|
Актуальність теми. Актуальність дослідження обумовлена потребою вирішення проблем, які виникли внаслідок розбудови Української держави у контексті положень Конституції України 1996 року, яка закріпила низку програмних настанов, пов язаних із формуванням правової, демократичної, соціальної державності, впровадженням у діяльність органів державної влади, зокрема органів внутрішніх справ, принципу верховенства права. Реалізація цих напрямів, пов язана з необхідністю дослідження служби в органах внутрішніх справ, правового статусу їх службовців, набуває актуальності при висвітлені загально-теоретичних аспектів цього складного державного правового інституту. Розгляд питань державотворення через призму особливостей статусу службовців державних органів спирається перш за все на визначення соціальної ролі держави та її службового призначення, встановлення критеріїв ефективності державної діяльності, що передбачає відносно автономне функціонування інститутів громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини і громадянина. У дисертаційному дослідженні одне з центральних місць відведено вивченню проблеми підвищення ефективності та якості функціонування органів внутрішніх справ шляхом удосконалення правового статусу їх службовців. Головним об єктом уваги є чітка організація та ефективність служби в органах внутрішніх справ, для чого потрібно встановити межі функціональних прав і обов язків службовців, які виступають безпосередніми носіями державно-владних повноважень у відносинах з громадянами. У широкому соціальному контексті дослідження питань, які відображаються у науковій роботі, має на меті сформувати в суспільстві поважне ставлення до службовців органів внутрішніх справ, подолати застарілі стереотипи, що склалися у цій сфері.
Організація державної служби та її ефективне функціонування розглядається з точки зору завдань здійснення державно-правової реформи в Україні, згідно з якою структурному та функціональному реформуванню підлягають перш за все основні ланки державного апарату. Реформи, які відбулися у сфері державно-службових відносин, вплинули на проходження державної служби в органах внутрішніх справ. У зв язку з цим виникла потреба перегляду ролі та правового статусу службовця ОВС у правоохоронних відносинах з урахуванням специфіки демократичних напрямків реформування системи органів внутрішніх справ. З потребою опрацювання проблеми правового статусу службовця органів внутрішніх справ зіткнулися законопроектні роботи щодо внесення змін та доповнень до Закону України “Про міліцію” та інших законодавчих актів, які стосуються організації державно-службових відносин в органах внутрішніх справ.
Усе вищезгадане обумовило вибір теми і мети дослідження, його наукову новизну та практичне значення.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами та “Основними напрямами наукових досліджень у галузі держави і права на 1998-2000 роки”, затвердженими загальними зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р., “Пріоритетними напрямками фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.”, затвердженими рішенням колегії МВС України від 28 лютого 1995 р. за № 4 км/2, відповідає “Пріоритетним напрямкам фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр.”, затвердженими наказом МВС України від 30 червня 2002р. за № 635. На підставі висновків дисертації, відповідно до п. 1.4. “Пріоритетних напрямків на період 1995-2000 років” вносяться пропозиції для більш детального вивчення статусу ОВС, функцій, повноважень та структури окремих підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ, а також, відповідно до п.1.2. “Пріоритетних напрямків на період 2002-2005 років” акцентується увага на розвиток наукової думки стосовно проблеми реформування органів внутрішніх справ МВС в умовах розбудови України як правової держави. Крім того, у дослідженні аналізуються шляхи удосконалення системи підготовки кадрів органів внутрішніх справ. Таким чином, тема дисертаційного дослідження знаходиться в руслі відомчої програми досліджень і пов язана з напрямками, які розробляються за рішенням колегії МВС у Донецькому інституті внутрішніх справ, де виконана дисертація.
Мета і завдання дослідження.
Метою дослідження є опрацювання теоретичної концепції правового статусу службовця органів внутрішніх справ, яка була б органічно пов язана із закономірностями функціонування і сучасними тенденціями розвитку державної служби, статусу державного службовця, відображала б особливу роль державної служби у практичній реалізації функцій держави, взаємовідносинах між державою та особою.
