|
Актуальність теми визначається тим, що злочинність в Україні залишається одним з найбільш небезпечних соціальних явищ, яке швидко заповнює сфери життєдіяльності, що не мають надійної правової охорони. Динаміка злочинності у СРСР і на пострадянському просторі показує, що на початку 20-х років минулого століття рівень злочинності складав близько 2500 тис. злочинів, в 1939 р. – близько 950 тис., в 1947 р. – 1 млн. 400 тис., в 1965 р. – близько 752 тисяч злочинів [124] .
Якщо в 1965 році на всій території СРСР було вчинено близько 752 тисяч злочинів, то в Україні, за даними статистики, в останні десять років спостерігається близький до цього рівень злочинності: 1992 – 480,5 тис., 1993 – 539,3 тис., 1994 – 572,2 тис., 1995 – 641,9 тис., 1996 – 617,3 тис., 1997 – 589,2 тис., 1998 – 576,0 тис., 1999 – 545,4 тис., 2000 – 553,6 тис., 2001 – 503,7 тис., 2002 – 450,7 тис. злочинів.
При всій складності криміногенної ситуації на початку тисячоліття органам внутрішніх справ вдалося стабілізувати ситуацію в боротьбі зі злочинністю, розпочати реформування своїх структур. Проте на цьому тлі відбувається відставання державно-правового контролю над злочинністю, а небезпечний її рівень вимагає активного курсу на попередження злочинів. Водночас у державі поки що не сформовано надійної системи попередження злочинності, недосконалою є її законодавча основа, а засоби, що застосовуються, не завжди є ефективними. А тому все це вимагає створення надійного науково-практичного підґрунтя, вдосконалення форм, методів та заходів профілактичної діяльності.
Питання, пов язані з розробкою проблем попередження злочинності, досліджувались у працях російських та вітчизняних учених: Г.А.Аванесова, О.М.Бандурки, А.Б.Благої, А.А.Герцензона, В.О.Глушкова, В.В.Голіни, В.К.Грищука, Н.О.Гуторової, Л.М.Давиденка, І.М.Даньшина, П.С.Дагеля, А.І.Долгової, О.М.Джужи, А.Е.Жалинського, А.П.Закалюка, В.П.Ємельянова, В.К.Звірбуля, В.С.Зеленецького, А.Ф.Зелінського, М.В.Костицького, І.І.Карпеця, М.Й.Коржанського, О.М.Костенка, В.М.Кудрявцева, Н.Ф.Кузнєцової, В.М.Куца, І.П.Лановенка, О.М.Литвака, В.Г.Лихолоба, Ф.А.Лопушанського, М.І.Мельника, П.П.Михайленка, Г.М.Міньковського, А.А.Музики, В.О.Навроцького, В.Т.Нора, П.І.Орлова, М.І.Панова, О.Б.Сахарова, О.Я.Свєтлова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація, В.М.Трубникова, І.К.Туркевич, В.Б.Харченка, В.І.Шакуна, Л.В.Франка та інших фахівців. У численних працях з кримінального права та кримінології розглядалися загальні питання теорії попередження злочинності, запобігання окремих її видів, напрацьовано значний масив рекомендацій та пропозицій з цієї проблематики. Водночас діяльність органів внутрішніх справ у сучасних умовах вимагає принципово нового підходу щодо своїх основних функцій, при цьому концептуальним є рівень реалізації головного призначення – забезпечення надійної охорони законних прав та інтересів людини, суспільства і держави.
Завданням кримінологічної науки є пошук оптимальних шляхів удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів, розробка з цією метою відповідних теоретичних і практичних рекомендацій. Вимагає подальшого розвитку кримінологічна теорія попередження злочинів, визначення правових основ цієї діяльності, кола суб єктів та їх класифікації, дослідження рівнів попереджувальної діяльності, поглиблення наукового аналізу арсеналу соціальних, економічних, організаційних, управлінських, політичних, правових, психологічних та інших засобів попередження злочинів.
Серед суб єктів попередження злочинів особливої уваги потребує визначення місця системи органів внутрішніх справ, їх служб і підрозділів, які безпосередньо ведуть боротьбу зі злочинністю, удосконалення правових та організаційних основ профілактичної діяльності міліції.
Кримінологічна теорія разом зі спорідненими правовими і соціальними науками повинна комплексно досліджувати проблему діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів, оскільки спеціальних досліджень з цього питання не достатньо. Попередження злочинності в сучасних умовах – це найбільш реальний внесок органів внутрішніх справ у сприяння політичній реформі та економічним і соціальним перетворенням у країні.
