|
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю тео-ретичного обґрунтування справедливого суспільного ладу і відповідних йому права й держави, як невід ємних інституційних чинників соціально-розвиненої людської спільноти.
Сучасний етап історії України, який характеризується інтенсивним руйнуванням соціальних інституцій тоталітарної доби та активними пошуками нових форм суспільного життя, зміною соціальних парадигм та ідеалів, розбудовою нових державно-правових інституцій демократичного ґатунку, вимагає нових методологічних і тематичних досліджень в галузі суспільних наук, які враховували б саме правові аспекти суспільних змін і соціального буття.
Філософія права продовж багатьох сторіч ґрунтовно досліджувала соціально-політичні та державно-правові аспекти найголовніших (граничних) проблем суспільного життя, результатом чого стала значна кількість філософсько-правових концептуалізацій, що поряд з критичними оцінками існуючих соціальних норм, цінностей та інституцій, здійснювали аналіз нормативних засад нових, більш справедливих основ державно-правового і політичного ладу суспільства.
Однією з таких концептуалізацій в фундаментальній традиції філософії права була ідея правової держави (Rechtsstaat) як такого державно-правового ладу, де діяльність владних інстанцій обмежується суворо визначеними правовими рамками. Концепт правової держави не залишився умоглядною ідеєю, а набув втілення в конкретних соціальних та державно-правових інституціях. Країни, в яких верховенство права поважається державою і громадянами, справедливо оцінюються в світі як найгуманніші та найрозвинутіші держави сучасності.
Основний закон України – Конституція проголошує нашу країну “демократичною соціальною правовою державою”, що передбачає, окрім значних інституціональних змін ще й серйозного теоретичного обґрунтування цієї ідеї, наукових і філософських дискусій про основні засади правової держави, а також пошук якомога точнішої дефініції самого поняття. Саме новизна його, як для суспільної свідомості, так і для суспільних наук, породжує або надто спрощений погляд (правова держава - “закономірний етап” еволюції держави), або однобічну трактування поняття в окремих науках (політологія, соціологія, теорія держави і права).
Тому важливо, і в цьому полягає сутність дисертаційного дослідження, не тільки прояснити ідейні витоки самого концепту, але проаналізувати основний зміст поняття саме з позицій філософії права: сформулювати в смисловому відношенні точну дефініцію, виокремити суттєві ознаки та нормативні принципи правової держави, котрі визначають її легітимність.
В німецькій філософсько-правовій традиції концепт правової держави формувався під впливом філософії права І. Канта, чия трактування права утвердила автономію особи та підірвала підвалини патерналізму абсолютистської держави. “Справедливий громадянський лад” концептуалізувався Кантом на апріорних принципах: свободи, рівності та самостійності людини й громадянина. Автор поняття “правова держава” Карл Велькер розумів його як форму держави, що змінює на певному історичному етапі “деспотію” і “теократію”. Подальшого розвитку концепція правової держави набула в творах В.фон Моля, В.фон Гумбольдта, Фр. Шталя Р. Гнайста, Г. Майера. Класичним визна-ченням даного поняття вважається дане Л.фон Штайном: “правова держава - це управління, що спирається на конституцію і контролюється судом”. Історія західноєвропейської політично-правової та філософської думки репрезентована значною кількістю праць (К.Шмідт, Е.В Бьокен-форде, Дж. Буханан, П. Козловскі, Р. Ноцік та інших ), в яких розглядається тема становлення правової держави та пов язаних з нею проблем. В Україні перші публікації про правову державу почали з являтись лише в 1990-х роках. Тривалий ідеологічний диктат класово-партійного підходу як в філософії, так і в правових науках зумовив відкидання в процесі теоретичного дослідження державного ладу самого поняття “правова держава”, трактування його як ідеологічного терміну, яким “буржуазна наука” намагається замаскувати буржуазну інституцію “класового гноблення”.