Відповідно до поставленої у дисертаційному дослідженні мети вирішуються такі основні завдання:
– розглянути основні історичні підходи щодо визначення прав і свобод особи, які будуть сприяти формуванню логічно послідовної теоретичної концепції правового статусу особи, яка спиралася б на досвід багатьох поколінь;
– беручи до уваги, що передумовою виникнення поняття “правовий статус державного службовця” є загальнотеоретичне поняття “правовий статус особи”, простежити процес становлення і переходу від загальнотеоретичної концепції правового статусу людини і громадянина до правового статусу державного службовця;
– з урахуванням висвітлення проблеми правового статусу державного службовця, як у теоретичних напрацюваннях вчених, так і у нормативно-правовій базі, яка регулює функціонування державних органів, організацію та проходження державної служби, дати визначення поняття “правовий статус державного службовця”;
– з урахуванням специфіки службової діяльності запропонувати категоріальний розподіл державних службовців на посадових осіб та службових осіб;
– визначити елементи правового статусу для кожної з названих категорій та встановити особливості, притаманні як для посадових осіб, так і для службових осіб;
– висвітлюючи загальнотеоретичні поняття “державний службовець” та “правовий статус державного службовця” з позицій теорії держави і права, галузевих досліджень кримінального права, адміністративного права, державного управління, з урахуванням внеску кожного з цих напрямів обґрунтувати потребу у визначенні особливого виду державної служби – служби в органах внутрішніх справ;
– розглядаючи особливість державної служби в органах внутрішніх справ, дати визначення понять “службовець органу внутрішніх справ” та “правовий статус державного службовця органу внутрішніх справ” у контексті закономірностей функціонування та тенденцій розвитку органів внутрішніх справ, соціального та правового призначення цієї служби, взаємозв язку між службовцями органів внутрішніх справ та громадськістю; враховуючи особливості служби в органах внутрішніх справ, які відображають певну різноманітність напрямків цієї діяльності в суспільстві, особливості характеристик цієї категорії службовців, слід здійснити розгалужену класифікацію різновидів категорій державних службовців ОВС на підставі загальнотеоретичних критеріїв.
Об єктом дослідження виступає правова регламентація організації та функціонування державного апарату, взаємовідносини між державними службовцями та громадянами у процесі реалізації їх правового статусу.
Предметом дослідження є державно-службові відносини в державі та суспільстві, теоретичні питання організації та функціонування службової діяльності державних службовців та службовців ОВС під кутом зору правового регулювання кадрового забезпечення державного апарату та органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів.
У дисертаційному дослідженні розглянуті новітні складові проблеми правового статусу державних службовців та службовців органів внутрішніх справ з точки зору закріплених Конституцією України положень щодо службового призначення державних установ, зокрема ОВС у правовому суспільстві. Особистим внеском є уточнення понятійного арсеналу (понять та класифікацій) загальнотеоретичної концепції державної служби, насамперед щодо служби в ОВС:
– правовий статус державного службовця розглядається як видове поняття по відношенню до загального поняття правового статусу особи;
– уточнюється поняття правового статусу державного службовця та його складові елементи – права, обов язки, компетенція;
– детально розглядаються права та обов язки державного службовця як головний елемент правового статусу державного службовця;
– формуються поняття “службовець ОВС”, “правовий статус службовця та посадової особи ОВС”;
– пропонується класифікація прав як елементу правового статусу посадової особи на права, які безпосередньо спрямовані на виконання службових обов язків і права, які забезпечують виконання службовцем своїх обов язків та його правову захищеність;
– на основі виконання контрольних функцій, приналежності державно-владних повноважень із категорії службовців ОВС виділяються посадові особи ОВС;
– досліджуються особливості правового статусу посадових осіб ОВС через право здійснювати контрольну діяльність щодо реалізації прав і обов язків підлеглих державних службовців;
– висвітлюються особливості прав та обов язків службовців та посадових осіб ОВС, які обумовлені правоохоронним характером діяльності ОВС.
