|
Актуальність теми дослідження. Сьогодні, у період розбудови незалежної правової держави, історичне минуле, правова спадщина українського народу відіграють особливо важливу роль. Велике значення, зокрема, набуває дослідження історії трудового права України.
Розгортання процесів приватизації створює принципово нові стосунки між роботодавцями і трудящими, вимагає напрацювання нових форм співпраці з метою уникнення небажаних конфліктів, щоб реалізувати в нашій державі привабливі гасла суспільної солідарності і соціального партнерства. Надзвичайно болюча проблема безробіття. Вона сьогодні має планетарний характер. Гостро постали питання охорони праці, виробничого травматизму і профзахворювань. Про те, як важко приймати нове трудове законодавство, свідчить вже досвід законотворчої роботи в незалежній Україні.
Цікавим, важливим і повчальним є вивчення та узагальнення досвіду розробки і застосування законодавства про працю й діяльності органів щодо регулювання трудових відносин у 1917-1929 рр. в Україні. Цей період багато в чому нагадує сучасні реалії в нашій країні. Тому він привертає увагу не тільки правознавців, але й політологів, економістів, соціологів, психологів.
Це закономірно, оскільки велика кількість проблем становлення, розвитку і застосування трудового права перекликається з сучасним часом, коли в нашій державі відбувається певне зростання соціальної напруженості.
Варто зауважити, що окремі аспекти досліджуваної проблеми були предметом вивчення окремими вітчизняними юристами та істориками, але комплексного дослідження так і не було створено. Тому актуальним і важливим як в науковому, так і практичному відношенні є дослідження основних напрямків становлення та розвитку вітчизняного законодавства про працю в 1917-1929 рр., позитивного досвіду його застосування на підприємствах і виробництвах як державного, так і приватного секторів економіки. Викликає значну зацікавленість вивчення взаємодії спеціально створених у цей час державних органів по регулюванню трудових відносин, а також судів, органів юстиції та професійних спілок з роботодавцями, їх спільної участі в розробці та впровадженні трудового законодавства, боротьбі з його порушеннями. Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001 року та Постанові Кабінету Міністрів від 24 грудня 2001 р. №1716 “Про затвердження переліку державних і науково-технічних програм з пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки на 2002-2006 рр.”, її складової наукової програми “Розбудова державності” та науково-дослідної програми кафедри історико-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Об єктом дослідження є трудові відносини, що склалися в 1917-1929 рр. в промисловості України. Предмет дослідження – законодавче регулювання трудових відносин та його організаційне забезпечення.
Мета і наукові задачі дослідження визначені з врахуванням актуальності і практичного значення теми. Виходячи з цього, головною метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження основних напрямків становлення та розвитку вітчизняного трудового законодавства і його практичного застосування на державних і приватних підприємствах України в 1917-1929 рр. Мета дослідження обумовила такі основні наукові конкретно-дослідницькі задачі:
- з ясувати вплив трудового права провідних, промислово розвинених країн світу та Російської імперії на процес становлення вітчизняного законодавства про працю;
- на підставі проведеного аналізу, з сучасних позицій розкрити процес створення вітчизняного трудового законодавства після проголошення України незалежною державою у 1918 р., під час громадянської війни та в період впровадження нової економічної політики;
- вивчити діяльність урядів УНР, Української держави гетьмана П. Скоропадського та УСРР щодо створення спеціальних державних органів по регулюванню трудових відносин;
- простежити взаємозв язок між розвитком трудових відносин та законодавством про працю УНР періоду Центральної Ради і Директорії, Української держави та УСРР в 1917-1929 рр.
- розкрити особливості та співвідношення об єктивних та суб єктивних чинників у розвитку трудового законодавства і його застосування на державних та приватних підприємствах;
- розробити й сформулювати рекомендації, які випливають з досвіду розвитку та впровадження законодавства про працю і діяльності органів по регулюванню трудових відносин у досліджуваний автором період для нашого часу.
