економічній системі актуалізували проблеми взаємозв язків відносин власності і трудових відносин. Впровадженню ринкових механізмів, насамперед, сприяли норми цивільного і господарського права. Тому одними з перших було прийнято закони України "Про власність" [2], "Про підприємства в Україні" [3], Про підприємництво" [4], "Про господарські товариства" [5], "Про цінні папери і фондову біржу" [6] та ін. Трудове право є однією з найважливіших галузей права і внаслідок свого соціального призначення покликано адекватно і вчасно реагувати на нові економічні відносини, продиктовані змінами у сфері виробництва і праці та найбільшою мірою забезпечувати соціально-правовий захист людини у сфері праці [7, с. 6]. В Указі Президента України від 3 серпня 1999 р., яким схвалено "Основні напрями розвитку трудового потенціалу в Україні на період до 2010 року" [8], передбачено необхідність розробки правових норм регулювання соціально-трудових відносин в альтернативних секторах економіки.
Правове регулювання трудових відносин в умовах переходу України до ринкової економіки здійснюється в різноманітних суб єктах господарювання, а саме: в державних і казенних підприємствах, виробничих кооперативах, господарських товариствах та ін. Серед численних господарських товариств, що діють на території України, особливу роль відведено акціонерним. На сьогоднішній день у нашій країні 70 % продукції виробляють акціонерні товариства, із 36 тис. яких 12 тис. є відкритими. Понад 18 млн. фізичних та юридичних осіб є власниками акцій. Більшість з них складають громадяни України, які у процесі масової приватизації стали власниками промислових підприємств, на котрих вони здійснюють свою трудову діяльність [9, с. 7]. У реалізації поставлених Верховною Радою України і Кабінетом Міністрів України завдань провідна роль належить саме акціонерним товариствам, що мають важливе значення в розвитку економіки як форма швидкої акумуляції капіталу у великих розмірах, залучення дрібних капіталів в економіку, їх прибуткового використання в галузях, недоступних для окремих приватних капіталів, відволікання вільних грошових коштів як громадян, так і юридичних осіб від інфляційної бездіяльності [10, с. 11].
Правове забезпечення діяльності акціонерних товариств здійснюється за допомогою таких законів України, як "Про господарські товариства" [5], "Про підприємства в Україні" [3], "Про підприємництво" [4], "Про власність"[2], "Про приватизацію майна державних підприємств" [11] та ін. Однак створення нормативної основи функціонування акціонерних товариств вирішило тільки завдання регулювання цивілістичного аспекту їх діяльності. У той же час законодавство про акціонерні товариства, на жаль, не враховує те, що акціонерні товариства є не тільки суб єктами власності, а й роботодавцями, тобто суб єктами трудового права, адже вони створюються у кінцевому результаті не лише для одержання прибутку, а й для розвитку суспільного виробництва, в основі якого лежить спільна виробнича діяльність об єднаних працівників. Отже, акціонерні товариства покликані сприяти розвитку суспільного виробництва, створювати робочі місця, збільшувати обсяг продукції. Неврегульованість трудових відносин в акціонерних товариствах призвела до того, що працю працівників іноді стали регулювати за допомогою норм цивільного права. Так, наприклад, у проекті Закону України "Про акціонерні товариства" [12], передбачена можливість укладати цивільно-правові договори з керівником виконавчого органу. Питання, пов язані з регулюванням праці членів виконавчих органів, вирішуються в новому Цивільному кодексі України (далі – ЦК) [13]. Так, у ЦК України закріплено норму про те, що члени виконавчого органу можуть бути в будь-який час відсторонені від виконання своїх обов язків. А згідно зі ст. 9 ЦК положення цього Кодексу застосовуються для врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. На практиці в окремих товариствах діють внутрішні нормативні акти, зокрема, "Положення про застосування неустойки за дисциплінарні проступки на виробництві", "Система