|
Актуальність теми. Проблема неухильного виконання законів працівниками міліції при виконанні своїх службових обов язків набуває нині великого значення. "Викорінення злочинності великою мірою залежатиме від того, чи зможемо ми сформувати в суспільстві повагу до закону, – наголосив Президент України Л. Кучма на розширеному засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. – І починати треба з органів влади. Люди б ють тривогу у зв язку з численними фактами прийняття ними незаконних рішень, вчинення протиправних дій, перевищення посадових повноважень. Зростає число скарг на застосування співробітниками правоохоронних органів недозволених методів слідства, в тому числі й насильницьких. Небезпідставно нарікають громадяни на побори, хамство з боку окремих правоохоронців…"[1, с. 6]. Неправомірна поведінка працівників міліції не тільки викликає неґативний суспільний резонанс, але й підриває засади правової держави, перешкоджає побудові громадянського суспільства, реалізації принципу рівності всіх перед законом, заінтересованості населення у підтриманні правопорядку, мотивації поваги до закону. Правопорушення міліціонерів торкаються інтересів багатьох громадян, тому що вони сприяють формуванню моральних деформацій, які мають істотний криміногенний потенціал. На жаль, рівень злочинності серед працівників міліції ще залишається досить високим, хоча останніми роками його і вдалося дещо стабілізувати. Факти зловживань, перевищення влади або посадових повноважень, недбалості, хабарництва, тобто злочинів у сфері службової діяльності співробітників міліції, псують імідж усієї системи МВС України, сприяють зростанню недовіри громадян до здатності органів міліції забезпечити належний правопорядок у країні. Крім того, не можна не враховувати того, що службова злочинність у силових структурах через її гостроту й політичну спрямованість часто стає темою різних спекуляцій, у тому числі із залученням засобів масової інформації. Тому вивчення злочинів, що вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності, покликано дати інформацію, яка формувала б об єктивну картину про їх поширеність і форми прояву, а отже – сприяла підвищенню авторитету міліції в очах громадськості.
Слід зазначити, що проблема злочинності у сфері службової діяльності співробітників міліції раніше спеціально не досліджувалася. Аналіз наукових праць М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Б.В. Волженкіна, І.А. Гельфанда, А.А. Герцензона, О.Ф. Гіди, І.П. Голосніченка, Е.О. Дідоренка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, Б.В. Здравомислова, А.Ф. Зелінського, В.Ф. Кириченка, Я.Ю. Кондратьєва, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, Г.О. Омельченка, О.Я. Свєтлова, М.І. Хавронюка та інших говорить про те, що вивчалися лише окремі аспекти правопорушень в органах внутрішніх справ. В останні роки були проведені дисертаційні дослідження С.А. Алтуховим, О.О. Купленським, В.І. Динекою, Ю.А. Мерзловим, С.А. Шалгуновою, які присвячені питанням, пов язаним із профілактикою злочинів, що скоюють співробітники окремих служб та підрозділів міліції. Однак предметом цих робіт не є власне злочинність у сфері службової діяльності. До того ж їх дослідження, крім С.А. Шалгунової, значною мірою стосуються російської міліції.
Вищевикладене і обумовлює актуальність обраної нами теми дисертації. Вона сприятиме забезпеченню протидії злочинам працівників міліції та подоланню негативних факторів, які підривають авторитет органів МВС України.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на вирішення окремих завдань, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., Національною програмою боротьби з корупцією, затвердженою Указом Президента України від 10 квітня 1997 р., Концепцією боротьби з корупцією на 1998-2005 рр., затвердженою Указом Президента України від 24 квітня 1998 р., Комплексною програмою вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999-2005 рр., Програмою формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр., а також планом наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України.
1) Мета і задачі дослідження полягає у з ясуванні кримінологічної характеристики злочинності працівників міліції у сфері службової діяльності, її детермінант, а також у розробленні наукових рекомендацій щодо профілактики цих злочинів. Поставлена мета досягається послідовним вирішенням таких основних завдань: уточнити категоріально-понятійний апарат, проаналізувати історію становлення поняття “службові злочини”, що вчиняються працівниками міліції;
2) отримати наукові дані про сучасний рівень, динаміку і структуру злочинності у сфері службової діяльності працівників міліції, визначити фактори, які її обумовлюють;
3) встановити рівень латентності зазначених діянь для визначення більш точних параметрів кримінологічної ситуації;
4) з ясувати комплекс детермінант, які зумовлюють вчинення злочинів працівниками міліції;
5) дослідити специфіку формування мотивів злочинної поведінки міліціонерів;
6) проаналізувати методологічні аспекти профілактики злочинів, які вчиняються працівниками міліції у сфері службової діяльності, та визначити заходи запобігання цим злочинам, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення протидії злочинним посяганням;
7) запропонувати власну програму створення позитивного іміджу українського міліціонера;
8) розробити “План профілактики посадових злочинів серед працівників Управління адміністративної служби міліції УМВС України в Луганській області на 2002-2003 роки”.
