|
Актуальність теми. Побудова незалежної демократичної держави неможлива без проведення політичної, економічної та соціальної реформ, а також створення нової правової системи, яка б забезпечила успішне втілення їх в життя. Проведення економічної реформи неможливе без створення сприятливих умов розвитку приватної форми власності, а також проведення приватизаційних процесів. Свою роль у вирішенні цих завдань зіграв Закон України “Про оренду державного та комунального майна” (надалі – Закон), однією з цілей якого було створення умов для подальшої приватизації державного та комунального майна недержавними юридичними особами і громадянами. Але перехід нашої держави до грошової та конкурсної приватизації змінив цілі передачі державного та комунального майна в оренду. Орендарі, в тому числі трудові колективи державних та комунальних підприємств, вже не мають переважних прав на приватизацію, за винятком випадків, встановлених законодавством. Отже, можна говорити про зміни цілей передачі в оренду державного та комунального майна. Усе це дає підстави для перегляду правових підходів до регулювання оренди державного та комунального майна. Особливо актуальним це питання стає у зв язку з прийняттям Цивільного та Господарського кодексів, оскільки виникає необхідність в проведенні глибокого аналізу правового регулювання оренди (найму) цими кодифікованими актами і Законом “Про оренду державного та комунального майна”. Зокрема постає питання про визначення співвідношення такої основної засади цивільного законодавства як свобода договору і встановлення жорстких правил регулювання орендних відносин в Законі. Віднесення ЦК України до об єктів цивільних прав підприємства як єдиного майнового комплексу викликає необхідність у перегляді підходів в регулюванні оренди цілісних майнових комплексів державних та комунальних підприємств. Потребують вирішення багато інших питань.
Договір майнового найму (оренди) є одним із найстаріших видів договорів, які відомі людству. Він обумовлює найбільш типові відносини з переходу майна в тимчасове оплатне користування. Тому не дивно, що цей вид цивільного договору, а також такий його різновид, як договір оренди державного та комунального майна, був предметом досліджень багатьох відомих вчених цивілістів, зокрема Базової Т.П., Басіна Ю.Г., Бобрової Д.В., Бондара В.Я. Брагінського М.І., Братуся С.М., Вітрянського В.В., Грибанова В.П., Дзери О.В., Іоффе О.С., Козаренка Є.В., Коссака В.М., Красавчикова О.А., Крашеніннікова П.В., Кузнєцової Н.С., Кучеренко І.М., Луця В.В., Маслова В.Ф., Мороза М.В., Підопригори О.А., Проніна М.Г., Пушкіна О.А., Саніахметової Н.О., Сібільова М.М., Спасибо-Фатєєвої І.В., Суханова Є.А., Тешенко В.М., Толстого Ю.К., Харитонова Є.О., Шевченко Я.М., Шершенєвича Г.Ф., Щербини В.С. та інших. Проте після прийняття ЦК України та ГК України комплексні дослідження оренди державного та комунального майна не провадились. Тому на сьогодні звернення до цієї теми є актуальним та своєчасним.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В.М.Корецького Національної академії наук України “Роль і значення цивільного права в регулюванні майнових і особистих немайнових відносин у сучасній Україні”, а також відповідно до плану науково-дослідної роботи Київської державної академії водного транспорту Міністерства освіти і науки України “Розробка системи аналізу та аналіз виробничої діяльності державного підприємства і підвищення ефективності використання його майна”.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є проведення на основі нових кодифікованих актів, а саме Цивільного та Господарського кодексів, комплексного аналізу цивільно-правових аспектів регулювання договору оренди державного та комунального майна, а також вироблення рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правового регулювання цього виду цивільних договорів. Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні задачі:
– розкрити правову природу, відмінні ознаки договору оренди державного та комунального майна, дати визначення його поняття;
– визначити основні етапи укладення договорів оренди різних видів державного та комунального майна;
– виявити основні тенденції розвитку законодавства стосовно оренди єдиного майнового комплексу (підприємства), який перебуває у державній та комунальній власності; – визначити правовий статус сторін договору оренди державного та комунального майна;
– провести аналіз істотних умов, об єкта договору оренди державного та комунального майна, а також прав та обов язків сторін за договором;
– проаналізувати підстави припинення договору оренди державного та комунального майна, а також відповідальність сторін за цим договором;
– сформулювати наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання договору оренди державного та комунального майна.
Об єктом дослідження є цивільно-правові відносини, які виникають при укладенні, виконанні та припиненні договору оренди державного та комунального майна.
