|
Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ сторіччя ознаменував чіткий розподіл країн світу на багаті та бідні. Велика різниця у рівні життя викликала активізацію міграційних процесів, що їх почали використовувати злочинці для продажу людей. Суттєве поширення випадків продажу громадян України спонукало законодавця до рішучих заходів протидії цьому явищу. У березні 1998 року Кримінальний кодекс України (далі у тексті скорочено КК) було доповнено статтею 124-1, покликаною протидіяти торгівлі людьми. Вперше зіткнувшись із криміналізацією нового для України явища та не маючи будь-якого досвіду в цій сфері, вітчизняний законодавець визначив диспозицію норми, закріпленої у статті 124-1 КК занадто близько до текстів міжнародних документів у цій сфері. Незначна кількість порушених кримінальних справ за цією статтею (з 1998 по 2000 рік лише 55) за значної фактичної розповсюдженості цього явища засвідчила необхідність вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за торгівлю людьми.
У прийнятому 2001 року новому КК норму, що забороняє торгівлю людьми та інші незаконні угоди щодо передачі людини (далі у тексті скорочено торгівля людьми), було закріплено більш вдало, внаслідок чого зникли деякі, притаманні попередній нормі недоліки, однак і сьогодні вона залишається дуже складною для сприйняття і застосування та потребує подальшого вдосконалення.
Незважаючи на актуальність проблеми протидії торгівлі людьми та складнощі її законодавчої регламентації, правова наука приділяє їй поки що недостатньо уваги, висвітлюючи лише окремі аспекти цієї проблеми. Так, міжнародні аспекти протидії торгівлі людьми ще до загострення цієї проблеми досліджували Отто Генне Ам–Рін, І.П. Бліщенко, В.Ф. Дерюжинський, І.І. Карпець, В.П. Панов, І. Я. Фойницький. Останнім часом кримінологічним та кримінально-правовим аспектам протидії торгівлі людьми приділяли увагу Ю.В. Александров, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Т.І. Возна, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, Т.А. Денисова, Л.Д. Єрохіна, В.О. Іващенко, В.А. Козак, В.П. Корж, М.Й. Коржанський, В.М. Куц, Я.Г. Лизогуб, В.В. Лунєєв, А.А. Музика, І.Г. Поплавський, Є.Л. Стрельцов, П.П. Сердюк, М.І. Хавронюк та інші. Але до цього часу поза увагою доктрини залишаються такі важливі сторони проблеми, як соціальна обумовленість криміналізації суспільно-небезпечних діянь, пов язаних з торгівлею людьми, місце відповідних норм у системі кримінального права та статей у структурі Особливої частини КК, імплементація міжнародно-правового визначення торгівлі людьми до національного законодавства, детермінація та сучасний стан торгівлі людьми в Україні тощо. Крім того, дослідження більшості вказаних авторів проводились до вступу в дію КК 2001 року.
Недосконалість законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за торгівлю людьми, відсутність всебічного дослідження кримінологічних та кримінально-правових аспектів протидії їй, суперечливість висновків різних авторів з приводу окремих питань породжує значні проблеми при застосуванні відповідної кримінально-правової норми на практиці і не сприяє ефективній протидії торгівлі людьми. Означене й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 766 від 5 червня 2002 року, сприяє реалізації Указу Президента України № 20/2001 від 18 січня 2001 року “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку”. Цей напрямок також відповідає п. 5.3 Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року та п. 4.97 Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національного університету внутрішніх справ на 2002 рік.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у з ясуванні доцільності та правильності встановлення кримінально-правової заборони торгівлі людьми і розробці науково обґрунтованих положень та рекомендацій щодо вдосконалення існуючого законодавства, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми. Вона конкретизується у наступних основних завданнях:
- з ясування поняття торгівлі людьми та відмежування його від суміжних явищ; аналіз сучасного стану торгівлі людьми в Україні, причин та умов, що її породжують для розробки найоптимальніших кримінально-правових засобів протидії цьому явищу;
- обґрунтування необхідності та можливості встановлення кримінально-правової заборони торгівлі людьми, перевірка оптимальності меж криміналізації цього явища та дотримання принципів її проведення;
- проведення юридичного аналізу складу злочину “торгівля людьми”;
- розробка науково обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми.