Методологічна база роботи поєднує в собі загальні та спеціальні методи наукового дослідження. Теоретико-методологічною основою проведення дослідження стали вивірені часом та визнані науковцями різних правових шкіл принципи об єктивності, орієнтації на загальнолюдські цивілізаційні цінності, історизму, що дало можливість найбільш повно і всебічно зрозуміти складні процеси розвитку трудових відносин у досліджуваний період.
Автор використовував у процесі дослідження теми загальні методи – історичний та логічний. Щодо спеціально-наукових методів, то основне застосування знайшли порівняльний і історико-порівняльний, що дало можливість підійти до вивчення й дослідження теми, аналізу її найбільш важливих проблем з позицій не статики, а динаміки, вивчити взаємозв язки фактів і подій в усіх їх проявах і багатогранності. Дослідження мети і причин створення державних органів по регулюванню трудових відносин, змін у їх діяльності обумовило використання структурно-функціонального методу. Автором широко використовувались методи статистичного і соціологічного аналізу зібраних матеріалів. Це дозволило вивчити вплив різних соціальних процесів в Україні на створення законодавства про працю, проаналізувати результати його застосування як на державних, так і приватних підприємствах. Останнє вимагало формування широкої емпіричної бази дослідження, яка забезпечила необхідну репрезентативність його висновків. Формально-юридичний метод став підгрунтям для аналізу найбільш важливих законодавчих й інших нормативних актів, що були прийняті у досліджуваний період, зокрема, стосовно їх відповідності рівню тодішньої законотворчої техніки. Вивчення законодавчих новел, які постійно вносились у законодавство про працю, вимагало використання також системного, історико-генетичного, граматичного методів.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці наскрізним комплексним історико-правовим дослідженням процесу становлення і розвитку трудового законодавства у 1917-1929 рр., його втілення в життя, особливостей застосування в умовах громадянської війни та “воєнного комунізму”, а потім – за товарно-ринкових відносин періоду непу. При цьому автор спирався на архівно-документальні джерела та матеріали періодичного друку, переважна більшість яких вперше залучається до наукового обігу. У результаті дослідження отримані нові положення, основними з яких є наступні:
1. Вперше здійснено комплексний історіографічний аналіз наукової літератури за темою обраного дослідження і окреслено проблеми, що потребують подальшого вивчення.
2. Доведено, що становлення і розвиток вітчизняного законодавства відбувались під впливом трудового законодавства передових, промислово розвинутих країн світу, з використанням законодавства Російської імперії, а в УСРР – Радянської Росії. Встановлено, що це законодавство у досліджуваний період відповідало світовому рівню розвитку.
3. Встановлено місце, роль і значення створення й діяльності органів по регулюванню трудових відносин в УНР, Українській державі П. Скоропадського і УСРР, зроблено порівняльний аналіз їх здобутків і невирішених проблем. Доведено, що недооцінка проблем розвитку цих органів було одним із чинників падіння урядів УНР і гетьманату Скоропадського. І навпаки, велика увага, яка приділялась їх діяльності в УСРР, сприяла утвердженню і зміцненню Радянської влади.
4. Детально показано, що організаційний розвиток системи органів в сфері праці в УСРР був складним, суперечливим і сповненим вад; структура невиправдано часто зазнавала змін, котрі, як правило, не відбивались позитивно на їх роботі. Разом з тим, на початку 1920-х рр., швидко і успішно, в короткий період у республіці була проведена велика робота щодо зміцнення органів праці всіх ланок, покращений якісний склад їх працівників. Новим явищем стало залучення до цієї діяльності органів юстиції та щойно створених органів прокуратури. Вперше комплексно досліджено процес створення в 1917-1929 рр. в Україні трудового законодавства, проаналізовано найбільш важливі законодавчі й інші нормативні акти, що були прийняті в цей період. В результаті зроблені висновки щодо відповідності законодавства про працю в Україні тодішній світовій і вітчизняній законотворчій техніці.