Предметом дослідження є вітчизняні та зарубіжні науково-теоретичні розробки у сфері договірного регулювання оренди державного та комунального майна, а також нормативні акти, які регулюють дані відносини.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становили сучасні загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Історико-юридичний метод дав можливість дослідити процеси розвитку правових норм в сфері правового регулювання договору оренди державного та комунального майна, методи спостереження та порівняння дали змогу проаналізувати наукові позиції, погляди вітчизняних та зарубіжних вчених щодо правового регулювання досліджуваних договірних відносин, сприяли виявленню прогалин та протиріч у законодавстві, догматичний аналіз даних норм дав можливість сформулювати пропозиції по його удосконаленню. Системний і структурно-функціональний методи використовувалися для класифікації договорів оренди державного та комунального майна за певними критеріями. За допомогою семантичного методу досліджувалися значення та сутність таких понять як “оренда” та “найм”, “цілісний майновий комплекс” та єдиний майновий комплекс”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше в Україні комплексному дослідженні договору оренди державного та комунального майна на основі правових концепцій Цивільного та Господарського кодексів, формулюванні теоретичних висновків та пропозиції, пов язаних з удосконаленням нормативного регулювання цих відносин, а також вирішення практичних питань, які виникають з правовідносин оренди державного та комунального майна.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках, які вперше виносяться на захист:
– у зв язку з віднесенням ЦК України до об єктів права власності єдиного майнового комплексу (підприємства), в який крім майна включаються право вимоги, борги та інші права, обґрунтована позиція про те, що передача орендарю грошових коштів та цінних паперів на умовах кредиту, а оборотних матеріалів – на умовах договору купівлі-продажу, не відповідає загальній цивілістичній концепції єдиного майнового комплексу;
– оскільки ст. 14 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачає, що при оренді цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства здійснюється реорганізація державного підприємства шляхом виділення його структурного підрозділу і приєднання до орендаря, зроблено висновок, що об єктом договору оренди в такому випадку є не цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, а єдиний майновий комплекс державного підприємства;
– для розширення прав фізичних осіб на укладання договорів оренди державного майна обґрунтовується необхідність надавати таке право будь-яким фізичним особам, незалежно від того, чи зареєстровані вони як суб єкти підприємницької діяльності. У зв язку з цим пропонується виключити з ч. 1 ст. 6 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” положення про обов язкову реєстрацію фізичної особи, яка бажає укласти договір оренди державного майна, як суб єкта підприємницької діяльності;
– враховуючи сталу концепцію Цивільних кодексів (ЦК УРСР і ЦК України) про віднесення до обов язків сторін договору оренди (найму) проведення капітального та поточного ремонту, пропонується виключити із істотних умов договору оренди державного та комунального майна таку вимогу, як відновлення орендованого майна, закріпивши в Законі України “Про оренду державного та комунального майна” обов язок орендаря провадити поточний ремонт орендованого майна, а орендодавця – капітальний, якщо інше не встановлено договором;
– встановлення ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” обов язку орендаря страхувати об єкт оренди на свою користь у випадку, коли відповідно до умов договору на нього покладається ризик випадкової загибелі об єкта оренди, визнається недоцільним, оскільки у будь-якому випадку орендар зобов язаний відшкодувати орендодавцю шкоду, пов язану з загибеллю об єкта оренди;
– виходячи із рівності усіх форм власності, пропонується виключити зі ст. 19 Закону “Про оренду державного та комунального майна” положення про можливість стягнення заборгованості по орендній платі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
– виходячи із загальноцивілістичної концепції поєднання в одній особі орендаря, як того, хто уклав договір, та особи, якій передається у користування майно на підставі договору оренди, пропонується виключити зі ст. 115 ГК України положення про можливість створення трудовим колективом організації, яка укладає договір оренди майна цілісного майнового комплексу державного чи комунального підприємства (структурного підрозділу), тобто є орендарем і орендного підприємства;
– у зв язку з наданням Законом права державним підприємствам передавати в оренду нерухоме майно площею до 200 кв. м. пропонується виключити з п. 19 Методики оцінки об єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів від 10 серпня 1995 р. № 629, положення про необхідність затвердження звіту про незалежну оцінку майна органом, уповноваженим управляти майном цього підприємства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації пропозиції і висновки можуть бути використані при вдосконаленні правового регулювання договору оренди державного та комунального майна, а теоретичні висновки – у подальших наукових дослідженнях інституту договору й договору оренди (найму). Положення дисертації можуть бути використані також з навчально-методичною метою при підготовці фахівців-правознавців під час викладення курсів лекцій “Цивільне право”. Отримані рекомендації можуть бути використані у правозастосовчій практиці, зокрема при розгляді окремих цивільних справ.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на засіданні відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на: міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” (м.Київ, 17 травня 2002 р.) та науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” (м.Київ, 14 травня 2003 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковано три статті у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, а також тези двох доповідей на конференціях.
| 
