|
Необхідність дослідження сутності дисциплінарної відповідальності суддів, меха-нізму її реалізації викликана відсутністю відповідних фундаментальних розробок. Дана обставина, в свою чергу, визначила вибір теми дисертації. Актуальність теми. Конституція України, проголосивши державу демократичною і правовою, визнала вищою соціальною цінністю людину, її життя, здоров я, честь, гідність, недоторканність і безпеку. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини – головний обов язок держави (ст.3).
Ратифікація Україною Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод ставить за обов язок державі забезпечити кожному, чиї права порушено, ефективні засоби правового захисту (ст.13). В юридичному механізмі захисту прав людини особливе місце посідають судові органи, що забезпечують основи конституційного ладу і захист прав людини і громадянина.
Концепція судово-правової реформи, схвалена Верховною Радою України 28 квітня 1992 р., серед основних завдань передбачає перебудову судової системи з огляду на соціально-економічні та політичні зміни, що відбуваються в суспільстві. У контексті цих положень актуалізується правозахисна функція суду, авторитет судової влади, відповідальність суддів за дотримання професійних стандартів і моральних основ здійснення правосуддя.
Порушення суддівської дисципліни підриває авторитет судової влади, утруднює, а іноді й унеможливлює виконання її соціального призначення – захист прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб. Одним із правових засобів забезпечення суддівської дисципліни є юридична відповідальність за порушення суддями професійних обов язків, закріплених у Конституції України, Законі України «Про статус суддів», інших нормативних актах, зокрема можливість застосування заходів дисциплінарного впливу до винних осіб. У той же час комплексне дослідження інституту дисциплінарної відповідальності суддів не проводилося, не був сформульований його понятійний апарат, не розроблявся механізм реалізації даного виду юридичної відповідальності суддів. Недосконалість законодавства про дисциплінарну відповідальність суддів і механізму його застосування стримує діяльність суб єктів дисциплінарної влади, не забезпечує невідворотність відповідальності суддів за порушення професійних обов язків.
Усе це визначає актуальність теми даної наукової роботи. Зв язок роботи з науко-вими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри організації судових та правоохоронних органів Національ-ної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми «Проблеми удосконалення організації і діяльності суду та право-охоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.099031).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є правовий і науко-вий аналіз інституту дисциплінарної відповідальності суддів, його механізму і проблем реалізації; формування теоретичних положень і практичних висновків, спрямованих на розвиток і вдосконалення даного правового інституту та практики його застосування; формулювання пропозицій, спрямованих на удосконалення законів України «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України».
Досягнення цих цілей вимагає вирішення таких найважливіших задач:
- дослідити професійні суддівські стандарти і засоби їх забезпечення;
- проаналізувати законодавство, що регулює дисциплінарну відповідальність суд-дів;
- проаналізувати практику притягнення суддів до даного виду юридичної відповідальності;
- вдосконалити понятійний апарат правового інституту дисциплінарної відповідальності суддів;
- дослідити зміст стадій дисциплінарного провадження відносно суддів;
- науково обґрунтувати доцільність притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності;
- розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регулює дисциплінарну відповідальність суддів.
Об єктом дослідження є відносини, що виникають в зв язку із реалізацією комплексного інституту дисциплінарної відповідальності суддів. Предметом дослідження – сутність дисциплінарної відповідальності суддів; сукупність норм, що регламентують підставу і процедуру притягнення до відповідальності, а також практика їх застосування.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об єктивності результатів дисертантом використовувався комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які застосовуються в сучасній правовій науці. Методологічною основою дослідження є універсальні методи діалектики, використовувані на всіх етапах розкриття сутності дисциплінарної відповідальності суддів і особливостей механізму її реалізації.
На окремих етапах дослідження автор застосовував спеціальні методи: логічний – для визначення в дослідженні понять «стандарти професійної діяльності і поведінки суддів», «суддівська дисципліна», «дисциплінарний проступок судді», «проступок, що порочить звання судді»; структурно-функціональний – для визначення значення дисциплінарної відповідальності в забезпеченні стандартів діяльності і поведінки суддів. Формально-юридичний метод використовувався для аналізу юридичних норм відповідних законів, що закріплюють дисциплінарну відповідальність суддів, а також правозастосовної діяльності кваліфікаційних комісій суддів. Порівняльно-правовий метод застосовувався для співставлення норм права вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав. Метод кількісного і якісного аналізу використовувався для встановлення ефективності норм, що регулюють дисциплінарну відповідальність суддів.