штрафів за порушення трудової дисципліни" тощо [14, с. 76]. Таке запозичення норм цивільного права для регулювання трудових відносин призводить до колізій з нормами трудового права і, в першу чергу, зі ст. 3 Кодексу Законів про працю України (далі – КЗпП), яка проголосила принцип єдності в правовому регулюванні праці працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності, галузевої належності. Практика застосування норм цивільного права призводить до явного зниження рівня тих гарантій, що передбачені законодавством про працю. Ситуація загостриться з прийняттям нового Трудового кодексу України, в проекті якого зазначені нові принципи правового регулювання найманої праці, які визначають відповідність досвіду Міжнародної Організації Праці, законодавства країн ЄС, а також міжнародним стандартам. Нормальне функціонування акціонерних товариств надалі неможливо без правового врегулювання особливостей трудових і тісно пов язаних із ними суспільних відносин працівників-акціонерів, працівників, які не мають акцій, членів виконавчих органів. Низький рівень культури взаємовідносин між членами органів управління та працівниками, акціонерами, конфлікти, що виникають, низька ділова етика багато в чому пояснюються недостатньою законодавчою врегульованістю численних ситуацій, пов язаних із застосуванням праці в акціонерних товариствах. Держава здійснює деякі правові заходи щодо забезпечення належного рівня взаємовідносин в акціонерних товариствах. Президентом України прийнято Указ "Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах" [16], в якому наголошено на необхідності ефективного захисту прав і законних інтересів акціонерів, врегулювання відносин між органами управління акціонерних товариств з чітким визначенням компетенції кожного з них, впровадження загальновизнаних, цивілізованих, доброчесних норм ділових відносин у процесі здійснення корпоративного управління. Реалізація цих заходів сприятиме забезпеченню законності в регулюванні трудових відносин, в діяльності виконавчих органів акціонерних товариств. З огляду на цей Указ та міжнародну практику в Україні розроблено проект національних "Принципів корпоративного управління", який нещодавно було винесено на публічне обговорення Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку [17]. Відсутність у трудовому праві України досліджень, присвячених аналізу трудо-правового статусу працюючих акціонерів, особливостей трудових відносин керівників акціонерних товариств, призвело до того, що більшість акціонерів є номінальними власниками акцій, вплив яких на діяльність "своїх" товариств дуже сумнівний [18, с. 17]. Дрібні акціонери зневірилися у реалізації ними своїх немайнових прав, які повсюдно порушуються, їх не допускають до участі в загальних зборах через усякі виверти. Та й інтересу у дрібних акціонерів брати в них участь фактично не існує, оскільки їх голос не має ніякого значення [19, с. 23]. Таке становище об єктивно ускладнює процеси управління, контролю та концентрації капіталу, не сприяє підвищенню ефективності трудових ресурсів і прибутковості акціонерних товариств, приводить до правового хаосу і безладдя.
Актуальність роботи обумовлена й тим, що на часі — приватизація вугільних шахт, окремих обленерго та генеруючих компаній, підприємств нафтогазового комплексу, суднобудівних підприємств та об єктів залізничного транспорту, в результаті якої величезна кількість працівників даних підприємствах стане власниками акцій. Тому держава зацікавлена в існуванні чіткого, деталізованого законодавства, що включає в себе питання правового регулювання трудових відносин в акціонерних товариствах. Отже, вказані обставини потребують комплексного наукового дослідження, що й обумовило вибір теми дисертації.
Зв язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з цільовою комплексною програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого на 2001-2005 роки "Проблеми удосконалення юридичних гарантій реалізації трудових і соціальних прав в умовах ринкової економіки" (номер державної реєстрації 0186.0.070864).
