|
Актуальність теми дослідження. Інформаційний розвиток суспільства та запровадження на державному рівні в Україні використання мережі Internet та інших комп ютерних систем в усіх сферах суспільного життя, поряд із позитивними здобутками, супроводжується і негативними явищами. Особливу занепокоєність викликає збільшення кількості злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), комп ютерних систем та мереж, як в світі, так і в Україні, оскільки такі злочини не лише гальмують позитивні тенденції розвитку, а й завдають шкоди суспільству, державі, суб єктам інформаційних відносин в усіх сферах господарювання та окремим громадянам.
Велику небезпеку являє собою поява нових форм злочинної діяльності, пов язаних з використанням високих технологій, які раніше не були відомі. З такими проявами поки що досить складно вести ефективну боротьбу як з точки зору кримінального переслідування, так і застосування організаційно-управлінських і кримінологічних заходів з метою їх попередження. До таких злочинних посягань слід віднести умисне втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до перекручення чи знищення комп ютерної інформації або носіїв інформації, чи розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в автоматизовані системи і здатних спричинити перекручення або знищення інформації чи то носіїв інформації, кримінальна відповідальність за які в Україні була встановлена Законом України “Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України” від 20 жовтня 1994 р., яким КК України 1960 р. було доповнено статтею 1981 “Порушення роботи автоматизованих систем”. Чинний КК України також передбачив відповідальність за вчинення таких суспільно-небезпечних діянь у статті 361 “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж”, в ч. 1 якої передбачена відповідальність за “незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини, системи чи комп ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп ютерної інформації чи носіїв такої інформації”.
Попри зростаючу кількість наукових досліджень злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), їх систем та комп ютерних мереж, вказані кримінально карані діяння залишилися недостатньо вивченими на рівні взаємопов язаного й поглибленого аналізу всіх ознак та елементів складу злочину, передбаченого ст. 361 КК України. До останнього часу питання кримінально-правової характеристики названих злочинів розглядалися здебільшого на рівні окремих розділів підручників з Особливої частини кримінального права та коментарів КК України. Протягом останнього часу М.В.Карчевським було захищене дисертаційне дослідження з вказаної проблематики, а також захищене дисертаційне дослідження Д.С.Азаровим, присвячене характеристиці Розділу ХVI КК України в цілому. Наявність таких досліджень, а також неоднозначність підходів їх авторів до вирішення основних проблемних питань свідчить про значну увагу науковців щодо проблем кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 361 КК України. До того ж неможливо не враховувати відсутність відповідних статистичних даних щодо порушення та розгляду кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ст. 361 КК України, що свідчить, очевидно, про високий ступінь латентності вказаних діянь, на що звертається увага дослідниками питань боротьби з такими злочинами.
Проте факт незначної кількості порушення та розглянутих судами кримінальних справ даної категорії ні в якому разі не може служити підставою для неуважного ставлення до них, у тому числі на рівні наукових досліджень, особливо з урахуванням їх високої латентності.
Необхідно зазначити, що теоретичною базою дисертації послужили фундаментальні наукові положення загальної теорії кримінального права, а також праці як вітчизняних фахівців із проблеми дослідження злочинів в сфері використання електронно-обчислювальних машин, їх систем та комп ютерних мереж, так і науковців колишнього СРСР, Російської Федерації та США, зокрема П.П.Андрушка, Ю.М.Батуріна, П.Д.Біленчука, М.С.Вертузаєва, В.Б.Вєхова, О.Г.Волеводза, В.Д.Гавловського, В.О.Голубєва, В.Г.Гончаренка, М.В.Гуцалюка, А.М.Жодзишського, Р.А.Калюжного, Ч.Кауфмана, О.І.Котляревського, В.В.Кузнєцова, В.Г.Лукашевича, В.М.Машукова, А.А.Музики, П.М.Пака, М.І.Панова, Р.Перлман, А.М.Ришелюка, Б.В.Романюка, М.Спесінера, О.П.Снігерьова, В.П.Хорста, О.М.Юрченка та багатьох інших.
Для розробки теми дослідження та вирішення поставлених завдань також широко використовувалися наукові роботи з загальної теорії держави і права, конституційного, кримінально-процесуального, цивільного та інших галузей права, а також з інформатики.