Об єктом дослідження є злочинність працівників міліції у сфері службової діяльності та боротьба з нею. Предмет дослідження складає кримінологічна характеристика службової злочинності працівників міліції, процес її детермінації, а також теоретичні і практичні засади профілактики злочинів, скоюваних працівниками міліції у сфері службової діяльності.
Методи дослідження. Методологія даного дисертаційного дослідження ґрунтується на діалектичному підході до пізнання соціальної дійсності. На емпіричному та теоретичному рівнях дослідження широко застосовувався метод сходження від абстрактного до конкретного. Він дав змогу відійти від несуттєвих властивостей і зв язків феномену службової злочинності в діяльності працівників міліції й одночасно відокремити ті сторони предмету пізнання, які були важливі для нашого дослідження. Метод системно-структурного аналізу дозволив розглянути службову злочинність працівників міліції як явище, для якого властиві певні зв язки між складовими елементами, з одного боку, а з другого – між злочинністю та іншими соціальними явищами і процесами, які впливають на неї, а також показати системний характер державної політики боротьби з нею.
З урахуванням об єкта і предмета дослідження, виходячи з його мети та завдань, були застосовані й спеціальні методи. Так, історико-порівняльний метод дав можливість показати тенденції розвитку злочинності у сфері службової діяльності працівників міліції залежно від змін соціальних умов, законодавства та практики його застосування. Соціологічні методи (анкетування, інтерв ювання, вивчення документів, експертні оцінки) використовувалися для підтвердження висунутих гіпотез, дослідження тих чи інших аспектів даного виду злочинності та процесу його детермінації, а також визначення конкретних заходів протидії цьому антисуспільному явищу.
Статистичні методи дозволили з ясувати рівень, динаміку і структуру злочинності працівників міліції у сфері службової діяльності та встановити певні закономірності її розвитку і якісні ознаки цього явища.
Формально-юридичний метод забезпечив аналіз норм кримінального й адміністративного права, співставлення з ними кримінологічних реалій та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері боротьби зі службовою злочинністю працівників міліції.
У дисертації також знайшов своє застосування порівняльно-правовий метод, зокрема при вивченні відповідного законодавства зарубіжних країн чи міжнародно-правових норм.
Теоретичною основою дослідження є праці з філософії, теорії держави та права, кримінології, кримінального права, соціології, психології, управління, статистики. Крім того, використано вітчизняне дореволюційне й радянське кримінальне законодавство, постанови пленуму Верховного Суду України та інші нормативні акти, що стосуються теми дисертації.
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнені дані, отримані в ході опитування в 2001-2002 роках понад 167 працівників міліції – керівників середньої ланки, а також анкетування 228 жителів Миколаївської області щодо поширеності злочинних проявів серед працівників міліції. За спеціально розробленою програмою вивчено 137 кримінальних справ про службові злочини колишніх працівників міліції, розглянутих судами Луганської, Миколаївської та Харківської областей за 1995-2002 роки (наявний масив), що містили ознаки складів злочинів, передбачених статтями 164, 165, 166, 167, 169, 167, 170, 171, 172 Кримінального кодексу України в редакції 1960 року. Проаналізовано 214 матеріалів службових розслідувань з питань порушень законності та надзвичайних подій за участю міліціонерів, а також статистичні дані з питань боротьби зі службовою злочинністю, отримані в МВС України. Крім того, вивчені матеріали, зібрані під час індивідуальних бесід із співробітниками прокуратури і УМВС України в Луганській, Миколаївській та Харківській областях.
Таким чином забезпечувалася багатоканальність інформації та її ґрунтовна перевірка, що дало змогу підтвердити висунуті гіпотези й сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на поліпшення профілактики злочинів, які вчиняються працівниками міліції при виконанні службових обов язків. Обсяг узагальнених статистичних даних дозволяє говорити про репрезентативність і наукову обґрунтованість проведеного дослідження.
1) Наукова новизна одержаних результатів визначається оригінальністю постановки теми дослідження, аналізом недостатньо вивчених дискусійних питань, висвітленням сучасної проблематики боротьби зі злочинністю у сфері службової діяльності працівників міліції та внесенням у зв язку з цим наукових пропозицій. У дисертації міститься низка нових у теоретичному й практичному планах положень, у тому числі: Визначено поняття службової злочинності працівників міліції як сукупності злочинів, що вчиняються її посадовими особами з використанням наданих їм законом прав і повноважень на шкоду інтересам служби, або невиконання чи неналежне виконання ними своїх службових обов язків, що мали місце за певний проміжок часу в системі органів Міністерства внутрішніх справ України в цілому або в окремих її підрозділах.
