|
Актуальність теми дослідження. Вплив міграційної сфери на розвиток та стабільність громадянського суспільства в Україні на початку XXІ ст., як і протягом всього часу набуття нею статусу незалежної держави, був і залишається досить значним. Сучасні міграційні тенденції в контексті участі України в європейському та світовому міграційному просторі розглядаються як один із важливих чинників формування національної політики. Найсуттєвішим є те, що в найближчій перспективі його значення посилиться. Звертає на себе увагу те, що Україна, не маючи своєї власної державності, досить тривалий історичний період перебувала в складі колишнього СРСР, а тому була фактично відірвана від впливу загальноєвропейських і міжнародно-правових норм та організаційних форм державного регулювання міграційним рухом населення. Розпад же СРСР, суверенізація колишніх радянських республік, міжнаціональні конфлікти суттєво вплинули на міграційні процеси в Україні, зумовили широке поширення масових потоків біженців, репатріантів, шукачів притулку та інших суб єктів міграційного середовища. Рух до демократії, розширення прав і свобод особи, введення в чинність закону, що забезпечує право в їзду в Україну й виїзду з її території для всіх громадян, декларування прав на свободу пересування та вибір місця проживання і вільного залишення території України, приєднання до Конвенції про статус біженців 1951 року та Протоколу до неї 1967 року створили реальні умови для зміни сутності та спрямованості зовнішніх міграційних потоків.
Набирають силу й економічні фактори внутрішньої та зовнішньої міграції: становлення ринкових відносин, розвиток приватних підприємництва й землеволодіння, комерції.
У результаті зміни тенденцій міждержавної міграції в Україні, обумовленої рядом загальних для всіх держав причин, що прямо випливають з об єктивних та суб єктивних ознак процесу дезинтеграцї СРСР, змінилося саме міграційне поле. За даних умов засоби та методи колишньої міграційної політики не забезпечували розв язання нагальних міграційних проблем. Слід далі зазначити, що існуюча правова база дослідження феномену “міграційні процеси”, “міграційне буття”, “міграційна політика” покищо лише складається у контексті формування нового напрямку наукових досліджень – міграцієзнавства. Певною мірою, окремі аспекти висвітлюються у положеннях конституційного права, постановах органів державного управління, які до того ж зводяться переважно до проблем нелегальної міграції. Адміністративно-правовий аспект державної міграційної політики ще не досліджувався. Сказане обумовлює актуальність вивчення процесу становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в сучасній Україні. При виборі теми дослідження автор виходить з того, що, по-перше, якісно, у порівнянні з часом існування Радянського Союзу змінилася міграційна реальність, внаслідок чого колишня міграційна політика виявилась неефективною. Даний висновок знаходить своє підтвердження у В.Васильченка, директора Науково-дослідного центру з проблем зайнятості та ринку праці НАН України: “Нині виникли нові види і форми міграцій, необхідність регулювання якими потребує глибокого осмислення, обґрунтування нових концептуальних положень територіальних переміщень населення... потрібна самостійна міграційна політика” [1, с. 70]. По-друге, вітчизняна наукова література, представлена у більшій частині емпіричними дослідженнями, що висвітлюють окремі сторони протікання міграційних процесів. Слід відзначити роботи В.Андрієнка [2], С.Аппатова [3], О.Бабенка [4], О.Бандурки [5], В.Банних [6], І.Березовського [7], О.Брайчевської [8], С.Бритченка [9], Ю.Бузницького [10], П.Бурлаки [11], В.Буткевича [12], І.Гнибідченко [13], В.Данюка [14], О.Джужі [15], В.Євінтова [16], В.Євтуха [17], В.Коваленка [18], І.Ковалишина [19], В.Колпакова [20], О.Кузьменко [21], А.Кучерова [22], А.Леонової [23], О.Леонтенко [24], А.Мацька [25], В.Мелащенка [26], С.Мельника [27], А.Мозоля [28], М.Мокляка [29], Т.Назарова [30], С.Науменка [31], В.Олефіра [32], С.Пирожкова [33], Т.Петрової [34], Н.Побєди [35], О.Позняка [36], М.Романюка [37], В.Суботенко [38], М.Томенка [39], Ю.Тодики [40], В.Трощинського [41], П.Чалого [42], О.Шамшура [43], В.Шаповала [44], А.Шлепакова [45] та інших. По-третє, адміністративно-правова наука в дослідженні міграційної політики має свій специфічний об єкт дослідження – процеси, які мають місце в сфері державного управління. Саме тому, у дисертаційному дослідженні передбачається розглянути розвиток організуючої виконавчої й розпорядчої діяльності органів державного управління України у вирішені міграційних проблем передусім стосовно подолання негативних наслідків міграції, посилення захисту прав та інтересів мігрантів, надання допомоги соціально-незахищеним категоріям мігрантів.