Актуальність боротьби з вказаними злочинами, неоднозначність підходів та висновків наукових досліджень щодо змісту ознак складу злочину, передбаченого ст. 361 КК України, та необхідність створення відповідної світовим вимогам належної вітчизняної правової бази в цій області й обумовили вибір теми цього дисертаційного дослідження.
Зв язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах наукової програми відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Протидія злочинності в правовій державі: кримінально-правові і кримінологічні проблеми”.
Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи полягає у комплексному аналізі об єктивних і суб єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 361 КК України, формулюванні пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства та рекомендацій з питань правильної кваліфікації досліджуваного складу злочину, відмежування його від суміжних складів та кваліфікації його за сукупністю з іншими злочинами.
Відповідно до поставленої мети у дисертації вирішуються такі основні завдання: визначення та узагальнення чинників, що обумовлюють кримінальну відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж; порівняльно-правовий аналіз міжнародно-правових актів а також кримінального законодавства окремих зарубіжних країн в частині, що стосується кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, які є незаконним втручанням в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж; визначення найбільш сприйнятливої для України схеми вдосконалення норм кримінального законодавства, що регламентують кримінальну відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин, систем та комп ютерних мереж; обґрунтування необхідності виокремлення юридичних складів злочинів, які визначені в диспозиції ст. 361 КК України як альтернативні діяння об єктивної сторони передбаченого нею складу злочину, визначення їх як, відповідно, “Несанкціонований доступ до комп ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп ютерних програм”; з ясування сутності та змісту об єктивних та суб єктивних ознак складів таких злочинів; дослідження і характеристика особливостей видів кваліфікованого складу таких злочинів; визначення критеріїв відмежування несанкціонованого доступу до комп ютерної інформації та умисного розповсюдження шкідливих комп ютерних програм від суміжних складів злочинів; визначення особливостей кваліфікації вказаних діянь у сукупності з іншими злочинами; формулювання на підставі проведеного аналізу пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства, яким регламентується відповідальність за незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж. Об єктом дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), їх систем та комп ютерних мереж.
Предметом дослідження є норми кримінального законодавства, що передбачають відповідальність за злочини в сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж.
Методи дослідження, які використовувалися в процесі здійснення дисертаційного дослідження: діалектичний метод - при дослідженні правових механізмів охорони суспільних відносин у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), їх систем та комп ютерних мереж та інформаційних відносин між суб єктами таких відносин, що знаходяться одночасно у взаємозв язку й суперечливості, а також як у статичному стані, так і у динамічних змінах; системно-структурний та функціональний методи - при дослідженні родового й безпосереднього об єктів злочину, передбаченого ст. 361 КК України, а також ознак його об єктивної та суб єктивної сторони, суб єкта цього злочину під кутом зору з ясування змісту норм чинного законодавства та їх удосконалення; історико-правовий метод - при аналізі факторів, що зумовлюють кримінально-правову заборону зазначених діянь, та дослідженні розвитку законодавства у сфері правової охорони суспільних відносин у сфері використання електронно-обчислювальних машин, їх систем та комп ютерних мереж від протиправних посягань на них; порівняльно-правовий і догматичний методи - при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, норми яких забезпечують кримінально-правову охорону суспільних відносин у сфері використання електронно-обчислювальних машин, їх систем та комп ютерних мереж, порівнянні попереднього і чинного законодавства України, а також окремих норм законодавства зарубіжних країн з положеннями КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є самостійною завершеною роботою, комплексним монографічним дослідженням юридичного складу злочину, сформульованого в ст. 361 КК України. Базуючись на результатах здійсненого дослідження, дисертантом сформульовані нові наукові положення, а саме: 1. Запропоновано виокремити і розглядати як самостійні юридичні склади злочинів діяння передбачені ч. 1 ст. 361 КК України як альтернативні діяння об єктивної сторони складу злочину “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж”. Обґрунтовується доцільність визначення таких злочинів як “Несанкціонований доступ до комп ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп ютерних програм”.
2. Дається власне визначення безпосередніх об єктів злочину “Несанкціонований доступ до комп ютерної інформації”, під яким розуміється право володіння та розпорядження комп ютерною інформацією, та злочину “Умисне розповсюдження шкідливих комп ютерних програм”, під яким розуміється право користування комп ютерною інформацією та комп ютерними системами.
