|
Актуальність теми дослідження. Однією з сучасних глобальних загальнолюдських проблем є проблема прав людини та їх забезпечення, вирішення якої можливе лише спільними зусиллями держав і міжнародного співтовариства. Сприяти колективному розв язанню цієї проблеми на європейському континенті покликана Рада Європи, яка створила своєрідний механізм міжнародного захисту прав людини, основою котрого є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року (надалі – Конвенція) [1]. Наслідком дії цього механізму та держав-учасниць Конвенції повинно стати формування такого європейського міжнародного правопорядку в галузі прав людини, який “дозволив” би кожній людині безперешкодно користуватися своїми правами і свободами, передбаченими Конвенцією. Проте досягнення цієї мети залежить від багатьох факторів, зокрема і від ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції. У зв язку з цим особливого значення набуває дослідження питань ефективності міжнародних правозабезпечувальних засобів реалізації Конвенції, потреба в якому зумовлена наступними обставинами:
- необхідністю забезпечення виконання державами-учасницями Конвенції (у тому числі і Україною) їхніх зобов язань (гарантувати кожній людині, яка перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією та протоколами до неї) за допомогою міжнародно-правових засобів, передбачених документами Ради Європи;
- потребою забезпечення оптимального співвідношення між єдиними конвенційними вимогами до держав-учасниць щодо дотримання прав людини та можливістю (правом) таких держав вільно обирати і встановлювати внутрішньодержавні правові засоби забезпечення прав людини;
- значним розширенням сфери дії Конвенції, що зумовлено збільшенням кількості держав-учасниць Конвенції;
- суттєвим зростанням обсягу звернень людей за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини, як головної правозахисної інституції в системі конвенційних правозабезпечувальних засобів;
- неналежним виконанням державами-учасницями своїх зобов язань щодо гарантування прав людини;
- необхідністю удосконалення конвенційного механізму впливу на виконання державами-учасницями їхніх зобов язань.
Вказані обставини свідчать про актуальність розробки обраної теми дослідження.
Окремі питання теми, зокрема ефективність рішень Європейського суду з прав людини досліджувалась у роботах П.М. Рабіновича та Г. Ресс. Між тим монографічного (у тому числі і дисертаційного) системного аналізу ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції ще немає.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка в контексті теми “Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства” (реєстраційний № 01024003572).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції та визначення їх реальних можливостей та ефективності у такому забезпеченні.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення наступних основних завдань:
- з ясувати зміст поняття правових засобів та встановити критерії їх визначення;
- визначити міжнародно-правові засоби забезпечення реалізації Конвенції та класифікувати їх;
- охарактеризувати міжнародно-правові засоби забезпечення реалізації Конвенції;
- з ясувати теоретико-методологічні засади дослідження та встановлення ефективності міжнародно-правових засобів у забезпеченні реалізації Конвенції;
- з ясувати поняття, критерії та показники ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції;
- виявити ступінь реальної ефективності рішень Європейського суду з прав людини;
- сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції.
Об єктом дослідження є діяльність та юридичні акти органів Ради Європи та Європейського суду з прав людини, що вчиняються для забезпечення реалізації Конвенції.
Предметом дослідження є реальні можливості та ефективність міжнародно-правових засобів у забезпеченні реалізації Конвенції.
Теоретичною основою дослідження є положення загальнотеоретичної концепції ефективності юридичних норм, сформульовані у працях С.С. Алексєєва, В.М. Баранова, В.В. Глазиріна, В.В. Головченка, А.П. Зайця, В.А. Козлова, В.М. Кудрявцева, В.В. Лапаєвої, В.В.Лазарєва, А.В. Малька, В.І. Нікітинського, А.С. Пашкова, П.М. Рабіновича, І.С. Самощенка, В.Ф. Сіренка, Ф.Н. Фаткулліна, Е.А. Фоміна, Л.Д. Чулюкіна, Є.П. Шикіна, Л.С. Явича, а також розроблені в теорії міжнародного права положення про ефективність міжнародно-правових норм, що містяться у працях Г.М. Даниленка, В.Н. Денисова, В.І. Євінтова, Г.В. Ігнатенка, В.Н. Ліхачова, І.І. Лукашука, С.Ю. Марочкіна, Л.Х. Мінгазова, О.І. Тіунова, Г.І. Тункіна, С.В. Черниченка та інших вчених.
