|
Актуальність теми. Україна, ратифікувавши в 1997 р. Конвенцію про захист прав людини та основних свобод, прийняла на себе зобов язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефек-тивні способи правового захисту. В юридичному механізмі цього захисту особливе місце посідає суд, одним із головних завдань якого і є захист прав людини і громадянина.
Одним з основних завдань судово-правової реформи є реалізація демократичних ідей право-суддя, вироблених світовою практикою і наукою. У цьому зв язку особливого значення набуває розробка концептуальних основ статусу суддів України, який відповідатиме міжнародним станда-ртам, оскільки виключно останні є носіями судової влади в державі.
Особливо ці питання актуалізуються сьогодні, в період становлення і розвитку правової дер-жави, формування громадянського суспільства. Тому саме зараз так необхідний принципово новий підхід до визначення поняття, структури і змісту правового статусу судді, сутності його службо-вих прав, обов язків, повноважень і правосуб єктності. Незважаючи на те, що окремі проблеми статусу суддів уже були предметом вивчення деяких учених, комплексного наукового досліджен-ня основ статусу судді в Україні не провадилося, як немає й фундаментальних досліджень юриди-чної природи статусу носія судової влади, структури і змісту цього інституту, а також сутності службових прав, обов язків, повноважень і правосуб єктності судді у відповідності з міжнародни-ми стандартами. Належне законодавче визначення статусу суддів є вирішальним кроком до стано-влення дійсно незалежної судової влади, здатної забезпечити надійний захист прав і основних свобод людини і громадянина. Усе викладене й визначає актуальність теми даної наукової праці.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до Державної цільової комплексної програми «Проблеми вдоскона-лення організації й діяльності суду і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (державна реєстрація № 0186.0.09931).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження — визначити поняття, юриди-чну природу, структуру і зміст правового статусу судді і на цій основі сформулювати оптимальну модель цього статусу. Згідно з поставленою метою в роботі передбачено вирішення таких важли-вих наукових задач:
— вивчити ступінь теоретичної розробки зазначених питань в юридичній літературі та об-ґрунтувати можливість використання їх основних результатів на сучасному етапі соціально-економічного і політичного розвитку держави; — розглянути і узагальнити чинне законодавство про статус суддів, здійснити порівняльно-правовий аналіз становища носіїв судової влади в Украї-ні та іноземних країнах; — визначити поняття «правовий статус судді», проаналізувати його стру-ктуру і зміст, розробити оптимальну модель статусу судді;
— розкрити правову природу, зміст службових прав, обов язків і повноважень суддів Украї-ни, позначити механізм їх ефективної реалізації, охарактеризувати службові права, обов язки та повноваження суддів в інших державах;
— сформулювати основні організаційно-правові проблеми забезпечення статусу судді, роз-робити пропозиції щодо вдосконалення відповідного законодавства;
— дослідити поняття «правосуб єктність судді», показати генезу соціально-правових і мора-льних вимог, що ставляться до судді;
— здійснити соціально-психологічний аналіз професійної діяльності судді, розробити про-фесіограму суддівської діяльності, науково обґрунтувати доцільність нормативного визначення переліку професіонально необхідних якостей судді, сформулювати соціопсихограму судді;
— з ясувати статус кандидата на посаду судді, простежити генезу цього інституту, розробити комплекс організаційно-правових гарантій статусу кандидата на посаду судді, внести пропозиції щодо вдосконалення процедури підбору суддівських кадрів; — узагальнити вітчизняну і світову практику щодо становлення системи навчання суддів і на цій підставі запропонувати авторське бачення цієї системи в Україні, розробити проект Комплексної державної програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації професійних суддів України.
Об єктом дослідження є правове становище суддів України.