Актуальність і практична значущість дисертаційного дослідження обумовлюється також процесом застосування нової законодавчої бази України, накопиченням матеріалів сучасної теорії та практики діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що дана робота тісно пов язана з реалізацією Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 р., Указу Президента України Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян від 18.02.2002 р. та виконана у рамках програмних і директивних документів МВС України, що стосуються питань попередження злочинності.
Дослідження проблем попередження злочинності – один з пріоритетних напрямків науково-дослідної роботи в системі вищих навчальних закладів і наукових установ МВС України. Тема дисертаційного дослідження є складовою плану науково-дослідної роботи Запорізького юридичного інституту МВС України – “Проблеми вдосконалення кримінального законодавства України”, а також “Пріоритетних напрямків боротьби зі злочинністю у сучасних умовах”, передбачених п. 6.152 плану науково-дослідної роботи Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ України.
Мета і задачі дослідження – це комплексна наукова розробка обґрунтованих теоретичних і практичних засад стосовно створення вдосконаленої моделі діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинності з позицій сучасних досягнень кримінологічної науки, розробка практичних рекомендацій для профілактичної діяльності органів внутрішніх справ України.
Комплексність зазначеної мети передбачає постановку і розв язання низки завдань, основними серед яких є:
Визначити і вирішити найбільш суперечливі питання понятійного апарату кримінологічної теорії попередження злочинності.
Дослідити питання теорії правоохоронної діяльності та визначити сутність і ознаки правоохоронних органів та зміст їх профілактичної функції.
Здійснити узагальнення та аналіз законодавства та інших нормативно-правових актів, які регулюють правові та організаційні засади попередження злочинів.
Визначити систему суб єктів у сфері попередження злочинності в Україні.
Розробити пропозиції щодо вдосконалення системи правового регулювання діяльності з попередження злочинів.
Проаналізувати основні кримінологічні показники діяльності оперативних підрозділів та досудового слідства органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів.
Дослідити значення діяльності щодо охорони громадського порядку як засобу попередження злочинів у сучасних умовах.
Узагальнити досвід щодо визначення критеріїв ефективності діяльності органів внутрішніх справ у сфері боротьби зі злочинністю та попередження злочинів.
Розробити конкретні теоретичні і практичні рекомендації щодо вдосконалення діяльності органів внутрішніх справ у сфері попередження злочинів.
Внести пропозиції щодо напрямків підвищення позитивного іміджу міліції та форм взаємодії з населенням у сфері зміцнення охорони громадського порядку і попередження злочинів.
Об єктом дослідження є відносини, що виникають у сфері правоохоронної діяльності щодо здійснення функції попередження злочинності.
Предметом дослідження є діяльність служб і підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані основні закони й категорії теорії наукового пізнання. У роботі застосовувались такі наукові методи: історичний, порівняльно-правовий, статистичний, логіко-порівняльний, системний, історичний, формально-логічний, структурно-функціональний та інші.
Методи дослідження використовувались у таких аспектах: 1) застосування історичного методу дозволило дослідити генезис кримінологічної теорії щодо попередження злочинів у сфері правоохоронної діяльності; 2) використання порівняльно-правового методу дозволило порівняти застосування норм галузевого законодавства України у сфері правоохоронної діяльності; 3) за допомогою статистичного методу вдалося проаналізувати основні кримінологічні показники діяльності органів внутрішніх справ у сфері боротьби зі злочинністю; 4) логіко-порівняльний метод дав змогу проаналізувати понятійний апарат профілактичних заходів та обґрунтувати необхідність окремих пропозицій щодо їх удосконалення; 5) за допомогою соціологічного методу здійснено опитування та інтерв ювання працівників органів внутрішніх справ, а також громадян щодо питань удосконалення заходів у сфері попередження злочинності; 6) за допомогою системного методу визначено структуру та класифікацію суб єктів попередження злочинності; 7) застосування структурно-функціонального аналізу дозволило дійти висновку про наявність у правоохоронних органів профілактичної функції.
Теоретичною базою дослідження є положення наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених з історії та теорії держави і права, філософії, логіки, теорії управління, загальної теорії держави і права, кримінального права, кримінології, кримінального процесу, криміналістики, загальної та юридичної психології, інформатики та інших наук.
Правову основу дослідження складають: Конституція України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, галузеве законодавство України та інших держав у порівняльно-правовому аспекті, відомчі нормативні акти, накази та інші документи Міністерства внутрішніх справ України, а також інших державних правоохоронних органів, що регулюють відносини у сфері попередження злочинності.
