|
Актуальність теми дослідження. Перетворення в суспільстві зі здобуттям Україною незалежності, що вплинули на всі сфери суспільного життя, потребують перегляду зако-нодавства. У свою чергу, останнє вимагає змінити ставлення до правотворчої і правоза-стосовчої діяльності, а для цього необхідний надійний та ефективний інструментарій. Ва-жливо сформувати системний підхід до постановки і вирішення завдань перетворення за-конодавства України, який не обмежувався б прийняттям тих або інших законодавчих ак-тів, внесенням змін чи доповнень у чинні. Еклектичний підхід, що фактично склався в нашій країні, виявився неприйнятним. Як наслідок зростає нестабільність законодавства, ускладнюються політичні, економічні і правові умови законодавчої діяльності. Одним із шляхів удосконалення законодавчої діяльності може стати активне застосування досяг-нень сучасної науки і техніки.
Системність підходу до вирішення цього складного завдання потребує дослідження відповідних методів і процедур, спрямованих на зміни і створення тенденцій до інтеграції правових, математичних та інженерних наук. У цьому зв язку доречне використання у правовому науковому пошуку комплексу знань з математичної логіки, інформатики, теорії штучного інтелекту та ін. Застосування конструктивних методів і методик цих наук від-криває додаткові можливості для більш ефективного функціонування правових систем. Використання філософських категорій і підходів у ряді випадків дозволяє узагальнити і скоординувати логіко-аналітичні, спеціально-правові і соціологічні дослідження, що сприяє світоглядно-методологічному забезпеченню правознавства.
Звернення до питання гносеології права можна констатувати як одну з тенденцій су-часних досліджень методологічного рівня. При виникненні потреби в обґрунтуванні більш широкого методологічного бачення права великого значення набуває гносеологія права як предмет філософського осмислення. Питання методології пізнання права було висвітлено в радянській і пострадянській філософській та юридичній літературі, зокрема у працях С.С. Алексєєва, О.О. Бандури, П.Д. Біленчука, Є.В. Васьковського, О.Б. Венгерова, Д.А. Керімова, А.А. Козловського, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, В.О. Котюка, В.О. Лобові-кова, С.І. Максимова, Л.В. Петрової, П.М. Рабіновича, В.М. Розіна, В.М. Сирих, С.С. Сли-вки, М.С. Строговича, В.Д. Титова, Ю.В. Тихонравова, О.Ф. Черданцева та інших науко-вців.
Сформульовані у дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації ґрунту-ються також на працях зарубіжних дослідників: А. Аарніо, В. Бернхема, Н. Вінера, А. Ге-рлоха, Д. Ешлі, В. Кнаппа, Р. Лукича, Б. Ніблета, М. Полані, Д. Сміта, Х.Л.А. Харта та ін.
Узагальнення теоретичного й емпіричного матеріалу, оцінка тенденцій розвитку су-часних досліджень методологічного рівня пізнання права, здійснені у дисертації, вважа-ються своєчасними. Зазначені міркування, а також відсутність узагальнюючої монографі-чної роботи в досліджуваній галузі дозволяють вважати тему даного дисертаційного до-слідження актуальною.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослі-дження є складником Державної цільової комплексної програми “Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів у правовій соціальній державі Укра-їні” (державна реєстрація № 0186.0.070866). Мета і задачі дослідження. Дисертація має за мету з ясування сутності інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного підходу, а також виявлення її специфіки у комплексному міждисциплі-нарному дослідженні феномена правового знання щодо можливого його використання як технологічного ресурсу. Це пов язано з необхідністю застосовувати системний підхід до постановки і вирішення завдань перетворення законодавства України.
Мета дисертаційного дослідження зумовила такі задачі наукового пошуку:
- з ясувати сутність інженерії знань у правознавстві з точки зору логіко-методологічного підходу;
- визначити поняття технологічного підходу до правового знання;
- провести реконструкцію особистісного знання експерта у сфері правознавства, її структурних елементів;
- здійснити історичний аналіз розвитку інженерії знань у правознавстві;
- проаналізувати внесок практики технологічного підходу до правового знання в освоєння знання як соціокультурного феномена.
Об єктом дослідження є знання у сфері правознавства з його специфічними особли-востями як складник системного застосування технологічного підходу формування кате-горій права, законодавства, правових наук і навчальних дисциплін.
Предмет дослідження – логіко-методологічний аспект інженерії знань у правознавс-тві, тобто аналіз технологічного підходу до правового знання: набуття правових експерт-них знань, подання правових знань у штучних інтелектуальних системах, взаємозв язок об єктивованого та особистісного знання у сфері правознавства у світлі нових інформаційних технологій. Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертаційного дослідження складає комплекс філософських, загальнонаукових підходів, принципів і спеціальних ме-тодів дослідження, які широко застосовуються в сучасній науці філософії права.
Системно-структурний і функціональний підходи використано при з ясуванні харак-терних ознак знань у правознавстві та дослідженні їх зв язку з філософським та технічним знанням.
