|
В умовах сьогодення Україна здійснює реформування, вдосконалення та створення но-вих форм управління і правового забезпечення у всіх сферах суспільного життя. Важливе значення у цих необхідних процесах відводиться адміністративно-правовій реформі. Вона за своїм змістом має комплексний характер, що зумовлено прагненням створити у нашій дер-жаві нову суспільно-політичну формацію. А це, у свою чергу вимагає врегульованості різних галузей права.
Цьому сприяє діюча Конституція України, в статтях якої проголошено побудову демо-кратичної, соціальної держави, у якій права і свободи людини є пріоритетними, поряд з ін-шими соціальними цінностями. Крім цього, набуває нового змісту дотримання законів з боку різних категорій посадових осіб та звичайних громадян. Будь-які правопорушення прямо чи опосередковано негативно впливають на соціальну і правову захищеність особи. Тому ефек-тивна боротьба з цими негативними явищами повинна визнаватися в якості необхідної пере-думови державно-правового устрою.
Актуальність теми дослідження. Важливість і масштабність завдань з охорони життя та здоров я, прав та інтересів громадян відповідно до ст. 3 Конституції України, реформування адміністративного законодавства, а також поширеність адміністративних проступків, їх структура, причини і динаміка зумовлюють необхідність предметного дослідження інституту адміністративної відповідальності, зокрема специфіки відповідальності військовослужбов-ців.
Військовослужбовці, поряд з іншими громадянами, визнаються суб єктами адміністра-тивної відповідальності. Однак їх правовий статус суттєво відрізняється від загального. Це визначається можливістю, а в більшості випадків – і обов язковістю трансформації їх загаль-ної відповідальності у специфічну. Така нормативна регламентація була успадкована з часів існування радянського адміністративного і військового законодавства та пояснювалася тим, що в інтересах обороноздатності країни, підтримання дисципліни у військах юрисдикція ци-вільних органів повинна була поширюватися на військовослужбовців лише за окремі адміні-стративні проступки.
В Україні започатковано створення армії нового зразка, яка б відповідала потребам ро-зумної достатності, була б орієнтованою на захист своєї території і керованою з боку цивіль-них органів влади. У зв язку з цим змінюється становище самого військовослужбовця, який за своїм правовим статусом наближається або повинен наближатися до інших громадян. Ці питання є актуальними, вони існували ще до проголошення української незалежної держави і вимагають належного наукового осмислення та реалізації у сфері державного управління.
Крім того, особливого значення слід надавати профілактиці адміністративної деліктно-сті як діяльності, що здатна суттєво впливати на це негативне соціальне явище. Теоретичні розробки в цьому напрямі з явилися порівняно недавно і не стосувалися питань попереджен-ня адміністративних правопорушень серед військовослужбовців. На сьогодні вони потрібні, оскільки комплекс профілактичних заходів повинен відповідати об єктам профілактичного впливу і враховувати специфіку середовища застосування.
Загальні теоретичні і практичні положення, що стосуються адміністративної відповіда-льності і порядку її реалізації, відображені у працях Д.М.Бахраха, Г.П.Бондаренка, І.О.Галагана, І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, М.І.Єропкіна, А.П.Клюшніченка, Л.В.Коваля, Б.М.Лазарева, О.Є.Луньова, І.В.Мартьянова, Ю.С.Рябова, А.П.Шергіна, О.М.Якуби, Ц.А.Ямпольскої та інших науковців. Ці роботи стали теоретичним підґрунтям кодифікації адміністративного права, проведеної у 80-х роках XX ст. Проте інститут адмініс-тративної відповідальності вимагає свого подальшого реформування, що зумовлюється дією нової Конституції України і проведенням в Україні адміністративно-правової реформи.
Проблеми профілактики адміністративних деліктів розглядалися у монографіях І.П.Голосніченка, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, Л.В.Коваля, О.І.Остапенка, В.І.Ремньова, В.А.Юсупова, які започаткували і розвинули теорію адміністративної деліктології.
Дослідження, що стосуються специфіки правового статусу військовослужбовців у сфе-рі управлінської діяльності проводили такі вчені, як М.В.Артамонов, М.В.Бєлоконєв, М.І.Кузнєцов, О.Є.Луньов, В.В.Чумак, В.О.Шамрай. Розроблені ними положення мають по-бічне значення для з ясування особливого статусу військовослужбовців як суб єктів адмініс-тративної відповідальності, оскільки вони були сформульовані при вирішенні інших завдань і за інших часів.
Викладені обставини, потреба в удосконаленні норм чинного адміністративного зако-нодавства, що регулюють відповідальність військовослужбовців за вчинення адміністратив-них проступків, а також відсутність належного предметного дослідження даної проблеми ро-блять тему дисертації актуальною і зумовлюють її вибір.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом наукових досліджень Національної академії Прикордонних військ України на 1999 рік – НДР № 299 – 1708 І і відповідає перспективному плану дисертаційних досліджень у Прикордонних військах України в 1998 – 2005 роках.
Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має на меті з ясувати і вирі-шити теоретичні питання стосовно адміністративної відповідальності військовослужбовців з наступним виробленням пропозицій і рекомендацій для вдосконалення чинного законодав-ства та використання їх у правозастосовчій діяльності суб єктами адміністративної юрисдик-ції. Цій меті підпорядковані основні завдання роботи:
- на підставі існуючих і виявлених ознак проаналізувати особливості адміністра-тивної відповідальності військовослужбовців з урахуванням їх правового статусу;
- встановити суттєві ознаки адміністративних правопорушень, за вчинення яких військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах, і на основі існуючої ад-міністративної практики провести їх порівняльну класифікацію;
- дослідити процесуальний порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців та характерні особливості в юрисдикційній діяльності щодо цієї категорії справ;
- проаналізувати організацію та стан профілактики адміністративних правопо-рушень, які вчиняються військовослужбовцями.
Об єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються з приводу застосування до військовослужбовців заходів адміністративної відповідальності та профілактики серед них адміністративних правопорушень, а також адміністративно-правові норми, що регулю-ють ці відносини, та практика їх застосування.
Предметом дослідження є адміністративна відповідальність військовослужбовців як пі-дінститут адміністративного права.
Методи дослідження. Для з ясування процесу розвитку інституту адміністративної від-повідальності військовослужбовців використовувалися різноманітні наукові методи пізнан-ня. Серед них: метод системного аналізу застосовувався з метою співставлення різних нор-мативно-правових актів стосовно їхньої дії; застосування порівняльно-правового методу да-ло змогу встановити можливість існування обмеження загальної відповідальності військово-службовців у різних суспільно-політичних формаціях; за допомогою соціологічного та ста-тистичного методів визначено теоретичну і практичну можливість та необхідність обмежен-ня адміністративної відповідальності військовослужбовців; логіко-семантичний метод спри-яв визначенню окремих ключових категорій, а саме: “відповідальність”, “мета”, “можли-вість”, “профілактика”, “причини” й “умови” і дозволив здійснити кореляцію можливих нас-лідків від їх практичної реалізації.
У роботі використовувалися теоретичні напрацювання з філософії, теорії права, адміні-стративного і кримінального права, кримінології та адміністративної деліктології.
Основні результати, що сформульовані в дисертації, ґрунтуються на аналізі положень конституційних норм, норм законодавчих і підзаконних актів України, які регламентують питання адміністративної відповідальності та процесуального порядку її реалізації, правово-го статусу військових формувань і військовослужбовців, здійснення профілактики адмініст-ративних правопорушень. Проведено порівняльне дослідження окремих напрямів відповіда-льності військовослужбовців зарубіжних країн (Канада, Російська Федерація, США, ФРН тощо).
У процесі дисертаційного дослідження автором врахована практика застосування наці-онального адміністративного законодавства, зокрема положень постанов Пленуму Верховно-го Суду України, а також практика військових судів Західного регіону України, стан право-застосовчої практики Закону України “Про боротьбу з корупцією”, практика застосування судами конфіскації майна та аналіз судової статистики Верховного Суду України. Викорис-тані результати анкетування військовослужбовців і курсантів міліції в кількості 455 осіб.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертація є першим в українській теорії адміністративного права монографічним дослідженням адмініс-тративної відповідальності військовослужбовців на основі положень нового українського військового законодавства, яке спрямоване на реформування Збройних сил та інших військо-вих формувань України.