Предметом дослідження є поняття, юридична природа правового статусу судді, сутність і зміст його службових прав, обов язків, повноважень і правосуб єктності. Методи дослідження. Методологічну базу дисертації становлять універсальний діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, а також такі загальнонаукові методи, як: історико-правовий — при дослідженні генези службових прав, обов язків, повноважень судді, вимог, що ставляться до нього та кандидата на цю посаду; порівняльно-правовий — при аналізі правового статусу суддів в Україні та інших країнах світу; індукції і дедукції — при визначенні понять «правовий статус судді», «службові права судді», «службові обов язки судді», «повноваження судді», «правосуб єктність судді»; сис-темно-структурний — при дослідженні сутності і змісту правового статусу судді та його основних структурних елементів, при аналізі змісту професійної діяльності судді; формально-логічний — при класифікації службових прав, обов язків і повноважень судді, вимог, що ставляться до нього, при характеристиці процедури формування суддівського корпусу, а також формулюванні виснов-ків дослідження; логіко-правовий — при розробці проекту структури Закону України «Про статус професійних суддів України», проекту Комплексної державної програми підготовки, перепідгото-вки та підвищення кваліфікації професійних суддів України; статистичний — при дослідженні умов, що впливають на ефективність використання суддею своїх службових прав, обов язків і по-вноважень; моделювання — при конструюванні оптимальної моделі статусу судді, розробці про-фесіограми суддівської діяльності; соціологічний — при проведенні моніторингу серед суддів. Теоретичну основу дисертації становлять наукові роботи в галузі судоустрою, загальної тео-рії права, конституційного, адміністративного, кримінально-процесуального, цивільного процесу-ального, господарського процесуального права (а) вітчизняних учених: Ю.П. Битяка, В.Ф. Бойка, В.Д. Бринцева, Ю.М. Грошевого, В.В. Долежана, Ю.М. Кармазіна, В.Т. Маляренка, І.Є. Марочкіна, Г.О. Мурашина, О.В. Петришина, Д.М. Притики, С.В. Подкопаєва, А.О. Селівано-ва, Н.В. Сібільової, В.С. Стефанюка, Ю.М. Тодики, О.М. Толочка, В.І. Шишкіна та ін.; (б) вчених Російської Федерації та інших країн СНД: С.С. Алексєєва, О.Б. Амбросимової, В.О. Байдукова, В.М. Бібіло, О.Д. Бойкова, В.Л. Васильєва, М.В. Вітрука, Ю.О. Дмитрієва, А.В. Дулова, В.В. Єр-шова, М.І. Клеандрова, А.Ф. Козлова, М.О. Колоколова, О.М. Костюкова, Н.С. Крилової, В.О. Кряжкова, В.О. Лазарєвої, В.М. Лебедєва, М.І. Матузова, Т.Г. Морщакової, І.Л. Петрухіна, Н.В. Радутної, В.О. Ржевського, В.Г. Розенфельда, Т.О. Савельєвої, Л.О. Сергієнко, Ю.М. Старілова, Ю.І. Стецовського, Б.М. Топорніна, Л.С. Халдєєва, Г.А. Шмавоняна, Н.М. Чепурнової, Г.Г. Черемних, В.О. Четверніна та ін.; (в) вчених інших держав: П. Арчера, А. Барака, Р. Гольдма-на, М. Делла, Р. Коллінсона, Г. Крефта, Ж.-М. Ламбера, Д. Мідора, Л. Уайнреба, Р. Уолкера, Л. Фрідмена, В. Хайде та інших правників, а також роботи фахівців у галузі філософії, соціології та психології.
Особливо належить вирізнити теоретичні розробки таких видатних дослідників судоустрою та кримінального процесу кінця XIX — початку XX ст., як О.І. Загоровський, А.Ф. Коні, М.В. Му-равйов, П.П. Пусторослєв, С.М. Трегубов, І.М. Тютрюмов, І.Я. Фойницький та ін.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: а) статистичні дані Верховного Су-ду України, Міністерства юстиції України; б) результати узагальнення практики підбору суддів у Харківській області; в) результати анкетування 340 суддів Харківської, Полтавської, Херсонської областей.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплекс-ним монографічним науковим дослідженням теоретичних проблем правового статусу суддів Укра-їни, в якому детально обґрунтовані необхідність чіткого нормативного врегулювання об єктивних аспектів суддівської посади, вимог, що ставляться до особи судді, запропоновано механізм їх ви-явлення та оцінки. Зроблено висновки і сформульовано положення, спрямовані на вдосконалення законодавства про статус носіїв судової влади.
Одержані наступні нові науково обґрунтовані результати. 1. Уперше визначено та комплекс-но досліджено оптимальну модель правового статусу судді як єдність об єктивних характеристик суддівської посади (службові права, службові обов язки, повноваження) і суб єктивних вимог до особистості його носія (правосуб єктність судді). 2. Уперше системно досліджені службові права, службові обов язки, повноваження і правосуб єктність судді, визначені їх юридична природа, структура та зміст.