Теоретична основа дисертаційного дослідження базується на роботах і висновках учених представників загальної теорії держави і права, адміністративного і трудового права, а також інших галузей права. Зокрема, йдеться про роботи: Ю.С. Адушкіна, С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, В.В. Бойцової, Л.В. Бойцової, П.Т. Васькова, В.С. Венедиктова, Д.О. Гавриленка, В.М. Горшеньова, В.О. Гринюка, Ю.М. Грошевого, Ю.О. Денисова, В.В. Єршова, І.О. Картузової, М.І.Клеандрова, М.О. Колоколова, Н.С. Крилової, В.М. Лебедєва, О.Е. Лейста, О. Маркова, І.Є. Марочкіна, Т.Г. Морщакової, Г.О. Нестерової, О.Ф. Ноздрачьова, О.І. Петеліна, І.Л.Петрухіна, О.І. Процевського, Н.В. Радутної, В.М. Савицького, І.С.Самощенка, В.М.Смирнова, Ю.М. Старілова, Ю.І. Стецовського, Л.О.Сироватської, В.О. Терьохіна, М.Х. Фарукшина, Л.С. Халдєєва, М.Д.Шиндяпіної, В.І. Шишкіна та ін. Поряд з науковими розробками російських і українських вчених окремо слід виділити теоретичні розробки таких зарубіжних правознавців, як Д. Карлен, Дж. Оберто, С.-Н. Санкар, Р. Уолкер, Л.Фридмен, В. Хайде, Й.-Фр. Штаатс, Р. Еррера. Комплексних досліджень, присвячених даній тематиці, у вітчизняній юридичній літературі поки що нема. Емпірична база дослідження. Дослідження здійснювалося з урахуванням даних атестаційно-дисциплінарної практики Вищої кваліфікаційної комісії суддів, а також проведеного дисертантом узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційних комісій суддів Донецької, Полтавської, Рівненської та Харківської областей.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в Україні вперше на монографіч-ному рівні з урахуванням нової Конституції України, норм міжнародного права, законів «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України», інших зако-нодавчих актів комплексно досліджено інститут дисциплінарної відповідальності суддів. Зроблено висновки і сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення законо-давства про статус суддів, сутність, механізм реалізації та особливості їх дисциплінарної відповідальності.
Найбільш істотні результати дослідження, що відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми, такі:
- уперше досліджено сутність дисциплінарної відповідальності суддів як виду юридичної відповідальності;
- уперше комплексно досліджено підставу дисциплінарної відповідальності суддів; обґрунтовано необхідність відмежування дисциплінарного проступку від суддівської помилки: помилка обумовлена правовою позицією судді по розглянутій справі і не є підставою відповідальності;
- виділено гарантії реалізації дисциплінарної відповідальності суддів: чітке визначення її підстави, встановлення і дотримання строків притягнення до відповідальності, належна процедура розгляду питання (особливий порядок формування і склад дисциплінарного органу, змагальність, можливість оскарження рішення). сфор-мульовано понятійний апарат правового інституту дисциплінарної відповідальності суд-дів, зокрема поняття: «стандарти професійної діяльності і поведінки суддів», «суддівська дисципліна», «суддівський індемнітет», «дисциплінарний проступок судді», «проступок, що порочить звання судді» та ін.;
- уперше запропоновано оптимізовану процедуру притягнення суддів до дисциплі-нарної відповідальності, зокрема наявний перелік стадій дисциплінарного провадження пропонується доповнити такими стадіями: виконання рішення по справі, перегляд рі-шення по скарзі (факультативна стадія); обґрунтовано можливість виключення голів відповідних судів (їх заступників) із складу осіб, що мають право порушувати дисциплі-нарне провадження;
- запропоновано розширити коло дисциплінарних заходів такими, як: обговорення проступку, звільнення з посади голови суду (його заступника), попередження. запропо-новано законодавчо закріпити можливість зупинення повноважень суддів у разі вине-сення кваліфікаційною комісією рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання про внесення подання про звільнення судді з посади;
- уперше виявлено недоліки законодавчого регулювання дисциплінарної відпові-дальності суддів, аргументовано закріплення даного правового інституту в одному зако-ні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані в результаті дослідження висновки і пропозиції можуть бути використані: – у сфері науково-дослідницької діяльності (дисертація може стати матеріалом для подальшого дослідження загальних і спеціальних питань дисциплінарної відповідальності суддів); – у навчальному процесі (розроблені положення і висновки можуть використовуватися при читанні лекційних курсів «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація роботи в суді», «Організація судової влади» і проведенні практичних занять); – у навчально-методичній діяльності (запропоновані положення і висновки можуть використовуватися для вдосконалення навчальних програм, при підготовці підручників і навчально-методичних посібників);
– у правозастосовній сфері (діяльності кваліфікаційних комісій суддів);
– у процесі вдосконалення законодавства (внесення змін і доповнень у закони України «Про статус суддів», «Про Вищу раду юстиції», «Про судоустрій України»).
Апробація результатів дисертації. Робота підготовлена на кафедрі організації су-дових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Яро-слава Мудрого, схвалена на засіданні кафедри і рекомендована до захисту.
Основні положення, висновки і рекомендації сформульовані в дисертації, допові-далися на науково-практичній конференції «Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання» (8 грудня 2000 р., м. Запо-рожжя), конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будів-ництва і соціального розвитку України” (30 червня 2001 р., м. Харків), першій обласній конференції молодих учених «Тобі Харківщино – пошук молодих» у рамках секції «Су-часні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування грома-дянського суспільства» (19-20 березня 2002 р., м. Харків).
Деякі висновки, сформульовані в дослідженні, були висловлені і обговорені на міжнародній науково-практичній конференції «Стан судової реформи в Україні: про-блеми і перспективи» (18-19 квітня 2002 р., м. Харків).
Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у навчальному процесі при викладені курсів «Організація судових та правоохоронних органів», «Організація роботи в суді», «Організація судової влади».
Публікації. Основні положення дисертації відображено в семи наукових статтях, чотири з яких опубліковано в наукових фахових періодичних виданнях з юридичних на-ук, затверджених Вищою атестаційною комісією України, дві – в зарубіжних юридичних періодичних виданнях (Російська Федерація), а також у двох тезах наукових повідом-лень.
Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета і логіки дослідження дисерта-ційна робота складається із вступу, двох розділів, що включають п ять підрозділів і два пункти, висновків, списку використаних джерел що нараховує 188 найменувань і займає 16 сторінок, та додатків. Загальний обсяг дисертації – 184 сторінки.
| 
