|
Актуальність теми дослідження. Розбудова в Україні соціальної, демократичної, правової держави потребує суттєвого підвищення правової культури громадян. У «Засадах державної політики України в галузі прав людини», затверджених Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 року, підвищення рівня правової культури і правосвідомості людини і громадянина, формування поваги до закону піднесено до рівня основних напрямків державної політики.
Актуальність дослідження правової культури підприємців зумовлена рядом принципово важливих обставин. По-перше, в умовах трансформування і демократизації суспільства, становлення та розвитку правової системи України, культивування ідеалів і цінностей, притаманних правовій державі, переходу до ринкових відносин відбуваються значні зміни у громадській правосвідомості, а тому вагомого значення набуває погляд на правову культуру підприємця з позиції соціально-правового замовлення суспільства. По-друге, залишається значною кількість правопорушень у сфері бізнесу. У цьому зв язку зростає необхідність профілактичної і виховної функції правової культури, виховання підприємця, здатного до сприйняття сучасних процесів у суспільстві. По-третє, поступово інформаційно-правові послуги користуються усе більшим попитом серед різних прошарків населення. По-четверте, стан правової свідомості і правової культури суспільства та підприємців України не відповідають європейським стандартам, критеріям демократії. Наслідком є байдужість людей до правових цінностей, відсутність потреб і навичок користуватися нормами права, що призводить до появи паралельних державним норм поведінки, правопорушень, уседозволеності тощо.
Це вимагає концептуального визначення місця і специфіки правової культури підприємців у цілісній системі всебічного і гармонійного розвитку національно свідомої особистості в соціально-правовому середовищі її існування.
На сьогоднішній день практично відсутні комплексні наукові дослідження теоретичних та прикладних аспектів правової культури підприємців, а проблема правової культури (суспільства, особи, держави, окремих категорій громадян) залишається недостатньо розробленою у юридичній науці. Досі не має ясності у понятійній характеристиці правової культури підприємців, її структурі, співвідношенні її окремих складових тощо. Подальшого дослідження потребує визначення місця правової культури суспільства у системі соціокультури, а місця правової культури підприємців – у системі правової культури суспільства.
Зв язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планових тем науково-дослідницької роботи відділу теорії держави та права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України "Теоретико-методологічні проблеми законності " (номер державної реєстрації 010140020010), "Теоретико–методологічні проблеми розвитку правової системи України" (номер державної реєстрації 01024001597).
Мета й задачі дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб спираючись на напрацьовані раніше здобутки вітчизняного правознавства з проблем правової культури та правосвідомості громадян (зважаючи й на його похибки та прорахунки, зумовлені колишніми соціально-політичними й ідеологічними умовами), з ясувати особливості формування належної правової культури підприємців та сформулювати рекомендації її ефективності. Для досягнення цієї мети необхідно розв язати такі задачі:
· Науково обґрунтувати поняття та зміст правової культури; визначити структуру правової культури підприємця;
· Визначити специфіку взаємозв язку правової культури з українською ментальністю, показати взаємозв язок правової культури підприємця з іншими соціальними регуляторами;
· охарактеризувати загальні закономірності формування та особливості правової культури підприємців та її значення для правореалізації;
· з ясувати загальні закономірності формування та особливості правової культури підприємця; визначити форми і методи формування такого рівня правової культури підприємців, який відповідав би європейським стандартам;
· запропонувати методику визначення стану правової культури та інформаційно-правових потреб підприємців.
Об єктом дисертаційного дослідження є правова культура підприємців в умовах правової та економічної реформи в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є найважливіші закономірності і тенденції формування належної правової культури підприємців.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження опирається на принципи соціального гуманізму та діалектичного взаємозв язку об єктивних і суб єктивних факторів суспільного розвитку, зокрема розвитку суспільної й індивідуальної свідомості та культури (включаючи й правову). Дисертант виходить з необхідності комплексного поєднання філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. У дисертації застосовуються діалектичний метод і принципи об єктивності та історизму, а також такі філософські категорії, як можливість і дійсність тощо.
Зокрема, діалектичний метод використовується у відповідності з принципом історизму: правова культура підприємця розглядається як явище, що рухається в часі під впливом факторів, що відповідають певному історичному періоду.
Із загальнонаукових методів дослідження використовуються такі, як порівняльного правознавства, історико-правовий, формально-догматичний та метод юридичного моделювання.
Наукові висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, базуються на методі системного аналізу положень Загальної декларації прав людини (1948 р.), Стандартів незалежності юридичної професії Міжнародної асоціації юристів (1990 р.), Конституції України та законодавства України. Використовувалась нормативна, навчально-методична документація Міністерства освіти і науки України, юридичних навчальних закладів різного рівня, а також положеннях, категоріях та поняттях, розроблених такими вченими в галузі філософії, права, соціології, педагогіки, культурології, як: О.В. Аграновською, С.С. Алексєєвим, В.Д. Бабкіним, Г.І. Балюк, П.П.Барановим, К.С.Бєльським, В.І.Бебіком, А.Д.Бойковим, Н.А.Бурою, В.В.Головченком, В.М.Горшеньовим, Е.А.Зорченко, Д.А.Керімовим, М.І.Козюброю, В.В.Копейчиковим, В.О. Котюк, А.Ф. Крижановським, В.М. Кудрявцевим, О.А. Лукашовою, М.І. Матузовим, Г.Д. Марковою, Є.В. Назаренко, А.Ф. Нікітіним, В.В. Оксамитним, М.П. Орзіхом, П.М. Рабіновичем, О.Р. Ратиновим, Р.К. Русиновим, В.П. Сальниковим, Р.А. Сафаровим, В.М. Селівановим, О.П. Семітко, В.Ф. Сіренком, С.С. Сливкою, М.Я. Соколовим, Г.С. Субтельним, О.В. Татаринцевою, В.В.Цвєтковим, Ю.С.Шемшученком, В.А. Щегорцовим.