Найбільш важливими з-поміж теоретичних положень, висновків і практичних пропози-цій, що сформульовані в дисертації та відповідають вимогам наукової новизни, є такі:
- здійснено теоретичне обґрунтування і запропоновано поняття адміністративної відповідальності військовослужбовців, яке визначається як зміна правового статусу військо-вослужбовців, що здійснюється уповноваженим на те органом (посадовою особою), за відсу-тності між ними відносин службового підпорядкування у результаті застосування лише ви-значених для даної категорії (особливих суб єктів) адміністративних стягнень і проявляється або в обмеженні прав військовослужбовців, або в покладанні додаткових обов язків за вчи-нення окремих адміністративних правопорушень, у порядку і на умовах, передбачених нор-мами адміністративного законодавства;
- виходячи з проведених теоретичних і емпіричних досліджень, а також поло-жень сучасного національного законодавства України обґрунтовано необхідність виключен-ня відповідальності військовослужбовців у разі вчинення ними адміністративного правопо-рушення на виконання неправомірного наказу командира (начальника);
- здійснено класифікацію адміністративних правопорушень, що вчиняються вій-ськовослужбовцями, відповідно до якої виділено три групи проступків залежно від можли-вості застосування до військовослужбовців заходів адміністративної відповідальності;
- обґрунтовано встановлення адміністративної відповідальності за вчинення вій-ськовослужбовцями адміністративних правопорушень, що становлять певний рівень суспі-льної небезпеки і заміни адміністративної відповідальності на дисциплінарну у разі вчинення цією категорією осіб незначних адміністративних правопорушень;
- доведено недоцільність застосування до військовослужбовців окремих видів адміністративних стягнень, а саме: виправних робіт і адміністративного арешту, а до війсь-ковослужбовців строкової служби – також і штрафу;
- обґрунтовано можливість поєднання адміністративної і дисциплінарної відпо-відальності у разі порушення військовослужбовцями адміністративних заборон і невиконан-ня службових обов язків;
- на підставі правил підвідомчості, відповідно до яких судові органи розгляда-ють певне коло справ про адміністративні правопорушення обґрунтовано визначення компе-тенції військових судів щодо військовослужбовців у провадженні в таких справах. Пропону-ється передбачити в законодавчому порядку, що справи про адміністративні правопорушен-ня, які підлягають розгляду судами загальної юрисдикції у разі вчинення цих правопорушень військовослужбовцями, повинні розглядатися у військових судах гарнізонів;
- обґрунтовано необхідність встановлення в законодавстві України про адмініс-тративну відповідальність права на оскарження постанов по справах про адміністративні правопорушення будь-яких юрисдикційних органів, що сприятиме зміцненню прав людини і відповідатиме вимогам Конституції України;
- встановлені певні особливості профілактики адміністративних правопорушень серед військовослужбовців, що проявляються в об єктах профілактики (причини і умови ад-міністративної деліктності серед військовослужбовців), суб єктах профілактики (широка дія-льність військових посадових осіб по попередженню правопорушень, залучення до цієї дія-льності військової громадськості), а також в окремих заходах профілактичного впливу. Об-ґрунтовано необхідність використання для попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців запобіжних властивостей адміністративної відповідальності, до якої притягаються військовослужбовці за вчинення адміністративних правопорушень, які становлять певний рівень суспільної небезпеки.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що викладені в ньому висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у правозастосовчій діяльнос-ті (при вирішенні практичних питань попередження адміністративних правопорушень серед військовослужбовців), правотворчій діяльності (при підготовці проектів нормативно-правових актів, які стосуються цієї проблеми), науково-дослідницькій роботі (для подальшо-го вивчення загальних і спеціальних питань удосконалення інституту адміністративної від-повідальності військовослужбовців), а також у навчально-виховному процесі військових та юридичних вузів і факультетів (зокрема, при викладанні відповідних тем курсу адміністра-тивної відповідальності, курсу військового права, а також при підготовці відповідної навча-льно-методичної літератури).
Основні результати дослідження реалізуються у навчальному процесі Національної академії Прикордонних військ України при викладанні навчальної дисципліни “Адміністра-тивна відповідальність” (2 курс навчання), що підтверджено актом про реалізацію результа-тів наукових досліджень № 2693 від 12 жовтня 2001 року. Окремі наукові положення, які мі-стяться в дисертаційному дослідженні використані для вироблення методичних рекоменда-цій щодо здійснення службово-бойової діяльності Прикордонними військами України (зок-рема, щодо з ясування ознак юридичного складу адміністративних правопорушень, що пося-гають на встановлений порядок охорони державного кордону України, а також встановлення загальних засад провадження в справах про порушення законодавства про виключну (морсь-ку) економічну зону України), що підтверджено актом про реалізацію результатів наукових досліджень № Ю 448 від 26 грудня 2001 року.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації обговорено на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Національної академії Прикордонних військ України, а також кафедри адміністративного права Національної ака-демії внутрішніх справ України. Окремі положення дисертаційного дослідження були викла-дені на всеукраїнській конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (м. Острог, квітень 2001 р.), шостій і сьомій регіональних науково-практичних кон-ференціях “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, лютий 2000 р. і лютий 2001 р.), регіональній міжвузівській науковій конференції “Проблеми вдос-коналення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, квітень 2001 р.), міжвузівській науково-теоретичній конференції “Розбудова України як правової держави: сучасність та перспективи розвитку” (м. Хмельницький, травень 1999 р.).
Публікації. Основні положення і висновки, сформульовані автором у дисертації, відо-бражено в п ятьох статтях у фахових наукових виданнях, що входять до переліку ВАК Укра-їни та двох статтях у збірниках за матеріалами наукових конференцій.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України та складається зі вступу, трьох розділів, до яких входять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури кількістю 278 найменувань, додатків на 13 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторі-нок.
| 