Трагічний досвід злочинної діяльності держави проти людяності (нацистського та сталінського режимів) стимулював нові пошуки в теорії правової держави: вона проголошувалась дієвою альтернативою тоталітаризму (А. Бруннер), досліджувались соціально-економічні умови її можливості (Б. Тьоніс, Ф.фон Гаєк). В сучасній філософії центральною проблемою - обґрунтуванням принципів правової держави, - безпосередньо займається дискурсивна теорія права (Ю. Габермас), а також такі видатні філософи сучасності як О. Гьоффе та Дж. Роулз.
Вітчизняні доробки в теорії правової держави починаються ще в дожовтневий період в працях П. Новгородцева, С. Гессена, Б. Кістя-ківського та інших філософів права, котрі розглядали цю проблему з лібералістичних позицій.
Відновлення теоретичного інтересу до правової держави стало можливим тільки після 1988 року, коли керівництво КПРС проголосило курс на демократизацію суспільства та підпорядкуванню діяльності державної влади праву. Концепцію “соціалістичної правової держави” розвивали Алєксєєв С.С, Батурін Ю.М., Гаврілов О.А., Гаджієв К.С., Грязін І.В., Лівшиц Р.З, Лукашова Е.А., Манохін В.М., Нерсесянц В.С. та інші, хоча ця теорія в більшості своїх положень суперечила засадам марксистського вчення про державу і право.
Українські дослідники-правознавці також внесли теоретичний вклад в розробку проблематики правової держави в загальному контексті проблематики філософії права, особливо Бандура О.О., Білас І., Колодій А.М., Костицький М.В., Копейчиков В.В., Ларіонова В.К., Мацюк А.Р., Петрова Л.В., Рабінович П.М., Римаренко Ю.І., Скрип-нюк О.В., Ходаківський М.В., Шемшученко Ю.С. та інші. Варто відзначити і дисертації, присвячені теоретико-історичному дослідженню правової держави (Тимашева В.І.) та її конституційних основ в контексті новітнього українського досвіду (Заєць А.П.). Однак більшість досліджень правової держави орієнтуються на юридичні аспекти проблеми, а специфіка юридичного світогляду зумовлює орієнтацію на позитивне право і наявні державно-правові інституції та не завжди прояснює їх підґрунтя, в тому числі критерії їх легітимності. Це зумовлює необхідність філософського дослідження, яке покликане узагальнити філософсько-правові рефлексії щодо справедливого державного ладу та концептуалізувати їх як принципи правової держави.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснена в межах науково-дослідної теми Центру гуманітарної освіти НАН України “Цілісність і динаміка культури”. Дисертація узгоджується із проголошеним Конституцією України курсом на побудову демократичної, соціальної правової держави, формування гуманного громадянського суспільства і дієвої правової системи.
Мета та задачі дослідження. Метою здійсненого дослідження є обгрунтування основних нормативних принципів, котрі легітимують державно-правовий лад, в якому державна влада суттєво обмежена правом та контролюється суспільством задля забезпечення свободи індивіда та захисту прав людини і громадянина.
Ця мета досягається при вирішенні таких завдань:
1. Розглянути духовні та правові теоретичні витоки головних моделей легітимації Нового часу в західноєвропейському контексті філософсько-правового дискурсу про справедливий державний лад.
2. Проаналізувати співвідношення концепту правової держави та теорій демократії, індивідуалістських і лібералістичних вчень. Внаслідок чого прояснюється взаємовплив вищевказаних теорій та фундаментальні основи їх синтезу в філософсько-правовій сфері, а також взаємодія їх принципових положень в діючому праві та в інституалізації основ правової держави.
3. Довести принципову взаємозалежність правової держави та громадянського суспільства: де суспільство здатне і прагне контролювати нормативні основи справедливого державно-правового порядку, а держава володіє монополією на соціальний примус, проте обмежена основними законами.
4. Обґрунтувати філософсько-правову основу теоретичної легітимації правової держави, тобто визначити основні нормативні принципи, які конституюють праволімітовану державну владу в її відношенні до суспільства та прав і свобод людини.