Емпіричну базу дослідження становлять матеріали слідчої і судової практики та інші матеріали (346 кримінальних справ), пов язані з темою дослідження. Крім того, за спеціальною програмою опитано 412 працівників органів внутрішніх справ (підрозділів карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, дізнавачів, слідчих та інших), які здійснюють функцію попередження злочинів, а також опитуванням охоплено інших громадян.
Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що воно є першим в українській юридичній науці комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів у сучасних умовах.
Автором висунуто й аргументовано такі найбільш значущі положення, що визначають новизну дослідження:
– наведено додаткові аргументи щодо вирішення дискусійних питань понятійного апарату теорії попередження злочинності, рівнів та засобів цього виду діяльності в кримінологічній теорії;
– обґрунтовано та сформульовано пропозиції щодо сучасного поняття правоохоронної діяльності та правоохоронних органів і, зокрема, органів внутрішніх справ;
– отримала подальший розвиток проблема правової основи і системи принципів діяльності правоохоронних органів і, зокрема, органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів;
– отримала подальше обґрунтування система суб єктів профілактичної діяльності, а також роль та місце серед них органів внутрішніх справ;
– по-новому розглянуто особливості профілактичної діяльності органів внутрішніх справ з урахуванням реформування їх організаційно-штатної структури;
– з нових позицій розглянуто та запропоновано комплекс директивних, законодавчих та нормативно-правових актів, що повинні регулювати профілактичну діяльність органів внутрішніх справ;
– додатково проаналізовано кримінологічні показники діяльності оперативних підрозділів та органів досудового слідства щодо попередження злочинів, розроблено пропозиції щодо конкретних напрямків попередження злочинів працівниками провідних служб і підрозділів органів внутрішніх справ;
– отримало подальший розвиток положення щодо необхідності суттєвого посилення в сучасних умовах охорони громадського порядку, зміцнення служби дільничних інспекторів, патрульно-постової служби з метою профілактики злочинів;
– наведено додаткові аргументи щодо необхідності створення банку даних для аналізу, узагальнення та поширення в органах внутрішніх справ позитивного досвіду попередження злочинів;
– сформульовано та обґрунтовано додаткові напрямки щодо підвищення іміджу міліції серед населення, поліпшення її партнерства та взаємодії з громадянами у сфері попередження злочинів;
– з нових позицій конкретизовано теоретичні і практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавчої і відомчої нормативно-правової бази діяльності органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів;
– вперше запропоновано систему критеріїв оцінки ефективності діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю з урахуванням досвіду інших країн.
Практичне значення одержаних результатів визначається у врахуванні розроблених автором положень щодо профілактичних можливостей діяльності служб і підрозділів органів внутрішніх справ, застосування кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та інших галузей законодавства для попередження злочинів.
Практичні пропозиції дисертанта є доцільними для оптимізації діяльності працівників органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів щодо попередження злочинності.
Розроблені дисертантом пропозиції можуть бути використані для подальшої розбудови законодавчої бази профілактичної діяльності щодо боротьби зі злочинністю, зокрема під час прийняття Закону України “Про правоохоронну діяльність” та інших законодавчих і нормативних актів.
Основні положення роботи можуть бути використані у навчальному процесі вищих закладів освіти МВС України, інших юридичних навчальних закладів та факультетів під час вивчення дисциплін “Кримінологія”, “Кримінальне право”, а також спеціальних курсів з цих дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у фахових виданнях, апробовані на науково-практичних конференціях, а також обговорені на засіданнях кафедр Запорізького юридичного інституту МВС України, Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ, Національного університету внутрішніх справ. Основні результати та висновки дослідження оприлюднювались автором на науково-практичних конференціях: "Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності" (Дніпропетровськ, Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 24–25.09.1999 р.); "Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ" (Запоріжжя, Запорізьк. юрид. ін-т МВС України, 8–9.06.2000 р.); "Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми боротьби зі злочинністю" (Дніпропетровськ, Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 27–28.10.2000р.); "Юридична освіта і правоохоронна діяльність: перспективи нового тисячоліття" (Дніпропетровськ, Дніпроп. юрид. ін-т МВС України, 31.05–1.06.2001 р.); "Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах" (Дніпропетровськ, Юрид. акад. МВС, 25–26.10.2002 р.).
Публікації. Основні теоретичні висновки і практичні рекомендації відображені у шести наукових статтях автора, що опубліковані у фахових виданнях.
| 