Об єктом дослідження є кримінально-правові засоби протидії купівліпродажу людей з метою їх незаконного використання.
Предметом дослідження є міжнародне та національне законодавство, що встановлює відповідальність за торгівлю людьми, практика його застосування, кримінальна статистика, система наукових поглядів та розробок щодо цієї проблеми.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали положення теорії пізнання як загальнонаукового фундаментального засобу пізнання дійсності, зокрема системний програмно-цільовий метод, як конкретний прояв цієї теорії. З числа спеціальних методів пізнання використано наступні: історико-правовий, порівняльно-правовий, логіко-нормативний, системно-структурний, конкретно-соціологічний та статистичний. За допомогою історико-правового методу та методу порівняльно-правового аналізу простежено еволюцію правових норм щодо протидії торгівлі людьми та формування поняття цього явища. Метод порівняльно-правового аналізу, крім того, використано під час юридичного аналізу складу злочину “торгівля людьми”, розгляду домірності санкції та розробки пропозицій щодо вдосконалення норми, що забороняє це діяння. За допомогою системно-структурного та конкретно-соціологічного методів досліджено стан торгівлі людьми в Україні, а також зміст, недоліки та місце норми, що забороняє торгівлю людьми у структурі Особливої частини КК. Логіко-нормативний метод використано при розробці проектів відповідних статей КК. При вивченні понад 20 кримінальних справ та матеріалів про відмову в порушенні кримінальних справ за ознаками торгівлі людьми, анкетуванні експертів різних служб (СБУ, прокуратура, МВС) 130 осіб, потерпілих від торгівлі людьми – 26 осіб, потенційних жертв торгівлі людьми – 434 особи, волонтерів неурядових організацій, котрі надають допомогу потерпілим від торгівлі людьми – 17 осіб, а також при проведенні контент-аналізу преси за 1998-2003 роки широко застосовувались конкретно-соціологічний метод та метод статистичного аналізу.
Нормативно-теоретичною базою дослідження є Конституція України, кримінальне законодавство України, інші закони України, постанови Кабінету Міністрів України щодо запобігання торгівлі людьми, постанови Пленуму Верховного суду України. У ході дослідження було вивчено та використано законодавство зарубіжних країн, а також наукову літературу з кримінального права, кримінології, історії національного законодавства, теорії держави та права, міжнародного права, цивільного права. Важливе значення для дослідження мало вивчення досвіду роботи спеціальних відділів обласних управлінь МВС Україні в Київській, Харківській, Полтавській, Донецькій, Луганській, Херсонській областях та м. Києві, а також зарубіжного досвіду протидії торгівлі людьми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертант вперше в Україні дослідив місце торгівлі людьми у структурі девіантних проявів у суспільстві, відповідно до якого проведено критичний аналіз обґрунтованості та правильності здійснення кримінально-правової заборони цього явища, розглянуто склад злочину, передбаченого статтею 149 КК, та вироблено пропозиції щодо вдосконалення чинного КК. Крім того, елементи новизни містяться у наступних положеннях:
- вперше детально простежено еволюцію визначення торгівлі людьми, формування правового поняття цього явища та світовий досвід встановлення кримінальної відповідальності за діяння, пов язані з торгівлею людьми;
- шляхом групування великої кількості ознак, котрі характеризують торгівлю людьми у різних законодавчих та наукових джерелах світу, та виділення серед них головних, дисертант удосконалив та уніфікував визначення торгівлі людьми, котре може бути закладене в основу як національного, так і міжнародного поняття торгівлі людьми;
- з урахуванням останніх даних дістало подальшого розвитку дослідження стану торгівлі людьми в Україні, в результаті якого обґрунтовано висновок про небезпечну динаміку цього злочину поряд із високим ступенем його латентності;
- дістало подальшого розвитку дослідження причин та умов існування цього явища. Результати аналізу комплексу цих причин та умов підтвердили неможливість протидії торгівлі людьми без встановлення відповідної кримінально-правової заборони;
- вперше проведено аналіз підстав та принципів криміналізації торгівлі людьми, в результаті якого обґрунтовується висновок про те, що для ефективної протидії цьому явищу була вкрай необхідна його криміналізація, котру, однак, проведено з порушенням деяких принципів її здійснення;