Подальшого розвитку дістав аналіз форм і методів застосування трудового законодавства на державних підприємствах під час проведення політики “воєнного комунізму” і переходу до товарно-ринкових відносин у період впровадження непу, встановлені особливості цього процесу. Вперше розглянуто питання, пов язані з впровадженням законодавства про працю на підприємствах і виробництвах приватного сектора в період нової економічної політики. Доведено, що більш жорстка вимогливість стосовно цензових приватних підприємств з питань дотримання норм трудового законодавства зумовила краще становище трудящих в порівнянні з працівниками підприємств державного сектору. Показано, що ідейно-політичний вплив більшовицької партії, класовий характер економічної політики стали негативним чинником розвитку трудових відносин та законодавства про працю в УСРР; перехід до витіснення капіталістичних елементів, згортання ринку завдали суттєвого удару по Наркомату праці та його місцевих органах та профспілках, знизили суспільне значення їх роботи, примітивізували організацію та правові основи діяльності. У дисертації знайшли своє відображення й інші недостатньо висвітлені в літературі проблеми або ті, що не стали предметом уваги науковців, які досліджували цю тему. Науковою новизною характеризуються і рекомендації автора. Автор переконаний у необхідності підвищити роль Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та праці, який повинен не тільки розробляти законодавчі акти, але й контролювати їх виконання шляхом співпраці з Міністерством праці та соціальної політики та профспілками. З огляду на позитивний досвід 20-х років, було б доцільним створити в областях і районах місцеві органи Міністерства праці та соціальної політики України, які б не входили до складу місцевих адміністрацій. Це б дало можливість більш ефективного й незалежного контролю дотримання законодавства про працю на підприємствах усіх форм власності.
Практичне значення роботи можна окреслити трьома головними аспектами:
- дисертаційне дослідження буде сприяти подальшому розширенню і поглибленню наукових пошуків у вивченні її багатьох важливих проблем;
- матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці та викладанні навчальних курсів: “Історія держави та права України”, “Трудове право України”, вітчизняної історії та економіки й інших;
- наукові рекомендації можуть бути корисними для відповідних державних органів та профспілок з метою покращення і активізації їх діяльності по захисту трудових та соціальних прав трудящих на державних підприємствах і інших форм власності; а також для більш успішного і швидшого подолання негативних наслідків переходу до товарно-ринкових відносин.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження пройшли апробацію на кафедрі історико-правових дисциплін Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди, доповідались на науково-практичних конференціях: “Економічна стратегія розвитку торгівлі та послуг в умовах ринкових реформ” (Харків, 17 травня 2001 р.), “ХІХ Краєзнавча конференція молодих вчених” (Харків, 14 грудня 2001 р.), Першій обласній конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино, пошук молодих” (Харків, 19-20 березня 2002 р.), ХХ Краєзнавчій конференції молодих вчених “Слобожанщина на межі культур” (13 грудня 2002 р.); міжнародних конференціях: “Аграрні реформи в Україні: теорія, історія, політика, інформація” (Харків, 19-20 квітня 2001 р.), IV Науково-практичній конференції “Дистанційна освіта: правове та інформаційне забезпечення” (Бєлгород, 20-21 червня 2001 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Дистанційна освіта: досвід і перспективи” (Бєлгород, 16-17 жовтня 2001 р.), ІІ Міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 26 лютого 2002 р.), “Актуальні проблеми реформування правової системи РФ” (Бєлгород, 25-26 квітня 2002 р.), ІІ Міжнародній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні”(Одеса, 24-26 травня 2002 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертації знайшли відображення у 19 наукових працях, у тому числі, двох підручниках з історії України. Самостійно, без співавторів надруковано 16 публікацій, в тому числі, сім у міжнародних виданнях, п ять статей у виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук.
Структура дисертації. Об єкт, мета та науково-дослідницькі завдання, поставлені автором, визначили структуру дисертації. Вона побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається з вступу, трьох розділів, п яти підрозділів, висновків, списку посилань, списку використаних джерел і літератури та додатків. Повний обсяг дисертації становить 225 сторінок машинопису, з них основний текст 172 стор. Список використаних джерел і літератури нараховує 364 найменування.
| 