Джерела дослідження. При написанні дисертації використовувалися відповідні міжнародно-правові угоди, рішення Європейського суду з прав людини та юридичні акти органів Ради Європи; чинне законодавство України; спеціальна наукова література з теорії права, міжнародного права та інших юридичних наук. У процесі дослідження опрацьовано близько 800 рішень Європейського суду з прав людини, 200 проміжних та кінцевих резолюцій Комітету міністрів Ради Європи, 80 резолюцій та рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи, доповіді Комісара Ради Європи з прав людини за 2000-2002 р.р.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складають положення про соціальну обумовленість правових явищ та конкретно-історичний підхід до їх вивчення.
У роботі використана низка теоретичних та емпіричних методів наукового дослідження.
Так, застосування методів тлумачення права та конкретно-соціологічного методу, зокрема контент-аналізу юридичних документів, дозволило одержати інформацію, необхідну для вивчення, виміру та оцінки ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції. Використання можливостей цільового та функціонального методів наукового пізнання дало змогу виявити досліджувані правові засоби, а застосування прийомів і правил формально-логічного методу – класифікувати їх. Діалектичні методи, зокрема аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія, абстрагування, сходження від абстрактного до конкретного дозволили сформувати поняття ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції, її критеріїв, показників тощо. Імовірнісний метод дав змогу виявити фактори, що впливають на ефективність міжнародних правозабезпечувальних засобів її реалізації і на цій основі сформулювати відповідні пропозиції.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що воно є вперше здійсненим у вітчизняному правознавстві комплексним монографічним дослідженням ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції.
За результатами проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, які, як видається, мають елементи наукової новизни і виносяться на захист:
- уточнення визначення поняття правових засобів та критеріїв їх встановлення;
- з ясування співвідношення міжнародно-правових та внутрішньодержавних засобів реалізації норм міжнародного права;
- встановлення міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції та визначення їх поняття;
- класифікація міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції;
- положення про поняття, критерії та показники ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції;
- з ясування змісту поняття “виконання державою-учасницею конвенційних зобов язань”;
- положення про поняття, критерії, показники та способи встановлення ефективності рішень Європейського суду з прав людини;
- висновок про ступінь ефективності превентивної функції рішень Європейського суду з прав людини.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та теоретичні положення можуть сприяти подальшій науковій розробці проблем міжнародно-правових засобів реалізації норм міжнародного права та їх ефективності.
Положення дисертації про критерії, показники та способи встановлення ефективності міжнародно-правових засобів забезпечення реалізації Конвенції можуть бути використані, як видається, відповідними інституціями Ради Європи для оцінки їх реального впливу на виконання державами-учасницями своїх зобов язань за Конвенцією та протоколами до неї.
Результати дослідження можуть знайти застосування в навчальному процесі при викладанні курсів “Міжнародне право” та “Міжнародне право прав людини”. Деякі з цих результатів вже використовувалися здобувачем під час проведення занять з курсу “Міжнародно-правовий захист прав людини” зі студентами факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Формулювання положень, котрі характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів є особистим внеском здобувача у дослідженні означеної проблеми.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Матеріали роботи оприлюднювались у доповідях здобувача: на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (20 квітня 2001р., м. Івано-Франківськ); на регіональній науково-практичній конференції “Проблеми тлумачення та реалізації законодавства в Україні” (1 березня 2003 р., м. Сімферополь); звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету міжнародних відносин, що відбувалися у Львівському національному університеті імені Івана Франка у 2000-2003 роках; на регіональному семінарі суддів Львівської області при Львівському регіональному центрі суддівських студій (19-21 листопада 2002 р., м. Львів).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 5 наукових працях автора. Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (7 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 165 сторінок, з яких список використаних джерел займає 15 сторінок і охоплює 158 найменувань, в тому числі 38 іноземними мовами.
| 