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є виявлення особливостей у регулюванні трудових відносин в акціонерних товариствах, що виступають у ролі роботодавців; вивчення правового статусу працівника-акціонера; визначення підстав виникнення трудових відносин працівників-акціонерів і правової природи відносин, що виникають між головою правління, головою спостережної ради і товариством; виявлення чинників, що лежать в основі диференціації правового регулювання праці працівників акціонерних товариств; розробка пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення правового забезпечення трудової діяльності в акціонерних товариствах. Для реалізації мети дослідження ставилися такі основні задачі:
– проаналізувати вплив корпоративної природи акціонерних товариств на особливості трудових правовідносин;
– визначити співвідношення між законодавством про працю, спеціальними законами, статутами та іншими внутрішніми положеннями акціонерних товариств у процесі регулювання праці;
– виявити чинники, що лежать в основі диференціації правового регулювання праці в акціонерних товариствах;
– дослідити правовий статус працюючого акціонера та сформулювати дефініцію "працівник-акціонер";
– виявити підстави виникнення трудових правовідносин працівників акціонерних товариств;
– обґрунтувати можливість застосування в акціонерних товариствах контрактної форми трудового договору;
– розглянути та проаналізувати вітчизняний та зарубіжний досвід участі працівників, які не мають акцій, в прибутках акціонерного товариства та внести пропозиції щодо вдосконалення законодавства з цих питань;
– проаналізувати правову природу правовідносин, що виникають між одноособовим керівником, головою колегіального виконавчого органу та акціонерним товариством, та виявити особливості регулювання їх праці;
– дослідити правову природу відносин, що виникають між головою і членами спостережної ради та акціонерним товариством, виявити особливості регулювання їх праці;
– проаналізувати функції, компетенцію спостережної ради та визначити правовий механізм захисту цим органом трудових прав працівників акціонерних товариств;
– сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання праці в акціонерних товариствах.
Об єкт дослідження – правове регулювання праці в акціонерних товариствах.
Предмет дослідження – особливості правового регулювання праці працівників, керівників, членів виконавчих органів та спостережної ради акціонерних товариств.
Методи дослідження. При написанні роботи застосовувалися як загальнонаукові, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема, історичний, діалектичний та порівняльно-правовий методи використовувалися при вивченні динаміки розвитку законодавства про акціонерні товариства України та інших держав; методи абстрагування та узагальнення – у процесі розробки дефініції "працівник-акціонер"; системно-структурний метод – у процесі виявлення особливостей статусу працюючих акціонерів, правового становища керівників та членів виконавчого органу, спостережної ради, а також при дослідженні чинників диференціації в регулюванні трудових відносин в акціонерних товариствах; соціологічний метод – при дослідженні статутів, колективних договорів, протоколів загальних зборів акціонерів та інших внутрішніх документів товариств, які діють на території м. Харкова та інших регіонів України; формально-юридичний метод – у процесі створення нових правових норм і приписів щодо вдосконалення регулювання трудових відносин в акціонерних товариствах. Основні положення та висновки, що містяться в роботі, ґрунтуються на аналізі чинного трудового та цивільного законодавства, юридичної науки України та інших країн, узагальнення судової практики. Теоретичною базою роботи є наукові праці: а) учених-трудовиків: М.Г. Александрова, М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, Л.Ю. Бугрова, В.В. Жернакова, О.Б. Зайцевої, І.В. Зуба, І.Я. Кисельова, Т.Ю. Коршунової, Р.З. Лившиця, В.І. Никитинського, Ю.П. Орловського, О.С. Пашкова, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Л.О. Сироватської, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та ін.; б) учених в галузі загальної теорії держави і права С.С.Алєксєєва та в галузі історії держави і права – І.П. Сафронової; в) учених в галузі цивільного права: Г.Ф. Шершеневича, О.І. Камінки, І.Т. Тарасова, С.М.Ландкофа, І.Л. Брауде, А.Г. Гойхбарга, В.Н. Шретера, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Д.В. Задихайла, О.Р. Кібенко, Г.В. Назарової, С.В. Глібка, О.М. Вінник, В.С. Щербини; Нормативна база роботи – Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці (МОП) та інші нормативно-правові акти.
Емпіричну основу дисертації становлять рішення Конституційного Суду України, постанови Пленуму Верховного Суду України, статути, внутрішні акти акціонерних товариств, а також судова практика.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні цілісним, комплексним дослідженням особливостей регулювання праці в акціонерних товариствах. У межах здійсненого авторкою дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
1. Вперше сформульовано висновок про необхідність регулювання праці працівників акціонерних товариств законодавством про працю, але з урахуванням особливостей, які встановлюються спеціальним законодавством про ці товариства, їх статутами та іншими внутрішніми положеннями.
2. Обґрунтовано висновок про те, що норми трудового права слід застосовувати у тих випадках, коли ті чи інші елементи трудових відносин не врегульовані спеціальним законодавством про акціонерні товариства, їх статутами та внутрішніми положеннями.