За допомогою синергетичного методологічного підходу, що поєднує в собі філосо-фію, науку, інженерію, розглянуто особливості та специфіку правового знання і можли-вість його перетворення у технологічний ресурс. При дослідженні природи юридичного міркування використано методи, застосовні в теорії штучного інтелекту.
Принципом об єктивності автор керувався при встановленні вірогідності та повноти інформації, що застосовувалась у процесі дослідження.
Принцип історизму використано для характеристики інженерії знань у правознавстві на різних етапах її розвитку – від виникнення цього напрямку досліджень (середина ХХ ст.) до сьогодні. За допомогою діалектичного методу здійснено аналіз розвитку технологі-чного підходу до правового знання і встановлення його зв язку з політичними та економі-чними явищами. При розгляді понятійного апарату і формуванні дефініцій таких понять, як “інженерія знань у правознавстві”, “технологічний підхід до правового знання”, і для подальшого їх використання у більш складних формах мислення, судженнях та умовиво-дах, автор керувався відповідними формально-логічними методами. Для досягнення по-ставленої мети в роботі також застосовувалися методи аналізу й синтезу, дедукції, індук-ції, аналогії, порівняння та систематизації емпіричного матеріалу в отриманні власних те-оретичних результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим у вітчизняній науці комплексним логіко-методологічним дослідженням інженерії знань у правознавстві. У процесі реалізації завдань дисертаційного дослідження авторкою сфор-мульовано й обґрунтовано нові теоретичні і практичні висновки, а також такі, що удоско-налюють і розвивають вже існуючі, зокрема:
1. Уперше здійснено комплексне наукове дослідження феномена використання пра-вового знання як технологічного ресурсу.
2. Уперше сформульовано визначення наукового поняття “інженерія знань у право-знавстві” як процесу створення штучних інтелектуальних систем, призначених для моде-лювання юридичних міркувань і вирішення проблем, специфічних для даної предметної галузі.
3. Набули подальшого розвитку аргументи на підтримку створення мережі правових знань із гармонійним підходом до взаємопоєднаності їх із знаннями в галузях математики та комп ютерних наук шляхом синтезу гуманітарних і технічних знань.
4. Уперше сформульовано визначення технологічного підходу до правового знання як особливої операціональної системи діяльнісних актів з юридичним знанням з метою його перекладу із соціуму в штучну інтелектуальну діалогову систему. Під інтелектуаль-ністю тут розуміється здатність комп ютера бути квазисуб єктом у діалозі з людиною, тобто здатність зберігати базу знань про дану предметну галузь, розуміти й обробляти за-пити користувача, вторинні тексти аргументації і т. под., з метою одержання достовірного висновку.
5. Запропоновано нове розуміння соціокультурної функції технологічного підходу до правових знань як феномена гуманізації пізнавально-організаційних питань у соціумі.
6. Подано нову інтерпретацію моделі “синтетичного образу” особистісного знання експерта у сфері правознавства як особливого виду знання, який має соціальну цінність, що являє собою єдність суб єктивно-особистісних і надособистісних парадигмальних і рі-дше – об єктивованих компонентів.
7. Наведено нові аргументи на підтримку доцільності створення і застосування екс-пертних систем у правознавстві.
8. Уперше доведено, що технологічний підхід до знання у сфері правознавства без-посередньо впливає на еволюційну епістемологію права.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю і доцільністю використання їх у науково-дослідних розробках проблем еволюційної епістемології права. Результати дослідження можуть бути застосовані у правотворчості з метою поліпшення якості законодавства, у педагогічній практиці при викладанні курсів “Філософія права”, “Логіка”, “Правова інформатика”, а також при підготовці навчальної, методичної та дові-дкової літератури. Ідеї і розробки, що належать дисертантові, відображені в опублікова-ному у співавторстві навчальному посібнику (Вступ до сучасної юридичної логіки / В.Д. Титов, В.В. Навроцький, О.Ю. Марченко, С.Е. Зархіна, Ж.О. Павленко; За ред. М.І. Панова та В.Д. Титова. – Харків: Ксилон, 2001 – 198 с.). Особистим внеском дисертанта в наведену роботу є розділ 14, що стосується проблем логіко-методологічного аспекту ін-женерії знань у правознавстві. Апробація результатів дисертації. Положення дисертації доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Актуа-льні проблеми формування правової держави в Україні” (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод) (м. Харків, грудень 2000 р.), на VII Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях “Практична філософія і правовий порядок” (м. Харків, вересень 2000 р.), на наукових конференціях молодих учених “Конституція – ос-нова державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, чер-вень 2001 р.), “Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Хар-ків, грудень 2001 р.), а також обговорювалися на засіданнях кафедри логіки та кафедри філософії Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у навчальному процесі під час проведення семінарських занять з логіки, зокрема за темами “Поняття”, “Судження”, “Доведення”.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих дисертантом у наукових фахових виданнях, та чо-тирьох тезах наукових конференцій.
| 