2) Обґрунтовано, що службова злочинність – це об єктивне явище, яке виникає разом із зародженням держави й “супроводжує” діяльність державного апарату. Об єктивний характер службової злочинності зовсім не означає марність боротьби з нею. Навпаки, історія свідчить, що вона може бути поставлена під контроль завдяки продуманій державній політиці, яка нейтралізує чинники, що обумовлюють дані злочини.
3) Зроблено спробу дати повну та ґрунтовну наукову оцінку рівня, структури та динаміки злочинності працівників міліції в Україні, яка дозволяє стверджувати, що на загальному фоні скорочення злочинності службові злочини мають тенденцію до менших темпів зниження, а за окремими видами відбувається навіть їх зростання. Спостерігається тенденція до постійного збільшення корисливих посадових злочинів, які вчиняються співробітниками основних служб міліції за умови їх професійної консолідації.
4) Зроблено висновок про те, що латентність цього різновиду злочинності залишається ще досить високою. Серед посадових злочинів працівників міліції найбільший рівень латентності мають хабарництво, перевищення посадових повноважень, використання службового становища з корисливою метою. З ясовано, що детермінанти, які обумовлюють злочинність співробітників міліції, можна звести в цілому до чотирьох основних груп: а) ті, що мають характер негативного соціально-економічного та політичного впливу на особу ззовні; б) організаційно-управлінські прорахунки; в) професійні деформації та міліцейська субкультура; г) незадоволеність особи своїми умовами життя. Запропоновано нову класифікацію мотивів злочинної поведінки працівників міліції, яка базується на характері та глибині антисоціальної спрямованості особи. Обґрунтовано, що профілактика злочинів працівників міліції у сфері службової діяльності охоплює всю сукупність заходів щодо виявлення та усунення детермінантів цих злочинів, а також пов язаних із ними правопорушень некримінального характеру та різноманітних проявів соціальної патології.
Внесено конкретні пропозиції, спрямовані на подальшу профілактику злочинів серед працівників міліції, а саме порядку добору та навчання кадрів, контролю за їх діяльністю, зміцнення соціальних гарантій, підвищення престижу міліцейської професії. Розроблено та впроваджено план заходів профілактики службових злочинів та зміцнення законності серед працівників Управління адміністративної служби міліції УМВС України в Луганській області в 2001-2002 роках. Запропоновані проекти програми позитивного іміджу працівників міліції та програми культурологічної освіти працівників міліції. Практичне значення одержаних результатів полягає в доцільності використання сформульованих у дисертації висновків, обґрунтувань та рекомендацій для поглибленого вивчення проблем боротьби з даним видом злочинності. Результати аналізу злочинів, що вчиняються співробітниками міліції, можуть бути використані при доборі кандидатів до підрозділів міліції, здійсненні виховних заходів з метою запобігання злочинам цієї категорії. Положення дисертації можуть бути корисними працівникам служби внутрішньої безпеки при проведенні аналітичної роботи з оцінки поширеності негативних проявів у правоохоронних органах.
Матеріали дисертаційного дослідження, крім того, можуть бути використані у навчальному процесі в юридичних вищих навчальних закладах, у ході підготування методичної літератури, а також у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників органів внутрішніх справ.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дослідження були використані при проведенні семінарських і практичних занять з курсу кримінології в Луганській академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України, а також оприлюднено дисертантом на міжнародній науково-практичній конференції “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України” (30-31 травня 2002 р., м. Луганськ), міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (27-28 березня 2003 р., м. Київ), міжнародній науковій конференції пам яті П.І. Новгородцева “Ідея правової держави: історія і сучасність” (22-23 квітня 2003 р., м. Луганськ).
Окремі результати дослідження впроваджено в практику роботи підрозділів Управління адміністративної служби міліції УМВС України в Луганській області та використано під час проведення комплексної науково-дослідної роботи за темою: “Соціально-гуманітарні фактори та умови формування майбутнього працівника органів внутрішніх справ як суб єкта правоохоронної діяльності” і наукового дослідження “Вплив соціально-психологічних факторів на ефективність професійної діяльності співробітників ОВС, дотримання ними службової дисципліни та законності”, які здійснювалися згідно з планом науково-дослідницької роботи Луганської академії внутрішніх справ, що засвідчується відповідними довідками.
Публікації. За темою дисертації опубліковано шість наукових статей, чотири з яких у фахових виданнях.
Структура дисертації визначається метою, задачами і загальною логікою дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, до яких входить сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
|