3. Виявлено чинники диференціації, які були поза увагою науковців, правового регулювання праці працівників акціонерних товариств, зокрема, наявність та розмір частки акцій, що належить державі в статутному фонді товариств, та вид діяльності товариства.
4. Вперше досліджено правовий статус працюючого акціонера, та доведено, що він розглядається як суб єкт трудового права, який має комплекс трудових прав і обов язків у зв язку з включенням в спільну виробничо-господарську діяльність, а також комплекс майнових, організаційних та управлінських прав і обов язків у зв язку з володінням акціями.
5. Запропоновано варіант дефініції: "працівник-акціонер" – це фізична особа, яка має у власності акції акціонерного товариства і бере участь своєю працею в діяльності даного товариства на підставі трудового договору (контракту).
6. З метою посилення гарантій працівників-акціонерів при звільненні за підставами, передбаченими п. 1 ст. 40 КЗпП запропоновано внести пропозиції щодо доповнення ст. 40 та ч. 2 ст. 42 КЗпП.
7. Знайшла подальшого розвитку позиція щодо існування єдиної підстави виникнення трудових правовідносин – трудового договору (контракту) як для працівників-акціонерів, так і працівників, які не мають акцій.
8. Надано подальшого обґрунтування доцільності застосування в акціонерних товариствах контрактної форми трудового договору та запропоновано доповнити таким положенням Закон України "Про господарські товариства" та проект Закону "Про акціонерні товариства".
9. Зроблено висновок про необхідність закріплення у проекті Закону України "Про акціонерні товариства" норми, яка б передбачала право працівників на участь у прибутках акціонерного товариства.
10. На підставі аналізу досвіду України та зарубіжних країн зроблено висновок про доцільність розробки різноманітних програм, що стимулюють участь працівників, які не мають акцій, у прибутках товариствах з метою підвищення мотивації праці, якості продукції і, отже, ефективності виробництва.
11. Виявлені нові особливості трудових відносин, які виникають між одноособовим керівником, головою колегіального виконавчого органу та акціонерним товариством. 12. У дисертації вперше досліджено характер відносин, які виникають між головою, членами спостережної ради та акціонерним товариством, та доведено, що ці відносини можуть мати трудо-правову природу, а трудовий договір, що укладається з ними, є особливим видом трудового договору.
13. Доведено, що спостережна рада, виконуючи контролюючі функції щодо виконавчого органу, повинна контролювати додержання ним законодавства про працю. 14. Запропоновано проекти положень "Про спостережну раду акціонерного товариства", "Про одноособовий виконавчий орган акціонерного товариства", "Про правління акціонерного товариства".
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, які містяться в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані в процесі вдосконалення механізму правового регулювання трудових відносин в акціонерних товариствах. Окремі пропозиції та висновки можуть бути використані при розробці нового Трудового кодексу України, проекту Закону України "Про акціонерні товариства" та інших нормативно-правових актів.
Науково-прикладне значення роботи полягає в тому, що відображені в ній положення, висновки і рекомендації можуть бути використані в навчальних посібниках, при викладанні курсу трудового права, розробці установчих та інших внутрішніх положень акціонерних товариств, оскільки вирішення правових питань регулювання трудових відносин в акціонерних товариствах – це необхідна умова підготовки грамотного юриста, керівника. Інформація, що міститься в роботі, має пізнавальне значення і може надати допомогу при вирішенні теоретичних і практичних питань правового регулювання трудових відносин в акціонерних товариствах. Окремі положення дисертації викладено в опублікованих авторкою роботах. Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати проведеного дослідження доповідались авторкою на наукових конференціях молодих вчених: "Актуальні проблеми юридичної науки" (2000 р.), "Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України" (2001 г.), які відбувалися у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого; на засіданні "круглого столу" за темою "Проблеми корпоративного управління" (кафедра цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (квітень 2000 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються при проведенні практичних занять за курсом "Трудове право" з таких тем: "Суб єкти трудового права", "Трудовий договір", "Трудова дисципліна", "Трудові спори" та ін.
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковано у шести наукових статтях і тезах виступів на шести наукових конференціях.
|
