|
Актуальність теми дослідження. Реформування українського суспільства, перехід до демократичних форм правління, поступова децентралізація державних функцій за умов політичної і соціально-економічної нестабільності, наростання кримінальної активності в країні та прояву у злочинності таких рис та особливостей, як агресивність, цинізм та жорстокість, викликає необхідність якісного реформування системи органів внутрішніх справ, її окремих структур та підрозділів, а також забезпечення їх висококваліфікованим кадровим корпусом. Кадрова політика в органах внутрішніх справ базується на цілому ряді принципів. Між принципом кадрової політики – професіоналізмом і компетентністю кадрів та таким явищем об єктивної реальності – підготовкою, навчанням особового складу – існує тісний, об єктивно зумовлений причинно-наслідковий зв язок: підготовка осіб рядового і начальницького складу повинна бути організована на рівні, здатному забезпечити органи внутрішніх справ високопрофесійним, компетентним персоналом, спроможнім якісно, ефективно виконувати посадові обов язки щодо охорони й захисту прав, свобод та законних інтересів найрізноманітніших учасників правовідносин. Водночас реальність така, що реформування органів внутрішніх справ та удосконалення системи професійної підготовки особового складу відбувається в умовах зміни парадигми суспільного розвитку, типу культури, духовно-моральних орієнтирів. За таких умов ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ є нагальною проблемою та важливим фактором зміцнення суспільного правопорядку, становлення демократичної, соціальної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою. Слід зазначити, що нормативна база професійної підготовки та зокрема початкової підготовки формувалася у період становлення України як суверенної держави та у своїй основі спиралася на законодавство колишнього СРСР. До того ж для неї характерна безсистемність, нестабільність, внутрішня суперечливість, дублювання окремих норм, наявність прогалин та упущень, а також не забезпеченість економічним підґрунтям та механізмом реалізації окремих норм. Зміни, які відбувались і відбуваються у суспільному житті внесли багато нового в діяльність органів внутрішніх справ, у розширення їх компетенції, вдосконалення форм і методів їх діяльності. По суті, сьогодні стоять питання щодо нових підходів до організації професійного відбору кандидатів на службу, розробки кваліфікаційних характеристик, освітньо-професійних програм їх навчання, поєднання навчально-виховного процесу та практичного виконання функціональних обов язків, покладених на працівників органів внутрішніх справ. Численність та розпорошеність відомчого нормативного матеріалу, новизна правових положень і понять в діяльності органів внутрішніх справ, виникнення суперечностей при встановленні правового статусу працівника при проходженні початкової професійної підготовки зумовлюють необхідність узгодження правового регулювання цієї форми навчання з іншими формами професійної підготовки персоналу.
У зв язку з цим актуальною являється проблема удосконалення нормативного забезпечення початкової професійної підготовки персоналу, як першого і найголовнішого етапу підготовки фахівця, здатного належним чином виконувати свої службові обов язки в умовах ринкових відносин та демократизації державно-суспільного устрою. Слід зазначити, що наукових досліджень з цього питання в нашій державі ще не було.
Все це викликало необхідність проведення комплексного дослідження механізму правового регулювання початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України.
Зв язок роботи з науковими планами та програмами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 - 2005 року (п. 5.2), планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (Приоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.), планів науково-дослідних робіт науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України та Інституту перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників ОВС України Національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз найважливіших питань пов язаних з проходженням початкової професійної підготовки персоналом органів внутрішніх справ та внесення науково-обгрунтованих пропозицій по вдосконаленню правового регулювання цього процесу.
Для досягнення сформульованої мети в дисертації поставлені наступні завдання:
- визначити поняття та правову природу початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України;
- визначити поняття, місце і нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу;
- проаналізувати нормативно-правове забезпечення початкової професійної підготовки у сучасних умовах реформування органів внутрішніх справ України;
- дослідити і визначити змістовність початкової професійної підготовки персоналу, організаційно-правові питання здійснення навчального процесу та їх відповідність потребам практики;
- проаналізувати правовий статус суб єктів навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки;
- сформулювати висновки та пропозиції стосовно напрямків удосконалення початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України, адекватні потребам суспільства та держави.
Об єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини в сфері проходження початкової професійної підготовки персоналом органів і підрозділів внутрішніх справ. Предметом дисертаційного дослідження є понятійно - категоріальний апарат початкової професійної підготовки, правовий статус суб єктів навчально-виховного процесу в сфері професійної підготовки, найважливіші організаційно-правові аспекти початкової професійної підготовки персоналу ОВС України. Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. В дисертації також були використані такі методи, як:
- - логіко – семантичний метод – за його допомогою поглиблено понятійний апарат, визначено загальні засади організаційно-правового забезпечення початкової професійної підготовки; історичний метод дослідження – сучасний стан початкової професійної підготовки розглядається як результат розвитку суспільних відносин та відповідного національного законодавства, що дозволяє дослідити перспективи розвитку інституту початкової професійної підготовки;
- порівняльний метод – при аналізі вітчизняного законодавства та законодавства окремих зарубіжних країн;
- статистичний метод – при опрацюванні матеріалів Департаменту роботи з персоналом МВС України, Міністерства внутрішніх справ України з метою виявлення недоліків і проблем організації початкової професійної підготовки персоналу ОВС України та формулюванні висновків щодо вдосконалення її правового регулювання.
Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути стан та механізм здійснення початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ і сформулювати пропозиції з урахуванням потреб практики щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку теоретичної думки в цьому напрямку. Теоретичні висновки й практичні рекомендації ґрунтуються на вимогах логіки щодо визначеності, послідовності та несуперечності суджень.
В основу дисертаційного дослідження покладені науково-теоретичні положення таких вчених-юристів, як: Г.В. Атаманчука, В.Б. Авер янова, С.С. Алексеева, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, В.С. Венедиктова, А.С. Васильєва, А.В Губанова, І.П. Голосниченка, С.Д. Дубенко, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.В. Зуй, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.П. Коренева, Ї.Г. Кириченко, Ю.Ф. Кравченко, А.В Кудрявцева Б.М. Лазарева, О.Є. Луньова, В.Г. Лукашевича, А.О. Нечитайленка, О.І. Остапенка, В.П. Пахонова, В.П. Пєткова, О.П. Рябченко, А.О. Селіванова, О.Ф. Скакун, А.М Столяренко, В.К. Шкарупи, О.Н. Ярмиша та інших. Правову основу дослідження склали: Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України і Міністерства внутрішніх справ України, а також міжнародно-правові акти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота уявляє собою перше комплексне дослідження теоретичних та практичних проблем правового регулювання початкової професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України, з урахуванням досвіду зарубіжних поліцейських шкіл по підготовці персоналу. До істотних результатів, що містять наукову новизну і виносяться на захист необхідно віднести наступні:
1. Ефективне функціонування системи безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ являється важливим чинником комплектування органів та підрозділів внутрішніх справ високопрофесійними кадрами, що в кінцевому рахунку сприяє зміцненню суспільного правопорядку, становлення демократичної, соціальної, правової держави з соціально-орієнтованою ринковою економікою. Початкова професійна підготовка являється важливим структурним елементом безперервного професійного навчання працівників органів внутрішніх справ. “Початкова професійна підготовка персоналу – це така підготовка, яка організується кандидатам на службу в органи внутрішніх справ і має забезпечити здобуття останніми професійних знань, вмінь та навичок, необхідних для самостійного виконання службово-посадових обов язків щодо захисту й охорони прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин”.
2. Поняття професійного відбору кандидатів на службу. “Професійний відбір кандидатів на службу – це система взаємопов язаних, цілеспрямованих, нормативно визначених організаційно-управлінських, соціально-економічних, медико-біологічних та психологічно-педагогічних заходів щодо визначення наявних потенційних особистих, ділових і моральних якостей кандидатів на зайняття вакантних посад або навчання у відомчих навчальних закладах, необхідних для високоякісного виконання у подальшому правоохоронних функціональних обов язків”. Поняття навчально-виховного процесу, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки. “Навчально-виховний процес, що здійснюється на курсах початкової професійної підготовки – це об єктивно обумовлена та нормативно визначена система організаційно-економічних, психологічних та дидактичних заходів, спрямованих на розвиток у слухачів і курсантів початкових професійних знань, вмінь та навичок щодо захисту, охорони і забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників суспільних відносин”.
3. Окреслено нормативні критерії професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ.
4. Проаналізовано правовий статус суб єктів навчально-виховного процесу в сфері початкової професійної підготовки.
5. Обґрунтовано нові підходи до найважливіших організаційно-правових питань здійснення навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки.
8. Визначено низку факторів підвищення якості забезпечення змістовності навчально-виховного процесу початкової професійної підготовки. Практичне значення одержаних результатів полягає у вирішенні низки проблем прикладного характеру, пов язаних з вдосконаленням законодавства в сфері професійної підготовки персоналу МВС України, а також у розробці практичних рекомендацій щодо критеріїв професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ.
Результати даної роботи створюють реальну можливість удосконалення механізму правового регулювання здійснення процесу початкової професійної підготовки персоналу. Висновки і пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використанні для удосконалення законодавчої бази з питань проходження служби в органах внутрішніх справ України особливо спеціальних нормативних актів стосовно початкової професійної підготовки персоналу, професійного відбору кандидатів на службу в органи внутрішніх справ України. Водночас ефективність висловлених пропозицій, беззаперечно залежатиме від своєчасності впровадження їх в реальну практичну площину, оскільки з часом заходи організаційно-правового характеру втрачають свою актуальність.
Практичне значення дослідження полягає також і у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
а) в науково дослідній галузі - окремі результати можуть слугувати основою подальшого дослідження загальних і спеціальних питань професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України;
б) у навчально-виховному процесі – положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі проходження персоналом початкової професійної підготовки в відомчих навчальних закладах та училищах професійної підготовки МВС України та підготовці відповідної методичної літератури.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, науково обґрунтовані результати і практичні рекомендації, які містяться в роботі, було обговорено на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення ОВС України Національного університету внутрішніх справ. Основні висновки і положення викладені в опублікованих працях автора, доповідалися ним на науково-практичних конференціях, зокрема: “Виховне, соціальне та психологічне забезпечення кадрової політики в органах внутрішніх справ: методи та технології” (Харків, 2000), “Адміністративне право: сучасний стан і напрямки удосконалення” (Суми, 2000) та “Актуальні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ”, що відбувалася в Національному університеті внутрішніх справ 24 жовтня 2002 року.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 6 наукових статтях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 181 сторінок. Список використаних літературних джерел складається із 129 найменувань і займає 10 сторінок
| 