Об єктом дослідження є поняття правової держави.
Предмет дослідження – теоретичні легітимації, які обґрунтовують державно-правовий лад суспільства, а також трансцедентальні принципи, котрі легітимують правову державу і ставлять її в залежність від громадянського суспільства.
Методи дослідження. Для досягнення мети та розв язання завдань автор використовує методологію критичної філософії права, засновником якої був І.Кант. Це означає аргументативно-понятійний аналіз засад права і держави в перспективі універсальної (деонтологічної) етики. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки рекомендації спираються на результати досліджень вітчизняних учених і вчених зарубіжних країн.
Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційному дослідженні обґрунтовуються універсальні принципи правової держави як справедливого державно-правового ладу. Особливість авторського підходу полягає в тому, що в дисертації, з одного боку, пропонується нове бачення поняття правової держави як теоретичного концепта, що синтезував в собі фундаментальні положення новоєвропейської філософсько-правової думки (теорії демократії, лібералістичних та індивідуалістських вчень, традиції природного права); з іншого боку пропонується власне авторський варіант теоретичної легітимації правової держави засобами критичної філософії права, що значно розширює конкретно-історичні та політико-правові межі її інституалізації.
Розкрито, що суспільний ідеал Нового часу було сформовано в теоретичному морально-правовому дискурсі на терені Західної Європи, започаткованого дискусіями про легітимний державно-правовий лад між прибічниками церковної та світської влади в суспільстві.
Вперше одержано таке наукове положення, згідно якому концепт правової держави набув універсальних ознак в ситуації принципово-можливого змагання різних легітимаційних теорій (демо-кратичної, ліберально-індивідуалістичної, соціалістичної та інших). Переваги отримали теорії, котрі раціонально обґрунтовували тип держави, обмеженої морально-правовими принципами, котрі не підлягають перегляду з боку державних органів влади.
Обґрунтовано, що теоретична легітимація правової держави має бути здійснена поступенево: спочатку доведенню підлягає необхідність соціального примусу; потім обґрунтовуються переваги правової регуляції суспільних відносин державою; і тільки тоді визначаються нормативні принципи діяльності держави, обмеженої правом та контрольованої суспільством.
Розкрито положення, згідно якому інституалізація негативної свободи індивіда в громадянському суспільстві створює реальні умови для формування вільного волевиявлення громадян (насамперед, в політично-правовій сфері), тільки такий тип суспільства може контролювати нормативні основи справедливого державно-правового порядку, тобто правової держави.
Практичне значення одержаних результатів даного дослідження полягає в використанні положень та висновків в учбовому процесі при розробці відповідних лекційних і семінарських спецкурсів з філософсько-правових тем в межах загального курсу з філософії для аспірантів НАН України.
Теоретичні положення, оцінки та висновки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, використовуються для подальшої науково-теоретичної розробки проблеми оцінки інституцій правової держави в аналізі гуманітарної експертизи соціально-політичних та державно-правових процесів, що відбуваються в Україні.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри філософії та кафедри філософії науки та культурології Центру гуманітарної освіти НАН України та міжкафедральних семінарах кафедр філософії, теорії держави і права, історії держави і права, кримінального процесу, кримінології та юридичної соціології, юридичної психології Національної академії внутрішніх справ України.
В рамках Міжнародної літньої філософської школи “Філософія права для відкритого суспільства” (Київ, 1999) зроблено доповідь та захищено науковий реферат на тему ”До визначення поняття легітимації в філософії права”. Положення дисертації знайшли відображення в доповіді на науково-практичній конференції “Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь” (Київ, 2000р.).
Публікації. Результати досліджень опубліковані в 4 наукових статтях, з них – 3 в фахових наукових журналах та збірках наукових праць.
Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми і спрямована на аналіз і обґрунтування запропонованих автором теоретичних положень. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на десять параграфів, висновків. Обсяг основного тексту дисертації – 163 сторінки. Список використаних джерел - 260 найменувань.
| 
