|
Актуальність теми дослідження. Адміністративному примусу належить важлива роль у забезпеченні законності, громадської безпеки, охорони громадського порядку, попередження злочинності. Одним із найбільш розповсюджених заходів адміністративного примусу, що застосовуються широким колом суб єктів до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення є адміністративні стягнення. Однак, факт прийняття юрисдикційним органом постанови про накладення адміністративного стягнення не забезпечує реалізації породжених нею прав і обов язків правопорушника, з нього повинен бути стягнутий штраф, забезпечено відбуття адміністративного арешту, виконано припис про конфіскацію майна тощо.
Виконавче провадження в справах про адміністративні правопорушення має свою нормативну регламентацію і здійснюється системою спеціальних суб єктів. Провідне місце серед таких суб єктів посідають органи внутрішніх справ, що обумовлено їх специфічними повноваженнями по виконанню постанов про накладення окремих адміністративних стягнень.
Щорічно органи внутрішніх справ виносять більш як 7 млн. постанов про накладення адміністративного штрафу, за якими стягується понад 110 млн. грн., що в середньому становить майже 60% від сум, які надходять у бюджет за штрафами, стягнутими усіма органами адміністративно-штрафної юрисдикції. Щорічно органи внутрішніх справ виконують майже 117 тис. постанов про позбавлення права керування транспортними засобами, а також - майже 154 тис. постанов про застосування адміністративного арешту.
Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення і практики його застосування органами внутрішніх справ показав, що окремі його норми не в повній мірі відповідають вимогам часу, змісту адміністративно-правової реформи. На сьогодні у чинному законодавстві України не знайшли свого чіткого визначення окремі питання виконання таких адміністративних стягнень, як оплатне вилучення та конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення, або безпосереднім об єктом адміністративного правопорушення, адміністративного видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства. Потребує наукового осмислення практика виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення штрафу, позбавлення права керування транспортними засобами та адміністративного арешту. Недосконалість певних нормативних положень створює умови для прояву формалізму, порушення законності з боку окремих працівників органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження. В умовах посилення вимог до підвищення рівня законності в правоохоронній діяльності органів внутрішніх справ, пошук шляхів удосконалення правових основ виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, а також покращення його організаційного забезпечення є важливим і актуальним дослідницьким завданням. Актуальність дослідження підтверджується й прийняттям законів України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року, “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, та внесенням на їх основі низки змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порядку виконання постанов про окремі адміністративні стягнення. Названі обставини потребують нового, сучасного підходу до вирішення проблеми підвищення ефективності виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення. Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці фахівців в галузі теорії управління, адміністративного права та процесу, зокрема: В.Б. Авер янова, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, С.Л. Басова, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, М.Я. Маслєннікова, А.К. Мустафіна, В.П. Пєткова, Н.Г. Саліщевої, В.В. Селіванова, В.Д. Сорокіна, Ю.О. Тихомирова, В.О. Шамрая, А.П. Шергіна, О.М. Якуби та ін. Питання ефективності застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу були об єктом дослідження Л.Л. Попова, М.Я. Саввіна. Особливостям діяльності органів внутрішніх справ щодо виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень приділялась певна увага у роботах українських вчених: С.В. Ващенко, Є.В. Додіна, Г.В. Джагупова, Д.П. Калаянова, Т.О. Коломоєць, В.Г. Полішука, В.К. Шкарупи.
Водночас треба зазначити, що глибоке, комплексне дослідження теоретичних засад виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення та практики діяльності органів внутрішніх справ щодо його здійснення в сучасних умовах не проводилось, а відсутність монографічної літератури з цієї проблематики свідчить як про складність цього питання, так і про недостатню увагу до нього вчених правознавців.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її наукова новизна, значимість та актуальність для практичної діяльності органів внутрішніх справ зумовлюють потребу у проведенні поглибленого наукового дослідження.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр., схваленої рішенням колегії МВС України від 18.12.2000 року №9км/1, пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ.
Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України та відповідає проблематиці досліджень кафедри адміністративного права. Обраний напрям досліджень тісно пов язаний з викладанням навчальних курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність” та “Адміністративна діяльність ОВС”.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є: розгляд теоретичних питань виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення; всебічний аналіз і узагальнення практики його здійснення та визначення місця органів внутрішніх справ серед інших суб єктів такого провадження; розробка пропозицій та рекомендацій по удосконаленню правових та організаційних основ діяльності органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації зосереджено увагу на вирішенні наступних основних завдань:
· проведення аналізу загальнотеоретичних проблем виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення та його ролі в механізмі реалізації матеріально-правових норм щодо адміністративних проступків;
· розкриття поняття та суті виконавчого провадження, визначення його місця в загальній структурі провадження в справах про адміністративні правопорушення;
· визначення критеріїв розмежування різновидів даного провадження та розкриття їх особливостей;
· визначення етапів та часових меж виникнення і припинення правових відносин у виконавчому провадженні;
· дослідження ролі і місця учасників виконавчого провадження у процесі реалізації адміністративних стягнень;
· обґрунтування виділення органів внутрішніх справ як одного з домінуючих органів серед інших суб єктів, які здійснюють виконавче провадження;
· здійснення аналізу організації діяльності органів внутрішніх справ щодо виконання як власних постанов про накладення адміністративних стягнень, так і постанов, винесених іншими органами адміністративної юрисдикції;
· розробка пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення діючого законодавства, у т.ч. відомчих нормативних актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ по виконанню постанов про накладення окремих адміністративних стягнень;
· розробка пропозицій та рекомендацій щодо оптимізації взаємодії органів внутрішніх справ з іншими органами, наділеними повноваженнями по виконанню постанов про накладення окремих адміністративних стягнень.