Внаслідок того, що це дослідження має своєю метою представити адміністративно-правовий погляд на досліджуване явище, дисертант вважає за доцільне використання здобутків, досягнутих західними дослідниками. Серед теоретичних праць заслуговують на увагу роботи Л.Классена, П.Дрю [46], Д.Кубата [47], К.Гордона [48], Э. Реджинальда [49], Л.Холборн [50]. Ці, та ряд інших робіт, належать до загальнотеоретичних напрацювань по даній темі, тобто узагальнюють досвід вивчення окремих аспектів взаємодії державних органів у процесі регулювання міграційних процесів. Їхня цінність полягає в тому, що вони дають загальну концептуальну основу для вивчення міграційної політики в сучасній Україні. Особливо слід відзначити роботу Луїзи Холборн, у якій здійснено аналіз ефективності заходів щодо надання допомоги африканським біженцям, який проведений у ході роботи Вищої комісії по біженцям ООН за 1951-1972 рр. Дана робота давно стала своєрідним методологічним посібником для вивчення такого злободенного і для України питання як біженці.
Серед спеціальних робіт західних дослідників, спрямованих на дослідження міграційної ситуації в Україні можна назвати хіба що працю М.Тітми та Н.Тума [51], яка присвячена розгляду специфічного характеру міграцій населення в колишньому СРСР.
Огляд наукової літератури був би неповним, якщо не назвати джерела, що містять емпіричну та нормативну інформацію. До них слід віднести: інформаційно-аналітичний журнал “Проблеми міграції”, часопис “Біженці та міграція” (на жаль видавався лише два з половиною роки: 1997–1999 рр.), щоквартальний інформаційний журнал “Вісник Держкомнацміграції України”, інформаційно-аналітичне щомісячне видання “Міграція”, збірку документів “Правовий захист біженців та осіб без громадянства в Україні” та інші.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр.”) та Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004 рр.”). Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Програми боротьби з незаконною міграцією, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція – партнери”. Робота спрямована на виконання Указів Президента України “Про заходи щодо посилення боротьби з незаконною міграцією”, “Про додаткові заходи щодо реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання”, “Питання організації виконання Закону України “Про імміграцію”, “Питання організації виконання Закону України “Про громадянство України” та “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні сутнісного змісту процесу становлення й подальшого розвитку державної міграційної політики України. Вказаною метою зумовлена постановка та вирішення наступних конкретних завдань:
а) визначити роль міграційної політики в соціальній політиці, яка здійснюється державою ; б) розмежувати етапи становлення державної міграційної політики, дати їхню характеристику;
в) визначити основні напрями та заходи щодо реалізації державної міграційної політики;
г) дослідити нормативно-правову базу державної міграційної політики;
д) розкрити сучасний стан розвитку інституту юридичної відповідальності в сфері міграції, розробити практичні рекомендації по удосконаленню адміністративної відповідальності за порушення норм міграційного законодавства;
е) виявити ефективність практичного здійснення державної міграційної політики;
і) розробити необхідні рекомендації по посиленню державного управління міграційними процесами.
Об єктом дослідження є комплекс міграційних відносин, що виникають між державою та її громадянами, іноземцями, особами без громадянства, біженцями, репатріантами, депортованими у сфері державного управління.
Предмет цього дослідження складають теоретичні та практичні адміністративно-правові проблеми становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики, визначенні завданнями дослідження.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень у сфері, яка є предметом дослідження. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади державної міграційної політики України. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також проблеми взаємодії органів державної влади України та місцевого самоврядування, до компетенції яких входять питання здійснення державної міграційної політики. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дисертаційного дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в цілому та міграційного законодавства зокрема. За допомогою формально-юридичного методу було досліджено зміст правових норм, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення законодавства у сфері міграції, сформульовано пропозиції по їх удосконаленню. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали наукові праці західних дослідників міграційної політики Т.Хаммара [52], Г.Вербунта [53], Д.Коста-Ласку, Г.Венден-Дідьє [54] та ін., російських вчених О.Воробйової [55], Ж.Зайончковської [56], В.Іонцева [57], В.Моісеєнка [58], Г.Морозової [59], Л.Рибаковського [60], Б.Хорєва [61], та ін., а також цілої низки вітчизняних авторів: О.Малиновської [62], В.Новіка [63], Н.Нижник [64], О.Піскуна [65], І.Прибиткової [66], Ю.Римаренка [67], О.Хомри [68], С.Чеховича [69], М.Шульги [70] та ін.