3. По-новому з урахуванням норм міжнародного права в сфері відправлення правосуддя про-ведено соціально-психологічний аналіз професійної суддівської діяльності, виокремлені та дослі-джені такі її складові, як пізнавальна, моральна, комунікативна, організаційна і творча діяльність, сконструйовано професіограму суддівської діяльності.
4. На підставі діяльнісно-особистісного підходу вирізненні та систематизовані професіона-льно важливі якості судді, що включають психологічні, соціальні, психофізіологічні та медичні аспекти. Сформовано соціопсихограму судді. 5. Обґрунтовано доцільність проведення психодіаг-ностичного обстеження особи як професійного судді, так і кандидата на цю посаду з визначенням чітких критеріїв професійної придатності або непридатності до цієї діяльності. Наведені пропози-ції щодо організації і проведення зазначеної процедури.
6. Уперше проведено порівняльно- та історико-правове дослідження генези інституту канди-дата на посаду судді в Україні і країнах романо-германської та англосаксонської правових систем. Сформульовано рекомендації щодо вдосконалення законодавства, яке регламентує процедуру під-бору кандидатів у судді і призначення (обрання) їх на посаду. Аргументована доцільність допов-нення Закону України «Про статус суддів» розділом «Статус кандидата на посаду судді».
7. Запропоновано структуру державної системи навчання суддів, визначено її мету, завдання і принципи функціонування, наведено рекомендації щодо організації навчального процесу, його матеріально-технічного забезпечення. Розроблено проект Комплексної державної програми підго-товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації професійних суддів України. 8. Запропоновано авторський проект структури Закону «Про статус професійних суддів України», шляхи вдоскона-лення національного законодавства про статус носіїв судової влади.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження мо-жуть бути використані:
— у науково-дослідницькій сфері — як підґрунтя для подальшої розробки концепції право-вого статусу суддів;
— у правотворчій сфері — при розробці і прийнятті нових нормативних актів, вдосконаленні чинного законодавства, що регламентує статус суддів;
— у правозастосовній сфері — для вдосконалення реалізації правових норм у сфері забезпе-чення статусу суддів, процедури підбору кандидатів на посади суддів, практики їх підготовки, пе-репідготовки та підвищення кваліфікації; — у навчальному процесі — при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з курсів «Організація судових і правоохоронних ор-ганів України», «Організація роботи суду», «Статус суддів в Україні», у викладанні відповідних навчальних дисциплін, науково-дослідницькій роботі студентів;
— у правовиховній сфері — в роботі з підвищення громадського авторитету суддів, судової влади в цілому, підвищення правосвідомості громадян і самовиховання суддів.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, висновки і рекоме-ндації дисертації доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих уче-них «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (м. Харків, 27 грудня 2000 р.), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 10-й річниці незалежності України «Українська державність: проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури» (м. Миколаїв, 20 квітня 2001 р.), науковій конференції молодих учених «Конституція — основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України» (м. Харків, 30 червня 2001 р.), науковій конференції молодих учених «Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої ді-яльності» (м. Харків, 20 – 21 грудня 2001 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Стан судової реформи в Україні: проблеми і перспективи» (м. Харків, 18 – 19 квітня 2002 р.).
Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри організації судових та правоохоронних органів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Основні результати теоретичного дослідження використовувалися авторкою у викладанні відповідних тем при проведенні семінарських занять з курсів «Організація судових і правоохорон-них органів», «Організація роботи суду», «Статус суддів в Україні».
Публікації. Основні теоретичні положення і практичні рекомендації дисертації опубліковані в шести наукових статтях (з них п ять — у фахових виданнях) і п яти тезах доповідей на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обрана відповідно до мети, задач, предмета та логіки дослідження і складається зі вступу, двох розділів (восьми підрозділів), висновків, списку використаної літера-тури (288 літературних джерел) і п яти додатків. Загальний обсяг дисертації (без списку викорис-таних джерел і додатків) становить 180 сторінок, обсяг додатків — 22 сторінки, використаних джерел — 22 сторінки.
|