3. Знайшли подальшого розвитку визначення віртуального предмету злочину, під яким в дисертації розуміється такий предмет об єктивного світу, який створений або відображений за допомогою спеціальних методів та (або) способів, є фізично відсутнім, але може набути зовнішнього представлення за допомогою спеціальних методів або способів впливу.
4. Визначено види альтернативних предметів злочинів “Несанкціонований доступ до комп ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп ютерних програм”, до яких належать електронно-обчислювальні машини (ЕОМ), операційні системи ЕОМ, комп ютерні мережі, носії комп ютерної інформації, комп ютерна інформація, в тому числі паролі та коди захисту комп ютерних систем та комп ютерної інформації. 5. Дається визначення комп ютерного вірусу, під яким розуміється специфічна комп ютерна програма, яка, приєднуючись до інших файлів, здатна непомітно для власника (користувача) проникати в електронно-обчислювальні машини, в їх систему, і шляхом самовідтворення (аналогія з біологічним вірусом) здатна призвести до наслідків у вигляді знищення, блокування, зміни, автономного копіювання, відсилання небажаному адресатові комп ютерної інформації, а так само (або) спрямована на завдання шкоди носіям комп ютерної інформації, програмному та технічному забезпеченню комп ютерної системи; обґрунтована приналежність комп ютерного вірусу до знарядь злочину.
6. На підставі проведеного аналізу можливих наслідків незаконного втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж, пропонується перелік альтернативних наслідків злочину у вигляді перекручення або знищення комп ютерної інформації, передбачених в ч.1 ст. 361 КК України, доповнити витіканням комп ютерної інформації, під яким пропонується розуміти несанкціоноване копіювання, пересилання або поширення комп ютерної інформації.
7. На підставі аналізу світової практики по дослідженню вчинення діянь по незаконному втручанню в роботу комп ютерних систем, обґрунтовується доцільність в якості альтернативного виду кваліфікованих складів злочинів “Несанкціонований доступ до комп ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп ютерних програм” передбачити вчинення таких діянь на замовлення.
8. Здійснено аналіз випадків вчинення діянь по незаконному втручанню в роботу комп ютерних систем в ідеальній та реальній сукупності з іншими злочинами, наведені правила кваліфікації таких діянь, зазначені випадки вчинення несанкціонованого доступу до комп ютерної інформації та умисного розповсюдження шкідливих комп ютерних програм як способу вчинення інших злочинів, а також їх вчинення з метою полегшення вчинення, усунення перешкод або приховування вчинення інших злочинів.
9. За результатами дослідження розроблена модель диспозицій статей, які передбачають кримінально-правову відповідальність за злочини “Несанкціонований доступ до комп ютерної інформації” та “Умисне розповсюдження шкідливих комп ютерних програм”. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Одержані в дисертаційному дослідженні результати, узагальнення і висновки можуть бути використані: у науково-дослідницькій роботі для подальшого дослідження сутності та ознак злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), їх систем та комп ютерних мереж; у правотворчій діяльності при підготовці змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України; у правозастосовчій діяльності співробітників органів дізнання, слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів під час проведення досудового та судового слідства по кримінальних справах про незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж; при підготовці проекту Постанови Пленуму Верховного Суду України з проблем кваліфікації злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп ютерів), систем та комп ютерних мереж; у навчальному процесі при викладанні курсу Особливої частини кримінального права, відповідного спецкурсу та при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій. Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації розглядались на засіданнях відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України а також були оприлюднені, зокрема, на науково-практичній конференції “Становлення і розвиток правової системи України” (м. Київ, 21 березня 2002), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 2002), науково-практичній конференції “Україна: шляхами віків, присвяченій 175-річчю від дня народження Георгія Андрузького” (м. Київ, 17 травня 2002), науковому семінарі переможців конкурсу № 5 в рамках Програми малих грантів Харківського Центру по вивченню проблем організованої злочинності спільно з Американським університетом в м. Вашингтон (м. Харків, 2001).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані у чотирьох статтях в фахових наукових виданнях та трьох тезах виступів на наукових та науково-практичних конференціях.
|