- дисертантом вперше в теорії кримінального права аргументовано та опубліковано [189, с. 43] висновок про закріплення у статті 149 КК трьох форм торгівлі людьми: а) продаж людини; б) інша оплатна передача людини; в) здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов язаної з переміщенням її через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі, а не двох форм, як стверджують деякі автори. Причому кінцева мета торгівлі людьми (сексуальна експлуатація, використання у порнобізнесі, експлуатація праці тощо) є обов язковою для всіх трьох форм цього злочину;
- вперше обґрунтовується необхідність виключення з тексту статті КК про відповідальність за торгівлю людьми третьої форми торгівлі (здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов язаної з переміщенням її через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі), як такої, що частково передбачена іншими статтями КК (ч. 2 ст. 173, ст. 447), а частково заслуговує самостійної криміналізації у вигляді встановлення відповідальності за вербування людей для незаконного використання за кордоном;
- розроблено авторський варіант статті КК, що забороняє торгівлю людьми, вдосконалено її зміст, звільнено її від зайвої ускладненості та зроблено більш придатною для сприйняття. В окрему статтю винесено проект норми, що передбачає відповідальність за вербування людей для незаконного використання за кордоном;
- вперше акцентовано увагу на випадках вчинення торгівлі людьми за згодою особи, що продається. Доводиться, що у таких випадках від торгівлі людьми потерпає не фізична свобода, честь або гідність, як це випливає з чинного кримінального законодавства України, а громадська моральність, оскільки лише їй в усіх без винятку випадках вчинення торгівлі людьми завдається шкода. Тому громадську моральність пропонується визнати основним безпосереднім об єктом злочину, що розглядається;
- статтю, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми, вперше пропонується розмістити у розділі ХІІ “Злочини проти громадського порядку та моральності” Особливої частини КК відповідно до основного безпосереднього об єкта цього злочину;
- наведено додаткові аргументи на користь необхідності визнати предметом злочину, що розглядається, людину, попри удавану неетичність цієї тези;
- обґрунтовано доцільність заміни громіздкого але невичерпного переліку кінцевих цілей торгівлі людьми, вказівкою на одну загальноохоплюючу мету – незаконне використання людини.
- Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки і пропозиції дисертації було використано при підготовці навчальних посібників, у навчальному процесі під час розгляду окремих розділів кримінального права в Національному університеті внутрішніх справ. Надрукований дисертантом у навчальному та навчально-методичному посібниках варіант тлумачення статті 149 КК як такої, що містить три форми торгівлі людьми, було пізніше підтримано в науково-практичних коментарях КК, кандидатській дисертації Козака В.А. та використовується на практиці. Крім того, основні положення дисертації можуть бути використані: при подальшому дослідженні кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії торгівлі людьми;
- при вдосконаленні та уніфікації міжнародного визначення торгівлі людьми; при розробці закону “Про заходи протидії торгівлі людьми”;
- при розробці постанов Пленуму Верховного суду України щодо питань кваліфікації торгівлі людьми та суміжних злочинів;
- при вдосконаленні кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми;
- у роботі правоохоронних та інших державних органів з попередження та протидії торгівлі людьми;
- для підготовки навчальних програм, методичних рекомендацій, а також при створенні відповідного спецкурсу з кримінального права;
- для підвищення рівня правових знань серед населення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було заслухано та обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ; у виступах на науково-практичній конференції ад юнктів і магістрантів (квітень, 2000 р., м. Харків), науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (грудень, 2000 р., м. Запоріжжя), міжнародній науково-практичній конференції “Боротьба з торгівлею людьми: вдосконалення роботи правоохоронних органів та взаємодія з міжнародними й неурядовими організаціями” (червень, 2001 р., м. Харків), міжнародному науково-практичному семінарі “Злочини проти особистої волі людини” (вересень, 2000 р., м. Харків), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (липень, 2002 р., м. Запоріжжя). Результати дослідження використовуються при проведенні практичних та семінарських занять з кримінального права. За результатами роботи підготовлено та направлено до комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства, спрямованого на боротьбу з торгівлею людьми.
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 6 статей у фахових наукових виданнях, 2 тез доповідей на науково-практичних конференціях та семінарах. Дисертант виступив співавтором навчального та навчально-методичного посібників, а також колективної монографії.
| 