Методологія дослідження.
Методологічну базу дослідження складає діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, що дає змогу розглядати їх у розвитку, взаємозв язку, зв язку з суспільством.
Методика дослідження поєднує загальнонаукові та спеціально-наукові теорії і методи. Як наукова база дослідження виділені такі методи пізнання: історичний, який використовувався для дослідження процесу становлення ідеологічних засад сучасного інституту державної служби, логічний, що застосовувався для формулювання визначень основних понять концептуального ряду, структурно-функціональний, який є провідним у класифікуванні явищ, порівняльно-правовий, за допомогою якого розглядалися істотні відмінності інститутів державної служби у різних країнах, формально-юридичний – основний для тлумачення змісту норм права, а також методи спостереження, вивчення чинного законодавства, змін до нього та наукових джерел.
Вагоме значення для досягнення цілей дослідження мали праці вчених-правознавців. Питання про необхідність дослідження правового статусу державного службовця висвітлювались у роботах В.Б. Авер янова, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, Ю.П. Битяка, І.І. Євтихієва, А.П. Зайця, Ю.М. Козлова, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, В.В. Лазарєва, С.П. Мавріна, В.М. Манохіна, О.Ф. Ноздрачьова, М.П. Орзіха, І.М. Пахомова, О.В. Петришина, Г.І. Петрова, Г.Є. Пєтухова, І.П. Плієва, Ю.О. Розенбаума, В.Ф. Сіренка, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилова, С.С. Студенікіна, А.Т. Усольцева, В.Г. Чмутова, П.І. Щекочихіна, Ц.А. Ямпольської.
Положення та висновки дисертаційного дослідження ґрунтуються на Конституції України, законах України та інших нормативних актах, які закріплюють завдання розбудови системи державної служби, різні аспекти соціально-правового статусу державних службовців.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів.
Виконана робота має таку наукову та практичну значущість: а) у науково-дослідній сфері – положення дисертаційного дослідження можуть стати основою для подальшої розробки концепції правового регулювання державної служби в межах теорії держави і права, адміністративного права, державного управління;
б) в правотворчості – висновки та пропозиції, які містяться в роботі, можуть бути використані для розробки цілісної системи законодавства про державну службу стосовно різних її напрямків, внесення змін та доповнень у положення, які закріплюють проходження державної служби;
в) у правозастосовній діяльності – рекомендації спрямовані на вдосконалення практики реалізації норм законодавства про державну службу, утворення на основі загальнотеоретичних положень напрямків з удосконалення державно-службових відносин;
г) у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані під час підготовки підручників, навчальних посібників, навчальних програм, рекомендацій з курсу “Теорія держави і права”, “Адміністративне право”, “Державне управління”;
д) у правовиховній сфері – положення, які містяться в дисертаційному дослідженні, покликані сприяти підвищенню рівня правової культури населення і державних службовців, посадових та службових осіб державного апарату, ОВС.
Апробація результатів дослідження.
Окремі положення дисертаційного дослідження обговорювались на науково-практичних конференціях: 1. Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням”, м. Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ, 20-22 червня 2000 р.; 2. Міжвузівській науково-практичній конференції “Захист прав, свобод і законних інтересів громадян України в процесі правоохоронної діяльності”, м. Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ, 27 квітня 2001 р.; 3. Міжвузівській курсантській (студентській) науково-практичній конференції “Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням”, м. Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ, 26 жовтня 2001 р. Крім цього, дисертантом проблематика дисертаційного дослідження була висвітлена у наукових статтях, які увійшли до збірників наукових статей ДІВС МВС України та Академії правових наук України. Результати дисертаційного дослідження неодноразово обговорювались на засіданні кафедри загальноправових дисциплін Донецького інституту внутрішніх справ.
Структура дисертації.
Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які поєднують шість підрозділів, висновків, списку джерел. Повний обсяг рукопису – 164 сторінки. Список використаної літератури та нормативних актів займає 14 сторінок і становить 169 найменувань.
| 