Емпіричну базу дослідження складають опубліковані результати конкретно-соціологічних обстежень стану правової культури і правової свідомості громадян України та студентської молоді, проведених різними дослідниками, а також виконаних автором (або за його участю) у деяких навчальних закладах України (зокрема, анкетне опитування підприємців та промисловців м. Києва, учнів загальноосвітніх шкіл м. Золотоноші Черкаської області тощо).
Наукова новизна дослідження. Дисертація є одним із перших в Україні монографічним дослідженням теоретично-прикладних проблем правової культури підприємців в умовах сучасного державотворення в Україні, що являє собою авторську концепцію правової культури підприємця.
Наукову новизну дисертації відображають насамперед наступні положення й висновки:
- Правова культура підприємця зумовлена правовою культурою суспільства й виступає як показник розвитку його свідомості, що забезпечує правомірність підприємницької діяльності. Це також система правових цінностей, що характеризується ступенем оволодіння підприємцем правом, правових уявлень; наявністю у нього позитивних правових почуттів; правомірною підприємницькою діяльністю, направленою на отримання прибутку законним шляхом. Зміст правової культури сучасного українського підприємця повинні утворювати такі складові, як глибоке переконання у необхідності нормативно-правового регулювання підприємництва; формування соціокультурних та правових цінностей, які включають науково-пізнавальні, етико-гуманістичні, юридичні та інші фактори, що утворюють у комплексі суть правової культури підприємця; знання законодавства про підприємництво, розуміння його регулятивної ролі, усвідомлення прагнення та вміння практично втілювати у підприємницькій діяльності приписи законодавства. Правова культура підприємця включає також: правосвідомість, тобто систему відображення суб єктом правової дійсності; правомірну поведінку поза підприємницькою діяльністю й правове мислення; повагу до прав і свобод людини й громадянина.
- Українська правова ментальність являє собою неоднозначний, суперечливий і водночас оригінальний та самобутній соціально-правовий феномен. Серед українських бізнесменів є значний прошарок людей, для яких велике значення у їх житті мають норми природного (канонічного) права, релігійні норми, норми етики, від яких значною мірою залежить зміст, характер і рівень їх правової культури.
- Правова культура підприємців має виконувати такі основні функції: функцію забезпечення взаємодії правової свідомості, права з іншими соціальними регуляторами, передусім - з нормами моралі; функцію виховання свідомого ставлення до норм права, чинного законодавства, перш за все - у сфері підприємницької діяльності; праворегулятивну функцію, згідно з якою поведінка і діяльність бізнесмена набуває правомірного характеру, здійснюється у межах норм; пізнавально-перетворюючу функцію, що дозволяє бізнесмену перетворити набуті знання у власні переконання, звички нормативно-правового мислення; комунікативну функцію, яка дає змогу підприємцю правильно орієнтуватись у нормативно-правовому просторі і діяти таким чином, щоб не спричинити шкоди іншим людям та оточуючому середовищу; прогностичну функцію, за допомогою якої підприємець може прогнозувати можливий розвиток чинного законодавства у сфері підприємства, а відповідно - і власну діяльність.
- Основними напрямами і завданнями у формуванні правової культури підприємців дисертант вважає наступне: формування правосвідомості та активності бізнесменів під час реалізації конституційного права займатися підприємницькою діяльністю; створення сприятливих умов набуття населенням знань з підприємницького права, зокрема, законодавства про підприємництво; формування системи надання правової консультаційної допомоги громадянам, які бажають займатись підприємницькою діяльністю; запобігання порушенням законодавства про підприємництво у процесі його застосування; надання методичної допомоги органам виконавчої влади, місцевого самоврядування та підприємцям щодо практичного застосування законодавства про підприємництво; підвищення правової культури студентів та учнів загальноосвітніх шкіл, коледжів, ліцеїв, технікумів; підвищення правової культури громадян, які хоч і не займаються підприємництвом, але періодично вступають у діловій відносини з підприємцями та підприємницькими структурами.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані: у подальших дослідженнях проблематики правової культури як суспільства загалом, так і підприємців зокрема; для розроблення рекомендацій з удосконалення нормативно-правового регулювання відносин у сфері підприємницької діяльності; у системі правової освіти та правового виховання молоді, усіх громадян; для удосконалення навчальної та методичної документації навчальних закладів, які готують підприємців (навчальних планів, програм, типових планів правовиховної роботи тощо).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою здобувача. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів одержані дисертантом особисто. Апробація й публікація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювались на засіданні відділу теорії держави і права Інституту держава і права ім. В.М.Корецького НАН України.
Окремі результати дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: "Становлення і розвиток правової системи України" (21 березня 2002 року, м. Київ, тези опубліковані); "Теорія і практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах" (25 квітня 2002 року, м. Київ, тези опубліковані); "Право і культура України у ХХІ столітті" (31 травня 2002 року).
Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення у монографії та 3 наукових статтях, що були опубліковані в провідних фахових виданнях.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків і списку використаних джерел (154 посилання). Загальний обсяг роботи складає ____ сторінок.
| 