Об єктом дослідження є організаційно-управлінські правовідносини, що виникають у сфері виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, здійснюваного органами внутрішніх справ.
Предметом дослідження є система та засоби удосконалення правової регламентації здійснення органами внутрішніх справ провадження щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана раціональна сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За їх допомогою вивчено організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо здійснення виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Методи дослідження обрані з урахуванням об єкта та предмета дослідження, виходячи з поставлених у дисертації мети і завдань.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат виконавчого провадження (підрозділи 1.1 – 1.2), виокремлено окремі складові поняття законної сили постанови в справі про адміністративне правопорушення (підрозділ 1.2). Широкого застосування у дисертаційному дослідженні набув історико-правовий метод дослідження, а також метод порівняльно-правового аналізу при розгляді питань теорії та практики правового регулювання здійснення виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення в Україні, колишньому Радянському Союзі та інших державах (підрозділи 2.1-2.3). Системно-структурний метод використано при наведені класифікації суб єктів виконавчого провадження (підрозділ 1.3). Соціологічний та статистичний методи використано при узагальнені юридичної практики, проведені анкетування співробітників органів внутрішніх справ, аналізу емпіричної інформації, що стосується проблем дослідження (підрозділи 2.1-2.4).
Нормативну базу дисертації складають Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, відповідні закони, нормативно-правові акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти. Використано також ряд проектів законодавчих актів. Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 850 працівників міліції з різних регіонів України (з них 350 працівників ДАІ); статистичні дані та аналітичні матеріали МВС України, Міністерства юстиції України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що в дисертації вперше запропоновано новий підхід до визначення місця виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення серед інших видів проваджень в рамках адміністративного процесу.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд понять, положень, висновків, пропозицій, які відображають його наукову новизну та виносяться на захист:
· вперше пропонується поняття виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення, розкривається його зміст та проводиться його градація;
· виноситься та обгрунтовується пропозиція про закріплення положення про вступ постанови про накладення адміністративного стягнення в законну силу (набрання нею чинності); проаналізовано та визначено основні ознаки, за якими остання вважається такою, що набрала чинності;
· дістало подальшого розвитку вивчення змісту виконавчого провадження в справах про адміністративні правопорушення. Виносяться пропозиції про визначення строків проведення окремих виконавчих дій та про їх більш чітке нормативне закріплення;
· вперше у систематизованому вигляді визначаються суб єкти, які беруть участь у виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень, проводиться їх класифікація, визначаються їх повноваження;
· вперше комплексно досліджується процесуальний порядок виконання органами внутрішніх справ постанов про накладення адміністративних стягнень. Пропонуються шляхи і перспективи подальшого вдосконалення правового регулювання такої діяльності в світлі реформи чинного законодавства про адміністративні правопорушення;
· обґрунтовуються пропозиції щодо внесення окремих змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою вдосконалення порядку виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень.
· Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, зокрема: у науково-дослідницькій сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої наукової розробки нових напрямків діяльності уповноважених органів щодо реалізації окремих адміністративних стягнень;
· у правотворчій діяльності – за результатами дослідження сформульовані ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України “Про виконавче провадження”, відомчих нормативних актів МВС України та ін. (за результатами дослідження були підготовлені окремі зауваження та пропозиції до проекту Кодексу України про адміністративні проступки, які направлені до робочої групи по розробці цього Кодексу при Верховному Суді України, більша частина з яких була врахована при доопрацюванні процесуальної частини цього проекту);
· у правозастосовчій діяльності – положення, що містяться в дисертації та виносяться автором на захист, можуть бути використані для удосконалення практичної діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення окремих адміністративних стягнень, про що свідчить Акт про впровадження в практичну діяльність адміністративної служби міліції УМВС України на Придніпровській залізниці результатів дисертаційного дослідження, затверджений Першим заступником начальника УМВС України на Придніпровській залізниці від 23 листопада 2002 р.; у навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані при вивченні курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідаль-ність”, “Адміністративна діяльність ОВС” в навчальних закладах системи органів внутрішніх справ України, інших навчальних закладах, а також при підготовці підручників і навчальних посібників з цих дисциплін, що підтверджується Актом про впровадження в навчальний процес Юридичної академії МВС України, затвердженим Першим проректором з навчальної та методичної роботи від 14 лютого 2003 р.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні результати, викладені в дисертації, статтях і тезах доповідей, отримані здобувачем самостійно. Теоретичні розробки були здійснені на підставі дослідження нормативно-правових актів і спеціальної літератури із проблематики дисертації.
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертації були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України та отримали позитивний відгук. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювались під час роботи науково-практичної конференції “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (27-28 жовтня 2000 р., м. Дніпро-петровськ); міжнародної наукової конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть” (13-14 лютого 2001 р., м. Дніпропетровськ); міжнародної науково-практичної конференції “Приоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (25-26 жовтня 2002 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано шість наукових праць. Із них чотири опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАКом України.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, двох розділів, які об єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 218 сторінок, з яких 180 – основний зміст.
| 