Нормативну базу дослідження складають Конституція України, міжнародно-правові акти (у контексті питань, розглянутих у дисертації), закони, підзаконні акти, зокрема відомчі акти Міністерства внутрішніх справ України. Наукова новизна одержаних результатів обумовлена актуальністю теми дисертації, її змістом та проблемами, що безпосередньо досліджені. Дисертація являє собою комплексне дослідження становлення та подальшого розвитку державної міграційної політики в адміністративно-правовому аспекті, заповнює прогалини в знаннях з проблем сучасного становлення державної міграційної політики України, критично оцінює рівень тієї державної міграційної політики, яка здійснюється на даному етапі розвитку українського суспільства. Вона також визначається сучасною постановкою проблеми, виявленням та дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку відносин в міграційній сфері та напрямів удосконалення законодавства. В роботі враховані положення чинного законодавства, піддано аналізу теоретичний та практичний матеріал, що стосується тематики дослідження. Це дозволило по-новому підійти до дослідження значного кола проблем, які залишилися поза увагою вчених, але мають важливе значення.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
1. Дістало подальшого розвитку визначення міграційної політики як правового явища та розкрито її сутнісний зміст. Здійснено класифікацію окремих категорій мігрантів та виділено функції міграційної політики. Уперше викладено погляд на напрями впливів навколишнього середовища політичної системи України, що стосується становлення державної міграційної політики в цілому та розробки Концепції державної міграційної політики зокрема.
2. Здійснено виокремлення етапів становлення державної міграційної політики та їх характеристика, обґрунтована необхідність виділення основних напрямів щодо реалізації державної міграційної політики.
3. Уперше пропонується систематизація заходів по організації управління міграційними процесами в залежності від функціонально виокремлених міграційних потоків, обґрунтована необхідність створення єдиної автоматизованої системи з питань міграції.
4. Аргументовано положення про те, що цілісність системи державного регулювання міграційними процесами в Україні може бути досягнута лише шляхом створення Державної міграційної служби. Запропоновано ряд заходів, спрямованих на протидію нелегальній міграції у контексті здійснення державної міграційної політики.
7. Обґрунтовано необхідність прийняття Законів України “Про порядок надання притулку в Україні іноземцям та особам без громадянства”, “Про відновлення прав осіб, раніше депортованих за національною ознакою”, “Про трудових мігрантів”, “Про державну міграційну політику України”, “Про державну міграційну службу в Україні”. Ці закони повинні бути актами прямої дії, замінити основні положення колишніх відомчих інструкцій.
8. З метою якісної зміни у правовому регулюванні міграційних процесів та упорядкування єдиної цілісної системи міграційних норм, які забезпечать дієвий правовий вплив на суб єктів міграційних правовідносин подальшого обґрунтування дістала розробка єдиного міграційного акта – Міграційного кодексу України.
9. Досліджено проблеми адміністративної відповідальності за порушення норм міграційного законодавства та обґрунтована пропозиція щодо доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення главою, яка б передбачала провадження по виконанню постанови про видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
· у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблеми розвитку державної міграційної політики в Україні;
· у правотворчості – в результаті проведеного дослідження сформульовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного міграційного законодавства;
· у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить вдосконалити управлінську діяльність державних органів щодо регулювання міграційного процесу;
· у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження уже використовуються у навчальному процесі в Національній академії внутрішніх справ України під час проведення занять з дисципліни “Адміністративна діяльність” та спецкурсів: “Основи міграційного права”, “Регулювання міграційних процесів в Україні”, “Забезпечення законності та прав людини у правоохоронній діяльності”. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного та конституційного права, всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувались.
Дисертантом підготовлена лекція “Державна міграційна політика як складова національної безпеки України”, яка читається слухачам та курсантам Національної академії внутрішніх справ України, в рамках спецкурсів “Регулювання міграційних процесів в Україні” та “Основи міграційного права”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри адміністративної діяльності Національної академії внутрішніх справ України та дістали позитивну оцінку. Окремі з них були оприлюднені у формі доповідей на міжнародних конференціях: “Тероризм і національна безпека України” (Київ, 11 квітня 2002 року), “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницький, 29-30 квітня 2002 року), “Чи потрібні іммігранти? Розвиток імміграційної політики ЄС чи розвиток політики працевлаштування – Великобританія, Німеччина, Польща та Україна” (Київ, 13 травня 2002 року), міжвузівській науковій конференції “Удосконалення державного управління в умовах адміністративної реформи” (Київ, 11 червня 2002 року), науковій конференції молодих учених “Проблеми розвитку юридичної науки у новому столітті” (Харків, 26-27 грудня 2002 року) та науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених “Актуальні проблеми права 2003” (Київ, 9 квітня 2003 року).
Публікації за темою дисертації. Основні теоретичні висновки та практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені в 4 одноособових наукових статтях, 3 з яких – у фахових виданнях:
1. Мосьондз С.О. Зважена та ефективна міграційна політика – запорука забезпечення основних прав людини // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002.- № 2.- С. 92-95.
2. Мосьондз С.О. Характеристика міграційного законодавства та органів державної виконавчої влади у сфері міграції // Проблеми міграції. - 2002.- № 3.- С. 2-6.
3. Мосьондз С.О. Сучасні тенденції становлення державної міграційної політики України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. - 2002.- № 4.- С. 82-88.
4. Мосьондз С.О. Роль міграції в розвитку українського суспільства // Підприємництво, господарство і право. - 2003.- № 5.- С. 72-76.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета та завдання визначили послідовність викладення матеріалу та структуру дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, які об єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (292 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, з них основного тексту – 180 сторінок.
|
